Постанова № 21601502, 07.02.2012, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а/0270/4290/11

Головуючий у 1-й інстанції: Дмитришена Р.М.

Суддя-доповідач: Боровицький О. А.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2012 року м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого-судді: Боровицького О. А.,суддів: Гонтарука В. М. Драчук Т. О. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Гайсинський молокозавод" на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 08 листопада 2011 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Гайсинський молокозавод" до Гайсинської міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення , -

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2011 року товариство з обмеженою відповідальністю "Гайсинський молокозавод" звернулось в суд з адміністративним позовом до Гайсинської міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області, в якому просить визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення Гайсинської МДПІ від 13.07.2011 року №0000192300 щодо нарахування суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 193750 грн., в т.ч. за основним платежем - 155000 грн., за штрафною (фінансовою) санкцією - 38750 грн. та від 08.09.2011 року №00001822300 по податку на прибуток в розмірі 1328156 грн., в т.р. за основним платежем - 1062525 грн., за штрафною (фінансовою) санкцією - 223938 грн.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 08 листопада 2011 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю. Суд мотивував своє рішення тим, що податковим органом доведено правомірність прийнятого податкового повідомлення-рішення №0000192300 від 13 липня 2011 року та №00001822300 від 08.09.2011 року.

Позивач, не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати зазначене вище судове рішення, прийнявши нову постанову, якою позов ТОВ "Гайсинський молокозавод" задовольнити повністю.

Мотивуючи доводи апеляційної скарги, апелянт вказує на те, що постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального права, а саме статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року №363, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 року за №128/2568, а висновки суду не відповідають обставинам справи.

В свою чергу, Гайсинська МДПІ Вінницької області, в письмових запереченнях №447 від 23.01.2012 року на апеляційну скаргу ТОВ "Гайсинський молокозавод", надісланих на адресу Вінницького апеляційного адміністративного суду 24 січня 2012 року (вх. №2360/12), зазначає, що ненадання позивачем первинних документів для підтвердження реальності господарської операції (а саме: акти прийому-передачі, документи на зберігання товару, що потребує спеціальних умов зберігання, доказів складського обліку товару, документів на перевезення товару - товарно-транспортних накладних, дорожніх листів тощо), а також висновки акту документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Алметекс" з питань правильності визначення розміру податкових зобов'язань та правомірності формування податкового кредиту з ПДВ за період з 01.12.2010 року по 31.01.2011 року, яким встановлено нікчемність правочинів, свідчать про відсутність реального виконання господарської операції по договору №401 укладеного 30.11.2010 року між позивачем та ТОВ "Алметекс", а відтак підстав для підтвердження витрат та податкового кредиту по операціях з цим контрагентом.

Крім того податковим органом в письмових запереченнях на апеляційну скаргу вказується на безпідставності віднесення ТОВ "Гайсинський молокозавод" до валових витрат суму послуг по заготівлі молока, що мали місце у перевіряємому періоді, оскільки з актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) підписаних позивачем та виконавцями послуг - приватними підприємцями вбачається лише про проведення робіт згідно договору по заготівлі молока на певну суму, натомість, які саме конкретні послуги надавали приватні підприємці при заготівлі молока в актах не вказано, відповідно такі акти не можуть бути доказами виконання робіт.

В засідання учасники процесу не зявилися, будучи належним чином повідомленими, що не перешкоджає слуханню спірного питання відповідно до вимог частини 4 статті 196 КАС України.

Відповідно до частини 6 статті 12, частини 1 статті 41 КАС України, у випадку неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі під час судового розгляду повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не відбувається.

Перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, за результатами виїзної планової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Гайсинський молокозавод" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 року по 31.03.2011 року (акт №931/2300/34309918 від 29.06.2011 року), зокрема встановлено порушення товариством:

- п.3.1 ст. 3, п.п. 5.2.1 п.5.2 ст.5, п.п. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 року №334/94-ВР (з змінами та доповненнями) в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1062525 грн., у тому числі 2 квартал 2010 року - 179340 грн., 3 квартал 2010 року - 278071 грн., 4 квартал 2010 року - 438333 грн., 1 квартал 2011 року - 166781 грн.;

- п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст.7, п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7, ст. 3, ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року №168/97-ВР із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 155000 грн., у тому числі за грудень 2010 року - 15500 грн.

13.07.2011 року відповідачем було винесене податкове повідомлення-рішення № 0000192300 від 13 липня 2011 року про донарахування основного платежу по податку на додану вартість в сумі 15500 грн. та застосування штрафної санкції - 38750 грн. та податкове повідомлення-рішення №0000182300 про донарахування податку на прибуток в сумі 10625525 грн. та застосування штрафної санкції 265631 грн.

За результатами адміністративного оскарження зазначених рішень ДПА у Вінницькій області залишено змін податкове повідомлення-рішення Гайсинської МДПІ № 0000192300 від 13.07.2011 року та скасовано податкове повідомлення-рішення Гайсинської МДПІ №00001822300 від 13.07.2011 року про визнання суми грошового зобов'язання по податку на прибуток в частині нарахованої штрафної санкції 41693 грн., а в іншій частині податкове повідомлення - рішення Гайсинської МДПІ №00001822300 від 13.07.2011 року залишено без змін.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 0000192300 від 13 липня 2011 року, яким позивачу донараховано основного платежу по податку на додану вартість в сумі 15500 грн. та застосовано штрафні санкції в сумі 38750 грн. колегія суддів суду першої інстанції виходила з того, що Гайсинською МДПІ правомірно прийняте вказане рішення.

Колегія суддів Вінницького апеляційного адміністративного суду не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 30 листопада 2010 року між позивачем та ТОВ "Алметекс" укладено договір купівлі-продажу № 401 , відповідно до умов якого, продавець (ТОВ "Алметекс") зобов'язується доставити і передати у власність покупця (ТОВ "Гайсинський молокозавод") товар ( масло селянське вагове жирністю 72,5%, жирністю 82,5%), а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити його за умовами Договору.

За змістом пункту 3.2 зазначеного Договору, розгорнутий асортимент, ціна та кількість відпущеного товару виявлятиметься в документах, що надаватимуться на товар (податкових накладних, накладних, сертифікатах якості або специфікаціях), які є невід'ємною частиною договору.

Всього за перевіряємий період ТОВ "Гайсинський молокозавод" отримано від ТОВ "Алметекс" масло селянське вершкове вагове "Екстра" в кількості 20 тон на загальну суму 930000 грн. в тому числі ПДВ 155000 грн.

На підтвердження господарської операції згідно договору №401 від 30.11.2010 року, позивачем надано копію податкової накладної від 08.12.2010 року, видаткову накладну №2 від 08.12.2010 року, копію рапорту про переробку та виготовлення готової продукції від 14.12.2010 року, копію накладної на внутрішнє переміщення №ГУ-1002613 від 14.12.2010 року, копію рапорту про переробку та виготовлення готової продукції за грудень 2010 року, копію приходу масла "Екстра" 82,5 % на виробництві за грудень 2010 року.

На думку податкового органу, з якою погодився і Вінницький окружний адміністративний суд перелік доказів, на які посилається позивач є обов'язковим, але не вичерпним.

Так, на переконання суду першої інстанції акт прийому-передачі від 18.02.2011 року (згідно якого ТОВ "Алметекс" прийняв від позивача (покупця по договору ) в якості оплати за поставлений товар відповідно до договору №401 від 30.11.2010 року 12 простих векселів) не може бути підтвердженням реальності здійснення господарської операції. Окрім того, зазначено, що на безтоварність господарських операцій також вказує те, що у позивача за договором №401 від 30.11.2010 року відсутні первинні документи, які підтверджують факт отримання товару (акти прийому-передачі), документи на зберігання товару, що був предметом зазначеного договору, який потребує спеціальних умов зберігання, докази складського обліку товару, відсутні документи на перевезення товару, а саме: товарно-транспортні накладні, дорожні листи, що в свою чергу є порушенням Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні.

Відповідачем при складанні акту №931/2300/34309918 від 29.06.2011 року брався до уваги акт ДПІ у Солом'янському районі м. Києва № 3992/23-11/33885913 від 13.04.2011 року щодо результатів документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Алметекс" з питань правильності визначення розміру податкових зобов'язань та правомірності формування податкового кредиту з ПДВ за період з 01.12.2010 року по 31.01.2011 року, яким встановлено нікчемність правочинів.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" .

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період. Згідно зі статтею 3 цього ж Закону метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Частина 2 даної статті передбачає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. До документів, які засвідчують факт придбання товару, робіт, послуг, діюче законодавством висуває лише одну умову - вони повинні засвідчувати фактичне отримання товару або результатів робіт, послуг.

Так з аналізу наведених норм випливає, що товарно-транспортна накладна не є єдиним документом, яким може підтверджуватися факт здійснення господарської операції.

Отже, колегія суддів вважає, що відсутність товарно-транспортної накладної не є підставою для не включення витрат з придбання товарів до складу валових витрат, адже зазначене включення здійснено на підставі відповідних видаткових та податкових накладних, які є первинними документами у розумінні статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та відповідають її вимогам.

Закон України «Про податок на додану вартість» визначає лише два випадки, за яких неможливе включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду. Так, відповідно до підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 вказаного Закону, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у звязку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту. А згідно підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 цього Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними підпунктом документами.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит, відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 зазначеного Закону, вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що Законом України «Про податок на додану вартість» передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку належно оформленої податкової накладної належними суб'єктами господарювання та не позбавлено платника податку права на включення до складу податкового кредиту у тому звітному періоді, в якому була отримана податкова накладна.

З акту перевірки вбачається, що позивач включив до податкового кредиту виплати по сплаті податку, які підтверджені податковими накладними оформленими відповідно до вимог підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Законом України «Про податок на додану вартість».

Оскільки законодавцем чітко визначено, що належним чином оформлена податкова накладна є достатньою підставою для включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту, висновок відповідача про допущення порушень позивачем при включені до податкового кредиту сум податку на додану вартість в результаті чого занижено суму податку на додану вартість є неправомірним.

При цьому, судовою колегією Вінницького апеляційного адміністративного суду відхиляються як необґрунтовані твердження податкового органу про нікчемність договору з ТОВ "Алметекс" від 30.11.2010 року, оскільки зазначені обставини матеріалами справи не підтверджено та ґрунтуються на припущеннях податкового органу.

Щодо правової позиції суду першої інстанції стосовно порушення позивачем положень пункту 3.1 статті 3, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 , підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", наслідки якого знайшли своє відображення в податковому повідомленні-рішенні від 08.09.2011 року №00001822300 варто вказати на таке.

Згідно акта перевірки товариство, на думку відповідача, з якою погодився суд першої інстанції, за перевіряємий період позивач безпідставно відніс до складу валових суму послуг по заготівлі молока по 34 Договорах про надання послуг, оскільки фактичне виконання умов вказаних договорів не підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Колегія суддів Вінницького апеляційного адміністративного суду не погоджується із зазначеним виходячи з наступного.

Так, згідно статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі валові витрати ) - сума будь-яких втрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які виготовляються таким платником податку для їх подальшого, використання у власній господарській діяльності.

Згідно підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 вказаного Закону до складу валових витрат включаються суми будь - яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 -5.7 цієї статті.

Згідно змісту наданих позивачем Договорів про надання послуг, укладених між "Повіреним", що діє на підставі свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи та ТОВ "Гайсинський молокозавод" ("Довіритель"), Повірений від імені Довірителя за його дорученням та за його рахунок, надає послуги товариству по збору молока від населення та доставку його на територію Довірителя.

Відшкодування витрат згідно умов Договорів здійснювалось згідно актів виконаних робіт, з урахуванням заготовленого базисного молока, що відповідає вимогам договору.

Так позивачем надано копії договорів про надання послуг, свідоцтво про сплату єдиного податку, відомості заготівлі молока, завдання водієві та товарно-транспортні накладні до нього, звіти про використання коштів наданих на відрядження або під звіт, що відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, що надані перевіряючим Договори про надання послуг, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) по договору та доданих до них відомостей заготівлі молока були предметом дослідження податковим органом при проведенні документальних позапланових перевірок дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктів підприємницької діяльності - фізичних осіб за періоди з липня 2007 року по липень 2010 року на підставі пункту 19 статті 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні". Так, за результатами проведених перевірок податковим органом враховано отриману винагороду від ТОВ "Гайсинський молокозавод" суб'єктами підприємницької діяльності за зазначеними вище Договорами , згідно актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) по договору та доданих до них відомостей заготівлі молока як виручку фізичних осіб - підприємців і включили зазначені суми до валових доходів, отриманих фізичними особами-підприємцями у періоді що перевірявся від здійснення ними підприємницької діяльності.

Варто зауважити, що попередніми перевірками позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 року по 31.03.2009 року, за період з 01.04.2009 року по 31.03.2010 року зазначені Договори по наданню послуг по збору молока і документи, що супроводжували такі договори, були предметом дослідження та сумніву щодо їх відповідності законодавству у податкового органу не виникало, що підтверджується актами від 30.06.2009 року № 1116/2300/34309918, від 09.07.2010 року №1555/2300/34309918.

Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до переконання, що донарахування позивачу податку на прибуток в розмірі 1062525 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 223938 грн. є неправомірним.

Відповідно до статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно з статтею 86 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні.

В той же час згідно з частини 2 статті 71 цього Кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідачем не доведено правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Згідно статті 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Враховуючи наведені обставини справи колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням матеріальних норм права, висновки суду не відповідають обставинам справи, доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, а тому скарга підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Гайсинський молокозавод" задовольнити повністю .

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 08 листопада 2011 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Гайсинський молокозавод" до Гайсинської міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - скасувати та ухвалити нову постанову .

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення Гайсинської міжрайонної державної податкової інспекції від 13.07.2011 року №0000192300 щодо нарахування суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 193750 грн., в т.ч. за основним платежем - 155000 грн., за штрафною (фінансовою) санкцією - 38750 грн. та від 08.09.2011 року № 00001822300 по податку на прибуток в розмірі 1328156 грн., в т.ч. за основним платежем - 1062525 грн., за штрафною (фінансовою) санкцією - 223938 грн.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя/підпис/ Боровицький О. А.

Судді/підпис/ Гонтарук В. М.

/підпис/ Драчук Т. О.

З оригіналом згідно:

секретар