Рішення № 21679453, 14.02.2012, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "14" лютого 2012 р. Справа № 21/5007/126/11

Господарський суд Житомирської області у складі:

Головуючого судді

судді Вельмакіної Т.М.

судді

за участю представників сторін

від позивача: ОСОБА_1. - довіреність б/н від 26.12.11р.;

від відповідача: Дьомін М.М. - голова Новоівницької сільської ради

розглянув справу за позовом Приватного багатопрофільного науково-виробничого підприємства "Промсвіт" (м.Житомир)

до Новоівницької сільської ради (с.Новоівницьке, Андрушівський район)

про стягнення 41824,66 грн.

Позивачем пред'явлено позов про стягнення на його користь з відповідача 41824,66грн., з яких: 40000,00грн. основної заборгованості, 295,90грн. 3% річних та 1528,76грн. пені.

Представник позивача в судовому засіданні, в порядку ст. 22 ГПК України, подав заяву про часткову відмову від позовних вимог, згідно якої позивач відмовляється від позову в частині стягнення з відповідача 3% річних в сумі 295,90грн. та повідомив, що наслідки такої відмови йому відомі (а.с.100).

Згідно ч.4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі, зокрема, відмовитись від позову.

За ч.2 ст. 78 ГПК України, до прийняття відмови позивача від позову або до затвердження мирової угоди сторін господарський суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи є повноваження на вчинення цих дій у представників сторін.

За ч.6 ст. 22 ГПК України, господарський суд не приймає відмови від позову, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Враховуючи вищевказане та виконавши приписи ч.2 ст. 78 ГПК України, суд прийняв заяву позивача про відмову від позову до розгляду.

Представник позивача в судовому засіданні позов в частині стягнення 40000,00грн. основного боргу та 1528,76грн. пені підтримав, з вказаних у позовній заяві та письмових поясненнях (а.с. 87-89) підстав.

Представник відповідача позов заперечив, з викладених у письмових запереченнях на позовну заяву мотивів (а.с. 48-19).

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

З матеріалів справи вбачається, що 01 вересня 2010 року між Новоівницькою сільською радою (замовник, відповідач) та ПБ НВП "Промсвіт" (підрядник, позивач) укладено Договір підряду №62 (далі - Договір (а.с.9-11)), за умовами якого замовник доручає, а підрядник зобов'язується на власний ризик виконати, у відповідності до умов даного Договору, роботу, а замовник зобов'язується прийняти цю роботу та оплатити її (п.1.1. Договору).

За пунктом 3.1. Договору, предметом підряду є капітальний ремонт адмінприміщення сільської ради в селищі Новоівницьке.

Вартість робіт, згідно п.3.4, 5.4. Договору складає 40000,00грн.

Відповідно до п.5.1. Договору, вартість та витрати по виконанню робіт визначаються згідно з кошторисом, або актом виконаних робіт.

Згідно п. 6.1. Договору, термін оплати робіт протягом 3-х днів з моменту підписання акта здачі-приймання робіт.

Строк виконання робіт встановлений п. 7.2. Договору, згідно якого підрядник закінчує роботи до 31.12.11р.

Як зазначив позивач, 12.09.11р. сторонами, на виконання договору підряду №62 від 01.09.11р., підписано акт приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2011 року на суму 40000,00грн. Акт підписаний без зауважень. (а.с.16-23).

За даними позивача, відповідач свої зобов'язання щодо оплати за виконані ремонтні роботи не виконав, в результаті чого, на день звернення до суду, борг відповідача складав 4000,00грн.

У зв'язку із вказаним, на підставі ст.ст. 625, 692 ЦК України, ч.2 ст. 343, ч.6 ст. 265 ГК України, позивач заявив до стягнення з відповідача пеню в сумі 1528,76грн. та 295,90грн. 3% річних (а.с.5).

Відповідач, згідно письмових заперечень на позовну заяву (а.с.48-49), позов заперечує. Зокрема, зазначає, що позивачем порушено вимоги ГПК в частині досудового врегулювання спору.

Крім того, відповідач заперечує щодо підписання Акта приймання виконаних будівельних робіт саме 12.09.11р., оскільки в примірнику акта Ради дата підпису відсутня.

Посилаючись на п.3.ч.4 ст. 31 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та п.2 Порядку затвердження проектів будівництва і проведення їх експертизи, затвердженого постановою КМУ №560 від 11.05.11р., відповідач вважає, що оскільки Новоівницька сільська рада є бюджетною організацією, для проведення оплати необхідно провести експертизу проекту будівництва щодо кошторисної частини документації.

Разом з тим, вказує, що таку експертизу провести неможливо, оскільки проектна документація не відповідає вимогам ДБН А.2.2-3-2004, ДБН Д.1.1-1-2000, ДСТУ БА.2.4-4:2009, на підтвердження чого відповідачем було подано лист Філії ДП "Укрдержбудекспертиза" у Житомирській області (а.с.101).

Також відповідач зазначив, що договір підряду був укладений з ПБ НВП "Промсвіт", а позов заявлено ПБ НВП "Просмвіт".

На вказані заперечення позивач у своїх письмових поясненнях (а.с. 87-89) зауважив, що виходячи з приписів п.п. 8,12 вищевказаного Порядку, посилання відповідача на необгрунтваність позовних вимог у зв'язку з тим, що проектно-кошторисна документація не пройшла обов'язкової експертизи, є безпідставними.

Посилання відповідача, на ст.5 ГПК України, враховуючи зміст останньої та умови Договору, вважає необгрунтованими.

Твердження відповідача щодо невідповідності проектно-кошторисної документації вимогам ДБН А.2.2-3-2004, ДБН Д.1.1-1-2000, на думку позивача, спростовуються приписами ст. 853 ЦК України та фактом підписання Акту виконаних робіт без заперечень та зауважень.

Крім того, позивач зазначив, що примірник Договору №62 від 01.09.11р., який знаходиться у позивача містить дати підписання 01.09.11р., акт №62 приймання виконаних будівельних робіт підписаний 12.09.11р. Договір зареєстрований в книзі реєстрації Договорів саме 01.09.11р. (а.с.90-91).

В усному порядку представник позивача не заперечив щодо того, що датою підписання сторонами акту №62 слід вважати 30.09.11р.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, господарський суд дійшов висновку, що позов обґрунтований, підтверджується належними доказами по справі і підлягає частковому задоволенню, враховуючи наступне.

Згідно ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

За ст.ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, позовні вимоги ґрунтуються саме на укладеному між сторонами договорі підряду №62 від 01.09.11р.

Згідно із ч.1 ст.837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно ч.2 ст.875 ЦК України, договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта.

За договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх (ч.1 ст.875 ЦК України).

Пункт 1 ст.877 ЦК України передбачає, що підрядник зобов'язаний здійснювати будівництво та пов'язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт.

Підрядник зобов'язаний виконати усі роботи, визначені у проектній документації та в кошторисі (проектно-кошторисній документації), якщо інше не встановлено договором будівельного підряду.

Як свідчать матеріали справи, сторонами було підписано договірну ціну (а.с.13) та зведений кошторисний розрахунок (а.с.14) з розрахунком договірної ціни на загальну суму 40000,00грн.

Відповідно до ч.4 ст.882 ЦК України, передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.

Факт виконання підрядником робіт та прийняття їх відповідачем на суму 40000,00грн., підтверджується актом приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2011 рік (а.с. 16-23).

Слід зазначити, що згідно Наказу Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 04.12.2009р. №554 „Про затвердження примірних форм первинних документів з обліку в будівництві”, первинними обліковими документами у будівництві є форма №КБ-2в „Акт приймання виконаних будівельних робіт” та форма №КБ-3 „Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати”.

З огляду на викладене, враховуючи приписи ст. 34 ГПК України, господарський суд докази виконання та прийняття підрядних робіт вважає належними і такими, що дійсно підтверджують факт виконання робіт.

Відповідно до ч.4 ст.879 ЦК України, оплата робіт провадиться після прийняття замовником виконаних робіт, якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, сторони в письмовій формі обумовили строк проведення розрахунків, що згідно п. 6.1. Договору становить триденний строк після підписання акту виконаних робіт.

При цьому, з наданого позивачем акту виконаних робіт за вересень 2011 рік вбачається, що він підписаний сторонами 12.09.11р. (а.с.16-23).

Однак, враховуючи заперечення відповідача стосовно дати підписання вказаного акту та відсутність зазначеної дати на примірниках відповідача, суд вважає, що датою підписання акту слід вважати 30.09.11р. і саме з вказаної дати слід обраховувати строк проведення розрахунків за виконані згідно Договору роботи, про що не заперечував представник позивача в судовому засіданні.

Оскільки матеріали справи свідчать, що відповідач, порушуючи норми чинного законодавства та вимоги п.6.1. Договору, оплату за виконані підряді роботи у вказаний строк не здійснив, позивач правомірно заявив до стягнення з відповідача 40000,00грн. заборгованості за виконані підрядні роботи.

Заперечення відповідача в частині необхідності проведення експертизи проекту будівництва суд вважає недоречними, оскільки, згідно п. 12 Порядку затвердження проектів будівництва і проведення їх експертизи, затвердженого постановою КМУ №560 від 11.05.11р., замовником експертизи є замовник будівництва, тобто, відповідач.

Посилання відповідача на невідповідність кошторисної документації вимогам ДБН А.2.2-3-2004, ДБН 1.1-1-2000 та ДСТУ БА.2.4-4:2009, виходячи з підстав та предмету позову, а також враховуючи, що сторонами без зауважень та заперечень були підписані Довідка про вартість виконаних будівельних робіт, Договірна ціна, Зведений кошторисний розрахунок та Акт №62 приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2011 року на суму 40000,00грн. (а.с. 12-23), суд вважає недоречними.

За ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Отже, позов, в частині стягнення з відповідача основної заборгованості, є обґрунтованим.

При цьому суд зазначає, що зауваження відповідача відносно того, що договір підряду був укладений з ПБ НВП "Промсвіт", а позов заявлено ПБ НВП "Просмвіт", судом не береться до уваги, оскільки з матеріалів справи вбачається допущення технічної помилки в назві позивача, при оформленні позовної заяви.

Безпідставними також є посилання відповідача на ст.5 ГПК України щодо порушення позивачем порядку досудового врегулювання спору, оскільки, згідно вказаної статті такий порядок застосовується за домовленістю сторін. Натомість, Договір жодних приписів щодо необхідності застосування заходів досудового врегулювання спору не містить.

Відповідно до ст. 611ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Так, позивач на підставі ч.2 ст. 343 ГК України та п.п. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", нарахував до стягнення з відповідача пеню в сумі 1528,76грн. (а.с.5).

Частиною 2 статті 343 ГК України, передбачено, що розмір пені за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

У Роз'ясненні Вищого Арбітражного суду України від 29.04.1994р. №02-5/293 "Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань" вказано, що з дати набрання чинності Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", тобто з 14 січня 1997 року (дата опублікування), розмір пені за прострочку платежу повинен встановлюватися за згодою сторін, тобто в договорі, при цьому в п.2.1. Роз'яснення вказується, що якщо сторони у відповідному договорі не встановили конкретного розміру відповідальності, передбаченої статтями 1 та 2 Закону, пеня стягненню не підлягає, за винятком випадків, коли розмір пені встановлений чинними актами законодавства.

Як вбачається з умов Договору, сторони не передбачили відповідальність за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань в частині несвоєчасної оплати за виконані роботи у вигляді сплати пені, не визначили конкретний розмір санкцій, а посилання позивача на норми ГК України не може бути підставою для стягнення пені, оскільки вони визначають загальне поняття штрафних санкцій, як виду господарських санкцій та встановлюють особливості їх обчислення. При цьому, законодавством України не встановлено обов'язку сплати пені за порушення грошових зобов'язань суб'єктами господарювання, якщо розмір пені не визначено в договорі. Зокрема, стаття 547 ЦК України вказує, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Виходячи з вищевикладеного, у позивача не виникло право на нарахування штрафної санкції у вигляді пені у будь-якому розмірі. Отже, вимога в частині стягнення 1528,76грн. є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Що стосується 3% річних в сумі 295,90грн., то відмова від позову в цій частині приймається судом, як така, що не суперечить законодавству та не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

На день розгляду справи відповідач заборгованість за виконані позивачем підрядні роботи не погасив, оскільки докази проведених розрахунків до матеріалів справи не надано.

Відповідно до статті 33 ГПК України, кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно з ст. 32, 34 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що позовні вимоги позивача обґрунтовані, заявлені відповідно до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, наявними в матеріалах справи, та підлягають задоволенню частково на суму 40000,00грн. основного боргу.

В частині стягнення 1528,76грн. пені суд відмовляє.

В частині стягнення 295,90грн. 3% річних суд припиняє провадження у справі на підставі п.4 ч.1 ст. 80 ГПК України.

Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру обґрунтовано заявленим позовним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 69, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Новоівницької сільської ради (13419, Житомирська обл., Андрушівський р-н., с-ще. Новоівницьке, код 33513581)

на користь Приватного багатопрофільного науково-виробничого підприємства "Промсвіт" (10031, Житомирська обл., м. Житомир, Богунський р-н., вул. Ватутіна, 61, код 32265282):

- 40000,00грн. основного боргу;

- 1440,30грн. судового збору;

3. В частині стягнення 1528,76грн. пені відмовити.

4. Припинити провадження у справі в частині стягнення 295,90грн. 3% річних на підставі п.4 ч.1 ст. 80 ГПК України.

Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до ст. 85 ГПК України.

Суддя Вельмакіна Т.М.

Повне рішення складено 20 лютого 2012 року.

Віддрукувати:

1 - до справи

2 - позивачу (рек. з пов.)