Постанова № 21683988, 28.02.2012, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" лютого 2012 р. Справа № 5004/2412/11

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Тимошенко О.М.

судді Огороднік К.М. , судді Коломис В.В.

при секретарі Саган І.О.

за участю представників сторін:

від кредиторів - Котищук В.Л. (ПАТ "Банк Форум")

від боржника - не з'явився

арбітражний керуючий - Череватий Л.Б. (ліквідатор)

розглянувши апеляційну скаргу кредитора ПАТ "Банк "Форум" в особі Відділення №2300 "Луцька дирекція ПАТ "Банк "Форум" на постанову господарського суду Волинської області від 14.12.11 р. у справі № 5004/2226/11

за заявою боржника Товариство з обмеженою відповідальністю "Анко-Союз"

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду Волинської обласіт від 14.12.2011 року у справі № 5004/2226/11 (суддя Кравчук В.О.) визнано банкрутом товариство з обмеженою відповідальністю "Анко-Союз", відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Череватого Л.Б., зобов'язано ліквідатора подати оголошення про порушення справи про банкрутство, визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, а також зобов'язано сотаннього за результатами роботи подати звіт про свою діяльність та ліквідаційний баланс.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, кредитор - ПАТ "Банк Форум" в особі Відділення №2300 "Луцька дирекція ПАТ "Банк "Форум" подав апеляційну скаргу в якій просить останню скасувати та закрити провадження у справі про банкрутство ТзОВ "Анко-Союз". В обгрунтування скарги зазначає, що вимоги кредитора у справі - ПАТ "Банк Форум" повністю забезпечені заставою, і тому підстав для порушення провадження у справі про банкрутство немає. Разом з цим зазначає, що порушення провадження у справі відбулось всупереч вимогам ст. 6 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", оскільки заява про порушення провадження у справі подана до спливу трьохмісячного строку, протягом якого безспірні вимоги кредитора не були задоволені боржником.

В судовому засіданні представник кредитора підтримав доводи апеляційної скарги та просить її задоволити.

Арбітражний керуючий (ліквідатор) у відзиві на апеляційну скаргу проти доводів апелянта заперечує, мотивуючи тим, що порушення провадження у справі відбувалось з урахуванням особливостей, передбачених розділом 6 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а саме статті 51 даного Закону. Необхідними передумовами для звернення з заявою на підставі ст. 51 Закону є дотримання боржником ст.ст. 105, 110 Цивільного кодексу України, ч. 5 ст. 60 Господарського кодексу України. Оскільки боржником було дотримано вимоги вказаних статей, останній правомірно та підставно звернувся до господарського суду із заявою про його банкрутство. Відповідно і господарським судом було правомірно винесено відповідну постанову. Відтак вважає, що скаржник помилково покликається на загальні норми ст.ст. 6, 8 Закону оминаючи ст.ст. 41, 51 Закону, що призвело до хибного трактування його норм.

В судовому засіданні арбітражний керуючий підтримав викладені у відзиві заперечення та просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

Кредитор у справі - Відділення виконавчої дирекції фонду у м. Луцьку письмового відзиву на апеляційну скаргу не подав. У надісланій до суду заяві просить провести судове засідання без участі його представника.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу та відзив на неї, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а постанову господарського суду Волинської області від 14.12.2011 р. у справі № 5004/2412/11 залишити без змін виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Волинської області від 18.11.2011 року порушено провадження у справі № 5004/2412/11 про визнання банкрутом товариства з обмеженою відповідальністю "Анко-Союз" на підставі заяви боржника, поданої в порядку ст. 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі в тексті - Закон).

Стаття 51 Закону регулює особливості застосування процедури банкрутства до боржника, що ліквідується власником. Відповідно до частин 1, 2 даної статті, якщо вартості майна боржника - юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особу ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом. У разі виявлення зазначених обставин ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язані звернутися в господарський суд із заявою про порушення справи про банкрутство такої юридичної особи. У разі виявлення обставин, зазначених у абзаці першому цієї частини, після прийняття рішення про ліквідацію до створення ліквідаційної комісії (призначення ліквідатора) заява про порушення справи про банкрутство подається власником майна боржника (уповноваженою ним особою). За результатами розгляду заяви про порушення справи про банкрутство юридичної особи, майна якої недостатньо для задоволення вимог кредиторів, господарський суд визнає боржника, який ліквідується, банкрутом, відкриває ліквідаційну процедуру, призначає ліквідатора.

Таким чином, підставою для звернення з заявою до господарського суду в порядку ст. 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутство" є дотримання боржником ст.ст.105, 110 Цивільного кодексу України, ч.5 ст.60 Господарського кодексу України, оскільки в противному випадку розгляд справи про банкрутство здійснюється без урахування особливостей, передбачених статтею 51 Закону.

Як визначено статтею 105 ЦК України: учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов'язані негайно письмово повідомити про це орган, що здійснює державну реєстрацію, який вносить до єдиного державного реєстру відомості про те, що юридична особа перебуває у процесі припинення; учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, призначають комісію з припинення юридичної особи (ліквідаційну комісію, ліквідатора тощо) та встановлюють порядок і строки припинення юридичної особи відповідно до цього Кодексу. Виконання функцій комісії з припинення юридичної особи може бути покладено на орган управління юридичної особи; з моменту призначення комісії до неї переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Комісія виступає в суді від імені юридичної особи, яка припиняється; комісія з припинення юридичної особи поміщає в друкованих засобах масової інформації, в яких публікуються відомості про державну реєстрацію юридичної особи, що припиняється, повідомлення про припинення юридичної особи та про порядок і строк заявлення кредиторами вимог до неї. Цей строк не може становити менше двох місяців з дня публікації повідомлення про припинення юридичної особи; комісія вживає усіх можливих заходів щодо виявлення кредиторів, а також письмово повідомляє їх про припинення юридичної особи.

Згідно ч. 1 ст. 110 ЦК України юридична особа ліквідується за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі, у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягнення мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами.

Частиною 3 ст. 110 ЦК України встановлено, що якщо вартість майна юридичної особи є недостатньою для задоволення вимог кредиторів, юридична особа ліквідується в порядку, встановленому законом про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом.

Відповідно до ч. 1 ст. 111 ЦК України ліквідаційна комісія після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, який містить відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог, а також про результати їх розгляду. Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.

Отже, враховуючи вищезазначені вимоги закону, необхідними передумовами для звернення із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника у порядку ст. 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" є: виявлення майна боржника у разі його наявності, публікація оголошення згідно з вимогами ст. 105 Цивільного кодексу України з метою виявлення кредиторів та встановлення повного обсягу кредиторської заборгованості, повідомлення органу державної податкової служби про ліквідацію підприємства та складання проміжного ліквідаційного балансу. Крім того, звернення до суду з такою заявою можливо лише після закінчення строку, передбаченого ст. 105 ЦК України.

За наявності таких умов відповідно до ст. 22 Закону господарський суд приймає постанову про визнання боржника банкрутом та відкриває ліквідаційну процедуру у випадку, зокрема, застосування судом процедури банкрутства до боржника, що ліквідується власником (ст. 51 Закону).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанцій, рішенням засновників ТзОВ «Анко - Союз»від 01 вересня 2011 року прийнято рішення про ліквідацію вказаної фірми, призначено голову ліквідаційної комісії.

Ліквідаційною комісією опубліковано інформацію про ліквідацію ТзОВ «Анко -Союз»в Бюлетні державної реєстрації № 189 (24) від 07.09.2011 р. та газеті «Урядовий кур'єр»від 09.09.2011 р. № 165 (4563) із встановленням двомісячного терміну для звернення кредиторів, а саме до 10.11.2011р.

Паралельно ліквідаційною комісією було повідомлено усі фонди та податкову інспекцію про прийняте рішення, проведено відповідні перевірки та отримано повідомлення про зняття з обліку (копії документів - в матеріалах справи).

Під час виконання повноважень ліквідаційної комісії проведено інвентаризацію та оцінку майна ТзОВ «Анко - Союз», та встановлено, що поточні зобов'язання останнього перевищують на 5896876,24 грн. вартість його майнових активів, а тому ТзОВ "Анко-Союз" зобов'язане було звернутися до господарського суду із заявою про порушення справи про його банкрутство.

Відповідно до п. 34 Постанови Пленуму Верховного суду України "Про судову практику у справах про банкрутство" № 15 від 18.12.2009р. справа про банкрутство порушується господарським судом за заявою боржника за наявності хоча б однієї з підстав, передбачених частиною 5 статті 7 та статтями 51, 53 Закону.

Відповідно до ч. 5 ст. 7 Закону боржник зобов'язаний звернутися в місячний строк до господарського суду з заявою про порушення справи про банкрутство у разі виникнення таких обставин: задоволення вимог одного або кількох кредиторів приведе до неможливості виконання грошових зобов'язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами; орган боржника, уповноважений відповідно до установчих документів або законодавства прийняти рішення про ліквідацію боржника, прийняв рішення про звернення в господарський суд з заявою боржника про порушення справи про банкрутство; при ліквідації боржника не у зв'язку з процедурою банкрутства встановлено неможливість боржника задовольнити вимоги кредиторів у повному обсязі; в інших випадках, передбачених цим Законом. При цьому, боржник за невиконання вимог цієї частини несе відповідальність згідно із законом.

Відтак, боржник правомірно та підставно звернувся до господарського суду із заявою про його банкрутство, відповідно до якої господарським судом було винесено мотивовану постанову.

Посилання апелянта на застосування ч. 2 ст. 8 Закону, відповідно до якої суд відмовляє у порушенні провадження у справі про банкрутство у випадку, якщо вимоги забезпечені заставою, судом до уваги не приймається, оскільки окрім вимог банку, забезпечених заставою, існують вимоги і Відділення виконавчої дирекції фонду у м. Луцьку в сумі 173370,00 грн., які заставою не забезпечені.

Також суд вважає безпідставними доводи апелянта щодо необхідності дотримання тримісячного строку для встановлення безспірності вимог кредиторів та щодо сукупності вимог у розмірі не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати (ч. 3 ст. 6 Закону), оскільки вказані норми закону застосовуються до загальної процедури банкрутства боржника, порушеної за завою одного чи кількох кредиторів боржника, але не самого боржника.

Отже, з огляду на викладене вище, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що постанова господарського суду Волинської області від 14.12.2011 року відповідає матеріалам справи, грунтується на чинному законодавстві і підстав для її скасування немає. Зазначені в апеляційній скарзі інші доводи скаржника не обгрунтовані та не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ПАТ "Банк "Форум" в особі Відділення №2300 "Луцька дирекція ПАТ "Банк "Форум" від 03.02.2012 р. № 79/2300 залишити без задоволення.

2. Постанову господарського суду Волинської області від 14.12.2011 року у справі № 5004/2412/11 залишити без змін.

3. Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку.

Головуючий суддя Тимошенко О.М.

Суддя Огороднік К.М.

Суддя Коломис В.В.

3052/12