Рішення № 21678119, 20.02.2012, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" лютого 2012 р.

Справа № 5004/2525/11 за позовом Любешівського міжгосподарського комбікормового заводу, до відповідача:Любешівської селищної ради Любешівського району Волинської області

про визнання права власності на нерухоме майно

Суддя Черняк Л.О.

При секретарі Хомич О.В.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 представник (довіреність від 12.12.2011 року №3), ОСОБА_2 директор, паспорт АС НОМЕР_1 від 20.03.98р.

від відповідача: н/з

Оскільки представники позивача не заявили клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу, то протокол судового засідання ведеться з дотриманням вимог ст. 81 1 ГПК України без забезпечення повного фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України розяснено право відводу судді. Відводу судді не заявлено. На підставі ст. 22, ГПК України розяснено процесуальні права та обовязки сторін.

Суть спору: позивач Любешівський міжгосподарський комбікормовий завод (надалі позивач, завод) просить суд визнати за Любешівським міжгосподарським комбікормовим заводом право власності на такі обєкти нерухомого майна:

комбікормовий цех загальною площею 446 кв. м., зерносховище площею 609.9 кв. м., битове приміщення площею 81.0 кв. м., крупорушку площею 60.8 кв. м., прохідну площею 7.7 кв. м. Дані обєкти збудовані в 1979 році, знаходяться за адресою смт. Любешів Волинської області, вул.. Березня, 1-А.

Позовні вимоги обґрунтовано таким. Рішенням виконавчого комітету Любешівської селищної ради від 30.07.2010р. №5 було вирішено оформити Лубешівському міжгосподарському комбікормовому заводу право власності на вищезазначені обєкти нерухомого майна. Комунальним підприємством «Волинське обласне бюро технічної інвентаризації»відмовлено в реєстрації права власності шляхом видачі свідоцтва про право власності в звязку з відсутністю документа, який відповідно до вимог законодавства засвідчує відповідність закінченого будівництва обєкта проектній документації, державним будівельним нормам, стандартам та правилам, також відмовлено і у проведенні технічної інвентаризації та виготовленні технічної документації на вказані обєкти нерухомого майна. Дані обєкти збудовані на дольових внесках колгоспів, а також будувалися самим Любешівським комбікормовим заводом. Вказане майно було побудоване ще за радянських часів, що підтверджується відомостями оцінювального акту щодо року побудови обєктів, тому ні проектної документації, ні дозвільних документів, що підтверджують введення зазначеного майна в експлуатацію, не збереглося. Рішенням Любешівської районної ради від 15 листопада 2001р. заводу надано в постійне користування земельну ділянку площею 3,42 га, згідно з планом землекористування, для виробничо-господарської діяльності, що знаходяться за адресою в смт. Любешів, вул.. Березня, 1-А.

Обґрунтовуючи позовні вимоги завод посилається на приписи статтей 319,320,321,328,392 ЦК України.

Представник виконкому селищної ради в засіданні суду 10.01.2012р. проти позову заперечив, пояснивши суду, що рішенням виконкому селищної ради від 30.07.2010р. №5вирішено оформити право власності на комбікормовий цех, зерносховище, битове приміщення, крупорушку, прохідну, пожежний резервуар за комбікормовим заводом. Відмови з боку виконкому селищної ради не було.

Через канцелярію суду ( вх. №01-29/1292/120 від 01.02.2012р. ) позивач подав клопотання про залучення відповідачем у справі Комунальне підприємство «Волинське обласне бюро технічної інвентаризації»у звязку з тим, що останнім згідно рішення від 04.07.11р. було відмовлено в проведенні державної реєстрації права власності. Дане клопотання суд ухвалив залишити без задоволення, оскільки є необґрунтованим (не висунуто позовні вимоги до відповідача); БТІ відноситься до субєктів владних повноважень і відповідно до приписів КАС України розгляд спорів до таких субєктів до компетенції господарських судів не відноситься.

Із досліджених матеріалів справи, пояснень представників сторін суд,

встановив:

Рішенням виконкому Любешівської селищної ради від 30.07.2010р. №5 було вирішено оформити право власності на комбікормовий цех, зерносховище, битове приміщення, крупорушку, прохідну, пожежний резервуар в смт. Любешів, вул.. Березня, 1-А за Любешівським комбікормовим заводом.(а.с. 8).

Рішенням від 04.07.11р. №5256 Комунальне підприємство «Волинське обласне бюро технічної інвентаризації»відмовило у видачі свідоцтва про право власності на державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за комбікормовим заводом, посилаючись при цьому на приписи п.8.1 «Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно»,затвердженого Наказом міністерства юстиції України №7/5 від 07.02.02р., зареєстрованого в Мінюсті України 18.02.02р. за №157/6445. В рішенні зазначено, що заводом до заяви не долучено документів про засвідчення відповідності закінченого будівництво обєкта проектній документації, державним будівельним нормам, стандартам і правилам.(а.с.7)

Як слідує з матеріалів справи підставою для звернення до суду з позовом про визнання права власності стала відмова КП «Волинське ОБТІ»в реєстрації права власності на обєкти нерухомості.

Відповідно до ч. 5 ст. 22 ГК України держава реалізує право державної власності у державному секторі економіки через систему організаційно-господарських повноважень відповідних органів управління щодо суб'єктів господарювання, що належать до цього сектора і здійснюють свою діяльність на основі права господарського відання або права оперативного управління. Приписами ст. 392 ЦК України встановлено, що власник майна може предявити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Частиною 1 ст. 182 ЦК України встановлено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом (ч. 4 ст. 182 ЦК України).

Згідно п. 6.1 «Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно», затвердженого Наказом міністерства юстиції України №7/5 від 07.02.02р ( в редакції на момент виникнення спірних відносин) встановлено, що оформлення права власності на обєкти нерухомого майна проводиться з видачею свідоцтва про право власності органами місцевого самоврядування.

Відповідно до п.2.2 Тимчасового положення для реєстрації виникнення, існування, припинення права власності на нерухоме майно до БТІ подаються правовстановлюючі документи, що визначені цим Положенням. Перелік правовстановлюючих документів, на підставі яких проводиться реєстрація права власності на обєкти нерухомого майна (додаток №2 до Тимчасового положення) є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Відповідно до п. 10 ч. «б»ст. 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»до делегованих повноважень виконавчих органів відноситься облік відповідно до Закону обєктів нерухомого майна незалежно від форм власності.

Приписами ст.1 ГПК України встановлено, що Підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст.16 ЦК України). Позивачем не подано жодних доказів, які б свідчили про оспорення його права власності на зазначені в позовній заяві обєкти нерухомості, а навпаки - виконкомом Любешівської селищної ради вирішено оформити право власності на зазначені в позовній заяві обєкти нерухомості, а рішенням БТІ від 04.07.11р. відмовлено в реєстрації прав власності .(а.с. 7 ). Необхідно звернути увагу на те, що позивачем не обґрунтовано позовні вимоги щодо предявлення їх до Любешівської селищної ради. Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Наявні докази у справі свідчать про безпідставність позовних вимог комбікормового заводу, а тому в позові необхідно відмовити.

Керуючись ст.ст. 15, 16, 182, 392 Цивільного кодексу України, ч. 5 ст. 22 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 33, 44, 49, 82 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

в и р і ш и в:

1. В позові Любешівського міжгосподарського комбікормового заводу до Любешівської селищної ради Любешівського району Волинської області про визнання права власності на комбікормовий цех загальною площею 446 кв. м., зерносховище площею 609.9 кв. м., битове приміщення площею 81.0 кв. м., крупорушку площею 60.8 кв. м., прохідну площею 7.7 кв. м., відмовити.

Суддя Л. О. Черняк

Повний текст рішення

складено та підписано

24.02.2012 р.