Постанова № 21672599, 06.02.2012, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

<Текст >

06 лютого 2012 р. об 11:56 Справа №2а-633/11/4/0170 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Циганової Г.Ю., при секретарі судового засідання Шевцовій Г.В., за участі представника позивача - Якубов Р.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "ВОСТОК" <Список ><Позивач в особі >

до Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим <Список ><Відповідач в особі ><Текст >

про визнання протиправною перевірки; визнання неправомірним зменшення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду у розмірі 11667,00 грн., визнання неправомірним і скасування податкового повідомлення-рішення

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "ВОСТОК" (далі - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим із позовом до Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим (далі - відповідач)про визнання протиправною перевірки; визнання неправомірним зменшення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду у розмірі 11667,00 грн., визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення від 02.12.2010 року №0001762304/0.

Позов мотивовано порушенням порядку організації і проведення документальної невиїзної перевірки (позивач вважає, що податковим органом порушено умови проведення такої перевірки у зв'язку із ненаданням копії наказу і направлення на проведення перевірки, відсутністю судового рішення про її проведення). Крім того, позивач зазначає про помилковість висновків податкового органу про безтоварний характер господарських операцій позивача із ТОВ "Крим-Альянс". Позивач зазначає, що господарські операції, про які вказано в акті перевірки, виконані реально, оформлені усі необхідні документи податкового і бухгалтерського обліку, придбані товари (пічне паливо) призначені для використання в господарській діяльності позивача.

За результатами автоматичного розподілу справу передано на розгляд судді ОСОБА_2

Ухвалою суду від 10.01.2011 року відкрито провадження у справі.

У зв'язку із звільненням ОСОБА_2 з посади судді Окружного адміністративного суду АР Крим, за результатами повторного автоматичного розподілу справу передано на розгляд судді Цигановій Г.Ю.

Ухвалою суду від 20.04.2011 року після закінчення підготовчого провадження справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою суду від 19.05.2011 року провадження у справі зупинено до одержання результатів по призначеній у справі судово-економічній експертизі; ухвалою суду від 12.01.2012 року провадження в справі поновлено.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, надав пояснення по суті спору.

Відповідач повідомлений належним чином про дату, час і місце судового розгляду справи, направив клопотання про відкладення судового розгляду, проте доказів поважності причин неприбуття в судове засідання представника не зазначив і не надав. В судовому засіданні 19.05.2011 року представник відповідача проти позову заперечував, надав письмові заперечення, просив відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що проведеною відповідачем перевіркою встановлено завищення позивачем задекларованого податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат через віднесення до їх складу сум, сплачених ТОВ "Крим-Альянс", який є посередником при постачанні товару, придбаного у ПП "Антарес М", постачальником якого у свою чергу є ТОВ "Ам-Рест". Представник відповідача стверджує, що ТОВ "Ам-Рест" створено з метою мінімізації податкових зобов'язань (надання податкової вигоди), що встановлено при розслідуванні правоохоронними органами кримінальної справи. На думку представника відповідача, господарські операції, на підставі яких позивач сформував податковий кредит з ПДВ і валові витрати не містять у своїй суті розумних економічних причин (ділової мети), мають ознаки нікчемних правочинів, тож оформлені за результатами таких операцій документи податкового обліку не можуть бути підставою для формування податкового кредиту.

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач у справі є юридичною особою, ідентифікаційний код 32532844, перебуває на податковому обліку в ДПІ в м. Керчі АР Крим.

Посадовою особою відповідача проведено документальну невиїзну перевірку позивача щодо правових відносин з ТОВ "Крим Альянс" за лютий 2010 року, за результатами перевірки складено акт від 25.11.2010 року №1684/23-4/32532844.

За висновками даного акту встановлено порушення пункту 5.1, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28.12.1994 року №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі Закон №334), у результаті чого занижено податкове зобовязання з податку на прибуток у розмірі 14584,00 грн. у І кварталі 2010 року. Також встановлено порушення підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (далі Закон №168), що призвело до завищення податкового кредиту і залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду у лютому 2010 року на суму 11667,00 грн.

На підставі даного акту відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 02 грудня 2010 року №0001762304/0 про визначення позивачеві суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 18959,20 грн., у тому числі 14584,00 грн. - за основним платежем; 4375,20 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, застосованими на підставі підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України від 21.12.2000 року №2181-ІІІ "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Надаючи оцінку доводам позивача щодо порушення порядку організації і проведення перевірки суд зазначає, що право органів державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, здійснювати документальні невиїзні перевірки передбачено пунктом 1 частини першої статті 11 Закону України від 04.12.1990 року №509-ХІІ "Про державну податкову службу в Україні" (у редакції, чинній на час проведення перевірки).

Обмеження щодо порядку проведення перевірок, встановлені статтями 11-1, 11-2 вищевказаного Закону (про порушення яких зазначає позивач), стосуються проведення органами планових і позапланових виїзних перевірок своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), а не документальних невиїзних перевірок.

Порядку проведення документальних невиїзних перевірок вказаним Законом не врегульовано, у зв'язку із чим доводи позивача судом відхиляються.

Крім того, заявлена позивачем вимога про визнання протиправною перевірки (визнання протиправними дій посадових осіб, які її проводили), та вимога про визнання неправомірним зменшення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду у розмірі 11667,00 грн., не можуть бути задоволені, оскільки сама лише перевірка і дії щодо зменшення залишку від'ємного значення не мають юридичного значення для позивача, не зачіпають його прав і законних інтересів (не спричиняють виникнення, зміни або припинення прав та обов'язків платника податку).

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

За змістом цієї норми предмет оскарження за правилами адміністративного судочинства повинен мати юридичне значення, тобто, впливати на коло прав, свобод, законних інтересів чи обовязків, а також встановлені законом умови їх реалізації.

За результатами проведеної перевірки рішення про зменшення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, яке і може бути оскаржене позивачем, не було прийнято, а позивач звертається до суду з вимогами про захист на майбутнє порушеного права.

Відсутність факту порушення прав позивача тягне висновок про відмову у задоволенні позову у відповідній частині.

Досліджуючи правомірність висновків, покладених в основу оскаржуваного податкового повідомлення-рішення суд встановив таке.

Згідно із актом перевірки позивач відніс до складу валових витрат у І кварталі 2010 року вартість 20000 л пічного палива (на суму 58335,00 грн.), яке придбано у ТОВ "Крим Альянс". Суми ПДВ у ціні вказаних товарів віднесено позивачем до складу податкового кредиту у лютому 2010 року на підставі виданих постачальником податкових накладних. Перевіркою також підтверджено, що заборгованість перед ТОВ "Крим Альянс" погашено підприємством у повному обсязі.

Разом із тим, в акті перевірки зазначено про ненадання до перевірки товарно-транспортних накладних про перевезення товару, що позбавляє платника податку права на віднесення вказаних витрат до складу валових.

Крім того, за даними акту перевірки, ТОВ "Крим Альянс" є посередником, постачальником товару для ТОВ "Крим Альянс" є ПП "Антарес М", яке, в свою чергу, отримало товар від ТОВ "Ам-Рест". Від ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області отримано інформацію, відповідно до якої в ході досудового слідства прокуратурою Голосіївського району м. Києва встановлено, що ТОВ "Арм-Рест" зареєстровано невстановленими слідством особами, з метою мінімізації податкових зобов'язань суб'єктами господарювання, ухилення від сплати податків, штучного формування податкового кредиту, переведення коштів у готівку та розкрадання державних коштів в особливо великих розмірах. На момент перевірки ТОВ "Ам-Рест" має стан 14 "визнано банкрутом", знято з обліку за №618/061-10 від 20.05.2010 року.

На підставі викладеного, із посиланням на приписи частин першої і другої статті 215, частин першої і п'ятої статті 203 Цивільного кодексу України в акті перевірки зроблено висновок про нікчемність правочинів між позивачем і ПП "Антарес М" та про "безтоварність" проведених господарських операцій.

Підпункт 5.1 статті 5 Закону №334 встановлює, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно із абзацом 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону №334 не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Термін «господарська діяльність» суд застосовує у значенні, наведеному у пункті 1.32 статті 1 цього Закону, а саме: «будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи».

Твердження відповідача про порушення вказаних норм повязується із висновком про безтоварність проведених господарських операцій і нікчемністю укладених угод із вищеназваними постачальниками.

Відповідно до частини другої статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд зазначає, що відсутність товарно-транспортних накладних не може свідчити про порушення підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону №334, тому як товарно-транспортні накладні є документами первинного обліку обсягів перевезених вантажів і транспортної роботи автомобільного транспорту, підставою для списування товарно-матеріальних цінностей у вантажовідправника і оприбуткування їх у вантажоодержувача, а також для виконання розрахунків між перевізниками і замовниками автомобільного транспорту. Установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у Законі №334, не дозволяється; обовязковими для виконання платником податку є тільки акти центрального податкового органу, видані у випадках, прямо передбачених цим Законом та зареєстрованих Міністерством юстиції України (п. 5.11. ст. 5, п. 21.5 ст. 21 вказаного Закону), а центральним податковим органом не видавались обовязкові до виконання платниками податків акти щодо підтвердження товарно-транспортними накладними в податковому обліку повязаних з господарською діяльністю витрат на придбання товарів.

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин, спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок (частина 1), а отже, є нікчемним (частина 2). Як установлено в ч. 2 ст. 215 цього Кодексу, визнання судом нікчемних правочинів недійсними не вимагається. Відповідно до ч. 1 ст. 216 зазначеного Кодексу недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Таким чином, суперечність правочину моральним засадам суспільства або спрямованість його на незаконне заволодіння майном держави, за даних обставин, може мати місце у разі наявності наміру сторін, який спрямований на неправомірне отримання податкової вигоди, шляхом штучного формування податкового кредиту і валових витрат.

Суд зазначає, що позивачем не надано жодних доказів наявності такого наміру у позивача.

Невиконання зобов'язань перед бюджетом іншими контрагентами є підставою для застосування заходів відповідальності виключно до таких контрагентів, і само по собі не свідчить про порушення правил оподаткування позивачем.

Зазначений висновок узгоджується із позицію, викладеною у постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 року у справах №21-42а10 та 21-47а10, за позовами Закритого акціонерного товариства "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської обєднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області, які є обов'язковими для всіх судів України, в силу положень ч. 1 ст. 244-2 КАС України.

Крім того, правомірність такої позиції підтверджується практикою Європейського суду з прав людини, яку суди повинні застосовувати як джерело права, відповідно до положень статті 17 Закону України від 23.02.2006 року №3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Так, у справі "БУЛВЕС"АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобовязань зі сплати податку. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Відповідачем не надано доказів неможливості виконання своїх договірних зобов'язань ПП "Антарес М", доказів, які б свідчили про не пов'язаність операцій із господарською діяльністю позивача, доказів отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операцій за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб. Жодного доказу несплати суми податку на додану вартість постачальниками або не відображення отриманих у ціні послуг сум ПДВ у складі податкового зобов'язання не наведено в акті перевірки, не надано під час судового розгляду справи, тому висновки відповідача про отримання позивачем виключно "податкової вигоди" та проведення "безтоварних" господарських операцій позбавлені належного обґрунтування.

Проведеним у справі експертним дослідженням підтверджено у повному обсязі факти сплати, зберігання та використання у власній господарській діяльності товарів (пічного палива), щодо яких зменшено податковий кредит та валові витрати за актом перевірки. Підстав ставити вказаний висновок під сумнів суд не встановив. Документи, які підтверджують факт передачі товару (накладні, податкові накладні), факт сплати їх вартості (виписка про рух коштів на рахунку у банку), пов'язаність вказаних операцій із господарською діяльністю позивача (договір поставки, акти списання пального, наказ про встановлення норм витрачання пального, робочий проект "Оцінка впливу на навколишнє середовище при переплануванні з переобладнанням приміщень виробничого комплексу; технічний звіт з пусконалагоджувальних робіт та еколого-теплотехнічних випробувань котла Е1,0-0, 9 М-3, що працює на паливі пічному котельному транспортабельної котельні установки ТКУ-0,7) досліджені судом в судовому засіданні, їх копії долучені до матеріалів справи.

За таких обставин, податкове повідомлення-рішення від 02.12.2010 року №0001762304/0 прийнято за відсутності належних доказів порушення позивачем правил оподаткування, тож вимоги про визнання протиправним і скасування цього податкового повідомлення-рішення підлягають задоволенню у повному обсязі.

Враховуючи, що позивач помилково заявив вимоги про визнання податкового повідомлення-рішення неправомірним і його скасування, замість вимог про визнання його протиправним і скасування, як передбачено КАС України стосовно правових актів індивідуальної дії, суд, керуючись частиною другою статті 11 КАС України, вважає можливим в цій частині вийти за межі позовних вимог.

В судовому засіданні 06.02.2012 року оголошено вступну і резолютивну частини постанови, постанову у повному обсязі складено 10.02.2012 року.

Керуючись статтями 11, 158-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим про визначення Товариству з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "ВОСТОК" (ідентифікаційний код 32532844) суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 18959,20 грн., у тому числі 14584,00 грн. - за основним платежем; 4375,20 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

3. В задоволенні решти частини позову відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення постанови. У разі оголошення в судовому засіданні вступної і резолютивної частини постанови, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя <підпис >Циганова Г.Ю.

<Текст >