Постанова № 21683614, 28.02.2012, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.02.2012                                                                                           № 17/383

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Баранця О.М.

суддів:           Пашкіної С.А.

          Калатай Н.Ф.

за участю представників сторін:

від позивача – Марковська В.В.

від відповідача – Кирилов М.С.

розглянувши апеляційну скаргу Комунального підприємства по утриманню житлового господарства «Печерська брама» Печерської районної у м. Києві ради на рішення господарського суду м. Києва від 05.12.2011 року.

у справі № 17/383 (суддя Мельник В.І.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Київенерго»

до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства «Печерська брама» Печерської районної у м. Києві ради

про стягнення 252586,25 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м. Києва від 05.12.2011 року позов задоволено.

Стягнути з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства «Печерська брама» Печерської районної у місті Києві ради (01042, м. Київ, бул. Марії Приймаченко 3, код ЄДРПОУ 34239762) на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго» (01001, м. Київ, пл. І.Франка 5, код ЄДРПОУ 00131305) 222487 (двісті двадцять дві тисячі чотириста вісімдесят сім) грн. 69 коп. – основного боргу, 22399 (двадцять дві тисячі триста дев’яносто дев’ять) грн. 29 коп. – інфляційної складової боргу, 7699 (сім тисяч шістсот дев’яносто дев’ять) грн. 27 коп. – 3% річних, 2525 (дві тисячі п’ятсот двадцять п’ять) грн. 86 коп. – державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236 (двісті тридцять шість) грн.

Не погоджуючись із вищевказаним рішенням, Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства «Печерська брама» Печерської районної у м. Києві ради звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва у справі № 17/383 від 05.12.2011 року скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позову повністю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.01.2012 року апеляційну скаргу прийнято до провадження. Розгляд справи № 17/383 призначено до розгляду.

В судове засідання 14.02.2012 року представник відповідача не з’явився, про місце та час судового засідання повідомлений належним чином. У зв’язку з чим та витребуванням нових доказів розгляд справи було відкладено на 28.02.2012 року та зобов’язано Публічне акціонерне товариство “Київенерго” надати суду письмові пояснення на апеляційну скаргу, докази які підтверджують розрахунок, посилання на методику яка використовувалась при розрахунку.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Як було встановлено під час судового розгляду в суді першої інстанції та підтверджується матеріалами справи між позивачем та відповідачем було укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.01.2010р. № 530270.

У відповідності до п.1.1 договору позивач зобов’язався виробити та поставити теплову енергію відповідачу для потреб опалення та гарячого водопостачання, а відповідач зобов’язується отримати її та оплатити відповідно до умов, визначених у договорі.

Згідно з п.2.2.1 та 2.3.1 договору і відповідно до законодавства України позивач постачає теплову енергію у гарячій воді відповідачу для потреб: опалення та вентиляції –в період опалювального сезону, гарячого водопостачання протягом року, в кількості та в обсягах згідно з Додатком №1 до договору, яку відповідач зобов’язаний оплачувати щомісяця своєчасно та в повному обсязі.

Нарахування відповідачу за теплову енергію здійснюється відповідно до звернення-доручення про укладення договору розрахунковим способом за тарифами, встановленими і затвердженими розпорядженням КМДА, а з 01.01.2011 затверджені Постановою НКРЕ, які можуть змінюватись в період дії договору.

Згідно п. 9 додатку 2 до договору передбачено, що відповідач зобов’язаний щомісячно з 12 по 15 число самостійно отримувати у районному відділ тепло збуту табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період та акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки повертає у РВТ).

Сплату за вказаними документами відповідно до п. 10 Додатка 2 до договору відповідач забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Однак свої зобов’язання за зазначеним договором відповідач не виконав належним чином, внаслідок чого за період з 01.01.2010 по 01.09.2011 виникла заборгованість за використану теплову енергію, яка на 01.09.2011 року становить 222487,69 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми.

Згідно з вимогами ст.ст. 525, 526, 530, 629, 712 ЦК України зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до договору; замовник зобов’язується прийняти та оплатити надані послуги; одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

Укладений між сторонами договір за своєю юридичною природою є договором постачання енергетичними мережами.

Відповідно до п.1 ст.712 ЦК України, за договором поставки постачальник, який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк товар у власність покупця, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п.2 ст.712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов’язковим для виконання.

Відповідно до ч. 2 ст.193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 173 ГК України, один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Згідно вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Колегія суддів, перевіривши документи, розрахунки надані сторонами, вважає, що суд першої інстанції дійшов висновку цілком законного та обґрунтованого висновку про вірність їх нарахування та задоволення вимог позивача у повному обсязі.

Споживач, згідно з пунктом 4 цього Додатку 1. може ініціювати зміну заявленого споживання теплової енергії, що оформляється як додаток до Договору, за місяць до початку відповідного кварталу. Проте, відповідачем не було надано жодних документів, які б свідчили про його намір змінити заявлену величину споживання теплової енергії. Разом з цим. відповідачем не було надано й окремого додатку до Договору, згідно з яким заявлена відповідачем величина споживання теплової енергії за домовленістю сторін була змінена. Тобто, погоджена сторонами кількість (обсяг) теплової енергії в гарячій воді, що передбачена з п. 1 Додатку 1 до Договору, змінена не була.

При цьому, відповідно до п. 5 Додатку 1 до Договору, при відсутності розбіжностей у сторін по обсягам відпуску теплової енергії в поточному році, термін дії даного додатку. продовжується на кожний наступний рік. Оскільки такі зміни не вносилися, заявлена кількість (обсяг) споживання теплової енергії в гарячій воді застосовувалась протягом строку дії Договору.

Крім того. п. 8 Додатку 2 до Договору передбачається, що у разі відсутності у споживача будинкових комерційних приладів обліку, кількість спожитої ним теплової енергії в розрахунковому періоді визначається:

на опалення - як множення кількості годин споживання теплової енергії за місяць на величину годинного теплового навантаження, зазначеного в додатках 1, 6, 7 з урахуванням середньомісячної температури теплоносія;

на гаряче водопостачання - як множення кількості діб споживання за місяць на величину добового теплового навантаження, зазначеного в додатках 1, 6, 7, з урахуванням середньомісячної температури теплоносія.

Відповідач не надав жодного рішення суду, яке б набрала законної сили і зобов'язувало Позивача вчинити перерахунок обсягів спожитої Відповідачем теплової енергії у певних місяцях позовного періоду.

Колегія суддів, приходить до висновку, що рішення господарського суду м. Києва від 05.12.2011 року у справі № 17/383 відповідає вимогам чинного законодавства.

За наведених у даній постанові обставин, колегія суддів дійшла висновку, що відсутні підстави для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції в розумінні статті 104 Господарського процесуального кодексу України.

Доводи наведені позивачем в апеляційній скарзі колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду м. Києва 05.12.2011 року у справі № 17/383 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Справу № 17/383 повернути до господарського суду м. Києва.

3. Копію постанови направити сторонам.

Головуючий суддя                                                                      Баранець О.М.

Судді                                                                                          Пашкіна С.А.

                                                                                          Калатай Н.Ф.

29.02.12 (відправлено)