Постанова № 21683520, 22.02.2012, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.02.2012 № 4/370

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Іоннікової І.А.

суддів: Синиці О.Ф.

Зеленіна В.О.

секретар Волуйко Т.В.

за участю представників:

від позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) - ОСОБА_2 (представник за довіреністю)

від відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) - ОСОБА_3 (представник за довіреністю)

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

апеляційні скарги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4

на рішення господарського суду міста Києва

від 22.11.2011 р.

у справі №4/370 (суддя Борисенко І.І.)

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4

до Публічного акціонерного товариства «ВЗП-2»

про стягнення 550139,76 грн.

за зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства «ВЗП-2»

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4

про стягнення 260874,10 грн.

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернувся до господарського суду міста Києва з позовом Відкритого акціонерного товариства «ВЗП-2» (найменування якого змінено на Публічне акціонерне товариство «ВЗП-2») про стягнення суми боргу в розмірі 550139,76 грн., з яких 459815,72 сума основного боргу, 10316,67 грн. 3% річних, 34026,37 грн. інфляційних втрат, 45981,00 грн. моральної шкоди. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що між ФОП ОСОБА_4 та ВАТ «ВЗП-2» за договорами оренди та договорами купівлі-продажу, укладеними між сторонами, виникли зустрічні зобовязання щодо оплати орендної плати позивачем відповідачу та зобовязання щодо оплати відповідачем позивачу вторинної сировини. Відповідач порушив взяті на себе зобовязання щодо належної оплати вторсировини, внаслідок чого і виникла заборгованість станом на 30.09.2010 р. в розмірі 459815,72 грн., що також підтверджується Акт звірки взаєморозрахунків за період 9 місяців 2010 р. станом на 30.09.2010 р.

В ході судового розгляду справи місцевим господарським судом, відповідач звернувся до господарського суду міста Києва з зустрічною позовною заявою до ФОП ОСОБА_4, відповідно до якої просив стягнути з останнього 260874,10 грн. заборгованості по орендній платі за договорами оренди, укладеними між сторонами. В обґрунтування зустрічних позовних вимог товариство посилається на те, що відповідач порушив взяті на себе зобовязання щодо належної оплати орендної плати за договорами оренди, внаслідок чого і виникла заборгованість станом на 31.07.2011 р. в розмірі 260874,10 грн.

Судом було прийнято зустрічну позовну заяву до спільного розгляду з первісним позовом.

Рішенням господарського суду міста Києва від 22.11.2011 р. у справі №4/370 в задоволенні первісного позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 відмовлено повністю. Зустрічний позов Публічного акціонерного товариства «ВЗП-2» задоволено повністю. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства «ВЗП-2» заборгованість по орендній платі в розмірі 245330 грн., 15544,10 грн. індексу інфляції, державне мито в розмірі 2608,74 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236 грн. Повернуто Публічному акціонерному товариству «ВЗП-2» з Державного бюджету (УДК у Шевченківському районі м. Києва, ідентифікаційний код: 26077968) надмірно сплачене державне мито в розмірі 137,15 грн.

Відмовляючи у задоволенні первісного позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведені ті обставини, на які він посилається, як на підставу своїх вимог. Задовольняючи зустрічний позов суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість зустрічних позовних вимог, посилаючись на неналежне виконання відповідачем за зустрічним позовом своїх зобовязань за договорами оренди.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення господарського суду міста Києва від 22.11.2011 р. у справі №4/370 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, відмовити у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «ВЗП-2».

Підставою для скасування рішення суду позивач за первісним позовом зазначив порушення судом норм процесуального та матеріального права, неповне зясування обставин, що мають значення для справи, що призвело до прийняття необґрунтованого рішення; викладені в оскаржуваному рішенні висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник позивача за первісним позовом підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив її задовольнити, рішення господарського суду міста Києва від 22.11.2011 р. у справі №4/370 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, відмовити у задоволенні зустрічних позовних вимог Публічного акціонерного товариства «ВЗП-2».

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідача за первісним позовом заперечував проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, просив залишити її без задоволення, рішення господарського суду міста Києва від 22.11.2011 р. у справі №4/340 без змін, вважаючи оскаржуване рішення законним та обґрунтованим.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між Відкритим акціонерним товариством «ВЗП - 2», як орендодавцем, та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4, як орендарем, з 01.01.2008 р. по 01.03.2010 р. було укладено договори оренди: №06/08 від 01.01.2008 р.; №14/08 від 01.01.2008 р.; №86/09 від 01.07.2009 р.; №91/09 від 16.07.2009 р.; №92/09 від 16.07.2009 р.; №01/10 від 01.01.2010 р.; №02/10 від 01.01.2010 р.; №03/10 від 01.01.2010 р.; №04/10 від 01.01.2010 р.; №05/10 від 01.01.2010 р.; №06/10 від 01.01.2010 р.; №07/10 від 01.01.2010 р.; №08/10 від 01.01.2010 р.; №09/10 від 01.01.2010 р.; №10/10 від 01.01.2010 р.; №11/10 від 01.01.2010 р.; №12/10 від 01.01.2010 р.; №13/10 від 01.01.2010 р.; №14/10 від 01.01.2010 р.; №15/10 від 01.03.2010 р.; №16/10 від 01.03.2010 р.; №17/10 від 01.03.2010 р.; №18/10 від 01.03.2010 р.

Відповідно до умов вказаних вище договорів оренди та згідно наявних у матеріалах справи актів приймання-передачі, орендодавець передав, а орендар прийняв в орендне користування пункти з приймання відходів як вторинної сировини, розташовані у місті Києві за адресами: АДРЕСА_2; АДРЕСА_3; АДРЕСА_4; АДРЕСА_5; АДРЕСА_6; АДРЕСА_7; АДРЕСА_8; АДРЕСА_9; АДРЕСА_10; АДРЕСА_11; АДРЕСА_12; АДРЕСА_13; АДРЕСА_14; АДРЕСА_15; АДРЕСА_16; АДРЕСА_17; АДРЕСА_18.

Частиною першою статті 773 Цивільного кодексу України зобовязано наймача користуватися річчю відповідно до її призначення та умов договору.

Виходячи з пункту 4.10 кожного договору оренди орендар використовує приймальні пункти для заготівлі вторинної сировини, яку реалізовує орендодавцю у кількості не менше: 10 тонн щомісячно згідно договору оренди №06/08 від 01.01.2008 р.; 15 тонн щомісячно згідно договору оренди №14/08 від 01.01.2008 р.; 10 тонн щомісячно згідно договору оренди №6/09 від 01.07.2009 р.; 5 тонн щомісячно згідно договорів оренди №91/09 від 16.07.2009 р., №92/09 від 16.07.2009 р.; 5 тонн згідно договорів оренди від 01.01.2010 р. №01/10, №02/10, №03/10, №04/10, №05/10, №06/10, №07/10, №08/10, №09/10, №10/10, №11/10, №12/10, №13/10, №14/10, від 01.03.2010 р. №15/10, №16/10, №17/10, №18/10.

Також, між Відкритим акціонерним товариством «ВЗП-2», як покупцем, та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4, як продавцем, були укладені договори купівлі-продажу від 01.01.2008 р. №35/08 та від 02.02.2009 р. №72/09, за умовами яких продавець передає, а покупець приймає та оплачує деякі види відходів як вторинної сировини, а саме: макулатуру МН-5, макулатуру МН-7, плівку поліетиленову прозору, плівку поліетиленову кольорову, плівку стрейч, плівку поліетиленову НТ.

Відповідно до п.3.3 договору купівлі-продажу від 01.01.2008 р. №35/08 та п.3.4 договору купівлі-продажу від 02.02.2009 р. №72/09 грошові кошти за кожну окрему партію відходів перераховуються покупцем на поточний рахунок продавця протягом пяти банківських днів з моменту прийняття відходів покупцем по кількості та якості.

Проте, як вбачається з пояснень сторін, за усною домовленістю сторін розрахунки по орендній платі за договорами оренди та договорами купівлі-продажу здійснювались сторонами шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.

Відповідно до ст. 538 Цивільного кодексу України, виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту.

Відповідно до частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частинами першою, третьою статті 510 Цивільного кодексу України визначено, що сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор. Якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів дійшла висновку, що на підставі договорів оренди №06/08 від 01.01.2008 р.; №14/08 від 01.01.2008 р.; №86/09 від 01.07.2009 р.; №91/09 від 16.07.2009 р.; №92/09 від 16.07.2009 р.; №01/10 від 01.01.2010 р.; №02/10 від 01.01.2010 р.; №03/10 від 01.01.2010 р.; №04/10 від 01.01.2010 р.; №05/10 від 01.01.2010 р.; №06/10 від 01.01.2010 р.; №07/10 від 01.01.2010 р.; №08/10 від 01.01.2010 р.; №09/10 від 01.01.2010 р.; №10/10 від 01.01.2010 р.; №11/10 від 01.01.2010 р.; №12/10 від 01.01.2010 р.; №13/10 від 01.01.2010 р.; №14/10 від 01.01.2010 р.; №15/10 від 01.03.2010 р.; №16/10 від 01.03.2010 р.; №17/10 від 01.03.2010 р.; №18/10 від 01.03.2010 р. та договорів купівлі-продажу від 01.01.2008 р. №35/08 та від 02.02.2009 р. №72/09, між Публічним акціонерним товариством «ВЗП-2» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 виникли взаємоповязані зустрічні права та обовязки, сутність яких полягає в тому, що згідно договорів оренди Публічне акціонерне товариство «ВЗП-2» надало фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 пункти для приймання вторсировини, на яких останній здійснював приймання вторсировини та у подальшому, згідно договорів купівлі-продажу і договорів оренди, продавав її Публічному акціонерному товариству «ВЗП-2», отже виникли зустрічні зобовязання щодо оплати орендної плати позивачем відповідачу та зобовязання щодо оплати відповідачем позивачу вторинної сировини.

В матеріали справи надано позивачем приймальні квитанції, якими підтверджується, що протягом дії договорів оренди та договорів купівлі-продажу ФОП ОСОБА_4 належним чином виконував свої зобовязання та постійно здійснював ПАТ «ВЗП-2» поставку відходів вторинної сировини.

Із наявного в матеріалах справи акту звірки взаєморозрахунків, складеного між Публічним акціонерним товариством «ВЗП-2» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4, підписаного сторонами та скріпленим товариства, вбачається, що станом на 01.01.2010 р. у відповідача існувала заборгованість за поставлену вторинну сировину у 2009 році на суму 195740,95 грн.

За період з січня по вересень 2010 р. ФОП ОСОБА_4 поставив ПАТ «ВЗП-2» вторинну сировину на загальну суму 1151620,86 грн., що підтверджується зазначеними в акті звірки взаєморозрахунків приймальними квитанціями.

Із суми 1151620,86 грн. ПАТ «ВЗП-2» сплатило безготівковим шляхом ФОП ОСОБА_4 673000 грн. Отже, залишок боргу товариства перед ФОП ОСОБА_4 становить 478620,86 грн. (1151620,86 673000 = 478620,86).

Із суми 478620,86 грн. ПАТ «ВЗП-2» зарахувало орендну плату, яку ФОП ОСОБА_4 повинен сплачувати за оренду пунктів з приймання відходів як вторинної сировини, за період з січня по вересень 2010 р. у загальній сумі 214546,09 грн. Таким чином, залишок боргу товариства перед ФОП ОСОБА_4 становить 264074,77 грн. (478620,86 214546,09 = 264074,77).

Отже, згідно акту звірки взаєморозрахунків між ПАТ «ВЗП-2» та ФОП ОСОБА_4 складеним за період 9 місяців 2010 р. загальна сума заборгованості ПАТ «ВЗП-2» перед ФОП ОСОБА_4 станом на 30.09.2010 р. становить 459815,72 грн. (264074,77 + 195740,95 = 459815,72).

Також, в матеріалах справи (а.с. 293-320 т.1) містяться оригінали приймальних квитанцій П-00000121 від 16.01.2010, № П-00000122 від 16.01.2010, № П-00000123 від 18.01.2010, № П-00000124 від 18.01.2010, № П-00000125 від 19.01.2010, № П-00000126 від 20.01.2010, № П-00000127 від 21.01.2010, № П-00000128 від 22.01.2010, № П-00000182 від 23.01.2010, № П-00000129 від 23.01.2010, № П-00000132 від 25.01.2010, № П-00000521 від 01.02.2010, № П-00000522 від 10.02.2010, № П-00000526 від 19.02.2010, № П-00000523 від 22.02.2010, № П-00000527 від 23.02.2010, № П-00000525 від 26.02.2010, № П-00000529 від 10.03.2010, № П-00000531 віл 19.03.2010, № П-00000528 від 22.03.2010, № П-00000666 від 22.03.2010, № П-00000599 від 30.03.2010, № П-00000595 від 04.04.2010, № П-00000596 від 04.04.2010, № П-00000811 від 30.04.2010, № П-00000813 від 04.05.2010, № П-00000836 від 10.05.2010, № П-00000837 від 10.05.2010, наданих позивачем, які підтверджують факт поставки позивачем відповідачу згідно умов зазначених вище договорів оренди і купівлі-продажу вторсировини на суму 481751,08 грн.

На вказаних вище приймальних квитанціях вказані прізвища осіб, які здійснювали передачу та прийняття вторсировини, наявні підписи даних осіб та печатка відповідача, що свідчить про здійснення поставки вторсировини на суму 481751,08 грн.

Крім того, як вбачається з наявних в матеріалах справи відзиву Публічного акціонерного товариства «ВЗП-2» від 09.08.2011 р., довідки про стан взаєморозрахунків між позивачем та відповідачем станом на 01.08.2011 р, за підписом в.о. директора товариства ОСОБА_5 та головного бухгалтера товариства ОСОБА_6, протоколу судового засідання від 09.08.2011 р. у справі №4/370 та ухвали господарського суду міста Києва від 09.08.2011 р. №4/370 відповідач частково визнав позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про стягнення з Публічного акціонерного товариства «ВЗП-2» заборгованості в сумі 93319,94 грн., що також не заперечувалось представником відповідача в судових засідання апеляційної інстанції.

Наявні в додатках №1, №2, №3 до матеріалів справи №4/370 копії приймальних квитанцій, надані відповідачем, колегією суддів не приймаються як належний доказ на підтвердження факту отримання останнім вторсировини за цінами та в обсязі, зазначеному в них, оскільки ці квитанції не містять підписів осіб, які здійснювали передачу та прийняття вторсировини та відсутня печатка товариства.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що аналогічні приймальні квитанції, тобто за такими же номерами і датами, місцевому господарському суду надав позивач. Ці квитанції є оригіналами, містять підписи стороні та засвідчені печаткою відповідача, а тому є належними доказами в відповідності до ст. 36 ГПК України.

Сума заборгованості ФОП ОСОБА_4 перед ПАТ «ВЗП-2» становить 260874,10 грн.

З огляду на те, що борг ПАТ «ВЗП-2» перед ФОП ОСОБА_4 становить 459815,72 грн., а борг ФОП ОСОБА_4 перед ПАТ «ВЗП-2» становить 260874,10 грн., враховуючи те, що розрахунки між сторонами за договорами оренди та договорами купівлі-продажу здійснювались шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, а саме: шляхом зарахування в рахунок орендної плати частини коштів, що підлягають сплаті за поставлену вторсировину, колегія суддів дійшла висновку про те, що заборгованість ФОП ОСОБА_4 в розмірі 260874,10 грн. підлягає зарахуванню в рахунок частини коштів, що підлягають сплаті за поставлену вторсировину, а тому розмір боргу ПАТ «ВЗП-2» перед ФОП ОСОБА_4 становить 198941,62 грн. (459815,72 260874,10 = 198941,62), заборгованість ФОП ОСОБА_4 перед ПАТ «ВЗП-2» відсутня.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Статтею 691 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Частина перша статті 692 Цивільного кодексу України зобовязує покупця оплатити товар після його прийняття.

Стаття 610 Цивільного кодексу України зазначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до частини третьої статті 692 Цивільного кодексу України, у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Виходячи зі змісту статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

З огляду на викладене вище, колегія суддів дійшла висновку про порушення відповідачем своїх зобовязань, що є підставою для стягнення з відповідача суми заборгованості у розмірі 198941,62 грн.

Крім суми основного боргу позивач просив стягнути з відповідача 10316,67 грн. 3% річних, 34026,37 грн. інфляційних втрат, 45981,00 грн. моральної шкоди.

Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи розмір основного боргу, який підлягає стягненню з відповідача, колегією суддів здійснено розрахунок сум 3 % річних та інфляційних втрат, відповідно до якого з відповідача за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом підлягає стягненню сума 3 % річних у розмірі 4463,92 грн., сума інфляційних втрат в розмірі 15119,56 грн.

Разом з тим, вимога позивача про стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 45981 грн. задоволенню не підлягає, оскільки частиною першою статті 1167 Цивільного кодексу України встановлено підстави відповідальності за завдану моральну шкоду: якщо моральна шкода завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю винуватою у цьому особою.

Стаття 23 Цивільного кодексу України зазначає, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, у наступних випадках:

1) наявності фізичного болю та страждань, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;

2) наявності душевних страждань, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;

3) наявності душевних страждань, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниження честі та гідності, чи ділової репутації фізичної особи.

Згідно з пунктом 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (надалі Постанова №4), відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Пунктом 3 Постанови №4 розяснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до частини третьої статті 23 Цивільного кодексу України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Позивач не довів суду наявності понесених моральних страждань на суму 45981 грн., а також самого факту завдання відповідачем позивачу моральної шкоди, що виключає наявність підстав для задоволення вимог про її стягнення.

Стосовно заявлених Публічним акціонерним товариством «ВЗП - 2» зустрічних позовних вимог про стягнення з фізичної особи підприємця ОСОБА_4 заборгованості з орендної плати у сумі 245330 грн. та нарахованого індексу інфляції у сумі 15544,10 грн. колегія суддів зазначає наступне.

Як було встановлено вище судом, між Відкритим акціонерним товариством «ВЗП - 2», як орендодавцем, та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4, як орендарем, з 01.01.2008 р. по 01.03.2010 р. було укладено договори оренди: №06/08 від 01.01.2008 р.; №14/08 від 01.01.2008 р.; №86/09 від 01.07.2009 р.; №91/09 від 16.07.2009 р.; №92/09 від 16.07.2009 р.; №01/10 від 01.01.2010 р.; №02/10 від 01.01.2010 р.; №03/10 від 01.01.2010 р.; №04/10 від 01.01.2010 р.; №05/10 від 01.01.2010 р.; №06/10 від 01.01.2010 р.; №07/10 від 01.01.2010 р.; №08/10 від 01.01.2010 р.; №09/10 від 01.01.2010 р.; №10/10 від 01.01.2010 р.; №11/10 від 01.01.2010 р.; №12/10 від 01.01.2010 р.; №13/10 від 01.01.2010 р.; №14/10 від 01.01.2010 р.; №15/10 від 01.03.2010 р.; №16/10 від 01.03.2010 р.; №17/10 від 01.03.2010 р.; №18/10 від 01.03.2010 р., згідно яких орендодавець передав, а орендар прийняв в орендне користування пункти з приймання відходів як вторинної сировини, розташовані у місті Києві за адресами: АДРЕСА_2; АДРЕСА_3; АДРЕСА_4; АДРЕСА_5; АДРЕСА_6; АДРЕСА_7; АДРЕСА_8; АДРЕСА_9; АДРЕСА_10; АДРЕСА_19; АДРЕСА_20; АДРЕСА_13; АДРЕСА_14; АДРЕСА_15; АДРЕСА_16; АДРЕСА_17; АДРЕСА_18.

Відповідно до частини першої статті 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

В частині першій статті 762 Цивільного кодексу України зазначено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Враховуючи те, що між орендодавцем і орендарем за договорами оренди №01/10 від 01.01.2010 р.; №02/10 від 01.01.2010 р.; №03/10 від 01.01.2010 р.; №04/10 від 01.01.2010 р.; №05/10 від 01.01.2010 р.; №06/10 від 01.01.2010 р.; №07/10 від 01.01.2010 р.; №08/10 від 01.01.2010 р.; №09/10 від 01.01.2010 р.; №10/10 від 01.01.2010 р.; №11/10 від 01.01.2010 р.; №12/10 від 01.01.2010 р.; №13/10 від 01.01.2010 р.; №14/10 від 01.01.2010 р.; №15/10 від 01.03.2010 р.; №16/10 від 01.03.2010 р.; №17/10 від 01.03.2010 р.; №18/10 від 01.03.2010 р. та договорами купівлі-продажу від 01.01.2008 р. №35/08, від 02.02.2009 №72/09 існують взаємоповязані зустрічні права та обовязки, орендна плата за користування відповідачем за зустрічним позовом вказаними вище пунктами приймання вторинної сировини зараховувалася позивачем за зустрічним позовом в рахунок належних з останнього платежів за поставлену вторинну сировину, такий порядок взаєморозрахунків за постановлену вторсировину за договорами купівлі-продажу та за договорами оренди сторонами не заперечується, з урахуванням того, що заборгованість за поставлену вторсировину у розмірі 459815,72 грн., розмір якої перевищує заборгованість ФОП ОСОБА_4 зі сплати орендної плати в розмірі 260874,10 грн., відповідно до ст. ст. 51, 509, 539, 601, 602 Цивільного кодексу України, підстави для задоволення зустрічного позову Публічного акціонерного товариства «ВЗП-2» відсутні, оскільки сума заборгованості за орендну плату зараховується в рахунок належних з позивача за зустрічним позовом платежів за поставлену вторсировину.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч. 2 ст. 34 ГПК України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч.1 ст.104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що суд першої інстанції невірно застосував норми матеріального права, крім того неповно зясував обставини, що мають значення для справи, висновки, викладені у рішенні місцевого господарського суду не відповідають обставинам справи, а тому апеляційна скарга фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 підлягає задоволенню частково, а рішення суду скасуванню, з прийняттям нового рішення про часткове задоволення первісного позову, відмову в задоволенні зустрічного позову.

У звязку з частковим задоволенням первісного позову, відмовою у задоволенні зустрічного позову, частковим задоволенням вимог апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічного процесу, судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення господарського суду міста Києва від 22.11.2011 р. у справі № 4/370 скасувати та прийняти нове рішення.

Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «ВЗП-2» (03680, м. Київ, вул. Смольна, 7; код ЄДПРОУ 25276677) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (02156, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) суму основного боргу у розмірі 198941 (сто девяносто вісім тисяч девятсот сорок одна) грн. 62 коп.; 3 % річних у розмірі 4463 (чотири тисячі чотириста шістдесят три) грн. 92 коп.; суму інфляційних втрат в розмірі 15119 (пятнадцять тисяч сто девятнадцять) грн. 56 коп., витрати по сплаті державного мита в розмірі 2185 (дві тисячі сто вісімдесят пять) грн. 25 коп., витрати по сплаті на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 93 (девяносто три) грн. 74 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

У задоволенні зустрічного позову Публічного акціонерного товариства «ВЗП-2» відмовити.

Повернути Публічному акціонерному товариству «ВЗП-2» (03680, м. Київ, вул. Смольна, 7; код ЄДПРОУ 25276677) з Державного бюджету України (УДК у Шевченківському районі м. Києва, ідентифікаційний код: 26077968) надмірно сплачене державне мито в розмірі 137 (сто тридцять сім) грн. 15 коп.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «ВЗП-2» (03680, м. Київ, вул. Смольна, 7; код ЄДПРОУ 25276677) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (02156, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) витрати по сплаті судового збору в розмірі 2185 (дві тисячі сто вісімдесят пять) грн. 25 коп.

Видачу наказів доручити господарському суду міста Києва.

Матеріали справи №4/370 повернути до господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановлені законом порядку та строки.

Головуючий суддяІоннікова І.А.

СуддіСиниця О.Ф.

Зеленін В.О.