Ухвала суду № 2168349, 27.08.2008, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції – суддя  Бахар С. В.                                                                                                             Суддя-доповідач - Яманко В. Г.

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

Іменем України

27 серпня 2008 року                                                                                       справа № 22-а-8480/08

зал судового засідання № 2 у приміщенні суду за адресою:  м. Донецьк, бульвар Шевченка, 26, корпус 3

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді:                                  Яманко В. Г.

суддів:                                                        Малашкевич С. А.

при секретарі судового засіданняГорбенко К. П.

Денисенко К. С.за участю представників: від позивача:Хачай Р. М. за дов. № 1477 від 09.04.08 р., Сущенко Є. С. за дов. № 2269 від 28.11.07 р., Чепенко В. М. за дов. № 2 від 04.01.08 р., Бабенко М. І. за дов. № 1491 від 16.04.08 р., від відповідача:1) Мезенцев В. М. за дов. № 17993/10/10-013 від 20.09.07 р.

2) не з’явився, повідомлений належним чином,розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуДержавної податкової інспекції у Київському районі

м. Донецькана постанову Донецького окружного адміністративного судувід

по адміністративній справі3 червня 2008 року (складена у повному обсязі 6 червня 2008 року)

№ 2-а-10162/08 (суддя Бахар С. В.)за позовомКредитної спілки «Гарант», м. Донецькдо1) Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька,

2) Головного управління Державного казначейства України у Донецькій областіпровизнання протиправними та скасування листів, зобов’язання повернути помилково сплачену суму податку та пені

ВСТАНОВИЛА:

До Донецького окружного адміністративного суду 3 грудня 2007 року надійшла позовна заява (арк. справи 2-4) кредитної спілки «Гарант» до державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька про визнання протиправними та скасування листів від 13 лютого 2007 року № 2511/10/31-013 та від 31 жовтня 2007 року № 21170/10/31-013, зобов’язання повернути неправомірно сплачену грошову суму податку та пені.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду (суддя Хрімлі О. Г.)  від 4 лютого 2008 року по справі № 2-а-1733/08 (арк. справи 41-43) зазначений позов був задоволений, визнанні протиправними та скасовані листи державної податкової інспекції Київського району м. Донецька № 2511/10/31-013 від 13 лютого 2007 року та № 21170/10/31-013 від 31 жовтня 2007 року, зобов’язана державна податкова інспекція у Київському районі м. Донецька повернути неправомірно сплачену грошову суму податку у розмірі  80864 грн. 68 коп. та пені у розмірі 16640 грн.

ДПІ у Київському районі м. Донецька була подана до Донецького апеляційного адміністративного суду апеляційна скарга (арк. справи 46-50) на постанову  Донецького окружного адміністративного суду від 4 лютого 2008 року.

Ухвалою  Донецького апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2008 року (арк. справи 73-74) по справі №  22-а-4321/08 постанова  Донецького окружного адміністративного суду від 4 лютого 2008 року у справі № 2-а-1733/08 була скасована, а справа направлена до суду першої інстанції на новий розгляд в іншому складі суду. Підставою для скасування було зазначено те, що повернення помилково сплачених податків здійснюється органами державного казначейства, яке повинно бути залучено до участі у справі в якості відповідача.

Донецьким окружним адміністративним судом під час нового розгляду справи ухвалою (арк. справи 92) до участі у справі в якості другого відповідача було залучено Головне управління Державного казначейства України у Донецькій області.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 3 червня 2008 року  (арк. справи 116-118) (суддя Бахар С. В.) позов кредитної спілки «Гарант» був задоволений повністю, визнанні протиправними та скасовані листи Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька від 13 лютого 2007 року №  2511/10/31-013 та від 31 жовтня 2007 року № 21170/10/31-013, стягнуто з коштів місцевого бюджету Київського району м. Донецька на користь кредитної спілки «Гарант» помилково сплачену 20 липня 2007 року платіжним дорученням № 293 суму у загальному розмірі 97505 грн., з якої податок з доходів фізичних осіб у розмірі 80865 грн., пеня  у розмірі 16640 грн.

В апеляційній скарзі (арк. справи 121-123) перший відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції як прийняту з порушенням норм матеріального та процесуального права та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

Позивач заперечував проти апеляційної скарги (арк. справи 134-139) та просив постанову суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Другий відповідач був належним чином повідомлений про дату та час судового розгляду, проте не скористався можливістю бути присутнім на судовому засіданні.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представників позивача та першого відповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечення на скаргу, встановила наступне.

Кредитна спілка «Гарант», м. Донецьк  є юридичною особою, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію (арк. справи 159). Позивач включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України за № 25810251 (арк. справи 160). 

Відповідно статуту (арк. справи 140-158) до довідки  державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька № 1242/10/28-114-20 від 19 квітня 2004 року(арк. справи 161)    кредитна спілка «Гарант» є неприбутковою організацією, що діє у відповідності до Закону України  «Про кредитні спілки» від 20 грудня 2001 року № 2908-ІІІ, яким частиною 1 статті 1 передбачено, що кредитна спілка - це неприбуткова організація, заснована фізичними особами, професійними спілками, їх об'єднаннями на кооперативних засадах з метою задоволення потреб її членів у взаємному кредитуванні та наданні фінансових послуг за рахунок об'єднаних грошових внесків членів кредитної спілки.  У пункті 2.2 розділу 2 статуту визначено, що завдання кредитної спілки полягає у задоволенні потреб її членів у взаємному кредитуванні та наданні фінансових послуг.

Основною проблемою спору між кредитною спілкою «Гарант» та державною податковою інспекцією у Київському районі м. Донецька є питання щодо оподаткування вкладів (внесків) членів кредитної спілки, обов’язку утримання та перерахування кредитною спілкою як податковим агентом  утриманих сум податку з доходів фізичних осіб.

Державна податкова інспекція у Київському районі м. Донецька у запереченнях проти позову (арк. справи 90-91) та апеляційній скарзі (арк. справи 121-123) посилається на те, що відповідно до положень підпункту 9.2.3 пункту 9.2 статті 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»  доходи фізичних осіб, отримані, сплачені (нараховані) з інших підстав, зокрема, у вигляді процентів на пайові (основні та додаткові) внески членів кредитних спілок, передбачені частиною 3 статті 21 Закону України «Про кредитні спілки», обкладаються податком з доходів фізичних осіб за ставкою, визначеною у пункті 7.1 статті 7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»  (13 % за період з 2004 по 2006 роки та з 1 січня 2007 року  - 15 %).

Підпунктом 9.2.3 пунктом 9.2 статті 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» № 889-IVвід 22 травня 2003 року передбачено, що оподаткування процентів (у тому числі дисконтних доходів), сплачених (нарахованих) з інших підстав, ніж зазначені у підпункті 9.2.1 цього пункту, здійснюється у загальному порядку, встановленому цим Законом для доходів, що кінцево оподатковуються при їх виплаті, за ставкою, визначеною у пункті 7.1 статті 7 цього Закону. Підпунктом 9.2.1 пункту 9.2 статті 9 вказаного Закону передбачено, що податковим агентом платника податку при нарахуванні (сплаті) на його користь доходів, визначених у пункті 7.2 статті 7 цього Закону, є особа, яка здійснює таке нарахування (сплату).  В свою чергу, пунктом 7.2 статті 7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» визначено, що ставка податку становить 5 відсотків від об'єкта оподаткування, нарахованого податковим агентом як процент на вклад (внесок) до кредитної спілки, створеної відповідно до закону.

Згідно підпункту 22.1.4 пункту 22.1 статті 22 "Прикінцеві положення" зазначеного Закону  підпункти 9.2.1 і 9.2.2 пункту 9.2 статті 9 цього Закону у частині оподаткування процентів набирають чинності з 1 січня 2010 року. Ці зміни були внесені Законом України від 21 грудня 2004 року N 2273-IV, який набрав чинності з дня опублікування – 11 січня 2005 року, тобто ці норми діяли у спірному в цій справі періоді – 1, 2, 3, 4 кварталах 2005 року (арк. справи 108).

З вищевикладеного вбачається, що висновок першого відповідача про застосування за підпунктом 9.2.3 пункту 9.2 статті 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» ставки 15 або 13 відсотків в залежності від періоду для оподаткування вкладів (внесків) до кредитної установи не підтверджується самими вище приведеними нормами закону,  з огляду на це висновок суду першої інстанції про те, що проценти на пайові внески членів спілки повинні обкладатися 5 відсотковою ставкою від об’єкта оподаткування лише з 1 січня 2010 року є правомірним.

Судом першої інстанції було правильно визначено, що доходи, які не включаються до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу, визначені пунктом 4.3 статті 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб». До 1 січня 2005 року серед таких доходів (що не підлягають відображенню в місячній або річній декларації платника податку) підпунктом 4.3.5 визначались суми виплат чи відшкодувань (крім заробітної плати чи інших виплат та відшкодувань за цивільно-правовими договорами), що здійснюються з урахуванням норм пункту 9.7 статті 9 цього Закону, за підпунктом «в» іншими неприбутковими організаціями. Зазначений підпункт «в» підпункту 4.3.5 пункту 4.3 статті 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», був змінений Законом України № 1958-15 від 1 липня 2004 року, що набрав чинності з 1 січня 2005 року, зазначивши інші виплати неприбуткових організацій, крім кредитних спілок та інших небанківських фінансових установ.

Як встановлено було судом першої інстанції та підтверджено першим відповідачем під час судового розгляду в апеляційній інстанції, податкові розрахунки позивачем як податковим агентом стосовно спірної суми податку з доходів фізичних осіб до податкового органу не подавалися, так само як не подавалися звіти за формою № 1ДФ, внаслідок чого податкове зобов’язання по податку з доходів фізичних осіб у позивача не виникало. За даними зворотнього боку облікової картки позивача (арк. справи 101, 102) сплачена платіжним дорученням № 293 від 20 липня 2007 року (арк. справи 9) кредитною спілкою "Гарант" сума податку з доходів фізичних осіб рахувалася у розмірі 97505 грн. в якості переплати з цього податку, у зв'язку з відсутністю як вже зазначалося факту нарахування податку як контролюючим органом, так і самим платником та відповідної податкової звітності.

За розрахунком податкового органу (арк. справи 103-104) пеня була нарахована у відповідності до підпункту 16.1.2 пункту 16.1 статті 16 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" № 2181-ІІІ від 21 грудня 2000 року, хоча цим пунктом передбачено, що нарахування пені розпочинається: а) при самостійному нарахуванні суми податкового зобов'язання платником податків - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання, визначеного цим Законом; б) при нарахуванні суми податкового зобов'язання контролюючими органами - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання, визначеного у податковому повідомленні згідно з нормами цього Закону. Граничні строки сплати податків встановлені статтею 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" в залежності від податкового періоду та строків подання податкової звітності, яка як встановлено судом кредитною спілкою "Гарант" не подавалася та податковий орган з цього приводу ніяких податкових повідомлень-рішень про встановлення фактів заниження податків не приймав, доказів про притягнення посадових осіб позивача до відповідальності за порушення порядку подання податкової звітності перший відповідач не надавав. З огляду на відсутність визначення податкового зобов’язання як позивачем, так і першим відповідачем, суд не приймає посилання першого відповідача на застосування до спірних відносин Порядку взаємодії органів державної податкової служби України, фінансових органів та органів Державного казначейства України в процесі повернення помилково та/або надміру сплачених податків, зборів (обов’язкових платежів) платникам податків, затвердженого наказом від 3 лютого 2005 року № 58/78/22, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 лютого 2005 року за № 247/10527.  Крім того, пунктом 1 наведеного нормативного акта  передбачено, що дія Порядку не розповсюджується на виконання судових рішень щодо повернення платникам податків помилково сплачених податків.

Таким чином, оскільки, визначення податкового зобов’язання у спірних правовідносинах можливе лише першим відповідачем, як контролюючим органом, з огляду на функції передбачені статтею 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", а податковим органом всупереч вимог частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України підстави визначення позивачу податку з доходів фізичних осіб та нарахування пені при відсутності податкового боргу доведені не були, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про наявність підстав для повернення помилково сплаченої кредитною спілкою "Гарант" суми у загальному розмірі 97505 грн., з якої податок з доходів фізичних осіб у розмірі 80865 грн., пеня  у розмірі 16640 грн. При цьому, колегія суддів враховує, що причиною помилки позивача були листи – роз'яснення державної податкової інспекції у Київському районі від 13 лютого 2007 року № 2511/10/31-013 (арк. справи 6) та від 31 жовтня 2007 року № 21170/10/31-013 (арк. справи 8), що були надані у відповідь на запити позивача про порядок застосування податкового законодавства (арк. справи 5, 7). Суд першої інстанції правильно визначив, що оскільки за нормами підпункту «в» підпункту 4.4.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ податковими роз'ясненнями вважаються будь-які відповіді контролюючого органу на запити зацікавлених осіб з питань оподаткування, а також враховуючи те, що такі роз’яснення першого відповідача спричинили як наслідок сплату помилково розрахованих сум податку та пені, то з огляду на приведений в цій ухвалі аналіз норм законодавства наявні підстави  для визнання їх протиправними та скасування, що правильно й було зроблено судом першої інстанції.   

Щодо виходу суду першої інстанції за межі позовних вимог та стягнення помилково сплаченої суми 97505 грн. з коштів місцевого бюджету, то суд апеляційної інстанції зазначає, що ці дії суду узгоджуються з встановленим частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства, яким є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

З огляду на те, що судом першої інстанції позовні вимоги позивача – не суб'єкта владних повноважень були задоволені у повному обсязі та цей висновок підтримується судом апеляційної інстанції, за статтею 94 Кодексу адміністративного судочинства України ніяких додаткових підстав для перегляду питання щодо розподілу судових витрат не виникає.

На підставі вищенаведеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції постанова була прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права, що є підставою для залишення її без змін. 

         Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 3 червня 2008 року у справі № 2-а-10162/08 – залишити без задоволення.

Залишити без змін постанову Донецького окружного адміністративного суду від 3 червня 2008 року у справі № 2-а-10162/08 за позовом кредитної спілки «Гарант» до державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька та Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області  про визнання протиправними та скасування листів державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька від 13 лютого 2007 року №  2511/10/31-013 та від 31 жовтня 2007 року № 21170/10/31-013, стягнення з коштів місцевого бюджету Київського району м. Донецька на користь кредитної спілки «Гарант» помилково сплаченої 20 липня 2007 року платіжним дорученням № 293 суми у загальному розмірі 97505 грн., з якої податок з доходів фізичних осіб у розмірі 80865 грн., пеня  у розмірі 16640 грн.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України відкласти з дня закінчення судового розгляду справи на строк п’ять днів складання постанови у повному обсязі.

Вступна та резолютивна частини ухвали складені та підписані колегією суддів у нарадчій кімнаті та проголошені в судовому засіданні 27 серпня 2008 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення в повному обсязі.

Ухвала складена в повному обсязі та підписана колегією суддів 1 вересня 2008 року.

Головуючий:                                                                                                          В.Г.Яманко

Судді                                                                                                                        С.А.Малашкевич              

                                                                                                                                  К.П.Горбенко

З оригіналом згідно:

Суддя                           В.Г.Яманко