Рішення № 21680033, 21.02.2012, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.02.12 Справа № 1/22/10

Суддя О.І. Немченко

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунапак-Україна»(81750, Львівська область, Жидачівський район, м. Ходорів, вул. Стрілецька,11)

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Мелітопольський мясокомбінат»(72319, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Кірова, 175)

про стягнення 214071 грн. 59 коп.

Суддя Немченко О.І.

Представники сторін:

від позивача не зявився;

від відповідача ОСОБА_1. довіреність б/н від 25.01.2012 р.

СУТНІСТЬ СПОРУ:

01.02.2010 р. до господарського суду Запорізької області Товариством з обмеженою відповідальністю «Дунапак-Україна»було подано позовну заяву про стягнення з Відкритого акціонерного товариства «Мелітопольський мясокомбінат»214071 грн. 59 коп. заборгованості за поставлену гофропродукцію.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 01.02.2010 р. у справі № 1/22/10 позовну заяву було прийнято до розгляду на 16.02.2010 р.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 01.02.2010 р. у справі № 1/22/10 розгляд справи відкладався на 29.03.2010 р.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 29.03.2010 р., на підставі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України було зупинено провадження у справі № 1/22/10 до розгляду по суті Мелітопольським міськрайонним судом Запорізької області справи № 2-1517/2010 р. за позовом Відкритого акціонерного товариства «Мелітопольський мясокомбінат»до відповідачів: Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунапак-Україна»та ОСОБА_2. про виконання зобовязання по поставці гофропродукції та відшкодування збитків.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 04.06.2010 р. було відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунапак-Україна»про поновлення провадження у справі № 1/22/10, оскільки на момент розгляду даної заяви справа № 2-1517/2010 р. по суті не була розглянута.

28.11.2011 р. та 10.01.2012 р. господарським судом Запорізької області направлялися запити Мелітопольському міськрайонному суду Запорізької області про результати розгляду Мелітопольським міськрайонним судом Запорізької області справи № 2-1517/2010 позовом Відкритого акціонерного товариства «Мелітопольський мясокомбінат»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунапак-Україна»та ОСОБА_2. про виконання зобовязання, відшкодування збитків.

23.01.2012 р. від Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області надійшла відповідь на запит та копія ухвали від 28.12.2011 р. у справі № 2-7 2011 р. про залишення без розгляду позовної заяви Відкритого акціонерного товариства «Мелітопольський мясокомбінат»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунапак-Україна»та ОСОБА_2. про виконання зобовязання, відшкодування збитків.

На підставі ч. 3 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, ухвалою господарського суду Запорізької області від 24.01.2012 р. у справі № 1/22/10 провадження у справі було поновлено з 21.02.2012 р., судове засідання призначене на 21.02.2012 р.

20.02.2012 р. до суду від позивача у справі надійшла телеграма із клопотанням про відкладення розгляду справи на після 25 лютого 2012 р., у звязку з хворобою представника позивача.

21.02.2012 р. до суду від відповідача надійшло письмове клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 2-7/2011 р. за позовом Відкритого акціонерного товариства «Мелітопольський мясокомбінат»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунапак-Україна»та ОСОБА_2. про виконання зобовязання по поставці гофропродукції та відшкодування збитків. До клопотання відповідачем була додана копія апеляційної скарги на ухвалу Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 28.12.2011 р. по справі № 2-7/2011.

В судовому засіданні 21.02.2012 р. суд оголосив вищевказані клопотання сторін.

У задоволенні клопотань судом було відмовлено, з наступних підстав:

Клопотання позивача було відхилено з підстав закінчення встановленого законом процесуального двомісячного строку розгляду справи та відсутності клопотань сторін про продовження строку розгляду справи.

У клопотанні відповідача про зупинення провадження у справі було відмовлено з підстав того що, оскаржувана відповідачем ухвала набрала законної сили, що і стало підставою для поновлення провадження у цій справі і відповідачем не було надано доказів прийняття до розгляду апеляційної скарги. До того ж, відповідачем у клопотанні та представником відповідача у судовому засіданні не було наведено жодних обґрунтувань неможливості розгляду цієї господарської справи до розгляду справи № 2-7/2011 р.

У письмовій заяві-відзиві та в усній формі в судовому засіданні 21.02.2012 р. представник відповідача вказав на те, що відповідач факт заборгованості перед позивачем в сумі 214071 грн.59 коп. визнає, але вважає, що строк сплати заборгованості не настав відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України.

Судом було також встановлено, що в процесі розгляду справи, згідно установчих документів, відповідачем фактично змінено найменування юридичної особи з Відкритого акціонерного товариства «Мелітопольський мясокомбінат»на Публічне акціонерне товариство «Мелітопольський мясокомбінат», у звязку з чим, суд визнав за необхідне змінити найменування відповідача у справі та визнав вважати відповідачем у справі - Публічне акціонерне товариство «Мелітопольський мясокомбінат».

Представник позивача в судове засідання 21.02.2012 р. не зявився.

Неявка представника позивача не перешкоджає розгляду спору. Матеріалів справи достатньо для вирішення спору по суті.

Розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів запису судового процесу.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України по закінченні судового засідання було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін у судових засіданнях, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно видаткових накладних: № ЦО-1001229 від 30.03.2009 року на суму 17117 грн. 18 коп., № ЦО 1001247 від 31.03.2009 р. на суму 69956 грн. 59 коп., № ЦО 1001913 від 20.05.2009 р. на суму 54271 грн. 01 коп., № ЦО 1001933 від 21.05.2009 р. на суму 62093 грн. 52 коп., № ЦО 1001955 від 25.05.2009 р. на суму 3283 грн. 20 коп., № 100557 від 07.09.2009 р. на суму 18467 грн. 27 коп. позивачем відповідачу була поставлена продукція (гофроящики) на загальну суму 225188 грн. 77 коп.

Відповідачем отримана від позивача продукція була сплачена частково в сумі 11117 грн. 18 коп., згідно банківських виписок. Залишок заборгованості в розмірі 214071 грн. 59 коп. відповідачем сплачено не було.

Претензією № 919 від 22.10.2009 р. позивач просив відповідача сплатити заборгованість у розмірі 214071 грн. 59 коп. в термін до 31 жовтня 2009 року.

Відповідачем відповіді на претензію надано не було, заборгованість не погашено.

Стягнення з відповідача на користь позивача 214071 грн. 59 коп. основного боргу, 2140 грн. 72 коп. державного мита, 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 6520 грн. 00 коп. витрат на оплату послуг адвоката було предметом судового позову у цій справі.

Суд вважає заявлені позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково, на підставі наступного:

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки. Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 202 вказаного кодексу, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав або обовязків.

Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (ч. 1 ст. 205 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. (Аналогічна норма міститься і у ст. 526 Цивільного кодексу України.). До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як встановлено судом, зобовязання сторін виникли в порядку ст. 11 Цивільного кодексу України з дій юридичних осіб, через фактично укладений між ними правочин, який за своєю правовою природою є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін .

Як свідчать матеріали справи, позивачем на підставі видаткових накладних: № ЦО-1001229 від 30.03.2009 року на суму 17117 грн. 18 коп., № ЦО 1001247 від 31.03.2009 р. на суму 69956 грн. 59 коп., № ЦО 1001913 від 20.05.2009 р. на суму 54271 грн. 01 коп., № ЦО 1001933 від 21.05.2009 р. на суму 62093 грн. 52 коп., № ЦО 1001955 від 25.05.2009 р. на суму 3283 грн. 20 коп., № 100557 від 07.09.2009 р. на суму 18467 грн. 27 коп. була поставлена відповідачу продукція (гофроящики) на загальну суму 225188 грн. 77 коп.

У видаткових накладних сторонами були узгодженні: назви та реквізити постачальника та покупця, найменування товару, його кількість, одиниця виміру, ціна за одиницю та загальна сума поставки. Накладні підписані з боку обох сторін та скріплені печатками товариств. Продукція була отримана представником відповідача ОСОБА_3 на підставі довіреностей.

Відповідачем факт отримання від позивача продукції не заперечується.

Згідно банківських виписок, відповідачем отримана від позивача гофропродукція була оплачена частково, а саме в сумі 11117 грн. 18 коп.

214071 грн. 59 коп. вартості отриманої відповідачем від позивача гофропродукції сплачено не було.

Наявність заборгованості у відповідача перед позивачем в сумі 214071 грн. 59 коп. підтверджується і самим відповідачем.

Згідно з ст. 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобовязані вживати заходів до всебічного, повного та обєктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на обґрунтування своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд вважає, що позивачем доведено наявність у відповідача простроченої заборгованості перед позивачем в розмірі 214071 грн. 59 коп. за поставлену згідно видаткових накладних гофропродукцію.

До того ж, відповідач факт заборгованості перед позивачем в сумі 214071 грн. 59 коп. визнає, однак, вважає, що строк сплати заборгованості не настав відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України.

Посилання відповідача на не настання строку сплати спірної заборгованості судом до уваги не приймаються, з огляду на наступне:

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обовязку не встановлений або визначений моментом предявлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обовязок у семиденний строк від дня предявлення вимоги, якщо обовязок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як свідчать матеріали справи, 23.10.2009 р. позивач звернувся до відповідача із претензією (вимогою) № 919 від 22.10.2009 р., в якій просив до 31.10.2009 р. погасити заборгованість в сумі 214071 грн. 59 коп. за передану позивачем відповідачу продукцію. Направлення позивачем відповідачу претензії підтверджується поштовою квитанцією про відправлення 23.10.2009 р. за № 1964595 на адресу відповідача рекомендованого листа.

Відповідачем жодних доказів в підтвердження не отримання претензії суду надано не було.

Не надано сторонами і належних доказів в підтвердження досягнення домовленості щодо оплати продукції на протязі тридцяти календарних днів з моменту відвантаження продукції, як про це зазначає позивач у позовній заяві.

До того ж, частинами першої та другою статті 692 Цивільного кодексу України, на яку посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, передбачено, що покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобовязаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

За ст. 692 Цивільного кодексу України покупець повинен виконати свій обовязок щодо оплати товару одразу після його прийняття і у повному обсязі, тобто сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Отже, відповідач зобовязаний був оплатити товар у повному обсязі одразу ж після його прийняття.

Статтею 712 Цивільного кодексу України також встановлений обовязок покупця прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивачем доведено правомірність позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 214071 грн. 59 коп. основного боргу.

Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 6520 грн. 00 коп. витрат за надання адвокатських послуг підлягають задоволенню частково з наступних підстав:

Відповідно до ч. 3 ст. 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру». Дія названого Закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами. Поняття особи, яка є адвокатом, наводиться в статті 2 Закону України «Про адвокатуру».

Статтею 12 Закону України «Про адвокатуру» зазначено, що оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між юридичною особою і адвокатом.

Як вбачається з матеріалів справи, 24.12.2009 року між позивачем (замовником) та ОСОБА_4 (виконавцем), який здійснює адвокатську діяльність на підставі Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 1095 від 06.07.2005 р. було укладено договір про надання юридичних послуг.

Відповідно до п. 1.1. договору, замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобовязання по підготовці та наданню послуг по представництву інтересів замовника в господарському суді Запорізької області по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунапак-Україна»до відповідача Відкритого акціонерного товариства «Мелітопольський мясокомбінат», про стягнення коштів за поставлену гофропродукцію.

У розділі 2 договору визначені обовязки виконавця, зокрема: представлення інтересів в судових засіданнях в суді по даній справі та готувати необхідні для ведення справи в суді документи правового характеру, та подавати їх у встановленому порядку від імені замовника в господарський суд Запорізької області та відповідачу у справі.

Згідно із п. 4.1 договору, сторонами було встановлено плату за надання послуг по виконанню умов цього договору у розмірі 6520 грн. 00 коп.

На підставі п.п 4.1 та 4.2 договору, платіжним дорученням № 4004182 від 24.12.2009 р. позивач перерахував адвокатові 6520 грн. 00 коп. оплати за послуги по оформленню позову.

Положеннями п. 33 Правил адвокатської етики, затверджених Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів України 1 жовтня 1999 року (протокол від 1-2 жовтня 1999 року№ 6/VI) зазначено, що гонорар, отримуваний адвокатом за надання правової допомоги, повинен бути розумно обґрунтованим за розміром. Аналогічні положення містяться і в пункті 3.4.1 Загального кодексу правил для адвокатів країн Європейського Співтовариства, прийнятого делегацією дванадцяти країн-учасниць на пленарному засіданні у Страсбурзі в жовтні 1988 року.

При цьому, до факторів, що повинні братися до уваги при визначенні обґрунтованого розміру гонорару, відносяться обсяг часу і роботи, що вимагаються для належного виконання доручення, ступінь складності та новизни правових питань, що стосуються доручення, вірогідність того, що прийняття доручення перешкоджатиме прийняттю адвокатом інших доручень або суттєво ускладнить їх виконання в звичайному часовому режимі, необхідність виїзду у відрядження, професійний досвід, науково-теоретична підготовка, репутація, значні професійні здібності адвоката тощо.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає заявлену суму витрат на послуги адвоката в розмірі 6520 грн.00коп. завищеною та неспіврозмірною з розміром заявлених вимог.

Так, як свідчать матеріали справи, представник позивача адвокат ОСОБА_4. був присутній лише у одному судовому засіданні 16.02.2010 р. Вимоги суду, викладені в ухвалах, позивачем у повному обсязі не виконувались. Справа не є складаною. Позивачем не надано жодних доказів в обґрунтування обґрунтованості та співрозмірності витрат за послуги адвоката.

Беручи до уваги нескладність справи, участь адвоката ОСОБА_4. лише у одному судовому засіданні та неналежне виконання позивачем ухвал суду щодо вчинення дій та надання документів, суд дійшов до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 350 грн. 00 коп. витрат за послуги адвоката. В іншій частині вимог позивача щодо стягнення з відповідача витрат на послуги адвоката судом відмовляється.

Враховуючи вищевикладені обставини справи та норми чинного законодавства, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 214071 грн. 59 коп. основного боргу, 2140 грн. 72 коп. державного мита, 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 350 грн. 00 коп. витрат на послуги адвоката.

Керуючись ст. ст. 22, 33, 34, 36, 43, 48, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Мелітопольський мясокомбінат»(72319, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Кірова, 175, р/р 26006976713091, у ПАТ ПУМБ м. Запоріжжя, МФО 313623, код ЄДРПОУ 00443513) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунапак-Україна»(81750, Львівська область, Жидачівський район, м. Ходорів, вул. Стрілецька,11, р/р 26009014039 в ПЛФ ВАТ «Кредобанк», м. Львів, МФО 325365, код ЄДРПОУ 30028622) 214071 (двісті чотирнадцять тисяч сімдесят одна) грн. 59 коп. основного боргу, 2140 (дві тисячі сто сорок) грн. 72 коп. державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 350 (триста пятдесят) грн. 00 коп. витрат на послуги адвоката. Видати наказ.

3.В іншій частині позову відмовити.

Суддя О.І. Немченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, «24»лютого 2012 року.