Постанова № 21683594, 14.02.2012, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.02.2012 № 53/467

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Скрипка І.М.

суддів: Остапенка О.М.

Зубець Л.П.

за участю представників сторін:

від позивача: не зявились

від відповідача: ОСОБА_1 дов. № 314/1 від 09.08.2011р.

розглянувши апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Страхова компанія «НОВА»

на рішення

Господарського суду м. Києва

від 24.10.2011р.

у справі № 53/467 (суддя Грєхова О.А.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Українська

страхова компанія «Гарант-Авто» в особі Київської

філії «Сіті» (позивач)

до Відкритого акціонерного товариства «Страхова

компанія «НОВА» (відповідач)

про стягнення заборгованості 5880,27 грн.

В судовому засіданні 14.02.2012р. відповідно до ст. ст. 85, 99 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.10.2011р. у справі № 53/467 позов задоволено повністю.

Стягнуто з Відкритого акціонерного товариства "Страхова компанія "Нова"на користь Публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Гарант - Авто" 4 749,81 грн. шкоди в порядку регресу, 284,99 грн. 3% річних, 845,47 грн. збитків від інфляції, витрати по сплаті державного мита в сумі 102,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

Не погоджуючись із вказаним рішенням місцевого господарського суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду м. Києва від 24.10.2011р. у справі № 53/467 скасувати частково в частині стягнення з відповідача на користь позивача трьох відсотків річних у розмірі 284,99 грн. та інфляційних нарахувань 845,47 грн. В іншій частині рішення залишити без змін.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального права, оскільки, на думку апелянта, місцевий господарський суд невірно застосував приписи ст. 1191 ЦК України та положення ст. 625 ЦК України, та не звернув увагу на те, що стягнення 3% річних та інфляційних передбачено у разі невиконання грошових зобовязань, а не в разі настання страхового випадку та звернення в подальшому особи за відшкодуванням шкоди в порядку регресу.

Відповідач в доповненнях до апеляційної скарги (вх. № 09-11.1/494 від 13.02.2012р.) посилається на те, що місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення не враховано, що відповідачем позивачу було надіслано заяву № 470/1/3-10 від 26.02.2010р. про зарахування зустрічних однорідних вимог, в яку було включено зобовязання про стягнення коштів, що є предметом спору в даній справі, тобто, на думку відповідача, взаємні грошові зобовязані є зарахованими, в тому числі і по цій справі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.01.2012р. прийнято апеляційну скаргу відповідача до провадження та призначено до розгляду на 14.02.2012р.

13.02.2012р. до відділу документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду представником позивача подано відзив на апеляційну скаргу, в якому викладено клопотання про розгляд справи без участі позивача.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 14.02.2012р. № 01-22/3/4 змінено склад колегії суддів. У звязку з виробничою необхідністю - обранням судді Іваненко Я.Л. на посаду судді Вищого адміністративного суду України, доручено здійснити розгляд апеляційної скарги у справі № 53/467 колегії у складі: головуючий-суддя Скрипка І.М., судді Зубець Л.П., Остапенко О.М.

В судовому засіданні апеляційної інстанції 14.02.2012р. представник відповідача доводи апеляційної скарги підтримав, з урахуванням доповнень до неї, просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про відмову в позові повністю.

Представник позивача в судове засідання апеляційної інстанції 14.02.2012р. не зявився, про день, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином, подав клопотання про розгляду справи без участі позивача, у звязку з чим, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без участі позивача за наявними у справі документами.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволенню, а рішення скасуванню частково з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 27.07.2007р. між Хрустальовим Олегом Костянтиновичем та ВАТ «УСК «Дженералі-Гарант», правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Гарант-Авто», було укладено поліс № 19G 0057781 (а.с. 16), згідно якого позивачем було застраховано майнові інтереси страхувальника, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу «Daewoo Lanos», д.н. НОМЕР_1.

Згідно довідки ВДАІ Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві (вих. № 958 від 09.08.2008р.) (а.с. 14) 27.06.2008р. по вул. Мельникова-Дорогожицька в м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Daewoo Lanos», д.н. НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля «Peogeot», д.н. НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3.

Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 18.07.2008р. у справі № 3-28730/08 (а.с. 13) ОСОБА_3. визнано винним у вчиненні даної ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП у вигляді штрафу.

Відповідно до Висновку спеціаліста № 2041 від 20.08.2008р. експертного автотоварознавчого дослідження з визначення розміру матеріального збитку (а.с. 17-24), складеного ТОВ «Експертна компанія «Укравтоекспертиза-Стандарт», вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Daewoo Lanos», д.н. НОМЕР_1, в результаті його пошкодження при ДТП, складає 5 259,81 грн.

Згідно рахунку-фактури № ЗН-015969 від 04.09.2008р. (а.с. 29) та Акту виконаних робіт № ЗА 010387 від 11.09.2008р. (а.с. 30) АТ «УАК» філії «Універсал-Авто», вартість відновлювального ремонту автомобіля «Daewoo Lanos», д.н. НОМЕР_1, складає 5942,87 грн.

Позивач, виконуючи свої зобовязання за полісом № 19G 0057781 від 27.07.2007р., відповідно до заяви страхувальника вх. № 33155 від 15.07.2008р. (а.с. 26) на виплату страхового відшкодування, на підставі страхового акту №33155 від 16.09.2008р. (а.с. 25), виплатив своєму страхувальнику страхове відшкодування у розмірі 5933,79 грн., що підтверджується копією платіжного доручення № 11956 від 19.09.2008р. (а.с. 32).

Відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України “Про страхування” до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно з ч.ч. 1-2 ст. 1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, повязана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3. на момент ДТП була застрахована у Відкритому акціонерному товаристві «Страхова компанія «Нова», на підставі полісу № ВВ/5061838 обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (а.с. 70). Термін дії полісу з 13.12.2007р. до 12.12.2008р., тип полісу - 3.

Згідно даного полісу передбачено ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну третіх осіб, в сумі 25500, 00 грн. та передбачено франшизу в розмірі 510,00 грн.

Відповідно до п. 12.1. ст. 12 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

09.07.2009р. позивач звернувся до відповідача з претензією (а.с. 34) про виплату страхового відшкодування в порядку регресу в сумі 6273,79 грн., яка відповідачем залишена без задоволення.

Відповідно до ст. 29 ЗУ «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

З огляду на викладене, до позивача, як страховика, який виплатив страхове відшкодування за полісом № 19G 0057781 від 27.07.2007р., перейшло право вимоги до відповідача як до особи, відповідальної за заподіяну винуватцем ДТП шкоду в сумі 4749,81грн. (5259,81 грн. розмір матеріального збитку 510,00 грн. франшизи).

Доводи відповідача (апелянта) про безпідставність стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань у відповідності до ст. 625 ЦК України, колегією суддів не приймаються до уваги, виходячи з наступного.

Статтею 193 ГК України та статтею 526 ЦК України, яка містить аналогічні положення, встановлено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 3 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обовязки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Відтак, у відповідача виник обовязок повернути сплачені позивачем кошти безпосередньо на підставі цивільного законодавства, зокрема статті 27 ЗУ «Про страхування» та статті 993 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 599 ЦК України, зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Якщо зобовязання виконано неналежним чином, то воно не припиняється, а навпаки на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обовязки, в тому числі передбачені статтею 625 ЦК України.

Таким чином, стягнення коштів, втрачених внаслідок інфляції, а також трьох відсотків річних від простроченої суми є самостійним способом захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобовязань. При цьому стягнення коштів, втрачених внаслідок інфляції, а також трьох відсотків річних від простроченої суми носить компенсаційний характер для позивача, а тому місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про задоволення позову в частині стягнення 3% річних в сумі 284,99 грн. та збитків від інфляції в сумі 845,47 грн.

Також позивач у справі заявив про стягнення з відповідача судових витрат у розмірі 15,56 грн., повязаних з отриманням позивачем витягу з ЄДРПОУ про включення відповідача до ЄДРПОУ.

Згідно зі ст. 44 ГПК України (в редакції, чинній на день подачі заяви та прийняття рішення) судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Як зазначено в розясненні Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998р. № 02-5/78 «Про деякі питання практики застосування розділу 6 Господарського процесуального кодексу України», відповідно до розділу 6 Господарського процесуального кодексу України, судовими витратами є повязані з розглядом справи в господарському суді витрати, які складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. До інших витрат у розумінні статті 33 ГПК відносяться, зокрема, суми, які підлягають сплаті особами, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають підчас розгляду справи (стаття 30 ГПК).

Отже, вартість витягу з ЄДРПОУ щодо відповідача не є іншими витратами, повязаними з розглядом справи, в розумінні ст. 44 ГПК України (в редакції, чинній на день прийняття рішення), а за своїм змістом, виходячи зі змісту позовної заяви та конкретних обставин справи, вимоги позивача про стягнення зазначених витрат є збільшенням позовних вимог.

Місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача 15,56 грн. вартості витягу з ЄДРПОУ щодо відповідача, однак у відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 84 ГПК України, не зазначив про це в резолютивній частини рішення.

Що стосується посилань апелянта на неврахування місцевим господарським судом Заяви про зарахування зустрічних вимог (вих. № 470/1/3-10 від 26.02.2010р.), до якої входила і справа по претензії ВАТ «УСК «Дженералі Гарант» до ВАТ «СК «Нова» про виплату страхового відшкодування № 33155 у розмірі 5172,81 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 101 ГПК України апеляційний суд переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами. Додаткові докази приймаються апеляційним судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Відповідно до п. 9 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України» у вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин.

Матеріали справи не містять обґрунтувань того, чому заява про зарахування зустрічних вимог (вих. № 470/1/3-10 від 26.02.2010р.) не подавалась в суді першої інстанції, а була надана відповідачем лише під час розгляду його апеляційної скарги в суді апеляційної інстанції.

Отже, колегія суддів не вбачає підстав для прийняття додаткових доказів, а саме зазначеної вище заяви про зарахування зустрічних вимог (вих. № 470/1/3-10 від 26.02.2010р.).

Згідно зі ст.ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне зясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Зважаючи на вищевикладені обставини справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Відкритого акціонерного товариства «Страхова компанія «НОВА» підлягає залишенню без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва від 24.10.2011р. у справі № 53/467 підлягає частковому скасуванню з прийняттям, у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 103 Господарського процесуального кодексу України, нового рішення про задоволення позову частково.

У відповідності до ст. 49 ГПК України у звязку з частковим задоволенням позову судові витрати за подання позовної заяви покладаються на відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а у звязку із залишенням апеляційної скарги відповідача без задоволення витрати по її оплаті покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 49, 85, 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Страхова компанія «НОВА» залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду м. Києва від 24.10.2011р. у справі № 53/467 скасувати частково, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції:

«1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Страхова компанія "Нова" (02002, м. Київ, вул. Марини Раскової, 11, код ЄДРПОУ 31241449) на користь Публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Гарант - Авто" (04053, м. Київ, провулок Новопечерський, 19/3, код ЄДРПОУ 16467237) 4 749 (чотири тисячі сімсот сорок девять) грн. 81 коп. шкоди в порядку регресу, 284 (двісті вісімдесят чотири) грн. 99 коп. 3% річних, 845 (вісімсот сорок пять) грн. 47 коп. збитків від інфляції, витрати по сплаті державного мита в сумі 101 (сто одна) грн. 73 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 235 (двісті тридцять пять) грн. 38 коп.

3. У задоволенні позовних вимог в частині стягнення вартості довідки в розмірі 15,56 грн. відмовити.»

3. Доручити Господарському суду м. Києва видати наказ.

4. Матеріали справи № 53/467 повернути до Господарського суду м. Києва.

5. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Повний текст постанови підписано 20.02.2012р.

Головуючий суддяСкрипка І.М.

СуддіОстапенко О.М.

Зубець Л.П.