Постанова № 21683905, 28.02.2012, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" лютого 2012 р. Справа № 5021/283/2011

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Шевель О. В., суддя Лакіза В.В. , суддя Пуль О.А.

при секретарі Сиротніковій Я.Є.

за участю представників сторін:

позивача - НОМЕР_1. (дов. №1199 від 07.06.2011р.),

відповідача - НОМЕР_2 (дов. №15-43 від 04.01.2012р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. №277 С/2-7) на рішення господарського суду Сумської області від 19.12.11р. у справі №5021/283/2011

за позовом Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний банк", м.Суми,

до Відкритого акціонерного товариства "Сумихімпром", м.Суми,

про звернення стягнення на предмет іпотеки, -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Сумської області від 19.12.2011р. (суддя Моїсеєнко В.М.) відмовлено у задоволенні позову про звернення стягнення на майно, що належить відповідачу - Відкритому акціонерному товариству “Сумихімпром”,шляхом набуття права власності Публічним акціонерним товариством Всеукраїнський Акціонерний Банк, на предмет іпотеки, а саме: Нежилі приміщення Оздоровчого табору “Зоряний” /нерухоме майно/, яке знаходиться за адресою: Сумська область, Сумський район, с. Вільшанка, Оздоровчий табір “Зоряний”, і складається з наступних приміщень: під літерою “Є” будинок відпочинку загальною площею 125,2 кв.м, під літерою “А-1”адміністративна будівля цегляна загальною площею 93,4 кв.м, під літерою “Б-ІІ” столова цегляна загальною площею 2418,1 кв.м під літерою “В1” літній кінотеатр цегляний загальною площею 145.8 кв.м, під літерою “Г1” тир цегляний загальною площею 75,8 кв.м, під літерою “Д1” душева цегляна загальною площею 71,5 кв.м, під літерою “Е-ІІ”- корпус № 1 цегляний загальною площею 1079.8 кв.м, під літерою “Ж-ІІ”- корпус № 2 цегляний загальною площею 1080,5 кв.м, під літерою “3-II”- корпус № З цегляний загальною площею 1097,3 кв.м, під літерою “К-ІІ” корпус № 4 цегляний загальною площею 1102,2 кв.м, під літерою “Л-ІІ” корпус № 5 цегляний загальною площею 1090,2кв.м, під літерою “М-ІІ” медичний пункт цегляний загальною площею 460,6 кв.м, під літерою “Н1” прачечна цегляна загальною площею 540,1 кв.м, під літерою “О-1” трансформатор цегляний загальною площею 40,6 кв.м, під літерою “П” котельна цегляна загальною площею 369,7 кв.м, під літерою “Р” дизельна цегляна загальною площею 23,2 кв.м, під літерою “С” сварочний пост цегляний загальною площею 8,0 кв.м, під літерою “Т” приміщення цегляне загальною площею 1,9 кв.м., під літерою “Ф” приміщення цегляне загальною площею 15,0 кв.м, під літерою “Х”приміщення мазутного господарства цегляне загальною площею 150,2 кв.м, під літерою “Ш” трансформаторна цегляна загально площею 40,5 кв.м, під літерою “Ю” очищувальні (лабораторії) цегляні загальною площею 93,9 кв.м; звернення стягнення на майно, що належить Відкритому акціонерному товариству “Сумихімпром”, шляхом набуття права власності Публічним акціонерним товариством Всеукраїнський Акціонерний Банк, на предмет іпотеки, а саме: готель “Хімік”, за літерою “А”, цегляний, загальною площею 7041,1 кв.м, розташований за адресою м. Суми, вул. Харківська, 30, а також стягнути судові витрати, повязані з розглядом справи.

Позивач з рішенням місцевого господарського суду не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування своєї позиції по справі позивач посилається, зокрема, на те, що іпотечний договір передбачає такий спосіб звернення стягнення як набуття права власності іпотекодержателем на предмет іпотеки, в тому числі за рішенням суду, тому суд першої інстанції дійшов до хибних висновків та неправомірно відмовив в задоволенні позову ПАТ «ВіЕйБі Банк»у своєму рішенні від 19.12.2011р. у справі №5021/283/2011. Таким чином, як зазначає апелянт, ПАТ «ВіЕйБі Банк»у відповідності до норм чинного законодавства України та згідно умов іпотечних договорів від 28.08.2011р., укладених між позивачем та відповідачем і зареєстрованих в реєстрі за №2809 та №2871 із наступними змінами та доповненнями до них, має право звернути стягнення шляхом набуття права власності на нерухоме майно- предмети іпотеки: нежитлові приміщення /нерухоме майно/ Оздоровчого табору «Зоряний», а також має право звернути стягнення шляхом набуття права власності на нерухоме майно- предмет іпотеки: готель «Хімік».

Представник позивача у судовому засіданні підтримує апеляційну скаргу та просить рішення суду першої інстанції скасувати, апеляційну скаргу задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні та у відзиві на апеляційну скаргу (вх. №1171 від 08.02.2012р.) проти апеляційної скарги заперечує та просить рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, посилаючись, зокрема, на те, що згідно з узагальненням Верховного Суду України судової практики розгляду цивільних справ, які виникають з кредитних правовідносин від 07.10.2010р., передбачено можливість саме в судовому порядку вирішувати питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття іпотекодержателем права власності на нього, незалежно від можливості вирішення цього питання в позасудовому порядку. Але зазначено про те, що така можливість повинна бути передбачена у іпотечному договорі. Отже, як зазначає відповідач, не зазначивши в договорі всі умови переходу права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя, а вказавши лише загальну можливість цього, будуть відсутні й підстави для перереєстрації права власності на предмет іпотеки. Тому звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності за іпотекодержателем можливе тоді, коли, зокрема, в іпотечному договорі зроблено таке застереження.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі позивача та відзиві відповідача доводи сторін, заслухавши у судовому засіданні пояснення уповноважених представників позивача та відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

У лютому 2011р. позивач Публічне акціонерне товариство Всеукраїнський Акціонерний Банк звернувся до господарського суду Сумської області з позовною заявою в якій просив суд звернути стягнення на майно, що належить відповідачу - Відкритому акціонерному товариству “Сумихімпром”,шляхом набуття права власності Публічним акціонерним товариством Всеукраїнський Акціонерний Банк, на предмет іпотеки, а також стягнути судові витрати, повязані з розглядом справи.

Позов обґрунтовано тим, що 28.08.2008р. між Відкритим акціонерним товариством Всеукраїнським Акціонерним Банком (правонаступником якого є ПАТ “Всеукраїнський Акціонерний Банк”) (кредитодавець) та Відкритим акціонерним товариством “Сумихімпром” (правонаступником якого є ПАТ “Сумихімпром”) (позичальник) був укладений кредитний договір №392, відповідно до умов якого банк (позивач) надав відповідачу кредит у формі мультівалютної кредитної лінії в сумі еквівалентній 27 000 000,00 гривень із строком повернення до 27.09.2009р. та сплатою 14,5% річних за користування кредитом по траншах в дол. США та 21,5% річних за користування кредитом по траншах в гривнях.

Пунктом 1.3.1 договору кредиту №392 передбачено, що в забезпечення виконання зобовязань за цим договором позичальник зобовязується в 3 (триденний) строк з моменту його підписання укласти з кредитодавцем договір (договори) застави/іпотеки особисто або забезпечити їх укладання між кредитодавцем та майновим поручителем. Кредитодавець не надає позичальнику кредит до укладення договору застави/поруки/іпотеки в забезпечення виконання зобовязань позичальника за цим договором.

Додатковою угодою №3 від 13.11.2008р. до вищезазначеного кредитного договору сторони погодили процентну ставку за користування кредитом по траншах в доларах США - 17% річних; по траншах в гривні 26% річних.

Додатковою угодою № 4 від 22.04.2009р. до кредитного договору встановлено - кредит надано у сумі 5 544 350,00 доларів США, що за курсом НБУ еквівалентно 42691945,00 грн.

Додатковою угодою № 10 від 01.07.2010р. до вищезазначеного кредитного договору було продовжено строк користування кредитом до 01 серпня 2010р.

Таким чином, згідно умов кредитного договору №392 від 28.08.2008р. банком станом на 03.02.2011р. було надано відповідачу кредит на загальну суму - 5544350,00 дол. США,

Згідно умов кредитного договору від 28.08.2008р. № 392 банк за користування кредитом нараховує проценти за користування кредитними коштами у відповідності до п.2.7. кредитного договору, виходячи із фактичної суми заборгованості.

Відповідно до п.2.7.1 договору від 28.08.2008р. № 392 (в редакції додаткової угоди № 7 від 30.10.2009р.) відповідач зобов'язався суму заборгованості за кредитом та проценти, нараховані за місяць, сплачувати щомісяця, не пізніше 25 календарного числа місяця, наступного за тим, за який вони нараховані.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що станом на час звернення позивача до суду відповідач свої зобовязання з повернення кредиту, а також нарахованих відсотків у строки, встановлені договором, не виконав, у звязку з чим за ним утворилась заборгованість у розмірі 59406615,43 грн., в тому числі : 7516180,74 грн. - прострочені проценти за користування кредитом, 44030455,53грн. прострочена сума основного боргу за кредитом, 7859979,16 грн. пеня за несвоєчасне погашення основного боргу за кредитом та процентів.

З метою забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором між позивачем (іпотекодержатель) та відповідачем (іпотекодавець) був укладений договір іпотеки, згідно якого відповідач передав в іпотеку спірне майно. Цей договір іпотеки посвідчений 28.08.2008р. ОСОБА_1, приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу за реєстровим номером 2869.

Відповідно до умов іпотечного договору, із наступними змінами та доповненнями, відповідач передав позивачу в якості предмета іпотеки нежилі приміщення Оздоровчого табору «Зоряний»/нерухоме майно/, яке знаходиться за адресою Сумська область, Сумський район, с. Вільшанка, Оздоровчий табір «Зоряний», і складається з наступних приміщень: під літерою «Є»будинок відпочинку загальною площею 125,2 кв.м, під літерою «А-1»адміністративна будівля цегляна загальною площею 93,4 кв.м, під літерою «Б-ІІ»столова цегляна загальною площею 2418,1 кв.м, під літерою «В1»літній кінотеатр цегляний загальною площею 145,8 кв.м, під літерою «Г1»тир цегляний загальною площею 75,8 кв.м, під літерою «Д1» душева цегляна загальною площею 71,5 кв.м, під літерою «Е-11»- корпус № 1 цегляний загальною площею 1079.8 кв.м, під літерою «Ж-ІІ»- корпус № 2 цегляний загальною площею 1080,5 кв.м, під літерою «3-II»- корпус № 3 цегляний загальною площею 1097,3 кв.м, під літерою «К-ІІ»корпус № 4 цегляний загальною площею 1102,2 кв.м, під літерою «Л-ІІ»корпус № 5 цегляний загальною площею 1090,2кв.м, під літерою «М-ІІ»медичний пункт цегляний загальною площею 460,6 кв.м, під літерою «НІ»прачечна цегляна загальною площею 540,1 кв.м, під літерою «0-1» трансформатор цегляний загальною площею 40,6 кв.м, підлітерою «П»котельна цегляна загальною площею 369,7 кв.м, під літерою «Р»дизельна цегляна загальною площею 23,2 кв.м, під літерою «С» сварочний пост цегляний загальною площею 8,0 кв.м, під літерою «Т»приміщення цегляне загальною площею 1,9 кв.м, під літерою «Ф»приміщення цегляне загальною площею 15,0 кв.м., під літерою »приміщення мазутного господарства цегляне загальною площею 150,2 кв.м, під літерою «Ш»трансформаторна цегляна загально площею 40,5 кв.м., під літерою «Ю»очищувальні (лабораторії) цегляні загальною площею 93,9 кв.м.

Нерухоме майно передалося в іпотеку разом з усіма його приналежностями.

Окрім вказаного майна, в іпотеку позивачу було передано згідно іпотечного договору, з наступними змінами та доповненнями, готель «Хімік»за літерою «А», цегляний, загальною площею 7041,1 кв.м, розташований за адресою м. Суми, вул. Харківська, 30.

Нерухоме майно передалося в іпотеку разом з усіма його приналежностями.

Відповідно до п.1 іпотечного договору в редакції договору про внесення змін до іпотечного договору, посвідченого приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу за реєстровим номером 492, предмет іпотеки забезпечує зобов'язання відповідача перед позивачем по поверненню кредиту у сумі

5 544 350,00 дол. США, сплати процентів за користування кредитом у розмірі 17 % річних строком та на умовах, визначених у кредитному договорі та додаткових угодах до кредитного договору, сплати банку штрафів та пені, у випадках та на умовах, передбачених кредитним договором, з урахуванням змін та доповнень до кредитного договору, відшкодуванню всіх можливих збитків, пов'язаних з порушенням взятих відповідачем на себе зобов'язань за кредитним договором, а також відшкодуванню всіх можливих збитків, пов'язаних з порушенням взятих на себе зобов'язань.

Право власності на нежилі приміщення, нерухоме майно та право користування земельною ділянкою документально підтверджено в іпотечному договорі та не заперечується сторонами у справі. Відповідні документи додані до матеріалів справи.

В матеріалах справи наявне рішення господарського суду Сумської області від 11.10.2010р. по справі №3/119-10 у спорі між позивачем - ПАТ “Всеукраїнський Акціонерний Банк” та відповідачем - ПАТ “Сумихімпром” про стягнення

570211,39 доларів США. (а.с.129-131,т.1) Предметом даного спору було стягнення заборгованості за кредитним договором №392 від 28.08.2008р. Суд першої інстанції встановив, що відповідач порушив вимоги законодавства та умови укладеного договору кредиту, а сааме, допустив прострочення виконання грошового зобовязання.

Тобто, колегія суддів зазначає, що факт порушення відповідачем зобовязань за кредитним договором є доведеним, а отже відповідно до частини 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

У випадку невиконання або неналежного виконання позичальником (відповідачем по справі) зобовязання по кредитному договору в цілому або в тій чи іншій частині, та/або невиконання, або неналежного виконання іпотекодавцем (відповідач по справі) обовязків, встановлених цим договором, в цілому або в тій чи іншій його частині іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання зобовязання, а в разі його невиконання -звернути стягнення на предмет іпотеки (пункт 7.1. договору іпотеки від 28.08.2008р.).

Відповідно до пункту 7.4. договору іпотеки від 28.08.2008р. звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється, зокрема, на підставі переходу до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання зобовязання по кредитному договору в порядку, встановленому статтею 37 Закону України “Про іпотеку” та умовами цього договору.

Пунктом 7.5 договору іпотеки передбачено, що іпотекодержатель має право на свій розсуд обрати порядок звернення стягнення на предмет іпотеки в межах, передбачених пунктом 7.4. договору.

Згідно пункту 7.6. договору іпотеки за рішенням іпотекодержателя задоволення його вимог може здійснюватися в позасудовому порядку, зокрема, шляхом переходу до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобовязання згідно з цим застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя відповідно до умов, які наведені нижче в договорі іпотеки (пункт 7.6.1 договору іпотеки).

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи наявна постанова Харківського апеляційного господарського суду від 25.05.2011 року у справі №5021/349/2011, якою апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства “Всеукраїнський Акціонерний Банк” залишено без задоволення. Рішення господарського суду Сумської області від 22.03.2011 року у справі №5021/349/2011 скасовано та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволені повністю. Визнано недійсним пункт 7.4 договорів іпотеки від 28.08.2008 р., укладених між Відкритим акціонерним товариством “Всеукраїнський Акціонерний Банк” та Відкритим акціонерним товариством “Сумихімпром”, та зареєстрованих в реєстрі за № № 2809, 2871, в частині, яка дозволяє здійснювати звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі виконавчого напису нотаріуса; переходу до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання зобовязання по кредитному договору в порядку, встановленому статтею 37 Закону України “Про іпотеку” та умовами цього Договору; продажу іпотекодержателем від свого імені предмета іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому статтею 38 Закону України “Про іпотеку” та умовами цього договору;та визнано недійсними пункти 7.5 та 7.6 іпотечних договорів від 28.08.2008р, укладених між Відкритим акціонерним товариством “Всеукраїнський Акціонерний Банк” та Відкритим акціонерним товариством “Сумихімпром”, та зареєстрованих в реєстрі за № № 2809, 2871.

Постановою Вищого господарського суду України від 23.08.2011 року у справі №5021/349/2011 постанову Харківського апеляційного господарського суду від 25.05.2011 р. у справі № 5021/349/2011 залишено без змін.

Як вбачається з позовної заяви, предметом позову є звернення стягнення на майно на суму 59406615,43 грн. шляхом набуття права власності на предмет іпотеки за іпотечним договором від 28.08.2008р. Обґрунтовуючи підстави позову, позивач посилався на частину 1 статті 33, статтю 37 Закону України “Про іпотеку” та пункт 7.4. іпотечного договору, а сааме, на те, що у звязку з неналежним виконанням відповідачем зобовязань за кредитним договором у банку виникає право звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття права власності на предмет іпотеки.

Відповідно до частини 1 статті 33 Закону України “Про іпотеку” у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобовязання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобовязанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до статті 37 Закону України “Про іпотеку” іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобовязання.

Разом із тим, частиною 3 статті 33 Закону України “Про іпотеку” передбачено звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя (тобто шляхом позасудового врегулювання). При цьому правовою підставою для передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобовязання є договір про задоволення вимог іпотекодержателя (або застереження в іпотечному договорі).

Таким чином, наведеними вище нормами законодавства не виключається можливість звернення стягнення в такий спосіб і набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки за рішенням суду. У цих нормах задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття ним права власності на предмет іпотеки ототожнюється передусім із способом звернення стягнення, який, поряд з іншими, може застосовуватись, якщо його передбачено договором. Тому в разі встановлення такого способу звернення стягнення у договорі іпотекодержатель на підставі частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України має право вимагати застосування його судом. Дана позиція викладена в узагальненнях судової практики Верховного Суду України щодо розгляду цивільних справ, які виникають з кредитних правовідносин (2009-2010 роки) від 07.10.2010р.

Отже, звернення стягнення на предмет іпотеки можливо тоді, коли, зокрема, в іпотечному договорі зроблено таке застереження.

Як вже було встановлено вище, пункт іпотечного договору, яким було зроблено таке застереження, визнано судом недійсним, а отже в іпотечному договорі від 28.08.2008р. відсутнє застереження про можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, через що у позивача відсутня можливість звернення стягнення на предмет іпотеки способом переходу права власності на предмет іпотеки.

Колегія суддів вважає необхідним зауважити, що і передбачене статтею 36 Закону України «Про іпотеку» позасудове врегулювання спору може бути вирішене лише на підставі такого застереження в договорі або згідно з окремим договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем.

Також колегія суддів вказує на те, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду в загальному порядку у відповідності до статті 39 Закону України “Про іпотеку” шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленою статтею 38 цього Закону. Звернення ж стягнення на предмет іпотеки шляхом переходу права власності на предмет іпотеки може бути здійснене на підставі рішення суду лише при наявності застереження або окремого договору про це.

Отже, дослідивши всі належні та допустимі докази, які мають відношення до даного спору, колегія суддів з урахуванням приписів ст.ст. 4-3, 32, 33, 43 Господарського процесуального кодексу України дійшла висновку, що місцевим господарським судом законно та обґрунтовано відмовлено в задоволенні позовних вимог.

Стосовно тверджень апелянта про те, що господарський суд порушив права позивача щодо участі у судовому засіданні та не відклав за клопотанням ПАТ «ВіЕйБі Банк»розгляд справи на іншу дату, а прийняв оскаржуване рішення, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Сумської області від 07.11.2011р. було поновлено провадження у справі №5021/283/2011 та розгляд справи призначено на 21.11.2011р. на 10:00 год., про що сторони повідомлені належним чином, а сааме, у відповідності до штампу вихідної кореспонденції господарського суду Сумської області (вих.№3427) ухвала була направлена сторонам у двох примірниках 07.11.2011р. (а.с.1,т.2).

Ухвалою господарського суду Сумської області від 21.11.2011р. розгляд справи було відкладено на 05.12.2011р. на 11:00 год. у звязку з не зявленням до суду представника позивача (а.с.18-19,т.2).

У судовому засіданні 05.12.2011р., на якому був присутній представник позивача Арбідов Р.Т., оголошено перерву до 19.12.2011р. до 10 год. 40 хв. Після перерви- 19.12.2011р. представик позивача у судове засідання не зявився.

Позивач посилається на те, що він подав до суду клопотання про відкладення розгляду справи у звязку з тим, що представника позивача, що приймав участь при розгляді справи, звільнено за згодою сторін та не має можливості направити іншого представника для участі у судовому засіданні. Однак, суд розгляд справи не відклав, а прийняв рішення по справі.

Як вбачається з матеріалів справи, зазначене клопотання позивача надійшло до суду, згідно штемпелю господарського суду Сумської області, 19.12.2011р. та отримано суддєю о 16 год. 00 хв., тобто вже після прийняття рішення по справі.

Колегія суддів вважає, що позивач в силу приписів статті 22 Господарського процесуального кодексу України був належним чином повідомлений про час та місце засідання суду на 19.12.2011р., знав про законодавчо встановлені строки розгляду справи та про їх закінчення, та крім цього, ухвалою господарського суду Сумської області від 21.11.2011р. суд попереджав сторони, що в разі не зявлення в судове засідання справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами на підставі ст.75 ГПК України.

Тому колегія суддів вважає, що при прийнятті рішення місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та обєктивного дослідження усіх фактичних обставин справи та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, через що рішення господарського суду Сумської області від 19.12.2011р. у справі №5021/283/2011 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга позивача - без задоволення.

У звязку з тим, що колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, то у відповідності до ст.ст. 49, 99 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати державного мита за подання апеляційної скарги понесені позивачем відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства “Всеукраїнський Акціонерний Банк” залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Сумської області від 19.12.2011р. у справі №5021/283/2011 залишити без змін.

Головуючий суддя О.В. Шевель

суддя В.В. Лакіза

суддя О.А. Пуль

Повний текст постанови складено 27 лютого 2012 року.