Постанова № 21672863, 07.02.2012, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2270/10122/11 Головуючий у 1-й інстанції: Гнап Д.Д.

Суддя-доповідач: Залімський І. Г.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2012 рокум. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Залімського І. Г.

суддів: Білоуса О.В. Курка О. П.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Приватного підприємства "Енергосистема" на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 вересня 2011 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "Енергосистема" до Віньковецької міжрайонної державної податкової інспекції Хмельницької області Новоушицьке відділення про скасування податкового повідомлення-рішення , -

В С Т А Н О В И В :

Приватне підприємство "Енергосистема" звернулось до Хмельницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом щодо скасування податкового повідомлення-рішення Новоушицького відділення Віньковецької міжрайонної державної податкової інспекції №0000172340 від 12.08.2011 року.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 27.09.2011 року відмовлено в задоволенні даного позову.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову рішення про задоволення позовних вимог ПП "Енергосистема".

Мотивуючи доводи апеляційної скарги позивач, зазначає, що оскаржувана постанова прийнята судом першої інстанції при неповному з'ясуванні дійсних обставин у справі, з порушенням норм матеріального та процесуального права внаслідок чого висновки судової інстанції не відповідають обставинам справи.

Відповідно до письмових заперечень Віньковецької МДПІ надісланих на адресу суду апеляційної інстанції, відповідач проти доводів апеляційної скарги ПП "Енергосистема" заперечує, зазначаючи про законність та обґрунтованість постанови Хмельницького окружного адміністративного суду від 27.09.2011 року.

06.02.2012 року від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, яке за результатами його розгляду судовою колегією було відхилено з огляду на той факт, що наведені в його обґрунтування обставини не є поважними.

Відповідач у справі повноважних представників у судове засідання не направив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу на рішення у справі в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а постанову суду першої інстанції скасувати, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, Приватне підприємство "Енергосистема" перебуває на податковому обліку у Новоушицькому відділенні Віньковецької міжрайонної державної податкової інспекції (код ЄДРПОУ 32679989).

На підставі направлення від 19.07.2011 року № 13 та наказу №269 від 18.07.2011 року посадовими особами Новоушицького відділення Віньковецької МДПІ у період з 19.07.2011 року по 25.07.2011 року була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПП "Енергосистема" з питань правомірності нарахування податку на додану вартість за період з 01.05.2011 року по 31.05.2011 року.

За результатами перевірки було складено акт від 01.08.2011 року №0059/2340/32679989, яким зафіксовано порушення позивачем п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України, що виявилось у заниженні податку на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 120970 грн. Також перевіряючими було встановлено порушення платником податків ч.5 ст. 203, ч.1,2 ст.215, ст.216 ЦК України, а саме - вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними.

На підставі Акту перевірки та відповідно до вимог Податкового кодексу України заступником начальника Віньковецької МДПІ прийнято податкове повідомлення - рішення від 12.08.2011року № 0000172340, яким визначено суми податкового зобов'язання по ПДВ в сумі 120971 грн., з яких 120970 грн. основного платежу та 1 грн. фінансових санкцій.

Не погоджуючись з таким рішенням суб'єкта владних повноважень, позивач звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з вимогою про визнання його протиправним та скасування.

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову ПП "Енергосистема", суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не було надано будь-яких доказів, які б свідчили про реальний характер та спрямованість на настання юридичних наслідків угоди, укладеної між позивачем та ТОВ "Милон-торг". Також, обґрунтовуючи власні висновки, суд першої інстанції зазначив, що досліджені в судовому засіданні податкові накладні є недостатніми доказами для включення вказаних в ним сум ПДВ до податкового кредиту.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судовому рішенні, колегія суддів Вінницького апеляційного адміністративного суду вважає таку позицію суду першої інстанції хибною, з огляду на таке.

Так, в силу п.п. а) пункту 198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Як встановлено п.201.6. цього Кодексу податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п.201.10 Податкового кодексу України)

Виходячи з вищевказаних положень Податкового кодексу України, наявність у позивача податкових накладних, оформлених з дотриманням вимог чинного законодавства, виданих продавцем товару, є достатньою підставою для віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у складі вартості придбаного товару. Водночас правомірність віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту може бути також підтверджена митними деклараціями та іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (транспортний квиток, готельний рахунок або рахунок, який виставляється платнику податку за послуги зв'язку, інші послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, що містять загальну суму платежу, суму податку та податковий номер продавця, крім тих, форма яких встановлена міжнародними стандартами; касові чеки, які містять суму отриманих товарів/послуг, загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального номера та податкового номера постачальника). При цьому з метою такого нарахування загальна сума отриманих товарів/послуг не може перевищувати 200 гривень за день (без урахування податку)).

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження правомірності нарахування позивачем податкового кредиту було надано договір купівлі-продажу № 15 від 11.05.2011 року, укладений між ТОВ "Милон-торг" та ПП "Енергосистема"; акт прийому-передачі згідно договору купівлі-продажу № 15 від 11.05.2011 року; видаткові накладні № 37 та № 38 від 11.05.2011 року; податкові накладні № 37 та № 38 від 11.05.2011 року.

Дослідивши дані докази, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що вони підтверджують факт товарності та реальності операцій позивача щодо придбання обладнання згідно договору купівлі-продажу № 15 від 11.05.2011 року, укладеного між позивачем та ТОВ "Милон-торг". Матеріали справи свідчать про факт поставки товару, відображеного в податкових накладних, віднесених до податкового кредиту, оплати товару та використання його у господарській діяльності позивача.

Окрім того, судова колегія апеляційної інстанції критично ставиться до обґрунтування судом першої інстанції власної позиції у цій справі фактом відсутності ТОВ "Милон-торг" за юридичною адресою, що засвідчується листом в.о. начальника ВПМ ДПІ в Калінінському районі м. Донецька та актом перевірки місцезнаходження платника податків від 06.07.2011 року.

В даному випадку, слід зауважити, що чинне на момент виникнення спірних правовідносин податкове законодавство не ставить в залежність отримання результатів перевірок контрагентів суб'єкта оподаткування від підтвердження правомірності віднесення ним до податкового кредиту сум податку на додану вартість, якщо останній виконав усі передбачені законом умови та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Колегією суддів встановлено, що позивачем до матеріалів справи надані всі первинні документи підтверджуючі виконання господарських операцій, зокрема видаткові та податкові накладні, які мають всі необхідні реквізити первинного документу бухгалтерського обліку, обовязковість яких встановлена ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та звітність в Україні" та п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку № 88 від 24.05.1995 р.

Відповідно до Закону "Про автомобільний транспорт" та Наказу Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363 "Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 року № 128/2568, обов'язок щодо наявності товарно-транспортної накладної покладено на перевізника та його водія. Позивач же до зазначеної категорії субєктів не відноситься.

Таким чином, відсутність товарно-транспортних накладних може свідчити лише про факт порушення правил перевезень автомобільним транспортом, якщо таке мало місце, що не повязане з дотриманням вимог податкового законодавства.

Окрім того, досліджені судом апеляційної інстанції первинні документи підтверджують той факт, що позивач та його контрагент ТОВ "Милон-торг" не лише вчинили всі дії, необхідні для забезпечення реального виконання укладеного між ними договору купівлі-продажу, а й виконали фактично цей договір - позивачем отримано обладнання, здійснено його оплату та введено в експлуатацію.

Водночас, за змістом частин четвертої, п'ятої статті 11 КАС України суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів. Дійшовши висновку, що поданих сторонами доказів недостатньо для встановлення обставин справи, суд має право вжити передбачених законом заходів для витребування належних доказів із власної ініціативи.

Суд постановляє ухвалу про закінчення з'ясування обставин у справі та перевірки їх доказами тільки після того, як проведено всі дії, необхідні для повного і всебічного з'ясування цих обставин, перевірено всі вимоги та заперечення осіб, які беруть участь у справі, і вичерпано всі можливості щодо збирання й оцінки доказів.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем надані докази товарності операції купівлі-продажу обладнання згідно договору купівлі-продажу № 15 від 01.05.2011 року, укладеного між позивачем та ТОВ "Милон-торг".

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що підставою для висновку відповідача щодо нікчемності угоди, з посиланням на відсутність у сторін спрямованості на реальне настання наслідків угоди, були відомості автоматизованого співставлення бази даних податкової звітності щодо відсутності контрагента позивача за місцем знаходження та кількості найманих працівників, обмежившись лише аналізом цих відомостей та загальних норм цивільного законодавства, без встановлення фактичного руху активів та дійсних обставин справи.

Проте, такий висновок є передчасним та не узгоджується як з нормами Цивільного Кодексу, так і з нормами Податкового кодексу України, оскільки такі угоди віднесені зазначеним законодавством до оспорюваних, а висновок щодо їх недійсності може бути зроблений лише судом в окремому позовному провадженні, доказів про що відповідачем не надано.

Разом з тим, відповідач не позбавлений права ставити питання про стягнення усього отриманого за угодою, посилаючись на їх недійсність та нікчемність, якщо доведе цю обставину перед судом, посилаючись на повноваження, передбачені Законом України "Про державну податкову службу в Україні" та відповідні норми ЦК України та ГК України.

Відтак, враховуючи, що у відповідності до ч.2 ст.71 КАС України обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладений в даному випадку на податковий орган, суд апеляційної інстанції вважає, що вищевказані доводи відповідача є непідтвердженими та необґрунтованими.

Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів Вінницького апеляційного адміністративного суду приходить до висновку, що судом першої інстанції не повно та не всебічно з'ясовано обставини справи, не перевірено заперечення податкового органу, у зв'язку з чим передчасно та помилково зроблено висновок про безпідставність позовних вимог позивача.

На підставі викладеного, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції не надав належної оцінки вказаним обставинам та зібраним по справі доказам та неправильно застосував норми матеріального права.

Відповідно до статті 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Енергосистема" задовольнити повністю .

Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 вересня 2011 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "Енергосистема" до Віньковецької міжрайонної державної податкової інспекції Хмельницької області Новоушицьке відділення про скасування податкового повідомлення-рішення - скасувати.

Прийняти нову постанову.

Адміністративний позов Приватного підприємства "Енергосистема" задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Новоушицького відділення Віньковецької міжрайонної державної податкової інспекції №0000172340 від 12.08.2011 року.

Присудити з Державного бюджету України на користь ПП "Енергосистема" 1,7 грн. у відшкодування судових витрат по сплаті судового збору.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст.ст. 212 та 254 КАС України.

Головуючий /підпис/ Залімський І. Г.

Судді/підпис/ Білоус О.В.

/підпис/ Курко О. П.

З оригіналом згідно:

секретар