Рішення № 21681842, 20.02.2012, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"20" лютого 2012 р.Справа № 26/17-4930-2011 Господарський суд Одеської області у складі : судді Никифорчука М.І.

при секретареві Войтенко С.М.

за участю представників сторін :

Від позивача: ОСОБА_1 за довіреністю від 30.12.2011р.;

Від відповідача: ОСОБА_2 за довіреністю від 23.09.2011р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом : Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною;

до відповідача : Комунального підприємства «Одескомунтранс»;

про розірвання договору та стягнення 390904,11 грн., -

у с т а н о в и в :

Державне підприємство з питань поводження з відходами як вторинною сировиною ( далі - Позивач) звернулось із позовом до Комунального підприємства «Одескомунтранс” ( далі Відповідач ) про розірвання договору та стягнення 390904,11 грн. посилаючись на наступне.

Між Державною компанією «Укрекокомресурси» та Відповідачем 05.05.2003 р. укладено договір про спільну діяльність № 1-ОД/СД ( далі - Договір ) , предметом якого є спільна діяльність з утилізації та нейтралізації окремих видів ресурсоцінних відходів на території міста Одеси та області шляхом обєднання своїх зусиль та майна.

В подальшому 14.12.2009 року сторонами викладено даний Договір № 1-ОД/СД в новій редакції.

Згідно п. 11.2 вказаного Договору, строк його дії закінчується 31.12.2010 року. У разі відсутності наміру жодної із сторін припинити дію Договору шляхом направлення відповідної заяви за два місяці до закінчення строку його дії, Договір вважається продовженим в цій редакції щоразу на один календарний рік.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22 листопада 2010 року N1074 «Деякі питання Державної компанії з утилізації відходів як вторинної сировини» Позивач у справі - Державна компанія з утилізації відходів як вторинної сировини Кабінету Міністрів України (ДК «Укрекокомресурси») перейменована на Державне підприємство з питань поводження з відходами як вторинною сировиною.

Згідно ст. 1132 Цивільного кодексу України, за договором простого товариства сторони (учасники) беруть зобов'язання об'єднати свої вклади та спільно діяти з метою одержання прибутку або досягнення іншої мети.

Відповідно до ст. 1130 ЦК України, за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові.

Згідно ст. 1131 ЦК України, умови договору про спільну діяльність у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

Статтею 1139 ЦК України визначено, що прибуток, одержаний учасниками договору простого товариства в результаті їх спільної діяльності, розподіляється пропорційно вартості вкладів учасників у спільне майно, якщо інше не встановлено договором простого товариства або іншою домовленістю учасників. Умова про позбавлення або відмову учасника від права на частину прибутку є нікчемною.

Відповідно до зазначених положень законодавства сторонами обумовлений в договорі порядок розподілу прибутку за наслідками спільної діяльності.

Так, відповідно до п. 8.3. Договору, одержаний прибуток за наслідками спільної діяльності сторони зобовязані розподіляти в наступному порядку: Сторона-1 (Позивач) - п'ятдесят відсотків, Сторона-2 (Відповідач) - п'ятдесят відсотків. Перерахування коштів, які складають чистий прибуток, проводиться після сплати всіх податків та інших обовязкових платежів.

Згідно вимог п. 8.4. Договору, розподіл прибутку відбувається щокварталу, не пізніше 10 днів після здачі звіту по спільній діяльності до податкових органів.

Пунктом 8.6. Договору визначено, що фактичний розподіл прибутку здійснюється шляхом перерахування відповідної частки прибутку Стороні-1 (Позивачу) та утримання відповідної частки прибутку Стороною-2 (Відповідачем).

Як зазначає позивач у позові, Відповідачем з 2009 року вищевказані умови договору та законодавства грубо порушуються, свої договірні зобов'язання належним чином не виконуються, з огляду на наступне.

Управлінням контролю та аудиту ДП «Укрекоресурси»проведено перевірку виконання Відповідачем умов Договору та встановлено, що КП «Одескомунтранс»не перераховано ДП «Укрекоресурси»частину чистого прибутку в розмірі 50 відсотків за період з 01.01.2009 року по 01.07.2011 року на загальну суму 380 000 грн.

Так, згідно довідки від 14.11.2011 року щодо перевірки виконання умов даного договору, підписаної уповноваженими представниками як Сторони-1, так і Сторони-2, розмір чистого прибутку Відповідача за результатами спільної діяльності з ДП «Укрекоресурси»складав:

у 2009 році - 7 000 грн.;

у 2010 році-362 000 грн.;

в першому півріччі 2011 року - 391 000 грн.

Отже, загальний розмір чистого прибутку від спільної діяльності Позивача та Відповідача з 01.01.2009 року по 01.07.2011 року становить 760 000 грн.

Як вказує позивач у позові, зазначений розмір отриманого прибутку підтверджується також у додатку 2 до вищевказаного акту перевірки «Інформація по ДСД між КП «Одескомунтранс»та ДП «Укрекокомресурси»за договором від 05.05.03 № 1-ОД/СД за період з 01.01.2009 року по 30.06.2011 року», який підписаний Відповідачем.

На думку позивача, враховуючи вимоги ст. 1139 ЦК України, п.п. 8.3., 8.4, 8.6 Договору, станом на даний час Відповідачем не виконано свій обовязок щодо перерахування ДП «Укрекоресурси» п'ятдесяти відсотків чистого прибутку від спільної діяльності в розмірі 380 000 грн.

Статтею 176 Господарського кодексу України визначено, що організаційно-господарськими визнаються господарські зобов'язання, що виникають у процесі управління господарською діяльністю між суб'єктом господарювання та суб'єктом організаційно-господарських повноважень, в силу яких зобов'язана сторона повинна здійснити на користь другої сторони певну управлінсько-господарську (організаційну) дію або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 4 вказаної статті, суб'єкти господарювання мають право разом здійснювати господарську діяльність для досягнення спільної мети, без утворення єдиного суб'єкта господарювання, на умовах, визначених договором про спільну діяльність. У разі якщо учасники договору про спільну діяльність доручають керівництво спільною діяльністю одному з учасників, на нього може бути покладено обов'язок ведення спільних справ. Такий учасник здійснює організаційно-управлінські повноваження на підставі доручення, підписаного іншими учасниками.

Відповідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно вимог ст. ст. 526, 530 ЦК України, ст. 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

За приписами ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Згідно з ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно вимог п.п. 8.4, 8.6 Договору, розподіл прибутку відбувається щокварталу, не пізніше 10 днів після здачі звіту по спільній діяльності до податкових органів шляхом перерахування відповідної частки прибутку Позивачеві та утримання відповідної частки прибутку Відповідачем.

Податкові декларації за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному кварталу, згідно вимог п. 4.1.4. Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», що діяв до 01.04.2011 року, та згідно п. 49.18.2. Податкового кодексу України, подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює зокрема календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 229 ГК України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Згідно вимог ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як зазначає позивач у позові, заборгованість Відповідача щодо перерахування прибутку за 2009 рік виникла з 20.02.2010 року (згідно п.п. 8.4, 8.6 Договору та п. 4.1.4. Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами») та становить станом на 23.11.2011 року 3 500,00 грн., з урахуванням індексу інфляції - 3 850, 00 грн. (3 500 X 1,100 = 3850). Три відсотки річних від 3 500, 00 грн. за вказаний період складають 184, 68 грн.

Борг Відповідача перед Позивачем за 2010 рік за період з 20.02.2011 року по 23.11.2011 року складає 181 000, 00 грн., з урахуванням середньорічного індексу інфляції -185 706, 00 грн. 3 % річних від 181 000, 00 грн. становлять 4 120, 85 грн.

За перше півріччя 2011 року заборгованість Відповідача складає з 20.08.2011 року по 23.11.2011 року 195 500, 00 грн. Три відсотки річних - 1542, 58 грн.

Таким чином, станом на 23.11.2011 року загальна сума основного боргу Відповідача - 380 000 грн., яка згідно ст. 625 ЦК України, збільшується на індекс інфляції за весь період прострочення та становить 385 056, 00 грн.

Загальний розмір трьох відсотків річних на суму боргу за весь період прострочення складає 5 848, 11 грн.

Загальна сума, заявлена до стягнення - 390 904,11 грн.

Пунктом 11.8 Договору передбачено, що цей Договір припиняється в порядку та на умовах, що визначені у ст.1141 ЦК України.

Статтею 1141 ЦК України визначені підстави припинення договору простого товариства, серед яких, зокрема розірвання договору на вимогу одного з учасників, якщо домовленістю між учасниками не передбачено збереження договору щодо інших учасників. В свою чергу, частиною 2 статті 1142 ЦК України передбачено, що учасник договору простого товариства, укладеного на визначений строк, або договору, у якому досягнення мети визначено як скасувальна умова, має право вимагати розірвання договору у відносинах з іншими учасниками через поважну причину.

Відповідно ч. 2 ст. 651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Як зазначає позивач у позові, ДП «Укрекоресурси»вносились грошові кошти та майно в значному розмірі для здійснення спільної діяльності та досягнення мети Договору (п.п. 4.1., 6.1 Договору). Натомість через порушення Відповідачем умов Договору прибуток від діяльності за Договором не отримується ДП «Укрекоресурси»з початку 2010 року.

Вищевказані обставини призвели до необхідності звернення з даним позовом до суду з метою відновлення власних порушених прав та інтересів.

Згідно з п. 1 ст. 58 ГПК України в одній позовній заяві може бути об'єднано кілька вимог, зв'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами.

Під час розгляду справи позивачем надавались уточнення до позовної заяви, згідно останнього уточнення до позовної заяви наданого позивачем 20.02.2012 р., відповідно до якого позивач просить вказаний договір розірвати та стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 380000 грн., 3% річних в сумі 5848.11 грн., інфляційні витрати в сумі 5074,50 грн.

На підставі наведеного вище позивач просить позов задовольнити.

Представник відповідача з вимогами згоден частково, надав відзив на позов у якому зокрема зазначив, що він згоден із вимогами про стягнення з нього частки прибутку в сумі 76818,50 грн. В частині розірвання договору він не згоден, просить в цій частині вимог відмовити, оскільки у даному випадку, на його думку, немає підстав для розірвання вказаного Договору.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 06.02.2012р. продовжено строк розгляду спору по справі № 26/17-4930-2011 на 15 днів до 21 лютого 2012 р.

Вислухавши представників сторін, проаналізувавши надані докази, господарський суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно до вимог ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Як випливає з матеріалів справи, між сторонами у справі 5 травня 2003 р. укладений договір про спільну діяльність № 1-ОД/СД, предметом якого, згідно розділу 1 договору є спільна діяльність з утилізації та нейтралізації окремих видів ресурсоцінних відходів на території м. Одеси та області шляхом обєднання своїх зусиль та майна.

14.12.2009 р. сторонами викладений даний договір в новій редакції.

Згідно п. 11.2 договору строк дії договору встановлений до 31.12.2010 р.

При цьому у разі відсутності заяв сторін за два місяця до закінчення строку його дії про його припинення він вважається продовженим в цій редакції на один календарних рік.

Доказів наявності заяви сторін про припинення дії договору сторонами не надано.

Тому суд вважає, що цей договір у даний час є чинним та діючим, та обовязковим для виконання обома сторонами.

Приведені позивачем обставини справи суд вважає такими що підтверджуються наданими позивачем доказами вказаним вище договором у новій редакції від 14.12.2009р., довідкою щодо перевірки виконання умов вказаного договору за період з 01.01.2009 р. по 01.07.2011 р., складеною та підписаною керівниками обох підприємств 14.11.2011 р., звітами про результати спільної діяльності підприємств на території України.

Вказаною довідкою встановлено, що за вказаний період з 01.01.2009 р. по 01.07.2011р. за результатами спільної діяльності КП «Одескомунтранс» ( Відповідачем у справі ) отримано чистого прибутку в розмірі 760 тис. грн. При цьому в порушення умов п.п. 8.3, 8.4 договору Відповідач не перерахував Позивачеві частину чистого прибутку в розмірі 50 % за вказаний період в сумі 380 тис. грн..

Як зазначено вище, відповідно до п. 8.3. Договору, одержаний прибуток за наслідками спільної діяльності сторони зобовязані розподіляти в наступному порядку: Сторона-1 (Позивач) - п'ятдесят відсотків, Сторона-2 (Відповідач) - п'ятдесят відсотків. Перерахування коштів, які складають чистий прибуток, проводиться після сплати всіх податків та інших обовязкових платежів.

Згідно вимог п. 8.4. Договору, розподіл прибутку відбувається щокварталу, не пізніше 10 днів після здачі звіту по спільній діяльності до податкових органів.

З приведеного випливає, що одержаний сторонами прибуток за вказаний період розподіляється між сторонами у співвідношенні 50/50.

Наявність прибутку у підприємств сторін підтверджується наданими звітами про результати спільної діяльності підприємств на території України.

Згідно вимог ст. ст. 526, 530 ЦК України, ст. 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Податкові декларації за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному кварталу, згідно вимог п. 4.1.4. Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», що діяв до 01.04.2011 року, та згідно п. 49.18.2. Податкового кодексу України, подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює зокрема календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Таким чином, з огляду на вище викладене суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача вказаної суми боргу чистого прибутку є доведеними та обґрунтованими.

Розрахунок суми стягнення основного боргу наданий позивачем суд приймає до уваги оскільки він підтверджений вказаною довідкою щодо перевірки виконання умов договору, складеною та підписаною керівниками обох підприємств 14.11.2011 р.

Розрахунок інфляційних витрат у сумі 5074,50 грн. та 3% річних річних у сумі 5848,11грн. суд вважає обґрунтованим.

Розрахунок суми стягнення приведений відповідачем у відзиву на позов суд відхиляє, оскільки він жодними доказами не підтверджений взагалі.

Крім того, суд відхиляє відзив на позов як безпідставний, оскільки згідно ст. 33 ГПК України він не підтверджений жодним доказом.

Також суд зазначає, що відзив на позов відповідачем наданий на витіканні вже продовженого строку розгляду справи, що позбавляє суд, у разі необхідності витребувати у відповідача докази. При цьому суд зазначає, що друге продовження строку розгляду справи Господарський процесуальний кодекс України не передбачає.

Відносно вимог позивача про розірвання вказаного договору суд зазначає наступне.

Згідно приписів ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Із змісту цієї статті, на думку суду, випливає що умовою для наявності істотного порушення стороною договору є позбавлення другою стороною в значній мірі того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Доказів позбавлення Відповідачем Позивача прибутку по Договору саме в значній мірі Позивачем не надано. Факт не виконання Відповідачем своїх договірних зобовязань у даному випадку, на думку суду, не є істотним порушенням договору, а простим невиконанням договірних зобовязань. Тому суд у даному випадку не убачає підстав для розірвання вказаного договору.

Крім того, як зазначив Відповідач у відзиву на позов, він частково згоден із вимогами про стягнення за Договором. Тому вважати, що він не виконує умови договору взагалі, не можна.

За таких підстав суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково, а саме у розірванні договору слід відмовити, а заявлену до стягнення суму заборгованості, з урахуванням уточнення до позову, наданого до суду 20.02.2012р. стягнути.

Згідно вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України при частковому задоволенні позову - судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною - задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства „Одескомунтранс” ( 65031, м.Одеса, вул. Братів Поджіо, 4, код ЄДРПОУ 31185678) на користь Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною (02090, м.Київ, вул.Лобачевського,23-В, код ЄДРПОУ 20077743) основного боргу в розмірі 380000 (триста вісімдесят тисяч) грн., 3% річних в сумі 5848 (пять тисяч вісімсот сорок вісім) грн.11 коп., інфляційні витрати в сумі 5074 (пять тисяч сімдесят чотири) грн. 50 коп., судовий збір у розмірі 7818 (сім тисяч вісімсот вісімнадцять) грн. 45коп.

В решті позову Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною відмовити.

Суддя Никифорчук М.І.

Повне рішення складено 24.02.2012 р.