Постанова № 21675844, 22.02.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" лютого 2012 р. Справа № 5021/1875/2011

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоКозир Т.П.

суддівГубенко Н.М

Гольцової Л.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 на рішення від

та на постанову

відгосподарського суду Сумської області

20.10.2011

Харківського апеляційного господарського суду

08.12.2011

у справі№ 5021/1875/2011

господарського судуСумської області

за позовомПублічного акціонерного товариства "ПроКредитБанк"

доФізичної особи - підприємця ОСОБА_4

простягнення 958 078,00 грн.

у судовому засіданні взяли участь представники:

- позивача Киричек В.О.;

- відповідачаОСОБА_6;

ВСТАНОВИВ:

10.08.2011 Публічне акціонерне товариство "ПроКредитБанк" звернулось до господарського суду Сумської області з позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 про стягнення за договором про надання траншу № 15.7648/1048 від 22.02.2008 414025, 58 грн. (280701, 91 грн. борг по капіталу, 64957, 67 грн. борг по відсотках, 60000,00 грн. - пеня, 8366, 00 грн. - комісія за управлінням кредитом); за договором про надання траншу № 15.7649/1048 від 15.05.2008 544052, 70 грн. (394141, 44 грн. борг по капіталу, 88073, 67 грн. борг по відсотках, 50000, 00 грн. - пеня, 11837, 59 грн. комісія за управлінням кредитом).

Рішенням господарського суду Сумської області від 20.10.2011 у справі №5021/1875/2011 (суддя Заєць С.В.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 08.12.2011 (колегія суддів у складі: Фоміна В.О. головуючий суддя, судді Кравець Т.В., Крестьянінов О.О.), позов задоволено. За рішенням стягнуто з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 на користь позивача за договором про надання траншу № 15.7648/1048 від 22.02.2008 414025, 58 грн. (280701, 91 грн. борг по капіталу, 64957, 67 грн. борг по відсотках, 60000,00 грн. - пеня, 8366, 00 грн. - комісія за управлінням кредитом); за договором про надання траншу № 15.7649/1048 від 15.05.2008 544052, 70 грн. (394141, 44 грн. борг по капіталу, 88073, 67 грн. борг по відсотках, 50000, 00 грн. - пеня, 11837, 59 грн. комісія за управлінням кредитом); у задоволенні клопотання Публічного акціонерного товариства "ПроКредит Банк" про витребування доказів відмовлено; у задоволенні клопотання Фізичної особи підприємця ОСОБА_4 про відкладення розгляду справи відмовлено; у задоволенні клопотання Фізичної особи підприємця ОСОБА_4 про зупинення провадження у справі відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх судових інстанцій, Фізична особа - підприємець ОСОБА_4 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Сумської області від 20.10.2011 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 08.12.2011 у справі № 5021/1875/2011 в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 110000, 00 грн. за договорами про надання траншу № № 15.7648/1048, 15.7649/1048, та направити в цій частині справу на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Публічне акціонерне товариство "ПроКредитБанк" надало відзив на касаційну скаргу, в якому з нею не погоджується та просить касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 залишити без задоволення, рішення господарського суду Сумської області від 20.10.2011 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 08.12.2011 у справі № 5021/1875/2011 залишити без змін.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх судових інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга відповідача підлягає задоволенню з наступних підстав.

Враховуючи те, що відповідачем не оскаржується рішення судів попередніх інстанцій щодо стягнення з Фізичної особи підприємця ОСОБА_4 за договором про надання траншу № 15.7648/1048 від 22.02.2008 354025, 58 грн. (280701, 91 грн. борг по капіталу, 64957, 67 грн. борг по відсотках, 8366, 00 грн. - комісія за управлінням кредитом) та за договором про надання траншу № 15.7649/1048 від 15.05.2008 494052, 70 грн. (394141, 44 грн. борг по капіталу, 88073, 67 грн. борг по відсотках, 11837, 59 грн. комісія за управлінням кредитом), в свою чергу, суди першої та апеляційної інстанцій на підставі досліджень обставин справи та доказів, поданих сторонами на їх підтвердження, дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позову в цій частині, а відтак прийняті у справі судові рішення підлягають перегляду в оскаржуваній частині, а саме щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 110000, 00 грн. за договорами про надання траншу № № 15.7648/1048, 15.7649/1048.

Колегія суддів суду касаційної інстанції вважає передчасним висновок судів попередніх інстанцій щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 110000, 00 грн. за договорами про надання траншу № № 15.7648/1048, 15.7649/1048, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 54 ГПК України позовна заява повинна містити, зокрема зміст позовних вимог та виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують позов; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; законодавство, на підставі якого подається позов.

Звертаючись до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача пені у розмірі 60 000, 00 грн. за договором про надання траншу № 15.7648/1048 та пені у розмірі 50 000, 00 грн. за договором про надання траншу № 15.7649/1048, позивачем не надано розрахунку пені у розмірі 60 000, 00 грн. за договором про надання траншу № 15.7648/1048 та розрахунку пені у розмірі 50 000, 00 грн. за договором про надання траншу № 15.7649/1048.

Однак, зазначені обставини залишились поза увагою судів попередніх інстанцій.

Крім того, відповідно до частини 6 статті 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з частиною 2 статті 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Стаття 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття З Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" визначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який встановлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України (Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 07.11.2011 у справі № 5002-2/5109-2010).

Статтею 11128 ГПК України передбачено, що рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

З урахуванням наведеного, апеляційний господарський суд дійшов помилкового висновку про те, що у спірних правовідносинах не підлягають застосуванню норми Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" в частині обмеження пені розміром, що не перевищує подвійної облікової ставки Національного банку України.

Отже, як місцевий, так і апеляційний господарські суди припустились неправильного застосування приписів ч. 1 ст. 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин справи та ч. 1 ст. 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, що відповідно до ч. 1 ст. 11110 ГПК України є підставою для скасування судового рішення у справі.

Касаційна ж інстанція відповідно до ч. 2 ст. 1117 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Водночас, посилання скаржника у касаційній скарзі на те, що судами попередніх інстанцій не застосовано до спірних правовідносин наслідки спливу позовної давності щодо стягнення пені відхиляються колегією суддів суду касаційної інстанції, оскільки позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (ч. 3 ст. 267 ЦПК України), однак, як вбачається з матеріалів справи, відповідач такого клопотання про застосування позовної давності до прийняття рішення не заявляв.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що рішення місцевого господарського суду та постанова апеляційного господарського суду підлягають частковому скасуванню, а саме в частині стягнення пені у розмірі 60 000, 00 грн. за договором про надання траншу № 15.7648/1048 та пені розмірі 50 000, 00 грн. за договором про надання траншу № 15.7649/1048.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 задовольнити.

Скасувати рішення господарського суду Сумської області від 20.10.2011 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 08.12.2011 у справі № 5021/1875/2011 в частині стягнення пені за несвоєчасне погашення кредиту у розмірі 60 000, 00 грн. за договором про надання траншу № 15.7648/1048 та пені у розмірі 50 000, 00 грн. за договором про надання траншу № 15.7649/1048, та в цій частині направити справу на новий розгляд до господарського суду Сумської області.

В іншій частині рішення господарського суду Сумської області від 20.10.2011 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 08.12.2011 у справі № 5021/1875/2011 залишити без змін.

Головуючий суддя Т.П. КОЗИР

Судді Н.М. ГУБЕНКО

Л.А. ГОЛЬЦОВА