Постанова № 21672406, 22.11.2011, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

<Список >

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 листопада 2011 р. 16:57 Справа №2а-6078/11/0170/15 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Тоскіної Г.Л., при секретарі судового засідання Рульовій О.О., за участю: від позивача Казаков В.О., Асрян А.П.,

від відповідача не зявився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Арво-Цемент"

до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Арво-Цемент"(далі позивач) звернулось до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим (далі відповідач) з адміністративним позовом про визнання протиправними та скасування податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим від 18.05.2011 року №0004772301 в частині донарахування ПДВ на суму 449591,00 грн. та 116669,75 грн. штрафних санкцій та № 0004782301.

Позовні вимоги мотивовані тим, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням норм діючого законодавства, відповідачем невірно застосовані норми Закону України «Про податок на додану вартість» та Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Позивач зазначає, що висновок відповідача щодо невірного формування валових витрат та податкового кредиту у звязку з тим, що фактично операції з оприбуткування, приймання-передачі товару не відбулися, не відповідає фактичним обставинам справи, реальність господарської операції підтверджується первинними бухгалтерськими документами та наступним використанням отриманого товару в господарської діяльності позивача з метою отримання прибутку, тому спірні рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 26.05.2011 року відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою суду від 12.07.2011 року по справі призначено судову бухгалтерську експертизу, провадження у справі зупинено до одержання її результатів.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 01.11.2011 року провадження по справі поновлено.

Представники позивача у судовому засіданні 22.11.2011 року наполягали на задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на необґрунтованість висновків відповідача, викладених в акті перевірки.

Відповідач явку свого представника в судове засідання не забезпечив, про час, місце та день судового засідання був сповіщений належним чином, про причини неявки суду не повідомив. 12.11.2011 року, в обґрунтування своєї правової позиції скорегував на адресу суду заперечення на позов, де було зазначеного про те, що в ході проведеної перевірки позивача були виявлені порушення податкового законодавства, що й стало підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

На підставі статті 128 КАС України, суд вважає можливим розглянути справу за відсутністю представника відповідача на підставі наявних у справі матеріалів, оскільки по справі достатньо доказів для вирішення її по суті.

Заслухавши пояснення представників позивача, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Арво-Цемент" є юридичною особою (ідентифікаційний код юридичної особи 35736782), зареєстрованою Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим 13.02.2008 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію серії юридичної особи серія А00 №634158 та довідкою ГУС в АРК АА№ 005145.

Згідно з довідкою з ЄДРПОУ № 005145 від 18.02.2008 основними видами діяльності ТОВ "Арво-Цемент" по КВЕД є:

14.11.0 добування декоративного та будівельного каменю;

26.51.0 виробництво цементу;

26.65.0 виробництво виробів з азбестоцементу та волокнистого цементу;

26.66.0 виробництво інших виробів з бетону, гіпсу та цементу;

51.53.2 оптова торгівля будівельними матеріалами.

Судом встановлено, що позивач зареєстрований в податковому органу платником податків та зборів, в тому числі є платником податку на додану вартість.

Таким чином, ТОВ "Арво-Цемент" являється субєктом господарювання, юридичною особою, зобовязаній виконувати обовязки, покладені на нього законами у звязку зі здійсненням господарської діяльності.

Посадовими особами ДПІ в м. Сімферополі АР Крим в період з 11.04.2011 року по 22.04.2011 року на підставі направлення № 813/23-7 від 11.04.2011 року проведено документальну планову виїзну перевірку підприємства "Арво-Цемент"(ЄДРПОУ 35736782) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2009 року по 30.09.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 14.02.2008 року по 31.12.2010 року.

За результатами перевірки складено акт № 5660/23-7/35736782 від 05.05.2011 року , в якому зазначено про порушення позивачем:

- п.5.2.1 п. 5.2, п.п.5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого встановлено завищення від`ємного значення обєкта оподаткування по податку на прибуток всього у сумі 164494,00 грн., у тому числі за 2 квартал 2009 рік у сумі 803,00 грн., за 3 квартал 2009 року у сумі 109714,00 грн., за 4 квартали 2009 року у сумі 53977,00 грн. та заниження податку на прибуток всього у сумі 505475,00 грн., у тому числі за 2 квартал 2009 року у сумі 160243,00 грн., за 3 квартал 2009 року у сумі 157120,00 грн., за 4 квартал 2009 року у сумі 123102,00 грн., за 1 квартал 2010 року у сумі 43574,00 грн., за 2 квартал 2010 у сумі 16688,00 грн., за 4 квартал 2010 року у сумі 7066,00 грн. та зайве нараховано у 3 кварталі 2010 року у сумі 2318,00 грн.

- п.п. 7.2.1, п.п.7.2.3 п.7.2 ст. 7, п.п. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 465999,00 грн., у тому числі за січень 2009 року у сумі 9,00 грн., за лютий 2009 року у сумі 5,00 грн., за травень 2009 року у сумі 11525,00 грн., за червень 2009 року у сумі 14173,00 грн., за липень 2009 року у сумі 102562,00 грн., за серпень 2009 року у сумі 97,00 грн., за вересень 2009 року у сумі 68136,00 грн., за жовтень 2009 року у сумі 59097,00 грн., за листопад 2009 року у сумі 36175,00 грн., за грудень 2009 року у сумі 67751,00 грн., за січень 2010 року у сумі 25814,00 грн., за лютий 2010 року у сумі 17275,00 грн., за березень 2010 року у сумі 28081,00 грн., за квітень 2010 року у сумі 37631,00 грн. та зайво нараховане ПДВ у червні 2010 року у сумі 2332,00 грн.

На підставі зазначеного акту відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення від 18.05.2011 року:

- № 0004782301 про визначення позивачу суми податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств в розмірі 631843,75 грн., в тому числі 505475,00грн. основного платежу і 126368,75грн. штрафних санкцій;

- № 0004772301 про визначення позивачу суми податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 582668,75 грн., в тому числі 465999,00грн. основного платежу і 116669,75грн. штрафних санкцій.

Не погодившись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з позовом про визнання їх протиправними та скасування.

В ході розгляду справи судом було перевірено правомірність висновків відповідача щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства, а також правомірність донарахування податкових зобовязань та нарахування штрафних (фінансових) санкцій і було встановлено наступне.

Ст.19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти на підстава, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу власних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного субєкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Приймаючи до уваги, що спірні правовідносини виникли до набрання чинності Податковим кодексом України, тобто до 01.01.2011 року, суд вважає за необхідне керуватися нормами, чинними на момент виникнення спірних правовідносин.

Як зазначалось вище, в ході проведеної перевірки ТОВ "Арво-Цемент" податковим органом було встановлено завищення суми валових витрат у загальній сумі 2155810,00 грн., у звязку з включенням до їх складу витрат на отримання товарів ( цемент, вапняне борошно, мішок паперовий, шлак мелений) робіт та послу ( транспортування товарів, прийняття, оприбуткування та відвантаження товарів) від контрагентів ТОВ «Будопт 2008», ТОВ «Будівельна фірма «Елефант», ТОВ ТК «Сігма Груп», ТОВ «Ахріп», в той час як первинними документами не підтверджено зв'язок вказаних операцій з господарською діяльністю підприємства.

Проте, доказами, наявними в матеріалах справи, а також висновками експертного дослідження, проведеного на їх підставі, спростовуються висновки податкового органу щодо завищення позивачем суми валових витрат.

Відповідно до п.п. 2.1.1. п.2.1. ст. 2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) платниками податку з числа резидентів є суб'єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами.

Відповідно до п.3.1 ст. 3 Закону об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, суму амортизаційних відрахувань.

Згідно з п.5.1 ст. 5 Закону валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Пунктом 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з п.п.5.3.1 п.5.3 ст. 5 Закону не включаються до складу валових витрат витрати на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності.

Відповідно до п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Отже, обовязковими умовами включення витрат платника податків до складу валових витрат є їх повязаність з веденням господарської діяльністю, а також підтвердження їх відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами.

При цьому, згідно з п.1.32 ст. 1 Закону під господарською діяльністю слід розуміти будь-яку діяльність особи, направлену на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Згідно зі ст.1 Закону бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Пунктом 2 ст. 3 вказаного Закону передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до п. п. 1,2 ст. 9 Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з п. 3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Відповідно до п. 19 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 318 від 31.12.1999 року, витрати на збут включають такі витрати, пов'язані з реалізацією (збутом) продукції (товарів, робіт, послуг), зокрема як витрати на дослідження ринку (маркетинг).

Матеріали справи свідчать, що основними постачальниками ТОВ "Арво-Цемент" у перевіряємому періоді були ТОВ "Будівельна фірма "Елєфант" (ЄДРПОУ 34092508), ТОВ ТК "СІГМА Груп" (ЄДРПОУ 36583159), ТОВ "Будопт 2008" (ЄДРПОУ 36207109), ПП "Плутос-КО" (ЄДРПОУ 36365817) та ТОВ "ТД Архіп" (ЄДРПОУ 36869543).

Судом було перевірено наявність підстав для включення позивачем до складу валових витрат сум, сплачених за договорами на отримання послуг із зазначеними контрагентами, та було встановлено наступне.

Між ТОВ «Будопт 2008» (постачальник) та ТОВ "Арво-Цемент" (покупець) 30.04.2009 року укладено договір купівлі-продажу, предметом якого є постачання продукції.

Відповідно до умов п. 1.1 договору Постачальник зобовязався поставляти, а Покупець приймати та оплачувати продукцію в асортименті у кількості і за цінами вказаних в Специфікаціях, що додаються.

Пунктом 2.2 передбачено, що постачання товару здійснюється автотранспортом Продавця, транспортні витрати несе Продавець.

Розрахунки за товар, що поставляється,призводяться між сторонами шляхом перерахування грошей на розрахунковий рахунок Постачальника на умовах попередньої оплати (п.4.1 договору).

Відповідно до п. 7.1 передбачено, що ТОВ «Будопт 2008» та ТОВ "Арво-Цемент" здійснюють свою діяльність на загальній системі оподаткування і сплачують податок на прибуток по ставці 25%.

Термін дії договору 30.04.2009 року 31.12.2009 року.

Між ТОВ «Будівельна фірма «Елефант» (Постачальник) та ТОВ "Арво-Цемент" (Покупець) 01.07.2009 року укладено договір на предмет купівлі-продажу товару (далі Товар).

Кількість, ціна, умови постачання товару встановлена в специфікаціях до даного договору (п.2.1 Договору).

Розрахунки за товар, що поставляється, здійснюються між сторонами шляхом перерахування грошей на розрахунковий рахунок Постачальника на умовах попередньої оплати (п.4.1 договору).

Відповідно до п. 7.1 передбачено, що ТОВ «Будівельна фірма «Елефант» та ТОВ "Арво-Цемент" здійснюють свою діяльність на загальній системі оподаткування і сплачують податок на прибуток по ставці 25%.

Термін дії договору 01.07.2009 року 31.12.2009 року.

Між ПП «Плутос Ко» (Постачальник) та ТОВ "Арво-Цемент" (Покупець) 19.08.2009 року укладено договір № 22/2009 на предмет купівлі-продажу товару (далі Товар).

Кількість, ціна, умови постачання товару встановлена в специфікаціях до даного договору (п.1.1 Договору).

Плата за товар поставляється за цим договором, робиться на умовах: 100% передоплати, шляхом банківського переказу грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника, на підставі виставлених рахунків. Оплата вказаних рахунків робиться в течії 3-х банківських днів з моменту їх виставляння ( п.4.1 Договору)

Термін дії договору 19.08.2009 року 31.12.2009 року.

Між ТОВ ТК «Сігма Груп» (Продавець) та ТОВ "Арво-Цемент" (Покупець) 04.01.2010 року укладено договір № 08-01/04 на предмет купівлі-продажу товару.

Пунктом 1.1 передбачено, що на умовах та в порядку, передбаченому даним договором Продавець зобовязується передати у власність Покупця цемент, в свою чергу Покупець зобовязується прийняти даний Товар та оплати його.

Кількість, ціна, та марка Товару встановлена в специфікаціях до даного договору (п.2.1 Договору).

Оплата за Товар проводиться Покупцем шляхом передплати на розрахунковий рахунок Продавця.

Сторони після закінчення звітного кварталу повинні до 15-го числа місяця наступного за звітним кварталом, підписати Акт звірки взаємних розрахунків (п.5.4 Договору).

Термін дії договору 04.01.2010 року 31.12.2010 року.

11 січня 2010 року між ТОВ ТК «Сігма Груп» (Постачальник) та ТОВ "Арво-Цемент" (Замовник/Покупець) укладено договір № 11/01-10 на поставку пакетів, відповідно до якого Постачальник зобовязується поставляти Замовнику паперову тару у вигляді паперових пакетів, а Замовник зобовязується приймати Товар та оплачувати його поставку (п.1.1 Договору).

Пунктом 4.1 Договору встановлено, що постачальник пропонує Товар Покупцю за цінами, що формуються Продавцем самостійно за його власною маркетинговою політикою. Повідомлення Продавцем про ціни на товар здійснюється на розсуд Покупця або в усному порядку по телефону чи переговорах, або засобами електронного звязку на електрону адресу, або направленням факсимільного повідомлення.

Усі розрахунки, передбачені цим договором, здійснюються у безготівковій формі, шляхом перерахування Покупцем грошових коштів на поточний рахунок Продавця (п.5.1 Договору).

Термін дії договору 11.01.2010 року 31.12.2010 року.

Між ТОВ «Ахріп» (Продавець) та ТОВ "Арво-Цемент" (Покупець) 04.01.2010 року укладено договір № 07-01/04 на предмет купівлі-продажу товару.

Пунктом 1.1 передбачено, що на умовах та в порядку, передбаченому даним договором Продавець зобовязується передати у власність Покупця цемент, в свою чергу Покупець зобовязується прийняти даний Товар та оплати його.

Кількість, ціна, та марка Товару встановлена в специфікаціях до даного договору (п.2.1 Договору).

Оплата за Товар проводиться Покупцем шляхом передплати на розрахунковий рахунок Продавця (п.5.1 Договору).

Сторони після закінчення звітного кварталу повинні до 15-го числа місяця наступного за звітним кварталом, підписати Акт звірки взаємних розрахунків (п.5.4 Договору).

Термін дії договору 04.01.2010 року 31.12.2010 року.

11 січня 2010 року між ТОВ «Ахріп» (Виконавець) та ТОВ "Арво-Цемент" (Замовник) укладено договір № 09-01/04 на виготовлення і монтаж реклами, відповідно до умов якого Замовник доручає і оплачує, а виконавець переймає на себе зобов'язання у встановлений сторонами термін здійснити своїми або притягненими силами і засобами роботи і послуги з розробки дизайну - макетів, виготовленню, монтажу рекламоносіїв і інші рекламні послуги (п.1.1 Договору).

Вартість робіт та послуг, строки їх виконання передбачені Додатковою угодою до Договору.

Пунктом 4.1 Договору встановлено, що вартість робіт і послуг, терміни виконання за даним Договором визначається Додатковими угодами.

Усі платежі здійснюються в гривні, шляхом перерахування на розрахунковий рахунок Виконавця(п.4.2 Договору).

Термін дії договору 11.01.2010 року до виконання сторонами всіх своїх зобовязань.

Судом встановлено, що фактичне виконання зазначених договорів підтверджується надаваними позивачем податковими та видатковими накладними та актом здачі приймання робіт (надання послуг), які були дослідженні під час розгляду справи та при проведенні судово-бухгалтерської експертизи, про що свідчить Додаток 1 до висновку судово-бухгалтерської експертизи №100/11 від 31.10.2011 року.

Зокрема висновком експерта ТОВ «Кримське експертне бюро» № 100/11 від 31.10.2011 року підтверджено, що представлені на дослідження документи по взаєморозрахункам з ТОВ «Будопт 2008», ТОВ «Будівельна фірма «Елефант», ТОВ ТК «Сігма Груп», ПП «Плутос Ко», ТОВ «Ахріп» (податкові та видаткові накладні, акти здачі приймання виконаних робіт (послуг), товарно-транспортні та залізничні накладні, банківські виписки, акти заліку взаємних вимог, документи аналітичного бухгалтерського обліку (журнали-ордери) містять відомості про здійснені господарські операції та мають необхідні реквізити згідно з вимогами чинного законодавства, оформлені відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та звітність», а отже є первинними документами бухгалтерського та податкового обліку.

Отже судом при дослідженні питання, чи мав позивач право щодо віднесення до валових витрат вартості товарів в загальній сумі 2155810 грн., що були придбані в перевіряємому періоді у ТОВ "Будівельна фірма "Елєфант", ТОВ "Будопт 2008", ТОВ ТК "Сігма Груп", ТОВ "Плутос Ко" і ТОВ "ТД "Архіп", встановлено, що зазначені операції пов'язані з основною виробничою діяльністю ТОВ "Арво-Цемент", придбання будівельних матеріалів та послуг у ТОВ "Будівельна фірма "Елєфант", ТОВ "Будопт 2008", ТОВ "Плутос-Ко", ТОВ ТК "Сігма Груп" та ТОВ "ТД Архіп" підтверджується належно оформленими документами бухгалтер ського та податкового обліку податковими та видатковими накладними постачальників, а також товарно-транспортними та залізничними накладними, якими підтверджується право ТОВ "Арво-Цемент" на валові витрати в загальній сумі 2155810 грн. грн. за перевіряємий період.

Транспортування будівельних матеріалів від постачальників ТОВ "Будопт 2008" та ТОВ "Будівельна фірма "Елєфант" підтверджується копіями товарно-транспортних накладних постачальників, наявними в матеріалах справи. Транспортування будівельних матеріалів від постачальника ПП "Плутос-КО" підтверджується копіями залізничних накладних.

Оплата позивачем вартості придбаних матеріалів в загальній сумі 2587265,75 грн., в т.ч. 431161,15 грн. ПДВ, здійснена безготівковим перерахуванням та шляхом заліку взаємних вимог, що підтверджується наданими для експертизи банківськими виписками позивача та двосторонніми актами заліку взаємних вимог (додаток 2 до висновку експертизи).

Враховуючи зазначене вище, суд дійшов висновку, що наявними в матеріалах справи первинними документами бухгалтерського та податкового обліку ТОВ "Арво-Цемент" підтверджується факт здійснення господарський операцій з переліченими вище контрагентами.

Крім того, фактичне використання товару та послуг, придбаних від контрагентів - ТОВ "Будівельна фірма "Елєфант", ТОВ "Будопт 2008", ТОВ "Плутос-Ко", ТОВ ТК "Сігма Груп" та ТОВ "ТД Архіп" підтверджується тим, що придбані будівельні матеріали (цемент, шлак мелений та ізвесткова мука) використовувалися у власній господарській діяльності ТОВ "Арво-Цемент" двома способами: для виготовлення готової продукції (цемент) та для подальшого продажу. Дослідженням наданих позивачем для експертизи журналів-ордерів по бух. рахункам 631 "Розрахунки з постачальниками та підрядниками", 20 "Виробничі запаси" встановлено, що на виготовлення готової продукції (бухгалтерська проводка Дт 23 Кт 20) були витрачені будівельні матеріали на загальну суму 1640692,57 грн., решта придбаних матеріалів на суму 455361,93 грн. була продана оптовим покупцям (бухгалтерська проводка Дт 91 Кт 20) (додаток 3 до цього висновку).

Таким чином, висновки Акту перевірки ДПІ щодо заниження податку на прибуток на загальну суму 505475 грн. не підтверджуються документами бухгалтерського і податкового обліку ТОВ "Арво-Цемент".

За таких умов, суд дійшов висновку про необґрунтованість доводів податкового органу про те, що витрати за переліченими господарськими операціями не повязані зі здійсненням підприємством господарської діяльності.

Таким чином, позивачем обґрунтовано до складу валових витрат у період з 14.02.2008 року по 31.12.2010 року було віднесено суму у розмірі 2155810 грн. Згідно даних експертизи зазначена сума складає 2156105 грн. (додаток №1 до експертизи)

Відтак, враховуючи відсутність з боку позивача порушень Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в частині формування валових витрат у період з 14.02.2008 року по 31.12.2010 року, необґрунтованим є донарахування останньому суми податкового зобовязання з податку на прибуток у сумі 505475,00 грн.

У звязку з цим, також необґрунтованим є застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 126368,75 грн.

Приймаючи до уваги зазначене вище, суд вважає податкове повідомлення-рішення від 18.05.2011 року № 0004782301 є таким, що прийнято Державною податковою інспекцією в м. Сімферополі АР Крим протиправно, у звязку з чим підлягає скасуванню.

Що стосується висновків податкового органу про порушення позивачем Закону України «Про податок на додану вартість», то суд зазначає наступне.

З акту перевірки № 5660/23-7/35736782 від 05.05.2011 року слідує, що перевіркою повноти визначення податку на додану вартість за період з 14.02.2008 по 31.12.2010 встановлено завищення задекларованого платником податкового кредиту на загальну суму 447570 грн., в т.ч. :

1.431162 грн. ПДВ у вартості матеріалів та послуг, придбаних у ТОВ "Будівельна фірма "Елєфант", ТОВ "Будопт 2008", ТОВ "Плутос-Ко", ТОВ ТК "Сігма Груп" та ТОВ "ТД Архіп";

2.3416 грн. ПДВ, не підтверджений податковими накладними від ТОВ "Челек" (506 грн. в січні 2009 р., 1014 грн. в лютому 2009 р., 865 грн. в квітні 2009р., 1031 грн. в травні 2009 р.);

3.11875 грн. сума ПДВ, двічі віднесена до податкового кредиту квітня 2010р. за податковою накладною № 28 від 07.04.2010 ТОВ ВКФ "Політара"; 4. 1117 грн. сума ПДВ за коригуючим розрахунком ЗАТ "Київстар GSM", не відображена в податковому кредиті квітня 2010 р.

Крім того, перевіркою встановлено заниження податкового кредиту за травень 2010 р. на суму 216955 грн. в зв'язку з ненаданням до податкового органу Декларації з ПДВ за травень 2010р., завищення податкового кредиту на 13350 грн. (ПДВ у вартості товарів (послуг), отриманих від ТОВ "ТД "Архіп") та заниження податкових зобов'язань на суму 18333 грн. (не включені суми ПДВ від реалізації цементу ТОВ "ТД Архіп" за податковими накладними № 223 від 21.04.2010 та № 224 від 22.04.2010).

Висновок акту перевірки ДПІ про необґрунтованість формування подат кового кредиту за рахунок постачальників ТОВ "Будівельна фірма "Елєфант" (ЄДРПОУ 34092508), ТОВ ТК "СІГМА Груп" (ЄДРПОУ 36583159), ТОВ "Будопт 2008" (ЄДРПОУ 36207109), ТОВ "Плутос-Ко" (ЄДРПОУ 36365817) та ТОВ "ТД Архіп" (ЄДРПОУ 36869543) зроблено на підставі даних Системи автоматизо ваного співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, відповідно до якої зазначені постачальники мають стан 9 (направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням) або стан 23 (місцезнаходження не встановлено), вони не знаходяться за вказаними в податкових накладних юридичними адресами, тому ТОВ "Арво-Цемент" за рахунок цих контрагентів отримало податкову вигоду шляхом формування "штучного" податкового кредиту.

Платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету до набрання чинності Податковим кодексом України, тобто до 01.01.2011 року було визначено Законом України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР (далі по тексту Закон № 168).

Згідно з п.п. 3.1.1. п. 3.1 ст. 3 Закону № 168 обєктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю)

Законом України «Про податок на додану вартість» передбачалось право платника податку на отримання податкового кредиту, яким, відповідно до п.1.7. Закону є сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Виникнення права на податковий кредит, порядок його нарахування передбачені ст. 7 Закону № 168.

Відповідно до п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168 підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, що видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Згідно з п.п. 7.2.3 Закону № 168 податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Відповідно до п.п.7.2.1. п. 7.2 ст. 7 Закону № 168 платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Форма податкової накладної та порядок її заповнення на час виникнення спірних правовідносин були затверджені Наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 року № 165, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 року за № 233/2037 (далі по тексту Наказ № 165).

Пунктом 18 Наказу № 165 передбачено, що всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця. Податкова накладна не підписується покупцем товарів (послуг) і не скріплюється його печаткою.

Згідно з п.п.7.2.4. п.7.2 ст. 7 Закону № 168 право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами (п.п.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону № 168)

Згідно з п. 7.4.1 Закону № 168 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону № 168 датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з пп. 7.4.5 Закону № 168, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтвердженні податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 цього пункту).

З матеріалів справи вбачається, що у перевіряємому періоді позивач мав господарські взаємовідносини ТОВ "Будівельна фірма "Елєфант", ТОВ "Будопт 2008", ТОВ "Плутос-Ко", ТОВ ТК "Сігма Груп" та ТОВ "ТД Архіп". Як було зазначено вище, між позивачем та контрагентами позивача були укладені договори, відповідно до яких позивач отримав будівельні матеріали (цемент, шлак мелений та ізвесткова мука) та послуги.

Судом встановлено, що податкові накладні від контрагентів ТОВ "Будівельна фірма "Елєфант", ТОВ "Будопт 2008", ТОВ ТК "Сігма Груп", ТОВ "Плутос Ко" та ТОВ "ТД "Архіп" на загальну суму ПДВ 431161 грн. оформлені відповідно до вимог пп. 7.2.1 Закону №168, придбання матеріалів за цими податковими накладними пов'язане з господарською діяль ністю покупця, тому віднесення до податкового кредиту ТОВ "Арво-Цемент" ПДВ в загальній сумі 431161 грн. на підставі податкових накладних зазначених постачальників не є порушенням п. 7.4 Закону № 168.

Крім того, як було зазначено вище оплата позивачем вартості придбаних матеріалів в загальній сумі 2587265,75 грн., в т.ч. 431161,15 грн. ПДВ, здійснена безготівковим перерахуванням та шляхом заліку взаємних вимог, що підтверджується матеріалами справи: банківськими виписками позивача та двосторонніми актами заліку взаємних вимог.

Під час розгляду справи також встановлено, що отримані товари та послуги від контрагентів позивача в подальшому були використані в господарської діяльності позивача, що підтверджується видатковими та податковими накладними, документами бухгалтерського обліку позивача, відповідно до яких отримані товари були оприбутковані позивачем та у подальшому використовувалися у власній господарській діяльності ТОВ "Арво-Цемент" двома способами: для виготовлення готової продукції (цемент) та для подальшого продажу. Дослідженням наданих позивачем для експертизи журналів-ордерів по бух. рахункам 631 "Розрахунки з постачальниками та підрядниками", 20 "Виробничі запаси" встановлено, що на виготовлення готової продукції (бухгалтерська проводка Дт 23 Кт 20) були витрачені будівельні матеріали на загальну суму 1640692,57 грн., решта придбаних матеріалів на суму 455361,93 грн. була продана оптовим покупцям (бухгалтерська проводка Дт 91 Кт 20) (додаток 3 до цього висновку). Зазначені обставини встановлені судово-бухгалтерської експертиз додаток 1 до експертизи.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено фактичне отримання товару за договорами, тобто наявність матеріального результату господарських операцій.

Зазначене свідчить про те, що укладення договорів було спрямовано на реальне настання правових наслідків і при виконанні цього договору, зокрема, позивач діяв в межах діючого законодавства України.

Щодо посилань відповідача в акті перевірки на розбіжності при автоматизованому співставленні податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, які виникли в результаті відображення покупцем в складі свого податкового кредиту певних сум ПДВ, та не відображення відповідних сум ПДВ продавцем в складі своїх податкових зобов'язань, то суд вважає, що такі дані не можуть бути покладені в основу висновків про завищення позивачем податкового кредиту, адже відповідно до п. 1.3 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 327 від 10.08.2005 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 року за N 925/11205 (чинного на час виникнення спірних відносин) акт це службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Згідно із п. 1.7 цього Порядку факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Лише за умови дотримання контролюючим органом зазначених вимог щодо фіксування факту виявлених порушень є підстави для прийняття рішення про визначення суми податкового зобов'язання та застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Суд зазначає, що дані автоматизованого зіставлення даних податкової звітності у розрізі контрагентів, на які посилається відповідач в обґрунтування своїх висновків, не відносяться до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків, що достовірно підтверджують наявність факту порушення.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків відмовлено у наданні податкових вигод, зокрема, бюджетного відшкодування, презюмується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Слід зазначити, що відповідачем не доведено невідповідність виданих контрагентом позивача податкових накладних податковому законодавству України, а саме вимогам п. 7.2 ст. 7 Закону України N 168/97-ВР. Відповідачем також не заперечується та не спростовується факт оплати позивачем сум податку на додану вартість у ціні придбаного товару. Тому, формування позивачем податкового кредиту на підставі отриманих від контрагента податкових накладних є обґрунтованим.

Відповідачем не наведено жодних доводів та не подано будь-яких доказів, які б могли свідчити про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди: безтоварний та/або фіктивний характер здійснених операцій, постійне придбання позивачем товару у посередників, контрагенти яких систематично протиправно не сплачували ПДВ до бюджету або мали ознаки фіктивного підприємництва тощо.

Податковий орган також не подав жодних доказів на підтвердження того, що платник податку (позивач у справі) діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення названої операції з поставки товару було одержання позивачем податкової вигоди. Не зазначено відповідачем й інших обставин, які могли б свідчити про недобросовісність платника (позивача у справі).

Таким чином, суд зауважує, що Закон про ПДВ, який діяв на час формування позивачем податкового кредиту, не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

А відтак, обставини, які слугували фактичною підставою для зменшення задекларованої ним суми податкового кредиту у сумі 431161,00 грн. по взаємовідносинам з ТОВ "Будівельна фірма "Елєфант", ТОВ "Будопт 2008", ТОВ ТК "Сігма Груп", ТОВ "Плутос Ко" та ТОВ "ТД "Архіп", знаходяться поза межами вимог статей 7 Закону України "Про податок на додану вартість". Інші статті цього нормативно-правового акту, так само як і інших законів не ставлять в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема тим, який не був постачальником товарів /послуг/, на вартість яких нарахований податок на додану вартість, що включений платником податку до податкового кредиту.

Крім того, Закон № 168 не ставив право платника на податковий кредит в залежність від того, чи відобразив його контрагент свої податкові зобов'язання у відповідних сумах. В цьому Законі взагалі відсутні такі терміни, як "стан 9" або "стан 23". Законодавчими умовами для віднесення сум ПДВ до податкового кредиту є зв'язок придбання товару з господарською діяльністю платника та наявність належно оформленої податкової накладної (ВМД, касовий чек). В даному випадку, додержання платником цих законодавчих умов документальною перевіркою ДПІ взагалі не перевірялось, адже в Акті перевірки про це не згадується. Автоматизоване співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів Законом № 168 не передбачалось, тому що пунктом 10.1 цього Закону відповідальність за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету покладена на платників податку, які його нараховують та утримують, тобто на продавців.

Судом встановлено, що відповідач визнає необґрунтоване включення до податкового кредиту суми ПДВ усього у сумі 16408 грн., у тому числі у січні 2009 р. у сумі 506 грн., 1014 грн. в лютому 2009 р., 865 грн. в квітні 2009 р., 1031 грн. в травні 2009 р. (ТОВ «Челек») без підтвердження податковими накладними, у квітні 210 р. до складу податкового кредиту двічі віднесена сума ПДВ по податковій накладній №28 від 07.04.2010 р. у сумі 11875 грн. (ТОВ ВКФ «Політара»), також у квітні 2010 р. позивачем проведений корегуючий розрахунок на суму ПДВ 1117 грн., отриманого від ЗАТ «Київстар ДЖ ЕС ЕМ».

Позивачем були надані Реєстри отриманих податкових накладних за 2009 р. при дослідженні яких встановлено, що до них, зокрема, були віднесені такі суми ПДВ на підставі відсутніх податкових накладних ТОВ "Челек" : в січні 2009 року №2 від 27.01.2009 року у сумі 506,21 грн.; у лютому 2009 року №8 від 27.02.2009 року у сумі 1013,80 грн.

Загальна сума ПДВ, відображена в наданому позивачем Реєстрі отриманих податкових накладних за квітень 2009 р., складає 21347 грн., що відповідає звітним даним платника згідно Акту перевірки ДПІ. Але податкова накладна з сумою ПДВ 865 грн. в податковому кредиті квітня 2009 р. взагалі відсутня ані від ТОВ "Челек", ані від будь-якого іншого постачальника. Тому висновок Акту перевірки про включення до податкового кредиту квітня 2009 р. ПДВ в сумі 865 грн. за відсутності податкової накладної ТОВ "Челек" не підтверджується даними податкового обліку позивача.

Загальна сума ПДВ, відображена в наданому позивачем Реєстрі отриманих податкових накладних за травень 2009 р., складає 157248,91 грн., відображено 157250 грн. Але податкова накладна з сумою ПДВ 1031 грн. в податковому кредиті травня 2009 р. взагалі відсутня ані від ТОВ "Челек", ані від будь-якого іншого постачальника. Всі податкові накладні та Розрахунок коригування від ТОВ "Челек", відображені в Реєстрі за травень, є в наявності, і досліджені експертом. Тому висновок Акту перевірки про включення до податкового кредиту травня 2009 р. ПДВ в сумі 1031 грн. за відсутності податкової накладної ТОВ "Челек" не підтверджується даними податкового обліку позивача.

На підставі податкових накладних ТОВ ВКФ «Політара» до податкового кредиту квітня 2010 року віднесено ПДВ у сумі 37326,66 грн. (п/н №28.2 від 02.04.2010 року у сумі 833,33 грн. номер запису в Реєстрі 5; п/н №28.1 від 07.04.2010 року у сумі 11875,00 грн. номер запису в Реєстрі 14; п/н №28.1 від 02.04.2010 року у сумі 11875,00 грн. номер запису в Реєстрі 16; п/н №44 від 19.04.2010 року у сумі 875,00 грн. номер запису в Реєстрі 44; п/н №64.1 від 29.04.2010 року у сумі 11868,33 грн. номер запису в Реєстрі 70).

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що позивачем двічі до складу податкового кредиту квітня 2010 року включена п/н №28.1 від 07.04.2010 року у сумі 11875,00 грн.

Дослідженням податкових накладних постачальників, що формують податковий кредит квітня 2010 р., встановлено, що ані податкові накладні, ані коригуючи розрахунки від ЗАТ "Київстар ОЗМ" в ньому відсутні. Тому висновок Акту перевірки про не відображення в податковому кредиті квітня 2010 р. коригуючого розрахунку від ЗАТ "Київстар С5М" на суму ПДВ 1117 грн. не підтверджується даними податкового обліку позивача.

Зазначені обставини встановлені судово-бухгалтерської експертизою, за висновками якої встановлено, що висновки Акту перевірки ДПІ щодо заниження ПДВ на загальну суму 465999 грн. документами бухгалтерського і податкового обліку ТОВ "Арво-Цемент" підтверджуються частково в сумі 13395 грн. (зокрема по епізоду по відображенню у податковому періоді січня, лютого 2009 року податкового кредиту у розмірі 1520,01 грн. (на підставі відсутніх податкових накладних ТОВ "Челек" : в січні 2009 року №2 від 27.01.2009 року у сумі 506,21 грн.; у лютому 2009 року №8 від 27.02.2009 року у сумі 1013,80 грн.) та по епізоду по відображенню у податковому періоді квітня 2010 року до складу податкового кредиту квітня 2010 року двічі п/н №28.1 від 07.04.2010 року у сумі 11875,00 грн.( 1520,01 + 11875,00 = 13395 грн.)

Разом з тим, з позовної заяві вбачається, що позивач не оскаржує правомірність податкового повідомлення рішення від 18.05.2011 року №0004772301 в частині визначення податкових зобовязань у сумі донарахування ПДВ на суму 16408 грн., до якої також включена сума 13395 грн., правомірність віднесення якої не підтверджено висновками експертизи, у звязку з чим, суд в цій частині не надає правову оцінку правомірності формування податкового кредиту на суму 16408 грн.

Щодо зазначення в акті перевірки про заниження податкових зобов'язань на суму 18333 грн. (не включені суми ПДВ від реалізації цементу ТОВ "ТД Архіп" за податковими накладними № 223 від 21.04.2010 та № 224 від 22.04.2010), суд зазначає наступне.

Дослідженням наданих Реєстрів виданих податкових накладних та Декларації з ПДВ за квітень 2010 р. встановлено: поставка цементу на загальну суму 60000 грн. (в т.ч. ПДВ 10000 грн.) покупцю ТОВ "ТД Архіп" підтверджена податковою накладною № 223 від 21.04. 2010, яка відображена в складі податкових зобов'язань ТОВ "Арво-Цемент" (запис № 57 в Реєстрі виданих податкових накладних за квітень 2010 р.). Поставка цементу на загальну суму 50000 грн. (в т.ч. ПДВ 8333,33грн.) тому ж покупцю підтверджена податковою накладною № 224 від 22.04.2010, яка відображена в складі податкових зобов'язань ТОВ "Арво-Цемент" (запис № 60 в Реєстрі виданих податкових накладних за квітень 2010 р.). Загальна сума податкових зобов'язань з ПДВ ТОВ "Арво-Цемент" за квітень 2010 р. в цьому Реєстрі визначена в сумі 319026,62 грн.

В рядку 1 Декларації з ПДВ за квітень 2010 р. платником відображена саме ця сума податкових зобов'язань 319027 грн., і це підтверджено в таблиці на стор. 31 Акту перевірки ДПІ. Тобто, податкові зобов'язання з ПДВ в сумах 10000 грн. та 8333,33 грн. за вказаними в Акті податковими накладними, які є складовими загальної суми 319027 грн., відображені в складі податкових зобов'язань з ПДВ ТОВ "Арво-Цемент" за квітень 2010 р.

А відтак висновки податкового органу в акті перевірки щодо заниження податкових зобовязань на суму 18333,33 грн. не підтверджено первинними документами податкового та бухгалтерського обліку позивача.

Щодо заниження податкового кредиту за травень 2010 р. на суму 216955 грн. у зв'язку з ненаданням до податкового органу Декларації з ПДВ за травень 2010р. та завищенням податкового кредиту на 13350 грн. (ПДВ у вартості товарів (послуг), отриманих від ТОВ "ТД "Архіп") суд зазначає наступне.

Згідно наданим документам податкового обліку ТОВ "Арво-Цемент" (Реєстр отриманих податкових накладних за травень 2010р., податкові накладні постачальників), загальна сума податкового кредиту травня 2010 р. складає 216954,63 грн. Судом встановлено, що віднесення до податкового кредиту ТОВ "Арво-Цемент" ПДВ в сумі 13350 грн., зокрема, на підставі податкових накладних ТОВ "ТД "Архіп" не є порушенням п. 7.4 Закону №168. Тому документами справи право ТОВ "Арво-Цемент" на податковий кредит у травні 2010 р. в загальній сумі 216955 грн. підтверджено.

Відповідно до копії поштового повідомлення про вручення поштового відправлення Декларація з ПДВ ТОВ "Арво-Цемент" за травень 2010 р., надіслана на адресу ДПІ в м. Сімферополі поштою 18.06.2010, була отримана посадовою особою податкового органу 21.06.2010.

У відповідності з пп. 4.1.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" № 2181-111 від 21.12.2000, декларація повинна бути подана протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. При цьому, згідно пп. 4.1.5 названого Закону, якщо останній день строку подання податкової декларації припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем строку вважається наступний за вихідним або святковим операційний (банківський). Оскільки 20 червня 2010 р. була неділя, то останнім днем своєчасного надання Декларації з ПДВ за травень 2010 р. був понеділок, 21.06.2010.

Повідомленням від 22.06.2010 ДПІ в м. Сімферополі повідомила платника, що отримана 21.06.2010 Декларація з ПДВ не визнана податковою декларацією, оскільки в ній не вказані обов'язкові реквізити, передбачені рядком 06 головної частини декларації (проте, не зазначено, які саме реквізити не вказані).

Згідно копії поштового повідомлення про вручення поштового відправлення, нова Декларація з ПДВ за травень 2010 р., повторна надіслана на адресу ДПІ в м. Сімферополі поштою 30.06.2010 була отримана посадовою особою податкового органу 02.07.2010 Повідомлення ДПІ в м. Сімферополі про невизнання податковою декларацією цієї повторної Декларації за травень в матеріалах справи відсутнє, тобто повторно надана Декларація з ПДВ за травень 2010 р., яка містить ті ж самі показники, що і перша Декларація, надана 21.06.2010, вважається прийнятою податковим органом.

А відтак зазначення в акті перевірки про ненадання ТОВ "Арво-Цемент' Декларації з ПДВ за травень 2010 р., є необґрунтованим та спростовується матеріалами справи.

Таким чином, матеріалами справи та експертним дослідженням підтверджується право ТОВ Арво-Цемент" на податковий кредит за період з квітня 2008 р. по грудень 2010 р. в загальній сумі 3684417 грн. (додаток 4 висновку судово-бухгалтерської експертизи).

Даними обліку ТОВ "Арво-Цемент" підтверджується податковий кредит з ПДВ за період з квітня 2008 р. по грудень 2010 р. в сумі 3684417 грн.

Відтак, приймаючи до уваги, що доказами, наявними в матеріалах справи, підтверджується факт сплати позивачем податку на додану вартість разом з ціною товару за договорами укладеними між ТОВ "Арво-Цемент" та ТОВ "Будівельна фірма "Елєфант" (ЄДРПОУ 34092508), ТОВ ТК "СІГМА Груп" (ЄДРПОУ 36583159), ТОВ "Будопт 2008" (ЄДРПОУ 36207109), ПП "Плутос-КО" (ЄДРПОУ 36365817) та ТОВ "ТД Архіп" (ЄДРПОУ 36869543), суд вважає помилковими висновки відповідача щодо порушення позивачем п.п.7.2.3 п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», у звязку з чим необґрунтованим є донарахування останньому суми податкового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 449591,00 грн. ( в межах заявлених позивних вимог)

Щодо позивних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18.05.2011 року № 0004772301 в частині нарахування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 116669,75 грн., то суд зазначає, що в цій частині позовні вимоги також підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Суд зазначає, що згідно спірного податкового повідомлення-рішення розмір штрафних (фінансових) санкцій визначений у відповідності до ст. 123 Податкового кодексу України (25%).

Водночас, при застосуванні норми п. 123.1. ст. 123 Податкового кодексу України, в частині регулювання відповідальності за вчинення порушень, допущених до 01.01.11, слід ураховувати норми статті 58 Конституції України та дію нормативних актів у часі.

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони помякшують або скасовують відповідальність особи.

Таким чином, суд зазначає, що податковий орган при визначенні розміру податкових зобовязань з податку на додану вартість за штрафними санкціями, які є мірою відповідальності, повинен виходити з норм ст. 58 Конституції України, застосовуючи норми п. 123.1. ст. 123 Податкового кодексу України, але в межах розміру відповідальності, який був встановлений п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

А відтак застосування п. 123.1. ст. 123 Податкового кодексу України для визначення суми штрафних санкцій в межах розміру відповідальності, передбаченої цією статтею, суд вважає необґрунтованим.

Суд зауважує, що виключно до повноважень податкового органу віднесено право визначення та нарахування штрафних санкцій, а відтак суд не має повноважень щодо втручання в компетенцію податкового органу та самостійно визначати обєкт оподаткування та відповідно з визначеного обєкту оподаткування розраховувати штрафну санкцію, у звязку з чим в частині визначення штрафної санкції у розмірі 116669,75, суд також вважає податкове повідомлення-рішення №0000881503/0 від 07.05.2010 року протиправним.

Приймаючи до уваги зазначене вище, суд вважає податкове повідомлення-рішення від 18.05.2011 року № 0004772301 в частині донарахування ПДВ на суму 449591,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 116669,75 грн. таким, що прийнято Державною податковою інспекцією в м. Сімферополі АР Крим протиправно, у звязку з чим підлягає скасуванню.

Згідно з ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Позивачем під час розгляду справи заявлялось клопотання про відшкодування та розподіл судових витрат в тому числі витрат на проведення експертизи.

Витрати на проведенням судових експертиз віднесено до виду судових витрат, в силу п. 3 ч. 3 ст. 87 КАС України.

Відповідно до частини 1 статті 92 КАС України витрати, пов'язані із проведенням судових експертиз, несе сторона, яка заявила клопотання про проведення судової експертизи

Граничний розмір компенсації витрат, пов'язаних із проведенням судових експертиз, встановлюється Кабінетом Міністрів України (частина 5 статті 92 КАС України).

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.2006 року №590 “Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави” встановлено граничний розмір компенсації витрат повязаних із проведенням судової експертизи, який не може перевищувати нормативну вартість проведення відповідних видів судової експертизи у науково-дослідних установах Міністерства юстиції України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 01.07.1996 року №710 “Про затвердження Інструкції про порядок і розміри відшкодування витрат та виплати винагороди особам, що викликаються до органів дізнання, досудового слідства, прокуратури, суду або до органів, у провадженні яких перебувають справи про адміністративні правопорушення, та виплати державним науково-дослідним установам судової експертизи за виконання їх працівниками функцій експертів і спеціалістів” встановлена нормативна вартість однієї експертогодини у науково-дослідних установах судової експертизи Міністерства юстиції України відповідно до ступеня важкості експертизи.

Згідно з платіжними дорученнями № 12410 від 31.10.2010 року, № 2411 від 01.11.2011 року та 2418 від 02.11.2011 року позивачем здійснена оплата проведеної експертизи всього у сумі у сумі 21975,00 грн.

Вартість експертизи відповідає граничним розмірам витрат на її проведення, визначеним постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.2006 року №590, що підтверджується калькуляцією.

Отже відповідно до статті 94 КАС України витрати, повязані із проведенням судово-економічної експертизи та сплати судового збору підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь позивача.

Під час судового засідання, яке відбулось 22.11.2011 року були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено у повному обсязі 28.11.2011 року.

Керуючись ст.ст. 160-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим від 18.05.2011 року № 0004772301 в частині донарахування ПДВ на суму 449591,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 116669,75 грн.

3.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим від 18.05.2011 року № 0004782301 про донарахування Товариству з обмеженою відповідальністю "Арво-Цемент" податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств в розмірі 631843,75 грн., в тому числі 505475,00грн. основного платежу і 126368,75грн. штрафних санкцій.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Арво-Цемент" ( ЄДРПОУ 35736782) 3,40 грн. судових витрат, та 21975,00 гривень витрат на проведення судово-бухгалтерської експертизи .

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя <підпис >Тоскіна Г.Л.

<Текст >