Постанова № 21672712, 10.11.2010, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

10.11.10Справа №2а-11619/10/15/0170 (16:22) Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючої судді Тоскіної Г.Л., при секретарі Маляр К.В., за участю:

представника позивача - Ромашкіної К.Г.

представника відповідача Юсупової Н.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Пансіонату "Планета"філії Федерального державного унітарного підприємства "Державний космічний науково-виробничий центр ім. М.В. Хрунічева"

до Державної податкової інспекції в м. Євпаторії АР Крим

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

Суть спору: до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки звернулось з адміністративним позовом Федеральне державне унітарне підприємство «Державний космічний науково-виробничий центр ім. М.В. Хрунічева» в особі філії пансіонату «Планета» (далі позивач) до Державної податкової інспекції в м. Євпаторії Автономної Республіки Крим (далі відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001462302/0 від 30.08.2010 р про визначення суми податкового зобовязання з податку на додану вартість з урахування штрафних санкцій на загальну суму 85873,22 гривень.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Державною податкової інспекції в м. Євпаторії Автономної Республіки Крим була проведена виїзна планова перевірка Пансіонату «Планета» - філії Федерального Державного Унітарного підприємства «Державний космічний науково-виробничий центр ім. М.В. Хрунічева» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2008 року по 31.03.2010 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008 року по 31.03.2010 року. За результатам перевірки був складений акт № 1388/23-2/24028351 від 13.08.2010 року, яким встановлено порушення пп. 7.4.1, п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: заниження податку на додану вартість на суму 57 248,81 грн., у тому числі по періодам: червень 2009 р. - 57 248,81 грн. На підставі зазначеного акту відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001462302/0 від 30.08.2010 р. про нарахування податку на додану вартість в розмірі 57248,81 гривень, штрафних санкцій в розмірі 28624,41 гривень, а всього на суму 85873,22 гривень. Позивач зазначає, що спірне рішення прийнято з порушенням норм діючого законодавства, відповідачем невірно застосовані норми Закону України «Про податок на додану вартість», тому спірне рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 08.09.2010 року було відкрите провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 05.10.2010 року за клопотанням представника позивача провадження по справі було зупинено до 08.11.2010 року. Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 08.11.2010 року провадження по справі поновлено.

Представник позивача в судовому засіданні наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі з підстав, наведених у адміністративному позові.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, надав письмові заперечення на адміністративний позов. Представник відповідача зазначив, що податкове повідомлення рішення, оскаржуване позивачем, було прийнято за результатами проведеної перевірки у звязку з виявленими порушеннями податкового законодавства з боку позивача, на підставі та в межах закону, тому підстав для їх скасування не має.

В обґрунтування правової позиції представник відповідача зазначив про встановлення під час перевірки взаємовідносин пансіонату «Планета» філії Федерального Державного Унітарного підприємства «Державний космічний науково-виробничий центр ім. М.В. Хрунічева» з контрагентом - Приватним підприємством «Корван» з отримання послуг ремонту підпірних стін майданчика біля плавального басейну і ремонту території, що прилягає до плавального басейну, відповідно до договорів підряду № 4 від 22.04.09 та № 3 від 14.04.09. року. Представник відповідача підкреслив, що при дослідженні звітності ПП «Корван, наданої ДПІ у Нахімовському районі м. Севастополя, встановлено, що кількість працюючих на ПП «Корван» складає 1 чоловік, тобто відсутні трудові ресурси для здійснення господарської діяльності, що на думку представника відповідач свідчить про її відсутність. Представник відповідача зазначив, що згідно з додатком К1/1 «Амортизаційні відрахування» до Декларації з податку на прибуток за 1 півріччя 2009р. основні фонди у ПП «Корван» відсутні, відповідно даних АІС "Контрагент" ПП «Корван» не мав взаємовідносин з контрагентами, яки б могли виконати ремонтно-будівельні роботи у цей період. Таким чином, представник відповідача вважає, що на підприємстві ПП «Корван» в періоді, що перевірявся, були відсутні необхідні умови для здійснення відповідної господарської, економічної діяльності, а саме: трудові ресурси (персонал), основні фонди, виробничі активи, складські приміщення та транспортні засоби, а відтак договір поставки послуг є нікчемним, оскільки він не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Отже, на думку представника відповідача, господарські зобов'язання, не може бути здійснені без права та можливостей на їх здійснення, у звязку з чим договорі підряду є нікчемним, оскільки укладеній з метою, що суперечить інтересам держави та суспільства та, одночасно, суперечать моральним засадам суспільства. Представник відповідача зазначив, що ПП «Корван» не задекларовано ніяких обсягів поставок і обсягів придбання відносно контрагента Пансіонату «Планета» - філії Федерального Державного Унітарного підприємства «Державний космічний науково-виробничий центр ім. М.В. Хрунічева». Таким чином, представник відповідача вважає, що в порушення п.п.7.4.1, 7.4.5п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" підприємство зависило податковий кредит на загальну суму ПДВ 57 248,81 грн., тому підстав для задоволення адміністративного позову не має.

Вислухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи та оцінивши доказі по справі в їх сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність субєктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення субєктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший субєкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Основним завданням органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (ст. 2 Закону України від 04.12.1990 року №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні»).

Відповідно до підпункту 2.1.4 п. 2.1. статті 2 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181-ІІІ від 21.12.2000 року податкові органи визнані контролюючими органами стосовно податків і зборів (обовязкових платежів), які справляються до бюджетів та державних цільових фондів. Отже, вони наділені компетенцією, визначеною підпунктом 2.2.1 пункту 2.2. статті 2 Закону здійснювати перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати зазначених податків.

Виходячи із аналізу статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР органи державної податкової служби уповноважені здійснювати контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податку на додану вартість та надавати висновки про суми цього податку, які підлягають відшкодуванню з бюджету.

Такім чином, органи державної податкової служби, в даному випадку, Державна податкова інспекція в м. Євпаторії АР Крим є субєктами владних повноважень, якої у правовідносинах з фізичними та юридичними особами реалізують надані владні управлінські функції, а тому спори за участю відповідача є публічно-правовими і відносяться до юрисдикції адміністративних судів.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно.

Тому, вирішуючи справу стосовно позовних вимог позивача щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, суд зобовязаний перевірити, чи є правомірними дії відповідача у звязку прийняттям такого повідомлення рішення, яким позивачеві визначені податкові зобовязання з податку на додану вартість та нараховані штрафні санкцій на загальну суму 85873,22 гривень.

Судом встановлено, що Федеральне державне унітарне підприємство «Державний космічний науково-виробничий центр ім. М.В. Хрунічева» (код 17664075), зареєстрованою Московською реєстраційною палатою, про що видано Свідоцтво №012964 серії ЛО, та є юридичною особою відповідно до статуту Федерального державного унітарного підприємства «Державний космічний науково-виробничий центр ім. М.В. Хрунічева» від 19.12.2007 року №АП-203.

Згідно довідки №23/5-662 від 19.04.2000 року пансіонат «Планета» філії Федерального державного унітарного підприємства «Державний космічний науково-виробничий центр ім. М.В. Хрунічева» включеній до єдиного державного реєстру підприємств та організацій України без права юридичної особи. Відповідно до свідоцтва №00299945 від 25.04.2005 року пансіонат «Планета» філії Федерального державного унітарного підприємства «Державний космічний науково-виробничий центр ім. М.В. Хрунічева» зареєстрований платником податку на додану вартість.

Судом встановлено, що посадовими особами Державної податкової інспекції в м. Євпаторії АР Крим проведена виїзна планова перевірка Пансіонату «Планета» - філії Федерального Державного Унітарного підприємства «Державний космічний науково-виробничий центр ім. М.В. Хрунічева» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2008 року по 31.03.2010 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008 року по 31.03.2010 року.

За результатам перевірки був складений акт № 1388/23-2/24028351 від 13.08.2010 року, за висновками якого встановлено порушення пп. 7.4.1, п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: заниження податку на додану вартість на суму 57 248,81 грн., у тому числі по періодам: червень 2009 р. - 57 248,81 грн.

На підставі зазначеного акту відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення №0001462302/0 від 30.08.2010 р. про нарахування податку на додану вартість в розмірі 57248,81 гривень, штрафних санкцій в розмірі 28624,41 гривень, а всього на суму 85873,22 гривень.

Перевіряючи обґрунтованість нарахування податкового зобовязання з податку на додану вартість та штрафних санкцій пансіонату «Планета» філії Федерального державного унітарного підприємства «Державний космічний науково-виробничий центр ім. М.В. Хрунічева» суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 9 КАС України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Платники податку на додану вартість, обєкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій визначені в законі України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. № 168/97-ВР.

Суд зазначає, що згідно з підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 1.6 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податкове зобовязання загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному періоді.

За пунктом 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначене згідно з цим Законом.

У підпункті 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст.8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів, у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставки товарів (послуг) для оподатковуваних операцій в межах господарської діяльності такого платника податку, виникає виключно по факту нарахування (уплати) такого податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися у оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював такий платник податку оподатковані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку і оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Таким чином, отримання податкової накладної, яка засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), та оплата послуг відповідно до умов договору є підставою для виникнення права платника податку на податковий кредит.

Отже, виходячи зі змісту наведених норм Закону, до податкового кредиту підлягає включенню частина податку, сплачена платником податку, що придбав товари та послуги, їх постачальникам.

З матеріалів справи вбачається, що у періоді, що перевірявся, пансіонат «Планета» філія Федерального державного унітарного підприємства «Державний космічний науково-виробничий центр ім. М.В. Хрунічева» мав господарські відносини з приватним підприємством «Корван» на підставі договорів підряду № 3 від 14.04.2009 року та № 4 від 22.04.2009 року.

Згідно умов зазначених договорів підряду приватне підприємство «Корван» (Підрядчик) прийняв на себе зобов'язання по виконанню наступних робіт: ремонт підпорних стін майданчику біля плавального басейну пансіонату «Планета», розташованого за адресою: м. Євпаторія, вул. Косиць кого, 29/73. Відповідно до умов договору Замовник зобовязується прийняти виконану Підрядчиком роботу та здійснити оплату. Умовами договорів також передбачено, що Замовник був зобовязаний прийняти виконані роботи протягом 3 діб з моменту надання Підрядчиком акта виконаних робіт, за умовою, що роботи відповідають умовам Договору, технічному завданню та діючим будівельним нормам.

Матеріалами справи підтверджується, що згідно платіжних доручень №562 от 14.04.2009 р. на суму 94251,00 грн.; №618 от 23.04.2009 р. на суму 47931,72 грн.; №649 от 28.04.2009 р. на суму 95000,00 грн.; №715 от 06.05.2009 р. на суму 16000,00 грн.; №716 от 06.05.2009 р. на суму 20000,00 грн.; №804 от 18.05.2009 р. на суму 22000,00 грн.; №889 от 26.05.2009 р. на суму 20567,56 грн.; №890 от 26.05.2009 р. на суму 27742,55 грн. відповідно до умов договорів підряду № 3 від 14.04.2009 року та № 4 від 22.04.2009 року пансіонат «Планета» здійснив оплату за виконанні роботи в повному обсязі на загальну суму 343492,83 грн., що підтверджується платіжними дорученнями

Таким чином, судом встановлено, що суми податку на додану вартість були сплачені пансіонатом «Планета» філією Федерального державного унітарного підприємства «Державний космічний науково-виробничий центр ім. М.В. Хрунічева», зазначені суми увійшли до складу ціни виконаних послуг та були перераховані на розрахунковій рахунок підрядника.

Судом встановлено, що пансіонатом «Планета» філією Федерального державного унітарного підприємства «Державний космічний науково-виробничий центр ім. М.В. Хрунічева» були отримані від приватного підприємства «Корван» податкові накладні: № 4 від 23.04.2009 року на суму 47931,72 грн. в т.ч. ПДВ на суму 7988,62 грн., № 5 від 28.04.2009 року на суму 189251,00 грн. в т.ч. ПДВ на суму 31541,83 грн., № 6 від 26.05.2009 року на суму 43742,55 грн. в т.ч. ПДВ на суму 7290,43 грн., № 7 від 26.05.2009 року на суму 62567,56 грн. в т.ч. ПДВ на суму 10427,93 грн.

Зазначені суми податку на додану вартість, згідно отриманих податкових накладних, були включені пансіонатом «Планета» філією Федерального державного унітарного підприємства «Державний космічний науково-виробничий центр ім. М.В. Хрунічева» до складу податкового кредиту у Деклараціях з податку на додану вартість за квітень та травень 2009 року.

Відповідно до пункту 9.8 статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість» реєстрація осіб як платників податку на додану вартість діє до дати її анулювання.

Судом встановлено, що Приватне підприємство «Корван» у період, коли ним були виписані податкові накладні, відповідно до свідоцтва №39697951 від 21.06.2005 року було зареєстроване платником податку на додану вартість.

Таким чином, із врахуванням вищезазначених обставин суд приходить до висновку, що на момент складання податкових накладних Приватне підприємство «Корван» було юридичною особою, було зареєстровано як платник податку на додану вартість і тому відповідно до вимог підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» мало право на нарахування податку на додану вартість та складання податкових накладних.

Суд зазначає, що згідно положень п.п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” датою виникнення права у позивача на податковий кредит є дата фактичного отримання ним податкових накладних.

Позивачем суми ПДВ були включені у склад податкового кредиту у тому звітному періоді, у якому були отримані податкові накладні, оскільки включення таких даних позивачем без наявності податкових накладних було б безпідставним.

Таким чином, суд приходить до висновку про додержання позивачем вимог п.п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” щодо періоду формування податкового кредиту та, як слідство, про відсутність порушення позивачем положень цієї норми Закону.

Сукупний аналіз вищезазначених норм Закону України “Про податок на додану вартість” свідчить про те, що право на податковий кредит виникає у платника податків лише після одержання податкової накладної, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, який містить в собі суму ПДВ, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з ПДВ.

Фактичне отримання послуг для подальшого використання у господарської діяльності пансіонатом «Планета» філією Федерального державного унітарного підприємства «Державний космічний науково-виробничий центр ім. М.В. Хрунічева» та сплата за послуги підтверджуються матеріалами справи, а саме: копіями договорів, платіжними дорученнями, актами виконаних робіт. Суд також зазначає, що представник відповідача у судовому засіданні не заперечував проти факту виконання та наявності матеріального результату робіт.

Відповідно до ч. 3 ст. 72 КАС України обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання. Такім чином судом достовірно встановлено товарність цих операції.

Посилання представника відповідача на відсутність у ПП «Корван» необхідних умов для здійснення відповідної господарської, економічної діяльності, а саме: трудових ресурсів (персоналу), основних фондів, виробничих активів, складських приміщень та транспортних засобів, що, на думку представника відповідача, свідчить про нікчемність договорів підряду, суд вважає необґрунтованим виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у зв'язку з:

-придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті), послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

-придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставки товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

З аналізу зазначеної норми вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Відповідно до ч. 1 ст. 173, ст. 174 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод. Суб'єкти господарського зобов'язання - це учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), порушення якої згідно до ч. 1 ст. 207 ГК України тягне за собою визнання його судом недійсним повністю або в частині.

Як вбачається із вищевикладеного, загальні вимоги, додержання яких є необхідним для дійсності господарського зобов'язання та для дійсності угоди (правочину), співпадають.

Виходячи з положень розділу IV ГК України, господарські зобов'язання виникають на підставі угод, фактично складаючи їх суть, тобто ці два поняття співвідносяться як форма та зміст.

У розумінні пункту 1.32 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Отже, обов'язковими ознаками господарської діяльності у розумінні приписів статті З Господарського кодексу України, пункту 1.32 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; вона спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження.

В даному випадку між приватним підприємством «Корван» та позивачем були укладені договори підряду, відповідно до умов яких останній отримував послуги з виконання будівельних робіт. Матеріалами справи підтверджується, що для виконання будівельних робіт приватне підприємство «Корван» мало всі необхідні дозвільні документи, а саме ліцензію №315290 строком дії з 18.04.2007 року по 18.04.2012 року, відповідно до якої ПП «Корван» мав право здійснювати зазначені в договорах підряду будівельні роботи. Крім того, відповідно до експертного висновку №440 від 14.12.2009 року ПП «Ліцстройекспертиза» ПП «Корван» спроможне виконувати зазначені в договорах будівельні роботи.

Крім того, доказом виконання цих робіт є акти приймання виконаних робіт. Оплата за договорами була здійсненна позивачем в повному обсязі. Крім того, матеріалами справи та поясненнями представників сторін підтверджено фактичне виконання зазначених в договорах робіт, тобто наявність матеріального результату виконаних робіт.

Зазначене свідчить про те, що укладення договорів підряду було спрямоване на реальне настання правових наслідків і при виконанні цих договорів кожна сторона діяла в межах діючого законодавства України.

Таким чином, викладене спростовує висновок відповідача, що даний правочин є нікчемним та суперечить інтересам держави та суспільства.

Суд також зазначає, що положення статей 207 та 208 Господарського кодексу України, застосовується з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а згідно з ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215 ЦК України є нікчемним, і визнання правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно ст. 228 ЦК України правочин вважається таким що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Таким чином, умовою визнання правочину нікчемним, у даному випадку, є встановлення факту здійснення діяльності без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, в зв'язку з чим дії підприємства призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України.

Судом встановлено, що в матеріалах справи є копії податкових декларацій з податку на додану вартість ПП «Корван» за квітень та травень 2009 року, отриманих податковим органом, про що свідчить штамп на податкових деклараціях, де відносно контрагента - пансіонат «Планета» філії Федерального державного унітарного підприємства «Державний космічний науково-виробничий центр ім. М.В. Хрунічева» зазначеній обсяг поставки без ПДВ у сумі 197652,27 гривень, ПДВ 39530,45 гривень за звітний період квітня 2009 року, 88591,76 гривень, ПДВ 17718,36 гривень за звітний період травня 2009 року, а всього ПДВ на суму - 57 248,81 гривень, яка підтверджує наявність податкових зобовязань з податку на додану вартість ПП «Корван» відносно контрагента - пансіонату «Планета» філії Федерального державного унітарного підприємства «Державний космічний науково-виробничий центр ім. М.В. Хрунічева» та спростовує твердження представника позивача, що ПП «Корван» не задекларовано ніяких обсягів поставок і обсягів придбання відносно контрагента Пансіонату «Планета» та висновки, викладені у акті № 1388/23-2/24028351 від 13.08.2010 року.

Суд також зазначає, що відповідно до довідки № 2833/10/23-123/32412758/160 від 10.09.2010 року про результати документальної невиїзної перевірки ПП «Корван» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків з питань правових взаємовідношень із пансіонатом «Планета» філії Федерального державного унітарного підприємства «Державний космічний науково-виробничий центр ім. М.В. Хрунічева» перевіркою ПП «Корван» встановлено відображення в податковому обліку результатів господарських відносин з пансіонатом «Планета», яка мала правові відносини з платником податків відповідно до копій документів, наданих до перевірки.

Виходячи з встановлених судом обставин, суд дійшов висновку про недоведеність відповідачем факту здійснення діяльності позивачем без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, а відтак не має підстав вважати договори підряду, які укладені між пансіонатом «Планета» та ПП «Корван», нікчемними.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано належних, допустимих доказів, що позивач та контрагент позивача діяли узгоджено протиправно, суми податкового кредиту за господарськими операціями, були фіктивними, що діяльність має ознаки фіктивного підприємництва, не надані докази протиправного характеру договорів.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що у відповідача не було правових підстав для нарахування податкового зобовязання з податку на додану вартість на суму 57248,81 гривень, штрафних санкцій в розмірі 28624,41 гривень, а всього на суму 85873,22 гривень.

На підставі викладеного суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, а податкове повідомлення рішення №0001462302/0 від 30.08.2010 р про визначення суми податкового зобовязання з податку на додану вартість з урахування штрафних санкцій на загальну суму 85873,22 гривень є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Під час судового засідання, яке відбулось 10.11.2010 року, були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено у повному обсязі 15.11.2010 року

Керуючись ст.ст. 160-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції в м. Євпаторії Автономної Республіки Крим №0001462302/0 від 30.08.2010 року на загальну суму 85873,22 гривень.

3.Стягнути на користь Федерального державного унітарного підприємства «Державний космічний науково-виробничий центр ім. М.В. Хрунічева» в особі філії пансіонату «Планета» з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 3,40 гривень.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Тоскіна Г.Л.