Рішення № 21680035, 21.02.2012, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.02.12 Справа № 1/5009/8097/11

Суддя О.І. Немченко

За позовом: Публічного акціонерного товариства «Укртелеком»в особі Запорізької філії Публічного акціонерного товариства «Укртелеком»(69005, м. Запоріжжя, пр. Леніна, 133)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «АТЛАНТ-ТУР»(69091, м. Запоріжжя, вул. Нижньодніпровська, буд. 6 Б кв. 104)

про стягнення 1927 грн. 06 коп.

Суддя Немченко О.І.

Представники сторін:

від позивача ОСОБА_1. довіреність № 1564 від 30.12.2011 р.;

від відповідача не зявився;

СУТНІСТЬ СПОРУ:

Розглядається справа за позовом Публічного акціонерного товариства «Укртелеком»в особі Запорізької філії Публічного акціонерного товариства «Укртелеком»до Товариства з обмеженою відповідальністю «АТЛАНТ-ТУР»про стягнення 1 927 грн. 06 коп., з яких: 1763 грн. 22 коп. основний борг, 48 грн. 16 коп. пеня, 39 грн. 85 коп. 3% річних, 75 грн. 83 коп. втрат від інфляції.

Позов подано на підставі ст.ст. 33, 36 Закону України «Про телекомунікації», ст.ст. 526, 530, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 216 Господарського кодексу України і обґрунтовано посиланням на порушення відповідачем п. 4.3 договору № 71/5863 від 19.06.2006 р. щодо своєчасної оплати наданих позивачем телекомунікаційних послуг.

27.12.2011 р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі, судове засідання призначено на 24.01.2012 р.

19.01.2012 р. від позивача надійшло клопотання про залучення до матеріалів справи проекту акту звірки розрахунків із супровідним листом до нього та доказом направлення відповідачу. Також, позивачем було надано довідку в підтвердження банківських реквізитів; довідку в підтвердження факту відсутності у провадженні судів справи зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет спору і з тих же підстав та немає рішення цих органів з такого спору. Клопотання та довідки були залучені до матеріалів справи.

В судовому засіданні 24.01.2012 р. представник позивача підтримав письмове клопотання про залучення до матеріалів справи проекту акту звірки розрахунків із супровідним листом до нього та доказом направлення відповідачу. Клопотання позивача було задоволено. Надані позивачем документи були залучені до матеріалів справи.

Крім того, представником позивача в судовому засіданні були надані та підтримані письмові пояснення щодо обґрунтування позовних вимог, а також надана письмова заява про виправлення описки у позовній заяві щодо періоду заборгованості та прохання періодом заборгованості вважати проміжок часу з липня 2010 р. по травень 2011 р., який вказаний у розрахунку до позовних вимог.

Письмові пояснення та заява позивача були прийняті та розглянуті судом.

Представник відповідача в судове засідання 24.01.2012 р. не зявився, про причини неявки суд не повідомив. Відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

На підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, ухвалою господарського суду Запорізької області від 24.01.2012 р. у справі № 1/5009/8097/11 розгляд справи було відкладено до 21.02.2012 р.

В судовому засіданні 21.02.2012 р. представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив стягнути з відповідача на користь позивача 1 927 грн. 06 коп., з яких: 1763 грн. 22 коп. основний борг, 48 грн. 16 коп. пеня, 39 грн. 85 коп. 3% річних, 75 грн. 83 коп. втрат від інфляції.

Відповідач заявлені позовні вимоги не спростував, відзив на позов суду не надав, представник відповідача в судове засідання за викликом суду не зявився. Про час та місце розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином.

Згідно із п. п. 3.9.1 та 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 811 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством звязку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до наданого на запит суду витягу з ЄДРПОУ по Запорізькій області, станом на 30.01.2012 р. значиться Товариство з обмеженою відповідальністю «АТЛАНТ-ТУР»(ід. код 32242951), адреса 69091, м. Запоріжжя, вул. Нижньодніпровська, буд. 6Б, кв. 104. Саме за цією адресою відповідач і повідомлявся судом про час та місце розгляду справи.

Отже, відповідач належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи.

Неявка представника відповідача в судове засідання не перешкоджає вирішенню цього спору.

Згідно зі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними матеріалами, які суд визнав достатніми для вирішення спору по суті.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України по закінченні судового засідання оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

За заявою представника позивача розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

19.06.2006 р. між Укртелекомом (позивачем) та споживачем (відповідачем) був укладений договір № 71/5863 (надалі договір), за умовами якого позивач зобовязався надавати, а відповідач своєчасно вносити плату за надані йому послуги.

Пунктом 4.3 договору встановлено, що відповідач зобовязаний своєчасно оплачувати надані послуги в повному обсязі.

Згідно із п. 4.5 договору, розрахунки за фактично отримані в кредит послуги за кожний попередній місяць проводиться споживачем протягом десяти днів з дня одержання рахунку, але не пізніше 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим. За отримані в кредит послуги міжміського та міжнародного телефонного звязку справляється додаткова плата в розмірі двох відсотків вартості наданих послуг.

Відповідно до п. 5.8 договору, у разі несплати за надані послуги понад установлений термін (з 21 числа місяця, що настає після розрахункового періоду) споживач сплачує пеню, яка обчислюється від суми простроченого платежу у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, за кожну добу затримки, згідно з чинним законодавством.

На сплату наданих відповідачу телекомунікаційних послуг у липні 2010 р. травні 2011 р. позивачем відповідачу виставлялись рахунки за вказаний період.

Листом «Повторне направлення рахунків для сплати телекомунікаційних послуг»позивач попередив відповідача про наявність заборгованості за надані телекомунікаційні послуги та просив сплатити рахунки за надані послуги, які також повторно направив відповідачеві цим листом.

Відповідач оплату послуг не здійснив, у звязку з чим, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача 1763 грн. 22 коп. - основного боргу, 48 грн. 16 коп. - пені, 39 грн. 85 коп. - 3% річних, 75 грн. 83 коп. - втрат від інфляції.

Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково, на підставі наступного:

Спірні правовідносини сторін є господарськими.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. (Аналогічна норма міститься і у ст. 526 Цивільного кодексу України.). До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).

Приписами ст. 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 33 Закону України «Про телекомунікації»та п. 4.3 договору, відповідач зобовязаний виконувати умови договору про надання телекомунікаційних послуг, у тому числі своєчасно оплачувати отримані ними послуги.

Як встановлено судом, позивач належним чином виконував свої зобовязання за договором, надавши відповідачу телекомунікаційні послуги у липні 2010 р. травні 2011 р. на загальну суму 1 763 грн. 22 коп.

Так, відповідач виставив відповідачу наступні рахунки: від 31.07.2010 р. за липень 2010 р.; від 31.08.2010 р. за серпень 2010 р.; від 30.09.2010 р. за вересень 2010 р.; від 31.10.2010 р. за жовтень 2010 р.; від 30.11.2010 р. за листопад 2010 р.; від 31.12.2010 р. за грудень 2010 р.; від 31.01.2011 р. за січень 2011 р., від 28.02.2011 р. за лютий 2011 р.; від 31.03.2011 р. за березень 2011 р.; від 30.04.2011 р. за квітень 2011 р., від 31.05.2011 р. за травень 2011 р. 31.10.2011 р. позивач повторно листом направив відповідачу зазначені рахунки.

Відповідачем своєчасно та у повному обсязі рахунки сплачені не були.

Згідно з ст. 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобовязані вживати заходів до всебічного, повного та обєктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на обґрунтування своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Заборгованість відповідача перед позивачем за отримані телекомунікаційні послуги за період з липня 2010 р. по травень 2011 р. в сумі 1 763 грн. 22 коп. підтверджується документами, наданими позивачем до матеріалів справи, а саме: рахунками, обіговими відомостями, підсумковими деталізаціями нарахувань за заявлений період.

Відповідачем докази оплати рахунків та відсутності спірної заборгованості не надані.

Враховуючи не надання сторонами доказів оплати рахунків, суд дійшов до висновку, що заявлена до стягнення сума заборгованості до теперішнього часу відповідачем не погашена.

Таким чином, суд вважає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 1763 грн. 22 коп. заборгованості за телекомунікаційні послуги за період з липня 2010 р. по травень 2011 р. обґрунтованими, підтвердженими документально і такими, що підлягають задоволенню.

Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені підлягають задоволенню частково.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, стягнення неустойки.

Частинами першою та четвертою ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що законом щодо окремих видів зобовязань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобовязання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобовязання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Штрафні санкції за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 36 Закону України «Про телекомунікації»споживачі телекомунікаційних послуг несуть відповідальність за порушення норм цього Закону, Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг відповідно до закону. У разі затримки плати за надані оператором, провайдером телекомунікаційні послуги споживачі сплачують пеню, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня.

Відповідно до п. 5.8 договору, у разі несплати за надані послуги понад установлений термін (з 21 числа місяця, що настає після розрахункового періоду) споживач сплачує пеню, яка обчислюється від суми простроченого платежу у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, за кожну добу затримки, згідно з чинним законодавством.

Враховуючи вищевикладені норми законодавства та положення договору, перевіривши розрахунок, здійснений позивачем, суд дійшов до висновку, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені підлягають задоволенню частково, а саме в сумі 36 грн. 80 коп. В іншій частині вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.

Крім того, згідно позовної заяви, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 39 грн. 85 коп. 3% річних, 75 грн. 83 коп. втрат від інфляції.

Згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом перевірено правильність нарахування 3 % річних. Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 39 грн. 85 коп. річних є правомірними та підлягають задоволенню.

Здійснивши розрахунок сум інфляції, враховуючи рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р, а також, за допомогою інформаційно-пошукової системи «Законодавство», суд вважає за необхідне вимоги позивача в цій частині задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача 56 грн. 20 коп. індексу інфляції. В іншій частині стягнення втрат від інфляції позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Враховуючи вищевикладені обставини справи та норми чинного законодавства, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 1763 грн. 22 коп. основного боргу, 36 грн. 80 коп. пені, 39 грн. 85 коп. 3% річних, 56 грн. 20 коп. втрат від інфляції В іншій частині заявлених позовних вимог суд відмовляє з підстав їх необґрунтованого заявлення до стягнення.

На підставі ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, судовий збір за позовом відносяться на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 33, 44, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АТЛАНТ-ТУР»(69091, м. Запоріжжя, вул. Нижньодніпровська, буд. 6 Б кв. 104, код ЄДРПОУ 32242951, з усіх рахунків встановлених державним виконавцем при виконанні рішення суду) на користь Публічного акціонерного товариства «Укртелеком»в особі Запорізької філії Публічного акціонерного товариства «Укртелеком»(69005, м. Запоріжжя, пр. Леніна, 133, р/р № 26002364 в ЗОД ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», м. Запоріжжя, МФО 313827, код ЄДРПОУ 01184385) 1763 (одна тисяча сімсот шістдесят три) грн. 22 коп. основного боргу, 36 (тридцять шість) грн. 80 коп. пені, 39 (тридцять девять) грн. 85 коп. 3% річних, 56 (пятдесят шість) грн. 20 коп. втрат від інфляції. Видати наказ.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АТЛАНТ-ТУР»(69091, м. Запоріжжя, вул. Нижньодніпровська, буд. 6 Б кв. 104, код ЄДРПОУ 32242951, з усіх рахунків встановлених державним виконавцем при виконанні рішення суду) на користь Публічного акціонерного товариства «Укртелеком»в особі Запорізької філії Публічного акціонерного товариства «Укртелеком»(69005, м. Запоріжжя, пр. Леніна, 133, р/р № 26009408 в ЗОД ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», м. Запоріжжя, МФО 313827, код ЄДРПОУ 01184385) 1383 грн. 27 коп. судового збору. Видати наказ.

4. В іншій частині позову відмовити.

Суддя О.І. Немченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, «24»лютого 2012 року.