Рішення № 21679527, 16.02.2012, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "16" лютого 2012 р. Справа № 5/5007/2/12

Господарський суд Житомирської області у складі:

Судді Ляхевич А.А.

при секретарі Нагорній М.М.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність від 15.02.2012 р.,

від відповідача: не з"явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Онєга" (м.Сєвєродонецьк, Луганська область)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стиль-Пак" (с.Станишівка, Житомирський район, Житомирська область)

про стягнення 43350,99 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Онєга" звернулось до господарського суду Житомирської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стиль-Пак" про стягнення 43350,99грн., з яких 39000,00грн. основного боргу за товар, переданий за видатковою накладною №РН-0000100 від 10.02.2011 р., 3200,67 грн. інфляційних та 1150,32 грн. 3% річних.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 26.01.2012р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №5/5007/2/12 та призначено її розгляд на 16.02.2012 р.

В засіданні суду представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просить позов задовольнити.

Відповідач свого представника в засідання суду не направив, хоча про дату, час та місце слухання справи був повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції господарського суду - ухвали від 26.01.2012 р. (а.с.38). Правом подати письмовий відзив на позов відповідач також не скористався.

Враховуючи, що явка представників сторін в судове засідання не визнавалася обовязковою, господарський суд Житомирської області визнає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача та за наявними матеріалами справи, відповідно до ст.75 ГПК України.

Заслухавши пояснення присутнього представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд встановив:

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, за видатковою накладною №РН-0000100 від 10.02.2011 р. та на підставі довіреності на отримання матеріальних цінностей №27 від 10.02.2011 р. ТОВ "Онєга" передало, а ТОВ "Стиль-Пак" прийняло товар - поліпропілен РР8348S в кількості 5000,00 кг. за ціною 15,45833 грн./кг., а всього, на загальну суму 92749,98 грн. (з ПДВ) (а.с.11,12). За вказаною поставкою Товариством з обмеженою відповідальністю "Онєга" виписано рахунок-фактуру №СФ-0000111 від 10.02.2011 р. (а.с.13).

Разом з тим, свої зобов"язання по оплаті отриманого товару ТОВ "Стиль-Пак" виконало лише частково.

Як свідчить додана до позовної заяви довідка банку щодо банківського рахунку позивача (а.с.14), на рахунок ТОВ "Онєга" за період з 03.02.2011 р. - 26.12.2011 р. від ТОВ "Стиль-Пак" з призначенням платежу "Оплата за поліпропілен РР8348S згідно рахунку 111 від 10.02.2011 р." отримано наступні кошти:

- згідно платіжного доручення №765 від 14.02.2011 р. в сумі 15000,00 грн.;

- згідно платіжного доручення №801 від 09.03.2011 р. в сумі 10000,00 грн.;

- згідно платіжного доручення №830 від 28.03.2011 р. в сумі 4000,00 грн.;

- згідно платіжного доручення №839 від 13.04.2011 р. в сумі 5000,00 грн.;

- згідно платіжного доручення №878 від 29.04.2011 р. в сумі 8749,98 грн.;

- згідно платіжного доручення №896 від 20.05.2011 р. в сумі 5000,00 грн.;

- згідно платіжного доручення №847 від 02.08.2011 р. в сумі 3000,00 грн.;

- згідно платіжного доручення №854 від 26.08.2011 р. в сумі 3000,00 грн.,

а всього на суму 53749,98 грн.

Таким чином, несплаченою відповідачу залишилась частина вартості придбаного товару в розмірі 39000,00 грн.

28.12.2011р. ТОВ "Онєга" направило Товариству з обмеженою відповідальністю "Стиль-Пак" телеграму за №21/8678, в якій звернулось до останнього з вимогою про сплату заборгованості в сумі 39000,00 грн. за отриманий відповідачем товар. Вказана вимога отримана ТОВ "Стиль-Пак" (а.с.29,30). Проте, претензія залишена ТОВ "Стиль-Пак" без відповіді та без задоволення, що й стало підставою для звернення до суду з позовом у даній справі.

Розглядаючи питання про законність та обгрунтованість заявлених позовних вимог, господарський суд враховує наступне.

У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є, договори та інші правочини.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст.175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Так, між сторонами виникло майново-господарське зобов'язання, в силу якого відповідач повинен оплатити товар, а позивач має право вимагати від відповідача виконання його обов'язку відповідно до ч.1 ст.175 Господарського кодексу України.

За своєю правовою природою правовідносини, що склалися між сторонами є правовідносинами з купівлі-продажу товару.

Згідно ст.655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як передбачено ч.1,2 ст.692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару; покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

У свою чергу, згідно зі ст.599 Цивільного кодексу України зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Зі змісту ст.538 Цивільного кодексу України вбачається, що при зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту. Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок (ч.2, ч.4 ст.538 ЦК України).

У відповідності до ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь - який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У відповідності до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналогічні норми містяться в ст.193 Господарського кодексу України.

У даному випадку, сторони, погоджуючи свої правовідносини, шляхом оформлення видаткової накладної, довіреності, а також виставлення рахунку для оплати товару, водночас, не встановили строку виконання відповідачем зобов'язання з оплати придбаного товару.

За таких обставин, строк виконання відповідачем зобов'язання з оплати товару передбачений ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України, а саме - у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.

Таким чином, з урахуванням встановлених обставин, строк виконання відповідачем свого зобов'язання сплив 04.01.2012 р., відповідно, з 05.01.2012 р. боржник є таким, що прострочив виконання зобов'язання у розумінні ст.612 Цивільного кодексу України.

З огляду на викладене, оскільки відповідач прийняв замовлений ним товар, проте, не сплатив позивачеві відповідну частину його вартості, а саме, 39000,00 грн., що стало фактично підставою для подання даного позову, беручи до уваги відсутність передбачених законодавством підстав припинення відповідного зобов'язання, господарський суд дійшов висновку про обгрунтованість заявленого позову щодо стягнення 39000,00 грн. основного боргу.

У відповідності до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Звертаючись з позовом у даній справі, позивач заявив до стягнення з відповідача 3200,67 грн. інфляційних, нарахованих за період часу з 12.02.2011 р. по 01.01.2012 р., на існуючі в даний період суми заборгованості, з урахуванням зміни її розміру внаслідок часткових проплат відповідача (розрахунок, а.с.4-6), а також, 1150,32 грн. 3% річних, нарахованих за період часу з 12.02.2011 р. по 16.01.2012 р. на існуючі в даний період суми заборгованості, з урахуванням зміни її розміру внаслідок часткових проплат відповідача (розрахунок, а.с.6-8).

Відповідно до Роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 12.05.1999р. №02-5/223 "Про деякі питання, пов'язані з застосуванням індексу інфляції" позивач, який бажає стягнути збитки з урахуванням індексу інфляції, повинен у кожному конкретному випадку подати господарському суду обґрунтований розрахунок відповідної суми. Оцінюючи поданий позивачем розрахунок, господарський суд повинен виходити з розміру збитків, обрахованого за цінами і тарифами, що діють в умовах інфляції.

У відповідності з Рекомендаціями Верховного Суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ №62-97р від 03.04.1997р. у випадку, коли відшкодуванню підлягає сума, яка складається з внесків, зроблених в різні періоди, кожний внесок збільшується на величину індексу відповідного періоду, результати підсумовуються. При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; тому умовно слід вважати, що сума внесена в період з 1 по 15 число відповідно місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Слід зазначити, що зважаючи на допущене відповідачем прострочення оплати з 05.01.2012р., межі зазначеного позивачем періоду - по 16.01.2012 р., з урахуванням вищенаведених рекомендацій Верховного Суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ №62-97р від 03.04.1997р., інфляційні за період з 05.01.2012р. по 16.01.2012р. не нараховуються. А тому, в позові щодо стягнення 3200,67 грн. інфляційних господарський суд відмовляє.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3% річних, з врахуванням вищенаведених встановлених обставин справи та приписів чинного законодавства, господарський суд встановив, що правомірним є нарахування 3% річних на суму заборгованості 39000,00 грн. за період прострочення з 05.01.2012 р. по 16.01.2012 р., а всього на суму 38,36 грн. 3% річних. У стягненні решти суми 3% річних суд відмовляє.

Стаття 33 ГПК України визначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач доказів сплати заборгованості суду не надав.

Враховуючи вищевикладене, позов обґрунтований, підтверджений належними доказами, що містяться в матеріалах справи та підлягає частковому задоволенню. З відповідача підлягає стягненню на користь позивача 39000,00 грн. основного боргу, 38,36 грн. 3% річних; в решті позову слід відмовити.

Судові витрати відповідно до ст.49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 82 - 85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Стиль-Пак" (12430, Житомирська обл., Житомирський р-н., с.Станишівка, Сквирське шосе, 6 км, ідентифікацій код 30503020) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Онєга" (93414, Луганська обл., м.Сєвєродонецьк, вул.Вілєсова, буд.10А, ідентифікаційний код 36221610):

- 39000,00 грн. основного боргу,

- 38,36 грн. 3% річних,

- 1449,35 грн. витрат по сплаті судового збору.

В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 20.02.2012 р.

Суддя Ляхевич А.А.

віддрук.прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (реком.з пов.)

3 - відповідачу (реком.з пов.)