Постанова № 21683922, 07.02.2012, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" лютого 2012 р. Справа № 9/111/2011/5003

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Тимошенко О.М.

судді Огороднік К.М. , судді Коломис В.В. при секретарі Саган І.О.

за участю представників сторін:

від позивача - Подух Л.В.

від відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача ФГ "Україна" на рішення господарського суду Вінницької області від 16.11.11 р. у справі № 9/111/2011/5003

за позовом Фермерське господарство "Україна"

до Фізична особа-підприємець ОСОБА_2

про стягнення 428 498,17 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Вінницької області від 16.11.2011 року у справі № 9/111/2011/5003 (суддя Балтак О.О.) в позові відмовлено.

Мотивуючи прийняте рішення суд першої інстанції зазначив, що видаткова накладна № ПР-0000274 від 30.06.2010 р. не відповідає вимогам ст.. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пунктам 2.4 та 2.5 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, оскільки вона не містить підпису відповідача. В звязку з цим, вказана накладна не є первинним документом та відповідно не підтверджує проведення між відповідачем та позивачем господарської операції по купівлі-продажу насіння соняшника.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу в якій просить останнє скасувати з підстав порушення норм матеріального права та прийняти нове рішення, яким позов задоволити. В обґрунтування скарги зазначає, що суд не надав належної правової оцінки відображенню відповідачем в податковому обліку здійсненої господарської операції, надання останнім довіреності на отримання товару, а також дійшов хибного висновку щодо існування перешкод у вивезенні товару відповідачем.

В судових засіданнях представник позивача підтримав викладені в скарзі доводи та просить її задоволити.

Відповідач в судові засідання не зявився. У надісланому до суду відзиві вважає доводи апелянта безпідставними та необгрунтованими. Зазначає, що позивач не довів належними та допустимими доказами факт здійснення господарської операції з купівлі-продажу насіння. Просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

До дня судового засідання відповідчем надіслано суду телеграмму з проханням відкласти розгляд справи в зв'язку з неможливістю з'явитись в судове засідання.

Зазначене клопотання колегією суддів відхилено з огляду на закінчення двохмісячного строку розгляду скарги. При цьому судом враховано, що явка представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалась та додаткові докази не витребовувались.

Відтак, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги без участі представника відповідача та за наявними у справі доказами.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу та відзив на неї, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі видаткової накладної № ПР-0000274 від 30.06.2010 р. позивач відпустив відповідачу насіння соняшника в кількості 258000,00 кг. загальною вартістю 374100,00 грн. Для отримання вказаного товару відповідачем надано довіреність № 3 від 30.06.2010 р.

У день проведення вказаної господарської операції позивач надав відповідачу податкову накладну від 30.06.2010 р. № 0625/1617, у якій зафіксовано операцію з продажу зерна соняшника в кількості 258000 кг. загальною вартістю 374100,00 грн., у тому числі ПДВ 62350,00 грн.

Відповідно до вимог чинного на час здійснення господарської операції податкового законодавства України позивач, у поданій до Іллінецької міжрайонної державної податкової інспекції податковій декларації з податку на додану вартість за червень 2010 року, відобразив дану господарську операцію, а також зазначив видану податкову накладну у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних за період 01-30.06.2010 р.

Відповідач в свою чергу відзвітував перед Іллінецькою МДПІ, зазначивши дану господарську операцію у декларації з податку на додану вартість за 2010 рік та уточненнях до неї, та зазначив отриману податкову накладну у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних № 6 за період 01-30.06.2010 р.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що господарська операція з купівлі-продажу насіння соняшника між сторонами не відбулась з огляду на те, що підпис відповідача на видатковій накладній не належить останньому. Це зокрема підтверджується висновком № 2089 Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, яким встановлено, що підпис від імені ОСОБА_2 на видатковій накладній № ПР-0000274 від 30.06.2010 р. виконаний не самим ОСОБА_2, а іншою особою з ретельним наслідуванням якомусь підпису ОСОБА_2

Однак колегія суддів з таким висновком місцевого господарського суду не погоджується з наступних підстав.

На момент здійснення господарської операції діяв Закон України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР. На виконання п. 7.2 ст. 7 вказаного Закону позивач надав відповідачу податкову накладну від 30.06.2010 року № 0625/1617, якою зафіксовано здійснення операції з купівлі-продажу зерна соняшника згідно видаткової накладної від 30.06.2010 р. № ПР-0000274.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним документом і одночасно розрахунковим документом (п. 7.2.3 Закону).

Згідно п. 7.2.6 Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Отримувачем податкової накладної від 30.06.2010 р. № 0625/1617 є відповідач. Відтак, у разі відсутності даної господарської операції зазначена податкова накладна була б відсутня у відповідача та у поданій ним звітності.

Листом Липовецького відділення Іллінецької МДПІ від 08.11.2011 р. № 2491/10/15-030 надано інформацію, що згідно даних "Автоматизованої системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" станом на 08.11.2011 року ФОП ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) задекларував податковий кредит по податку на додану вартість по взаємовідносинах з ФГ "Україна" (код ЄДРПОУ 20092010) в червні 2010 року в сумі 61691,76 грн.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач у податковій декларації з податку на додану вартість за 2010 рік відзвітувався перед органами державної податкової служби щодо здійсненої господарської операції. Таким чином, відповідач отримав від позивача податкову накладну від 30.06.2010 р. № 0625/1617 та відобразив її у своєму податковому обліку, тим самим ствердивши проведення даної господарської операції.

Поряд з цим, колегія суддів відзначає, що відповідачем була надана позивачу довіреність від 30.06.2010 р. № 3 на отримання соняшника кількістю 260 тон.

Порядок застосування довіреностей визначає Інструкція про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 р. № 99.

Згідно п. 2 Інструкції сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (надалі - цінності) відпускаються покупцям або передаються безоплатно тільки за довіреністю одержувачів.

Пункт 13 Інструкції визначає, що довіреність незалежно від строку її дії, залишається у постачальника при першому відпуску цінностей.

Матеріалами справи стверджується, що відповідач для отримання від позивача насіння соняшнику передав останньому довіреність від 30.06.2010 р. № 3. Дійсність даної довіреності відповідачем не заперечується.

Слід зазначити, що при анулюванні довіреності одержувач ТМЦ зобов'язаний негайно повідомити про таке постачальника (п. 9 Інструкції). Однак докази анулювання довіреності та повідомлення про це позивача відповідач суду не надав.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. За умовами ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Статтею 34 ГПК України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. У відповідності до ст. 42 ГПК України висновок судового експерта оцінюється судом за правилами статті 43 цього Кодексу.

За умовами ч. 1 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності колегія суддів дійшла висновку, що господарська операція з купівлі-продажу насіння соняшнику між ФГ "України" та ФОП ОСОБА_2 відбулась, що стверджується передачею відповідачем позивачу довіреності від 30.06.2010 р. № 3 на отримання товару та декларуванням відповідачем вказаної операції у відповідності до Закону України "Про податок на додану вартість".

Відтак, колегія суддів зазначає, що наданий експертом висновок щодо підпису відповідача на видатковій накладній беззаперечно не свідчить про відсутність здійсненої господарської операції, оскільки власними діями відповідач ствердив її проведення.

Зокрема, це підтверджується тим, що відповідач передав позивачу довіреність № 3 від 30.06.2010 р. на отримання соняшнику (насіння) в кількості 260 тон. Факт передачі довіреності відповідачем не спростовано та не надано доказів її анулювання з повідомленням про це позивача. На підставі вказаної довіреності позивачем сформовано видаткову накладну № ПР-0000274 від 30.06.2010 р., де в графі "отримав" під місцем для підпису віддруковано "ОСОБА_2 за дов. № 3 від 30.06.2010 р.". Позивач, як платник ПДВ, в момент здійснення господарської операції оформив та передав відповідачу податкову накладну (надається на вимогу отримувача товару), яка останнім прийнята, включена до власного податкового обліку, що стверджується звітуванням до органів ДПІ.

Вищевказані дії відповідача свідчать про те, що останнім були отримані первинні бухгалтерські документи, що засвідчують здійснення даної господарської операції, в тому числі і видаткова накладна № ПР-0000274 від 30.06.2010 р. Суд критично оцінює посилання відповідача на відсутність у нього видаткової накладної (не передання позивачем), оскільки у випадку нездійснення господарської операції з купівлі-продажу насіння соняшника, відповідач мав би анулювати передану позивачу довіреність з повідомленням про це останнього та не відображати в податковому обліку факт проведення цієї операції. Однак відповідачем таких дій не вчинено. Посилання відповідача на усунення помилки у деларуванні податку на додану вартість судом до уваги не приймається, оскільки подані відповідачем докази не містять відбитку податкового органу про їх прийняття та з наявних у справі листів Іллінецької МДПІ вбачається, що вищевказана господарська операція зафіксована в податковому обліку обох контрагентів і розбіжностей не зафіксовано. Тому неподання відповідачем власного примірника видаткової накладної розцінюється судом як приховування доказів на свою користь.

Колегія суддів вважає необгрунтованими посилання суду першої інстанції на інші об'єктивні обставини, які вказують на неможливість проведення даної господарської операції. Зокрема, посилання на неможливість вивезення такої кількості насіння соняшника (258 тон) протягом однієї доби, оскільки для цього знадобилося б не менше 26 автомобілів вантажопід'ємністю 10 тон.

Суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні будь-які документи, якими сторони обумовили необхідність негайного (протягом доби) вивезення відповідачем придбаного товару. Фізичне переміщення товару з одного місця в інше могло відбуватися за усною згодою сторін в будь-які інші строки.

Також безпідставним є посилання суду першої інстанції на Положення про обіг складських документів на зерно, затвердженого наказом № 198 від 27.06.2003 р. Міністерства аграрної політики України, оскільки підприємство позивача не надає послуг із зберігання зерна, а тому не є зерновим складом в розумінні Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні".

За умовами ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Здійснена між сторонами господарська операція за своєю правовою природою відноситься до купівлі-продажу, яка регламентується главою 54 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Встановлені судом обставини свідчать про отримання відповідачем товарозпорядчих документів на насіння соняшника в кількості 258 тон загальною вартістю 374100,00 грн., а тому останній зобов'язаний оплатити отриманий товар.

Доказів оплати придбаного товару відповіідач суду не надав.

З огляду на вказане, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 374100,00 грн. обгрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на те, що відповідач після прийняття товаророзпорядчих документів на товар не здійснив його оплати, що свідчить про прострочення виконання грошового зобов'язання, колегія суддів вважає правомірним нарахування позивачем збитків від інфляції в сумі 43528,65 грн. за перод з 01.07.2010 року по 31.05.2011 р. та трьох процентів річних в сумі 10915,52 грн. за період з 01.07.2010 р. по 20.06.2011 р. Поданий позивачем розрахунок судом перевірно та визнано вірним.

Відтак, вимоги в частині стягнення з відповідача збитків від інфляції в сумі 43528,65 грн. та трьох процентів річних в сумі 10915,52 грн. підлягають задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, рішення господарського суду Вінницької області від 16.11.2011 року у справі № 9/111/2011/5003 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення, яким позов задоволити. Відповідно до ст. 49 ГПК України суд проводить новий розподіл судових витрат.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103, п. 4 ч. 1 ст. 104, ст. 105 ГПК України суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу фермерського господарства "Україна" від 25.11.2011 р. № 453 задоволити.

2. Рішення господарського суду Вінницької області від 16.11.2011 року у справі № 9/111/2011/5003 скасувати. Прийняти нове рішення.

Позов задоволити.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідн.код НОМЕР_1) на користь фермерського господарства "Україна" (22511, Вінницька область, Липовецький район, с. Стара Прилука, вул. Островського, 29, код ЄДРПОУ 20092010) - 374100,00 грн. основного боргу, 10915,52 грн. процентів річних, 43528,65 грн. збитків від інфляції, 4284,98 грн. витрат по сплаті державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 4284,98 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

3. Господарському суду Вінницької області на виконання постанови видати наказ.

4. Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку.

Головуючий суддя Тимошенко О.М.

Суддя Огороднік К.М.

Суддя Коломис В.В.

2280/12