Рішення № 21679447, 14.02.2012, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "14" лютого 2012 р.Справа № 6/5007/162/11

Господарський суд Житомирської області у складі:

Головуючого судді

судді Терлецької-Байдюк Н.Я.

судді

за участю представників сторін

від позивача ОСОБА_1 - довіреність від 05.01.12р.;

від відповідача не з'явився.

Розглянув справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АВМ СПОРТ УА" (м.Київ)

до Фізична особа - підприємець ОСОБА_3 (м.Бердичів Житомирська область)

про стягнення 92214,35 грн.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 92214,35грн. заборгованості за поставлений товар, з яких: 89086,60грн. - основний борг, 1179,87грн. - інфляційні, 1947,88грн. - 3% річних. Також просить стягнути з відповідача судовий збір.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у позові.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи повідомлений вчасно та належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення від 30.01.2012р. (а.с.36).

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача своєчасно та належним чином про час і місце розгляду справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Проте, відповідач своїм правом на участь у засіданні суду та наданні письмових або усних пояснень не скористався, а тому, беручи до уваги те, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами згідно із ст. 75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 20.05.2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “АВМ Спорт УА” (постачальник/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Ніка-Спорт Плюс” (покупець) було укдладено договір постачання №АW08/23 (а.с.10-12), за умовами якого постачальник зобов'язується поставити покупцеві в обумовлені терміни спортивні товари колекції осінь-зима 2008 (АW08) (далі “Товар”), а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну ціну відповідно до даного договору.

Асортимент, кількість і відпускна ціна товару узгоджуються сторонами в Додатку №1 до Договору, який є його невід'ємною частиною. Ціна товару вказується в українських гривнях. Ціна товару включає ПДВ 20% (п.3.1 Договору).

Згідно п.4.1 договору загальна сума Договору складає 155064,00грн., включаючи ПДВ 20 %.

Пунктом 4 договору визначено, що оплата Товару, що поставляється, проводитиметься шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника за наступною схемою:

- 10 % від суми Договору (п.4.1) Покупець оплачує на р/р Постачальника у порядку попередньої оплати в строк не пізніше 22 січня 2008 року. Вказана передоплата є неодмінною і обов'язковою умовою цього Договору;

- останні 90 % від суми Договору Покупець сплачує на підставі виставлених Постачальником рахунків у міру постачання Товару відповідно до розділу 5.

Сума попередньої оплати (п.4.2.1) віднімається з суми оплати за постачання останньої партії Товару (п.4.3 договору).

Товар вважається оплаченим Покупцем з дня зарахування відповідних грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника (п.4.4 договору).

При оплаті Товару Покупець зобов'язаний робити посилання на номер і дату цього Договору постачання (п.4.5 договору).

Згідно п.5.1 договору постачання Товару проводиться окремими партіями. Терміни постачання і об'єм кожної партії Товару визначаються за угодою сторін. Товар повинен бути поставлений Покупцеві в повному об'ємі в строк не пізніше за 15 листопада 2008 року.

Товар, вказаний в Додатку № 1, повинен бути сплачений і прийнятий Покупцем в повному об'ємі в строк не пізніше за 15 листопада 2008 року (п.5.4 договору).

Відповідно до п.7.1 договору передача товару покупцеві на складі постачальника оформляється накладними, які підписуються обома сторонами. Датою постачання вважається дата накладної.

Право власності на товар і ризик випадкової загибелі або випадкового пошкодження товару переходять до покупця з моменту прийняття товару на складі постачальника (п.8.1 договору).

На виконання умов договору від 20.05.2008р. позивач поставив ТОВ "Ніка-Спорт Плюс" товар на загальну суму 129986,50грн. з ПДВ, які були оплачені останнім частково в сумі 37899,90грн.

Залишок боргу становив 92086,60грн., про що свідчить акт звіряння взаємних розрахунків за період лютий 2008р. - лютий 2011р., підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений їх печатками (а.с.13).

25 лютого 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ніка-Спорт Плюс" (Первісний боржник), Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 (Новий боржник/відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АВМ Спорт УА" (кредитор/позивач) укладено Договір №1 про переведення боргу з додатком (надалі - Договір) (а.с.14-16).

Цим Договором регулюються відносини, пов'язані із заміною зобов'язаної сторони (Первісного боржника) у зобов'язанні, що виникає із Договору постачання №АW08/23 від 20.05.08р., укладеного між Первісним боржником та Кредитором, надалі іменується "Основний договір" (п.1 договору від 25.02.11р.).

Згідно п.2 договору від 25.02.11р. Первісний боржник переводить на Нового боржника борг, грошове зобов'язання, у розмірі 92086,60 грн., що виник на підставі п.4.1 Основного договору, а Новий боржник погоджується виконати зазначене грошове зобов'язання згідно графіка погашення, викладеного у Додатку до даного договору.

Кредитор не заперечує проти заміни Первісного боржника Новим боржником в Основному договорі і, підписуючи зі своєї сторони цей Договір, дає свою згоду на відповідне переведення боргу в порядку та на умовах, визначених цим Договором (п.3 договору про переведення боргу).

Новий боржник, підписуючи цей Договір, підтверджує, що йому була передана вся необхідна інформація (документація), пов'язана із Основним договором, зокрема і та, що стосується спорів і суперечностей за Основним договором між Первісним боржником та Кредитором (п.5 договору від 25.02.11р.).

Відповідно до п.7 договору про переведення боргу, він вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та його скріплення печатками Сторін.

З огляду на викладене, з моменту укладання вищевказаними сторонами Договору №1, Позивач отримав право вимагати від Відповідача виконання взятих останнім на себе грошових зобов'язань у вигляді сплати на користь Позивача боргу у сумі 92086,60грн.

Як зазначалось вище, Позивач та Відповідач у Додатку до Договору №1 визначили Графік погашення даного боргу у вигляді поетапної оплати боргу, а саме: 20000,00грн. на 10.03.2011р.; 20000,00грн. на 21.03.2011р.; 20000,00грн. на 04.04.2011р.;.16043,30грн. на 15.04.2011р.; 16043,30грн. на 25.04.2011р. (а.с.16).

Проте, незважаючи на досягнуті Сторонами домовленості щодо сплати Відповідачем переведеного на нього боргу по частинам, останній допустив порушення встановленого графіку погашення боргу та не виконав взяті на себе зобов'язання.

За даними позивача, з належного до сплати Позивачу боргу у сумі 92086,60грн. Відповідач перерахував лише частину коштів в загальній сумі 3000,00 грн., а саме:

- 05.04.2011р.-в сумі 1000,00 грн.

- 07.04.2011р. - в сумі 1000,00 грн.

- 28.09.2011р. в сумі 1000,00 грн.

Таким чином, переважна частина переведеного Відповідачу боргу залишилися несплаченою, в зв'язку з чим, станом на день звернення до суду із даним позовом, заборгованість Відповідача на користь Позивача становить 89086,60 грн., що підтверджується даними відповідних Актів звіряння взаємних розрахунків між Позивачем та Відповідачем, складених станом на 15.03.2011р, на 31.05.2011р., та на 30.09.2011р. (а.с.17-19).

Крім основної суми боргу позивач просить стягнути з ФОП ОСОБА_3 1179,87грн. - інфляційних та 1947,88грн. - 3% річних.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Приписами ч.1 ст.530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 ЦК України).

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст.173 ГК України).

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст. 712 ЦК України).

Так, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст.655 ЦК України).

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч.1 ст.692 ЦК України).

Боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом (ст.520 ЦК України).

Згідно ст.ст.525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Це положення кореспондується зі ст.193 ГК України, згідно якої об'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Таким чином, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 89086,60грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Розглядаючи питання про правомірність та обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення з відповідача інфляційних та 3% річних, господарський суд враховує наступне.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача сума інфляційних становить 1179,87грн., сума 3% річних - 1947,88грн.

Таким чином суд вважає, що вимоги щодо стягнення інфляційних втрат і 3 % річних є правомірними, оскільки відповідають умовам укладеного договору та приписам чинного законодавства.

Перевіркою правильності наданого позивачем розрахунку 3% річних і інфляційних втрат не виявлено помилок, в зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

Як визначає ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обовязковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвал суду відповідач не подав до суду жодних належних доказів в спростування позовних вимог, в тому числі доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів) на заявлену до стягнення суму основного боргу, 3% річних та інфляційних.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи, та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст.33,43,44,49,75,82-85 ГПК України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (13300, АДРЕСА_1, ід.номер НОМЕР_1)

- на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АВМ СПОРТ УА" (03680, м.Київ, вул.Пшенична, 9, код 34484803) - 92214,35грн. заборгованості, з яких: 89086,60грн. - основний борг, 1179,87грн. - інфляційні, 1947,88грн. - 3% річних, а також 1850,00грн. сплаченого судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі поданняапеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

СуддяТерлецька-Байдюк Н.Я.

Повне рішення складено 16 лютого 2012 року.

Віддрукувати:

1 - в справу

2 - відповідачу (рек.з повід.)