Рішення № 21677704, 21.02.2012, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

21 лютого 2012 р. Справа 16/127/2011/5003

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Баядера Логістик", м.Горлівка Донецької області

до: товариства з обмеженою відповідальністю "КСК-Інтертрейд", м.Вінниця

про стягнення 105 767,74 грн. заборгованості згідно договору поставки

Головуючий суддя Нешик О.С.

Cекретар судового засідання Снігур О.О.

Представники :

позивача : ОСОБА_1. (довіреність б/н від 31.12.2011 року)

відповідача : не з'явився

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Баядера Логістик" звернулось до господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "КСК-Інтертрейд" заборгованості в сумі 111337,62 грн., що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного між сторонами договору поставки №365/05 від 01.01.2011 року щодо розрахунку за отриманий товар, з яких: 105767,74 грн. - основний борг, 2431,83 грн. - пеня та 3138,05 грн. - 20% річних за користування чужими грошовими коштами.

Ухвалою від 19 грудня 2011 року порушено провадження у даній справі.

В зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача, необхідністю витребування від сторін додаткових документів, перебуванням судді Нешик О.С. на лікарняному розгляд справи відкладався.

23.01.2012 року через канцелярію суду надійшла заява про уточнення позовних вимог б/н від 18.01.2012 року (вх. канц. № 08-46/832/12 від 23.01.2012 року), якою позивач просить стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "КСК-Інтертрейд" 103767,74 грн. - основного боргу, 2345,49 грн. - пені, 3030,99 грн. - 20% річних за користування чужими грошовими коштами.

Дана заява з урахуванням п.3.11 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.2011 року розцінена судом як заява про зменшення позовних вимог та прийнята судом до розгляду на підставі положень ст.22 ГПК України як така, що не суперечить законодавству та не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

В судовому засіданні (21.02.2012 року) представником позивача до суду подана заява про зменшення розміру позовних вимог від 21.02.2012 року (вх. №08-46/1917/12 від 21.02.2012 року), в якій останній зменшив ціну позову на 2345,49 грн. пені, 3030,99 грн. 20% річних та 221,40 грн. основної заборгованості, що рахується за відповідачем у звязку з отриманням товару на підставі накладної №6809 від 01.03.2011 року.

З огляду на права, надані позивачеві ст.22 ГПК України, ст.20 ЦК України, заява представника позивача про зменшення позовних вимог судом приймається як така, що не суперечить закону та не порушує права та інтереси інших осіб.

При цьому варто зазначити, що пунктом 6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" №01-8/482 від 13.08.2008 року роз'яснено, що в разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір. Факт зменшення ціни позову обов'язково відображається господарським судом в описовій частині рішення зі справи. При цьому будь-які підстави для припинення провадження у справі в частині зменшення позовних вимог у господарського суду відсутні.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" №3674-VІ від 08.07.2011 року сплачена позивачем сума судового збору пропорційно розміру зменшених позовних вимог підлягає поверненню позивачу.

Відповідач в судове засідання 21.02.2012 року не з'явився, витребувані судом документи не надав, причини неявки суду не повідомив. Конверт з ухвалою суду від 02.02.2012 року 20.02.2012 року повернувся до суду з відміткою поштового відділення "за закінченням терміну зберігання".

Слід зауважити, що ухвалу від 02.02.2012 року відповідачу надіслано кореспонденцією за адресою: 21100, м.Вінниця, вул.Лебединського, 34, кімн.23.

Згідно Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за № 12492643 станом на 19.12.2011 року місцезнаходженням відповідача є наступна адреса: 21100, м.Вінниця, Староміський район, вул.Лебединського, 34, кімн.23, яка є ідентичною тій, по якій було направлено ухвалу від 02.02.2012 року відповідачу.

При неявці відповідача в судове засідання суд враховує, що відповідно до ч.1 ст. 45 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" обов'язок по внесенню змін відомостей до відомостей про фізичну особу-підприємця, які містяться в Єдиному державному реєстрі, покладено безпосередньо на таку фізичну особу-підприємця.

Крім того, суд звертає увагу на п.4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 року № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році", п.11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 року № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" в яких наголошується, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

При цьому суд констатує, що відповідачем не подано жодного клопотання, заяви, телеграми, в тому рахунку і щодо перенесення розгляду справи, її відкладення чи неможливості забезпечити участь в судовому засіданні свого представника.

За викладених вище обставин справу, із врахуванням вимог ч.1 ст.69 ГПК України, розглянуто за наявними у ній матеріалами, згідно ст.75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

01.01.2011 року між ТОВ «КСК-Інтертрейд»та ТОВ «Баядера Логістик»укладено договір поставки №365/05. Згідно п.1.1. договору постачальник (ТОВ «Баядера Логістик») зобовязується передати у власність покупця (ТОВ «КСК - Інтертрейд») алкогольні напої (надалі-товар), а покупець зобовязується прийняти та оплатити товар в порядку, визначеному умовами цього договору.

Відповідно до п. 3.2. договору постачальник зобов'язаний поставити товар за адресою, яка зазначена в його замовленні, а також в засвідчених покупцем копіях ліцензій як місце здійснення діяльності, або за адресою, яка зазначена в засвідчених покупцем копіях довідок про внесення місць зберігання алкоголю до Єдиного державного реєстру.

Постачальник поставляє товар покупцю на підставі його замовлення. Покупець має право здійснити замовлення в усній формі або за допомогою факсимільного, електронного чи поштового зв'язку (п. 3.3. договору).

Найменування, кількість, асортимент товару визначається покупцем у замовленні та зазначається постачальником у видатковій накладній на товар (п.4.1. договору).

Ціна на товар визначена у прайс-листі постачальника, який діє на момент здійснення покупцем замовлення (п.5.1. договору).

Ціна на товар зазначається постачальником у видатковій накладній на товар (п.5.2. договору).

Загальна сума договору дорівнює загальній вартості товару, який постачальник поставив покупцю впродовж всього строку дії даного договору згідно видаткових накладних на товар (п. 5.3. договору).

Відповідно до п.6.1. договору розрахунки за товар здійснюються покупцем протягом 30 календарних днів з дня отримання товару шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника або в іншому узгодженому сторонами порядку та формі, що не суперечить чинному законодавству, або за домовленістю сторін - шляхом попередньої оплати.

Поставка товару відбулась згідно видаткових накладних:

- №6578 від 28.02.11 р. на суму 8881,20 грн..;

- №6846 від 02.03.11 р. на суму 19632,00 грн..;

- №6847 від 02.02.11 р. на суму 6980,40 грн..;

- №7107 від 03.03.11 р. на суму 19632,00 грн..;

- №7318 від 04.03.11 р. на суму 30880,80грн..;

- №9575 від 17.03.11 р. на суму 26184,00 грн..;

- №32319 від 30.06.11 р. на суму 21523,08 грн..;

- №32320 від 30.06.11 р. на суму 13152,18 грн..;

- №35388 від 09.07.11 р. на суму 20075,52 грн..;

- №35390 від 09.07.11 р. на суму 2706,30 грн..;

- №39890 від 22.07.11 р. на суму 11920,50 грн..;

- №39891 від 22.07.11 р. на суму 4416,00 грн..;

- №41865 від 29.07.11 р. на суму 16196,40 грн..;

- №41866 від 29.07.11 р. на суму 30799,80 грн..;

- №60765 від 29.09.11 р. на суму 21060,00 грн..;

- №60766 від 29.09.11 р. на суму 32877,00 грн..;

- №60767 від 29.09.11 р. на суму 9408,00 грн..;

- №60768 від 29.09.11 р. на суму 4437,00 грн..;

- №61162 від 30.09.11 р. на суму 21060,00 грн..;

- №61163 від 30.09.11 р. на суму 32877,00 грн..;

- №61164 від 30.09.11 р. на суму 9408,00 грн..;

- №61165 від 30.09.11 р. на суму 4437,00 грн..

Внаслідок неповного розрахунку за отриманий товар та часткове повернення товару за відповідачем станом на час розгляду справи рахується заборгованість в сумі 103546,34 грн., що підтверджується матеріалами справи, зокрема, видатковими накладними про поставку товару (а.с.11-32), платіжними доручення про сплату боргу (а.с.33-67), розрахунком ціни позову (а.с.68-69), актом звірки взаєморозрахунків сторін за період з 01.01.2011 року 23.11.2011 року (а.с.70) та іншими матеріалами справи.

25.11.2011 року на адресу відповідача було направлено претензію «23-П від 23.11.11 року (а.с. 72) з вимогою погашення боргу перед ТОВ «Баядера Логістик», яка була отримана представником ТОВ «КСК-Інтертрейд»24.11.11 року, але відповідь на претензію на адресу ТОВ «Баядера Логістик»не надходила.

В зв'язку з тим, що відповідач не розрахувався за отриманий товар в повному обсязі, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Дії позивача по передачі товару та дії відповідача по прийняттю вказаного товару за визначеною ціною свідчать про те, що у боржника (відповідача) виникло зобовязання по оплаті за отриманий товар.

З моменту укладення сторонами договору від 01.01.2011 року, між ними виникли зобов'язання, які регулюються параграфом 3 глави 54 Цивільного кодексу України "Поставка".

Згідно ч.ч.1, 2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.692 ЦК України, покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.631 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обовязковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Враховуючи викладені обставини, а також те, що станом на час розгляду справи в суді відповідач не надав докази в спростування позовних вимог, суд дійшов висновку, що позов про стягнення 103546,34 грн. основного боргу підлягає задоволенню як обґрунтований та правомірний.

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, 49, ст.ст. 75, 78, 82, 84, 85, 87, 115, 116 ГПК України, суд-

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "КСК-Інтертрейд" (21000, м.Вінниця, вул.Лебединського, буд.34, кімн.23; код ЄДРПОУ 34272574) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Баядера Логістик" (84601, Донецька область, м.Горлівка, вул.Озерянівська, буд.2, код ЄДРПОУ 35871504) 103546,34 грн. - основного боргу; 2070,92 грн. судового збору.

3. Повернути товариства з обмеженою відповідальністю "Баядера Логістик" (84601, Донецька область, м.Горлівка, вул.Озерянівська, буд.2, код ЄДРПОУ 35871504) з державного бюджету України 155,83 грн. судового збору, сплаченого згідно платіжного доручення №bvv861 від 13.12.2011 року (оригінал платіжного доручення - у матеріалах господарської справи №16/127/2011/5003).

4. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

Суддя Нешик О.С.

Повний текст рішення суду оформлено і підписано 29 лютого 2012 р.

віддрук. прим.:

1 - до справи;

2 - відповідачу - ТОВ "КСК-Інтертрейд" (21000 м.Вінниця, вул.Лебединського, буд.34, кімн.23)