Постанова № 21672407, 01.12.2011, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

01 грудня 2011 р. (17:03) Справа №2а-7044/11/0170/15 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючої судді Тоскіної Г.Л., при секретарі Рульовій О.О., за участю:

представника позивача - Дербеньової Н.М.,

представника відповідача Калінчук К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Приватного підприємства "Спортивне агентство Мір"

до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим

про скасування податкового повідомлення-рішення

Суть спору: до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки звернулось з адміністративним позовом Приватне підприємство "Спортивне агентство Мір" (далі позивач) до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим (далі відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополь від 27.05.2011р. № 0005612301, яким приватному підприємству "Спортивне агенство Мір" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 12333,33 грн. і за штрафними санкціями в сумі 1,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Державною податковою інспекцією в м. Сімферополь проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП "Спортивне агентство Мір" з питань правових взаємовідносин з ПП «Кримспецтехнолоджи» за січень 2011 р. За результатам перевірки був складений акт N 5866/23-4/36393357 від 11.05.2011р, яким встановлено порушення 14.1.191 ст.14,185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за січень 2011р. в розмірі 12333,33 грн. На підставі зазначеного акта перевірки податковим органом прийняте податкове повідомлення-рішення від 27.05.2011р. № 0005612301, яким позивачу згідно з п.п. 54.3.2 р. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та відповідно до п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 12333,33 грн. і за штрафними санкціями в сумі 1,00 грн. Позивач зазначає, що спірне рішення прийнято з порушенням норм діючого законодавства, відповідачем невірно застосовані норми Податкового кодексу України. Позивач підкреслює, що висновки відповідача про нікчемність правочину, укладеному між позивачем та постачальником позивача, не відповідає фактичним обставинам справи, товарність господарської операції підтверджується первинними бухгалтерськими документами та наступним використанням отриманих послуг в господарської діяльності позивача з метою отримання прибутку, тому спірне рішення підлягає скасуванню.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 15.07.2011 року було відкрите провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

Представник позивача в судовому засіданні наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі з підстав, наведених у адміністративному позові, надав пояснення по суті спору.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що податкове повідомлення рішення, оскаржуване позивачем, було прийнято за результатами проведеної перевірки, у звязку з виявленням порушень податкового законодавства з боку позивача, на підставі та в межах закону, тому підстав для його скасування не має.

В обґрунтування правової позиції представник відповідача зазначив, що покупець ПП «Спортивне агентство «Мір» не могло отримувати товар (роботи, послуги) у ПП «Кримспецтехнолоджи» у звязку з тим, що ПП «Кримспецтехнолоджи» не здійснювало операцій по купівлі товару та послуг від постачальника ПП «ЕЧКІ» - по ланцюгу, а отже не могло мати таких обсягів товарної маси для її подальшої реалізації, у ПП «Кримспецтехнолоджи» відсутні основні фонди та виробничі потужності, транспортні засоби, що вказує про неможливість фактичного здійснення господарської діяльності між даними підприємствами. У звязку з чим, представник відповідача зазначив, що операції між ПП «Кримспецтехнолоджи» та ПП «Спортивне агентство «Мір» носять фіктивний характер та не спрямовані на реальне настання правових наслідків, а здійснені з метою отримання податкової вигоди шляхом формування “штучного” податкового кредиту по ланцюгу.

В обґрунтування правової позиції представник відповідача надав письмові заперечення на адміністративний позов.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши доказі по справі в їх сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Спортивне агентство «Мір» зареєстровано 20.10.2009р. Красногвардійською районною державною адміністрацією АРК за № 11271050001001007; станом на 11.05.2011р. перебуває на податковому обліку в ДПІ в М. Сімферополь; у перевіряємому періоді було платником податку на додану вартість на підставі свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ від 01.02.2010р. № 113266657, індивідуальний податковий номер -363933501171.

Судом встановлено, що посадовими особами Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка Приватного підприємства «Спортивне агентство «Мір» з питань правових взаємовідносин з ПП «Кримспецтехнолоджи» за січень 2011 р.

За результатам перевірки був складений акт N 5866/23-4/36393357 від 11.05.2011р, яким встановлено порушення 14.1.191 ст.14,185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за січень 2011р. в розмірі 12333,33 грн.

На підставі зазначеного акту відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.05.2011р. № 0005612301 на суму 12334,33 гривень, в тому числі, за основним платежем 12333,33 гривень, за штрафними санкціями 1,00 грн.

Перевіряючи обґрунтованість нарахування податкового зобовязання з податку на додану вартість та штрафних санкцій ПП «Спортивне агентство «Мір», суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно.

Тому, вирішуючи справу стосовно позовних вимог позивача щодо скасування податкового повідомлення - рішення, суд зобовязаний перевірити, чи є правомірними дії відповідача у звязку прийняттям такого повідомлення рішення, яким позивачеві визначені податкові зобовязання з податку на додану вартість та нараховані штрафні санкції.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим Кодексом України, який набрав чинності з 01.01.2011 року.

Відповідно до п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно з п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Таким чином, оплата товарів (послуг) відповідно до умов договору або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною, є підставою для виникнення права платника податку на податковий кредит.

Отже, виходячи зі змісту наведених норм Податкового кодексу України, до податкового кредиту підлягає включенню частина податку, сплачена (нарахована) платником податку, що придбав товари та послуги, їх постачальникам з метою подальшого використання у господарської діяльності, а відтак отримання податкової накладної, яка засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), є підставою для виникнення права платника податку на податковий кредит.

Перевіряючи реальність виконання договорів, укладених між позивачем ПП «Кримспецтехнолоджи», суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що у періоді, що перевірявся, ПП «Спортивне агентство «Мір» (Замовник) мав господарські відносини з ПП «Кримспецтехнолоджи» (Виконавець) на підставі договору на надання послуг №10 від 25.01.2011 року.

Відповідно до умов договору Замовник доручає, а Виконавець зобовязується надати послуги з організації і проведення учбово-тренувальних зборів .

Відповідно до п. 2.1 Договору його ціна сто десять тисяч гривень. Строк дії договору з 25.01.2011 року по 28.02.2011 року.

На виконання умов договору ПП «Кримспецтехнолоджи» були виписані рахунок-фактура №85 від 24.01.2011 року на загальну суму 42000,00 гривень, в тому числі ПДВ 7000,00 грн., рахунок № 86 від 24.01.2011 року на загальну суму 32000,00 гривень, в тому числі ПДВ 5333,33 гривень.

Матеріалами справи підтверджується, що згідно платіжного доручення №3 від 25.01.2011 року (призначення платежу - оплата рахунку-фактури №85 від 24.01.2011 року за послуги по проведенню учбово тренувальних зборів на суму 42000,00 грн., в тому числі ПДВ -7000,00 гривень), платіжного доручення №2 від 25.01.2011 року (призначення платежу - оплата рахунку-фактури №86 від 24.01.2011року за послуги по проведенню учбово тренувальних зборів на суму 32000,00 грн., в тому числі ПДВ 5333,33 гривень) позивачем була сплачена сума у розмірі 74000,00 грн., в тому числі ПДВ 12333,33 грн.

Таким чином, судом встановлено, що суми податку на додану вартість були сплачені ПП «Спортивне агентство «Мір», зазначені суми увійшли до складу ціни придбаних товарів та були перераховані на розрахунковій рахунок виконавця ПП «Кримспецтехнолоджи».

Судом встановлено, що позивачем від ПП «Кримспецтехнолоджи» була отримана податкова накладна № 114 від 31.01.2011 року на загальну суму 61666,67 грн. в т.ч. ПДВ 12333,33 грн.

Вказана суми податку на додану вартість, згідно податкової накладної № 114 від 31.01.2011 року, була включена до складу податкового кредиту у звітному періоді січня 2011 року.

Судом встановлено, що в акті документальної перевірки N 5866/23-4/ 36393357 від 11.05.2011р. зазначено, що згідно даних бази «Перелік платників ПДВ автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» встановлено, що ПП «Кримспецтехнолоджи»(продавець) на суму 12333,33 грн. сформувало податковий кредит ПП «Спортивне агентство «Мір» (покупець).

При цьому в акті зазначено, що згідно висновку № 173 від 23.03.2011р. відділу адміністрування ПДВ юридичних осіб ДПІ в м. Сімферополь до декларації з ПДВ № 9000660517 від 21.02.2011р. «ПП «Кримспецтехнолоджи» транзитер має взаємовідношення з підприємствами-податковими «ямами» - з ПП «ЕЧКІ» ЄДРПОУ 37230186, ІПН 372301801096, ДПІ в м. Сімферополь, стан «8» за січень 2011 року у сумі 406228 грн.»; ПП «ЕЧКІ» не задекларувало податкове зобов'язання з ПДВ за січень 2011р. в сумі 406228 грн.; місцезнаходження ПП «ЕЧКІ» не встановлено та внесено запис про відсутність за місцезнаходженням; ПП «ЕЧКІ» зареєстровано платником податку на додану вартість згідно свідоцтва № 100300185 від 06.09.10р.; у ПП «ЕЧКІ» не встановлено наявність власних складських, торговельних, виробничих та інших приміщень, які ПП «ЕЧКІ» могло б використовувати при здійсненні фінансово-господарської діяльності; ПП «ЕЧКІ» не звітувало до ДПІ в м. Сімферополь.

Посадовими особами податкового органу в акті перевірки вказано, що сума податкового кредиту за січень 2011 року була сформована («ПП «Кримспецтехнолоджи») за рахунок податкових накладних, отриманих при придбані будівельних матеріалів від підприємства-постачальника ПП «ЕЧКІ» на суму 406228 грн.

На підставі зазначеного вище, ДПІ в м. Сімферополь робить висновок про:

- фіктивність формування ПП «Кримспецтехнолоджи» податкового кредиту та неможливість здійснення постачання товарів(робіт,послуг) в січні 2011р.;

- проведення ПП «Кримспецтехнолоджи» транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, що мають стани відмінні від «0»;

- ПП «Кримспецтехнолоджи» діяло без належної обачності і йому мав бути відомий фактичний адміністративно-майновий стан підприємств-постачальників, умови ведення ними господарської діяльності та порушення, які ними допускалися;

- ПП «Кримспецтехнолоджи» працюючи в даному сегменті ринку, було обізнане щодо учасників цього ринку і налагоджених стабільних зв'язків;

-ПП «Кримспецтехнолоджи» не здійснювало операцій по купівлі товару та послуг від постачальника ПП «ЕЧКІ», а отже не могло мати таких обсягів товарної маси для їх подальшої реалізації;

-у ПП «Кримспецтехнолоджи» відсутні основні засоби та виробничі потужності, транспортні засоби, що вказує про неможливість фактичного здійснення господарської діяльності між даними підприємствами;

-здійснення «ПП «Кримспецтехнолоджи» фінансово-господарської діяльності поза межами правового поля, що в свою чергу свідчить про не набуття належним чином цивільно-правової дієздатності, фінансово-господарські взаємовідносини між вказаними підприємствами та контрагентами є фіктивними правочинами, та такими, що вчинені без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цими правочинами, таки правочини, укладені з ПП «ЕЧКІ», в силу ст. 215 ЦК України є нікчемними.

Матеріали справи свідчать, що документами первинного бухгалтерського обліку позивача підтверджується здійснення господарської операції з придбання послуг від ПП «Кримспецтехнолоджи» в січні 2011 року.

Судом встановлено, що з акту здачі приймання наданих послуг від 31.01.2011 року №ОУ-0004 на суму 74000,00 грн. вбачається, що контрагентом фактично надані послуги з організації тренувального процесу та проведення учбово-тренувального збору, прання тренувальної форми за договором № 10 від 25.01.2011р.

Оприбуткування позивачем отриманих від контрагента послуг підтверджується даними з оборотних відомостей, журналу-ордеру по балансовому рахунку "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" N 631, витрати у грошовій формі на оплату вартості послуг підтверджуються розрахунковими документами - випискою з розрахункового рахунку за 26.01.2011р., які наявні в матеріалах справи.

Тобто, позивач не придбавав у ПП «Кримспецтехнолоджи» будівельні матеріали, які контрагент отримував від ПП «ЕЧКІ» та за рахунок чого формував свій податковий кредит в розмірі 406228 грн. в січні 2011р., а відтак висновки податкового органу щодо неправомірності формування податкового кредиту ПП «Спортивне агентство «Мір» спростовується матеріалами справи.

Відповідно до пункту 184.1. ст. 184 Податкового кодексу України реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

Судом встановлено, що постачальник послуг, придбання яких є для позивача підставою для формування витрат і податкового кредиту з ПДВ, на момент вчинення відповідної господарської операції (січень 2011р.) був зареєстрований платником податку на додану вартість і мав право видавати податкову накладну № 114 від 31.01.2011р., яка оформлена у відповідності до наказу ДПА України від 21.12.2010р. № 969 і ст. 201 ПК України та є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом, тобто документом, який згідно з вимогами ст. 138 ПК України повинний підтверджувати витрати позивача, тобто дана податкова накладна № 114 від 31.01.2011р. не може вважається недійсною. Податковий кредит за цією операцією складається з суми податку на додану вартість, сплаченої позивачем за встановленою ставкою протягом січня 2011р. у зв'язку з придбанням послуг, виходячи з договірної (контрактної) вартості послуг.

Таким чином, із врахуванням вищезазначених обставин суд приходить до висновку, що на момент складання податкових накладних ПП «Кримспецтехнолоджи» було юридичною особою, зареєстровано як платник податку на додану вартість і тому відповідно до вимог Податкового кодексу України мало право на нарахування податку на додану вартість та складання податкових накладних.

Суд зазначає, що згідно положень пункту 198.2. статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається, зокрема, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Сукупний аналіз вищезазначених норм Податкового кодексу України свідчить про те, що право на податковий кредит виникає у платника податків лише після одержання податкової накладної, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, який містить в собі суму ПДВ, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з ПДВ.

Позивачем суми ПДВ були включені у склад податкового кредиту у тому звітному періоді, у якому були отримані товари, що підтверджено податковими накладними, оскільки включення таких даних позивачем без наявності податкових накладних було б безпідставним.

Таким чином, суд приходить до висновку про додержання позивачем вимог пункту 198.2. статті 198 Податкового кодексу України щодо періоду формування податкового кредиту та, як слідство, про відсутність порушення позивачем положень цієї норми Закону.

Фактичне отримання послуг позивачем для подальшого використання у господарській діяльності, зокрема з метою реалізації, також підтверджено матеріалами справи.

Судом встановлено, що фактично послуги, отримані в січні 2011р. від ПП «Кримспецтехнолоджи», надалі реалізовані покупцю нерезиденту Автономній некомерційній організації «Футбольний клуб «Іскра-Сталь»(Республіка Молдова, м. Рибниця) за ціною вище за ціну придбання на підставі договору від 10.01.2011р., що підтверджується копіями первинних бухгалтерських -документів: акт про надання послуг від 05.02.2011р. на суму 15450 доларів США, податкова накладна № 1 від 05.02.1011р. на суму 120510,00 грн., виписка банка від 25.01.2011р., договір від 13.01.2011р. про організацію учбово-тренувального збору в м. Євпаторія на 28 осіб.

Таким чином судом достовірно встановлено товарність операції щодо отримання послуг позивачем від ПП «Кримспецтехнолоджи».

Посилання представника відповідача на відсутність у контрагента ПП «Кримспецтехнолоджи» необхідних умов для здійснення відповідної господарської, діяльності, а саме: трудових ресурсів (персоналу), основних фондів, виробничих активів, складських приміщень та транспортних засобів, що, на думку представника відповідача, свідчить про нікчемність договору між позивачем та ПП «Кримспецтехнолоджи», суд вважає необґрунтованим виходячи з встановленої товарності господарської операції між позивачем та ПП «Кримспецтехнолоджи».

Водночас відповідно до пункту 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Суд вважає безпідставними висновки відповідача, покладені в основу спірного податкового повідомлення-рішення, про нікчемність укладеного позивачем з ПП «Кримспецтехнолоджи» договору, у звязку з чим зазначає наступне.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Відповідно до ч. 1 ст. 173, ст. 174 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод. Суб'єкти господарського зобов'язання - це учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), порушення якої згідно до ч. 1 ст. 207 ГК України тягне за собою визнання його судом недійсним повністю або в частині.

Як вбачається із вищевикладеного, загальні вимоги, додержання яких є необхідним для дійсності господарського зобов'язання та для дійсності угоди (правочину), співпадають.

Виходячи з положень розділу IV ГК України, господарські зобов'язання виникають на підставі угод, фактично складаючи їх суть, тобто ці два поняття співвідносяться як форма та зміст.

Отже, обов'язковими ознаками господарської діяльності у розумінні приписів статті З Господарського кодексу України є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; вона спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження.

В даному випадку між ПП «Кримспецтехнолоджи» та позивачем був укладений договір на надання послуг. Матеріали справи підтверджують виконання умов договору. Оплата за договорами була здійсненна позивачем в повному обсязі.

Зазначене свідчить про те, що укладення договору на надання послуг було спрямоване на реальне настання правових наслідків і при виконанні договору, зокрема, позивач діяв у межах діючого законодавства України.

Таким чином, викладене спростовує висновок відповідача, що даний правочин є нікчемним та суперечить інтересам держави та суспільства.

Суд зазначає, що ст. 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину, за якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частиною 2 ст. 215 ЦК України визначає, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Проте, норми закону, якою б прямо була встановлена недійсність вищевказаних договорів, укладених позивачем з контрагентами, відповідачем не наведено.

В силу ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

При цьому, відповідно до ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Суд вважає, що відповідачем належними доказами не доведено, в чому полягає не спрямованість укладених позивачем з ПП «Кримспецтехнолоджи» правочину на настання обумовлених ними правових наслідків, а також в чому полягає та чим підтверджується їх суперечність моральним засадам суспільства, а також порушення публічного порядку, спрямованість на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету.

Суд погоджується з доводами позивача про те, що добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законами обовязку щодо сплати податків, зборів (обовязкових платежів) вступає у звязку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обовязку іншими платниками податків, якщо інше не встановлено законом.

Крім того, суд виходить з того, що відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобовязання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосубєктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Суд зауважує, що головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом, а не актами податкової перевірки. Вказані ж в актах податкових органів недоліки, допущені суб'єктами господарювання при укладенні та виконанні договорів, не є підставою для визнання правочинів нікчемними, оскільки чинне законодавство не встановлює таких підстав нікчемності правочину.

При цьому, відповідно до ст. 2 та п. 11 ст. 10 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” № 509-ХІІ державні податкові інспекції на виконання покладених на органи державної податкової служби завдань та функцій наділені повноваженням подавати до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами.

Проте, жодною нормою законодавства органи ДПІ не наділені повноваженнями з визнання правочинів нікчемними.

В той же час, ч. 2 ст.19 Конституції України зобовязує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Матеріали справи свідчать про те, що спірний договір у встановленому законом порядку недійсними не визнано, а відтак є дійсними, направлені на настання реальних наслідків.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що висновки акту перевірки, згідно з якими податковий кредит ПП «Спортивне агентство Мір» за січень 2011 року у 12333,33 гривень від постачальника ПП «Кримспецтехнолоджи» сформований на підставі нікчемного правочину не знайшли свого підтвердження. Відповідно, донарахування позивачеві ПДВ у сумі 12333,33 гривень є безпідставним.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Обставини щодо фактичності здійснення господарської операції з отримання послуг від ПП «Кримспецтехнолоджи», на які платник податку посилається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого (сплаченого) ПДВ до податкового кредиту, відповідачем спростовані не були.

Відповідачем не наведено жодних доводів та не подано будь-яких доказів, які б могли свідчити про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди: безтоварний та/або фіктивний характер здійснених операцій, постійне придбання позивачем товару у посередників, контрагенти яких систематично протиправно не сплачували ПДВ до бюджету або мали ознаки фіктивного підприємництва тощо.

Податковий орган також не подав жодних доказів на підтвердження того, що платник податку (позивач у справі) діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення названої операції з поставки товару було одержання позивачем податкової вигоди. Не зазначено відповідачем й інших обставин, які могли б свідчити про недобросовісність платника (позивача у справі).

На думку суду, чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (по ланцюгу), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Звідси власне відсутність доказів сплати постачальниками позивача по ланцюгу ПДВ до бюджету не може слугувати достатньою підставою для зменшення податкового кредиту при відсутності обставин, які б свідчили про недобросовісність позивача як платника ПДВ.

До того ж, якщо контрагент по ланцюгу не виконав свого зобовязання по сплаті податку до бюджету чи не надав податкові декларації до податкового органу, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним відповідних сум ПДВ до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

На підставі викладеного суд прийшов до висновку, що у відповідача не було правових підстав для нарахування податкового зобовязання з податку на додану вартість на суму 12333,33 гривень, штрафних санкцій у розмірі 1 грн., нарахованих у звязку із виключенням цієї суми з податкового кредиту, який був сформульований відповідно до податкових накладних у період їх фактичного отримання позивачем.

Враховуючи встановлені судом обставини та наведені норми законодавства суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Під час судового засідання, яке відбулось 01.12.2011 року, були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено у повному обсязі 05.12.2011 року

Керуючись ст.ст. 160-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим від 27.05.2011р. № 0005612301, яким приватному підприємству "Спортивне агентство Мір" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 12333,33 грн. і за штрафними санкціями в сумі 1,00 грн.

3.Стягнути на користь приватного підприємства "Спортивне агентство Мір" з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 3,40 гривень.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Тоскіна Г.Л.