Постанова № 21675998, 27.02.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" лютого 2012 р. Справа № 15/140/2011 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Капацин Н.В. головуючий

Бернацька Ж.О.

Кривда Д.С.

за участю представників:

позивачаГоловненко І.В., представник

відповідачаТкаченко І.В., представник

третьої особине зявились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином)

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Оранта-Лугань"

на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 06.12.2011 року

у справі№ 15/140/2011 господарського суду Луганської області

за позовомПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна"

доПублічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Оранта-Лугань",

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачаОСОБА_1

простягнення 16872, 37 грн., ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство „Страхова компанія "Провідна" звернулось до господарського суду Луганської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Оранта-Лугань" про стягнення шкоди в порядку регресу в розмірі 16872, 37 грн.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 06.09.2011 року до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача було залучено ОСОБА_1

Рішенням господарського суду Луганської області від 12.10.2011 року (суддя Пономаренко Є.Ю.) у задоволенні позову відмовлено повністю. Судові витрати у складі: 168 грн. 72 коп. державного мита, а також 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладено на позивача.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 06.12.2011 року (головуючий суддя Дучал Н.М., судді: Калантай М.В., Склярук О.І.) рішення у справі № 15/140/2011 скасовано. Позов Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" до Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Оранта-Лугань" про стягнення 16 872 грн. 37 коп. задоволено. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Оранта-Лугань" на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" 16 872, 37 грн. в порядку регресу. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Оранта-Лугань" на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" 168, 72 грн. витрат по сплаті державного мита за подання позовної заяви та 236, 00 грн. витрат по сплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, 84,36 грн. витрат по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги. Повернуто з державного бюджету Приватному акціонерному товариству "Страхова компанія "Провідна" 6,27 грн. державного мита за подання позовної заяви, надмірно сплаченого згідно з платіжним дорученням №039476 (#24375756З) від 23.08.2011р.; 0,64 грн. державного мита за подання апеляційної скарги, надмірно сплаченого згідно з платіжним дорученням № 050593 (#24748192) від 25.10.2011р.

Не погоджуючись з постановою, Публічне акціонерне товариство "Страхова компанія "Оранта-Лугань" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову у справі скасувати, а рішення залишити без змін, мотивуючи касаційну скаргу доводами про порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 33, 34, 36, 101 Господарського процесуального кодексу України, статей 1, 3, 35, 37 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”. Зокрема, заявник зазначає, що судом апеляційної інстанції не надано належної оцінки тому факту, що відповідач не був належним чином та у встановленому діючим законодавством і умовами договору страхування порядку та строки повідомлений своїм страхувальником про настання страхового випадку (ДТП), тому підстави для виплати страхового відшкодування відсутні.

Відзив на касаційну скаргу не надано.

Відводів складу суду не заявлено.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши наявні матеріали справи та доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно статті 108 Господарського процесуального кодексу України судом касаційної інстанції є Вищий господарський суд України

Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено господарськими судами першої та апеляційної інстанції, згідно довідок Управління Державтоінспекції УМВС України в Луганській області № 37/221 від 09.11.2009 року, № 37/224 від 10.11.2009 року, 06.11.2009 року в 14 год. 10 хв. на перехресті вулиць Луганське шосе та Вольного в місті Красний Луч Луганської області сталася дорожньо-транспортна пригода (ДТП) за участю автомобіля марки „ВАЗ-21099”, державний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_1. (власник транспортного засобу (ТЗ) ОСОБА_2) та автомобіля марки „Mazda 3”, державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3 (власник ТЗ ОСОБА_4).

Згідно з постановою Краснолуцького міського суду Луганської області від 12.01.2010 року дорожньо-транспортна пригода сталася у результаті порушення ОСОБА_1 вимог п.п. 12.1., 12.2., 12.3. Правил дорожнього руху України, якого визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді позбавлення права керувати транспортним засобом строком на 6 місяців.

Судами встановлено, що автомобіль марки „Mazda 3”, державний номерний знак НОМЕР_2, який зазнав пошкоджень внаслідок ДТП, застрахований у Закритого акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" на підставі договору добровільного комплексного автострахування: добровільного страхування наземного транспорту, водіїв і пасажирів від нещасних випадків на транспорті та відповідальності власників наземних транспортних засобів № 06/0615571/1313/09 від 17.10.2009 року.

Розмір матеріального збитку, без врахування ПДВ, завданий власнику автомобіля марки „Mazda 3”, державний номерний знак НОМЕР_2, внаслідок пошкодження при ДТП, згідно зі звітом про оцінку вартості матеріального збитку, спричиненого пошкодженням транспортного засобу № 07837/09/11/17 від 23.11.2009 року, становить 14 485, 31 грн. (вартість відновлюваного ремонту з урахуванням зносу ТЗ); згідно ремонтної калькуляції № 07837 від 23.11.2009 року склав 17 382, 37 грн.

НА підставі викладеного страхове відшкодування у розмірі 17 382,37 грн. було виплачено позивачем ОСОБА_4, що також встановлено матеріалами справи.

Оскільки відповідальність власника транспортного засобу, яким керував винуватець ДТП, застрахована відповідачем за полісом обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВС/2875968, позивач звернувся з позовом про стягнення суми страхового відшкодування в порядку регресу саме до відповідача.

Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з того, що несвоєчасне повідомлення страховика про настання страхового випадку може бути підставою для відмови від виплати страхового відшкодування лише у випадку, коли воно позбавляє страховика можливості дізнатися чи є ця подія страховим випадком, тобто, фактично, за наявності доводів у страховика щодо впливу відсутності відомостей про таку подію на його обов'язок виплатити страхове відшкодування. Однак, при цьому апеляційний господарський суд зазначає, що матеріали справи свідчать про зворотнє, а саме: про присутність представника відповідача при проведенні огляду транспортного засобу марки „Mazda 3”, державний номерний знак НОМЕР_2, 13.11.2009 року об 11 год. 00 хв., за адресою: вул. Павлівська, 60 в м. Красний Луч Луганської області (акт огляду транспортного засобу (ТЗ) від 13.11.09), таким чином, припущення того, що у відповідача не було можливості визначити чи була дана подія страховим випадком, виключається.

Крім того, господарський суд апеляційної інстанції, задовольняючи позов, посилався на те, що місцевим господарським судом невірно застосовані норми статті 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", оскільки дана стаття Закону регулює регресні відносини між страховиком і страхувальником за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а тому не може бути застосована до правовідносин, що виникли між позивачем та відповідачем у даній справі. При цьому апеляційний господарський суд зазначає, що позивач та його страхувальник не зобов'язані були повідомляти ПАТ "СК "Оранта-Лугань" про настання дорожньо-транспортної пригоди, а тим більше, звертатись до відповідача з вимогою про відшкодування спричинених збитків, оскільки страхувальник отримує страхове відшкодування при настанні страхового випадку від страховика, згідно укладеного з ним договору добровільного страхування наземного транспорту, водіїв і пасажирів від нещасних випадків на транспорті та відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Згідно статті 27 Закону України “Про страхування” до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до статті 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Правила щодо відшкодування шкоди, заподіяної третій особі встановлені, зокрема, статтею 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", згідно пункту 22.1 якої при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. Таким чином, відшкодування шкоди, що заподіяна третій особі здійснюється у порядку, що встановлений зазначеним Законом.

Правила щодо регресного позову страховика встановлені статтею 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Приписами даної правової норми встановлено, що страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону.

Отже, як вірно зазначено судом апеляційної інстанції, відповідно до положень наведених норм до позивача, з моменту виплати страхового відшкодування, перейшло право вимоги до відповідача як до страховика, страхувальник якої відповідальний за заподіяний збиток.

При цьому, як вірно зазначено судом апеляційної інстанції, неповідомлення страхувальником відповідача про настання страхового випадку не звільняє відповідача від виплати страхового відшкодування в порядку регресу, однак надає йому право пред'явлення регресного позову до страхувальника.

Крім того, як вбачається з касаційної скарги, скаржник посилається на неналежність наданих позивачем суду доказів отримання страхувальником позивача страхового відшкодування, зазначаючи при цьому, що наданий позивачем лист-підтвердження не містить найменування, номеру та дати, без зазначення адресату, без печатки установи та складений неуповноваженою особою.

На що колегія зауважує, що згідно імперативних вимог ст.ст. 1115, 1117 ГПК України касаційна інстанція перевіряє на підставі вже встановлених фактичних обставин справи лише застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права. При цьому касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що були встановлені у рішенні суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Таким чином, твердження заявника про порушення і неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження та суперечать матеріалам справи.

На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судом апеляційної інстанції було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та винесено постанову з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави для залишення її без змін.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Оранта-Лугань" залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 06.12.2011 року у справі № 15/140/2011 господарського суду Луганської області залишити без змін.

Головуючий Н.Капацин

Судді Ж.Бернацька

Д.Кривда