Постанова № 21676678, 29.02.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" лютого 2012 р. Справа № 5013/1217/11 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого, суддіКузьменка М.В.,

суддіВасищака І.М.,

суддіПалій В.М.,

розглянувши касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Інформаційні

комп'ютерні системи"

на рішення господарського суду Кіровоградської області від 02.09.2011р. та

постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду

від 29.11.2011р.

у справі № 5013/1217/11

за позовомПриватного акціонерного товариства "Інформаційні комп'ютерні системи"

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення 30 414,79 грн.,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2 довіреність у справі,

від відповідача: ОСОБА_3,

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Інформаційні комп'ютерні системи" звернулося до господарського суду Кіровоградської області з позовом до фізичної особи підприємця ОСОБА_1 і просило суд стягнути з останнього 29070,0 грн. основного боргу, 327,34 грн. 3% річних та 107,45 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскільки між сторонами не було підписано акту здачі-приймання приміщення за договором оренди приміщення №1 від 16.10.2008р., то позивач не набув права користування приміщенням на умовах договору та згідно ст.ст.759, 795 ЦК України, ст.283 ГК України, а відтак відповідач зобов'язаний повернути перераховані йому у жовтні 2008р. грошові кошти у розмірі 29 070,0 грн., як безпідставно набуті.

Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач посилається на те, що норми цивільного законодавства не визначають умовою набуття чинності договору найму (оренди) передачу майна, що є предметом найму. Оскільки договір оренди є укладеним та набирає чинності після його підписання сторонами, то сплачені позивачем на виконання умов договору оренди грошові кошти, не є такими, що набуті без достатньої правової підстави.

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 02.09.2011р. (суддя Мохонько К.М.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.11.2011р. (головуючий, суддя Прокопенко А.Є., судді Дмитренко А.К., Крутовських В.І.), у задоволені позовних вимог відмовлено повністю з мотивів їх безпідставності.

Не погоджуючись з ухваленими у справі судовими актами, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд їх скасувати як такі, що ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових актів, знаходить касаційну скаргу такою, що підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Судами встановлено, що між сторонами укладено договір оренди приміщення №1 від 16.10.2008р. за умовами якого, відповідач зобов'язується передати позивачу в строкове платне користування приміщення за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 150 кв.м. Орендна плата становить 14535,0 грн. за один місяць.

Відповідно до пунктів 3.1., 3.3. договору, приміщення, що орендуються, повинні бути передані відповідачем та прийняті позивач протягом 20 днів з моменту укладення договору; передача приміщення та майна, що орендуються, здійснюється за актом здачі-приймання, підписання якого свідчить про фактичну передачу таких в оренду.

Пунктом 5.5. договору передбачено, що позивач зобов'язаний протягом 5-ти днів з моменту підписання договору перерахувати орендну плату за два місяці наперед.

На виконання умов договору, позивач 20.10.2008р. та 27.10.2008р. перерахував відповідачу 29070,0 грн. орендної плати за два місяці.

Докази виконання сторонами умов договору щодо передачі та прийняття приміщення, що орендуються, протягом 20 днів з моменту укладення договору, сторонами не надано.

У подальшому, позивач листом від 06.11.2008р. повідомив відповідача про відмову від оренди приміщення на підставі п.11.1 договору, яким передбачена можливість розірвання договору з ініціативи позивача при істотній зміні умов, що впливають на результати його діяльності.

8 лютого 2011 року позивач надіслав відповідачу вимогу про повернення сплачених коштів у сумі 29 070,0 грн. (а.с.18-21). Незадоволення відповідачем вказаної вимоги стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову суди двох інстанцій послалися на те, що визначальним сторони обрали момент підписання договору, а не акту прийому-передачі приміщення. Тому договір оренди є укладеним з моменту його підписання сторонами, а перерахування відповідачу грошових коштів у сумі 29070,0 грн., як попередньої оплати за оренду приміщення, є виконанням позивачем умов пункту 5.5. договору, у зв'язку з чим отримані відповідачем кошти у сумі 29070,0 грн. не є безпідставно набутим майном у розумінні ст.1212 ЦК України.

Разом з тим, колегія суддів не погоджується з таким висновком з огляду на незастосування судами спеціальних норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.

Так, договір найму будівлі або іншої капітальної споруди є різновидом договору найму (оренди) і до нього застосовуються спеціальні норми глави 58 ЦК України. Загальні положення про найм (оренду) застосовуються до такого договору субсидіарно, якщо спеціальними правилами не встановлено інше.

Положеннями ч.1 ст.638 ЦК України, ч.2 ст.180 ГК України, встановлено, що господарський договір є укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

За змістом наведених правових норм, не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо).

Частиною 2 ст.640 ЦК України встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Спеціальною нормою, що регулює спірні правовідносини, є стаття 795 ЦК України, яка визначає, що передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.

Положення названої статті свідчать про те, що за способом укладення договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) є реальним правочином, для укладення якого, поряд зі згодою сторін, необхідне вчинення фактичних дій.

Пунктом 4.1. договору оренди сторони визначили, що строк оренди складає 2 роки з моменту прийняття приміщення, що орендується, за актом здачі-приймання, підписання сторонами якого, враховуючи умови п.3.3. договору, і свідчитиме про фактичну передачу майна в оренду.

Наведені положення закону та умови договору кореспондуються з загальними положеннями про найм, а саме ст.ст.ст.759, 762 ЦК України за приписами яких, обовязок внесення орендної плати безумовно повязаний з фактичним отриманням послуги з користування, визначеним договором майном.

Отже, вирішуючи даний спір по суті заявлених вимог, суди двох інстанцій не врахували, що момент вчинення договору найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) відповідно до статей 640 та 795 ЦК України пов'язується з передачею майна у найм шляхом підписання сторонами відповідного документу (акту).

Пунктом 8 ст.181 ГК України встановлено, що у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Тому договір оренди приміщення №1 від 16.10.2008р. є неукладеним, оскільки відповідно до законодавства для його вчинення потрібна передача визначеного ним майна.

Статтею 1212 ЦК України встановлено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. При цьому наведені положення застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Ці положення застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні.

Судами встановлено, що позивач виконав своє зобов'язання щодо перерахування відповідачу 29070,0 грн. - аванс за два місяці наперед.

У зв'язку з тим, що судами неправильно визначено момент вчинення сторонами договору оренди приміщення №1 від 16.10.2008р., і, як наслідок, не застосовані норми матеріального справа, які регулюють спірні правовідносини, ухвалені у справі судові акти підлягають скасуванню, а позовні вимоги про стягнення з відповідача 29070,0 грн. задоволенню.

Заявлена позивачем вимога про стягнення з відповідача передбачених ч.2 ст.625 ЦК України 3% річних та інфляційних втрат також є правомірною з огляду на таке.

Матеріалами справи доведено, що відповідачем порушено зобов'язання з повернення позивачу набутих без достатньої правової підстави грошових коштів у розмірі 29070,0 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають із підстав, установлених ст.11 ЦК України, зокрема: інших юридичних фактів (ч.2 ст. 509 ЦК України).

В силу ч.1 ст.598 ЦК України зобов'язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом.

За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Згідно ч2. ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач не задовольнив вимогу позивача і не повернув йому безпідставно набуті грошові кошти, то вимога позивача на отримання сум, передбачених частиною 2 ст.625 ЦК України, як відповідальності за порушення грошового зобов'язання, є обґрунтованою і підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.49, 1115, 1117, 1119 11111 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

1. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Інформаційні комп'ютерні системи" задовольнити.

2. Рішення господарського суду Кіровоградської області від 02.09.2011р. та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.11.2011р. у справі №5013/1217/11 скасувати.

3. Позов задовольнить повністю.

4. Стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (25006, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Приватного акціонерного товариства "Інформаційні комп'ютерні системи" (03005, м.Київ, вул.Смоленська, буд.31-33, ідентифікаційний код 21670779) 29070,0 грн. основного боргу, 327,34 грн. 3% річних та 107,45 грн. інфляційних втрат, витрат по сплаті державного мита з позовної заяви у розмірі 304,15 грн., витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,0 грн., витрат по сплаті державного мита з апеляційної скарги у розмірі 152,08 грн., витрат по сплаті судового збору з касаційної скарги у розмірі 1 034,25 грн.

5. Доручити господарському суду Кіровоградської області видати наказ на виконання пункту 4 резолютивної частини даної постанови.

Головуючий, суддяКузьменко М.В.

СуддяВасищак І.М.

СуддяПалій В.М.