Постанова № 21663470, 27.02.2012, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" лютого 2012 року Справа № 5023/5029/11

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Барбашова С.В., суддя Білецька А.М.

при секретарі Гурдісовій Н.В.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 довіреність б/н від 09.06.2011 року

відповідача - ОСОБА_2, довіреність б/н від 09.01.2012 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ТОВ "Комарівський торговий дім", м. Південне, Харківська область (вх. № 5324 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 29 червня 2011 року по справі № 5023/5029/11

за позовом ТОВ "Слобожанський продкомбінат", смт. Чкаловське, Харківська область

до ТОВ "Комарівський торговий дім", м. Південне, Харківська область

про стягнення коштів

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2011р. позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 15804,18 грн., з яких - 14785,26 грн. сума основного боргу, 813,19 грн. доплата з урахуванням індексу інфляції, 205,73 грн. три відсотки річних за договором поставки №27/1-11 від 27.11.2009р.

Рішенням господарського суду Харківської області від 29 червня 2011 року (суддя Мамалуй О.О.) позовні вимоги задоволено, Стягнуто з відповідача заборгованість в розмірі 15804,18 грн., суму державного мита в розмірі 158,04 грн. та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, з посиланням на те, що позивач здійснив поставку товару, а відповідач свої обовязки щодо повної оплати поставленого товару належним чином не виконав.

Відповідач з рішенням господарського суду не погоджується, вважає його прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права, надав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволені позову відмовити, стягнути судові витрати у сумі 5079,02 грн. Свою позицію обґрунтовує відсутністю фактичних даних про дебетове сальдо в сумі 5798,19 грн., а також відсутністю доказів на підтвердження отримання товару відповідачем за накладними № ВН-0006434 на суму 01.12.2010р. та № ВН-0006456 від 02.12.2010 р. на суму 2829,97 грн. Крім того, вказує на розбіжність стягнутої судом заборгованості з непідтвердженими вимогами позивача.

Позивач вважає рішення суду законним та обґрунтованим, прийнятим відповідно до норм чинного законодавства, надав заперечення на апеляційну скаргу, в яких просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 17 серпня 2011 року по справі № 5023/5029/11 рішення господарського суду Харківської області від 29 червня 2011 року скасовано та прийнято нове рішення, яким в позові відмовлено. Стягнуто з позивача на користь відповідача 79,02 грн. державного мита по скарзі. В частині стягнення вартості адвокатських послуг в сумі 5000,00 грн. відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 22 листопада 2011 року по справі № 5023/5029/11 постанову Харківського апеляційного господарського суду від 17 серпня 2011 року скасовано, справу передано на новий розгляд до Харківського апеляційного господарського суду. Постанова мотивована тим, що суд апеляційної інстанції всупереч приписам пунктів 7, 8 частини 2 статті 105 Господарського процесуального кодексу України не встановив обставин справи з належною повнотою та не обґрунтував відповідними доказами підстави та періоду виникнення спірної заборгованості; не визначився із доказовою силою акту звірки розрахунків; не встановив обставини виникнення переплати та наявної різниці в розрахунках позивача щодо заявленої до стягнення суми заборгованості.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 15 грудня 2011 року розгляд апеляційної скарги відповідача призначено на 12 січня 2012 року.

Позивач надав заперечення на апеляційну скаргу, в яких зазначив про те, що поставка товару за період з 11.01.2010 р. по 24.12.2010 р. підтверджується відповідними видатковими накладними та довіреностями, які підписані уповноваженою особою відповідача. Позивач також зазначив, що заборгованість по спірних накладних № ВН-0006434 на суму 01.12.2010р. та № ВН-0006456 від 02.12.2010 р. на суму 2829,97 грн., які не були підписані з боку відповідача в звязку з відсутністю уповноваженої особи, підтверджується податковою накладною та актом звірки розрахунків станом на 01.01.2011р. Просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскаржуване рішення без змін.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 12.01.2012 р. розгляд апеляційної скарги відповідача відкладено на 16.02.2012 р. та запропоновано сторонам виконати у повному обсязі вимоги постанови Вищого господарського суду України від 22.11.2011 р., а також надати до суду апеляційної інстанції розрахунки щодо поставки товару і здійснення оплати за цей товар.

Відповідач надав додаткові пояснення по апеляційній скарзі та документальні докази на підтвердження оплати товару в сумі 135301,67 грн., а саме: відомості руху коштів по поточним рахункам ТОВ "Комарівський торговий дім" за період з 01.01.2010 р. по 31.12.2010 р.; копію прибуткового касового ордеру № 380 від 15.10.2010 р.

Позивач надав доповнення до заперечень на апеляційну скаргу, в яких навів розрахунок заборгованості відповідача за договором поставки № 27/1-11 від 27.11.2009 р. за період з 11.01.2010 р. по 02.12.2010 р., а також надав копії відповідних видаткових накладних за 2009 рік; акт звірки взаємних розрахунків станом на 01.01.10 р. та акт звірки взаємних розрахунків станом на 01.01.11 р., які складені в односторонньому порядку та не підписані відповідачем.

Крім того, позивач звернувся з клопотання про витребування у відповідача додаткових доказів, а саме: копії податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2010 р. та за січень 2011 р., копії реєстрів відповідача отриманих та виданих податкових накладних за грудень 2010 р.

Колегія суддів залишає надане клопотання позивача без задоволення за необґрунтованістю, оскільки вважає, що зазначені позивачем документи не мають прямого відношення до суті даного господарського спору та заборгованістю, яка стягується позивачем за договором поставки № 27/1-11 від 27.11.2009 р.

В судовому засідання 16.02.2012 р. відповідач надав клопотання про продовження строку вирішення спору за межами строків, визначених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України, на 15 днів, яке було задоволено колегією суддів.

Перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та наданих сторонами в підтвердження обставин справи доказів, надану в рішенні суду їх юридичну оцінку, дослідивши матеріали справи та правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення уповноважених представників сторін, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги відповідача, виходячи з наступного.

До господарського суду Харківської області звернувся позивач з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 15804,18 грн., з яких - 14785,26 грн. сума основного боргу, 813,19 грн. доплата з урахуванням індексу інфляції, 205,73 грн. три відсотки річних за договором поставки №27/1-11 від 27.11.2009р.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що за договором поставки за № 27/1-11 від 27.11.2009 р., укладеним між сторонами по справі, позивач здійснив поставку товару, а відповідач його отримав, однак оплату поставленого товару належним чином не здійснив, внаслідок чого виникла прострочена заборгованість в сумі 14785,26 грн., яка, за твердженнями позивача, підтверджується актом звірки взаємних розрахунків станом на 01.01.2011 р. за період з 11.01.2010 р. по 24.12.2010 р. Позивач зазначив про те, що вказаний акт був направлений відповідачу, але відповідач його не підписав, визначену заборгованість не сплатив.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача з позовом до господарського суду про стягнення суми заборгованості за поставлений товар в сумі 14785,26 грн. та нарахованих інфляційних та річних в порядку статті 625 Цивільного кодексу України за порушення відповідачем виконання грошового зобовязання.

Вирішуючи даний господарський спір, суд першої інстанції, на підставі наданих позивачем доказів, визнав встановленим факт поставки товару позивачем та наявність заборгованості відповідача в сумі 14785,26 грн. за договором № 27/1-11 від 27.11.2009 р., в звязку з чим керуючись статтями 526, 625 Цивільного кодексу України задовольнив позовні вимоги в повному обсязі.

Проте, колегія суддів не погоджується з даними висновками місцевого господарського суду.

Згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог статей 32, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Однак, з матеріалів справи вбачається, що судом першої інстанції при розгляді справи не взято до уваги та не надано належної оцінки всім доказам у справі в їх сукупності, не встановлено дійсного стану взаємовідносин сторін за договором; не зясовано періоди та підстави виникнення спірної заборгованості; не перевірено (на підставі дослідження наявних доказів) розмір боргу відповідача, не надано належної оцінки розбіжності в документальних доказах позивача (актом звірки, на який посилається позивач) та розміром заборгованості, що стягується, а всупереч процесуальним вимогам надано перевагу позиції позивача, що в свою чергу призвело до невірного висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача суми заборгованості.

Колегія суддів, повторно розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення встановила, що між ТОВ "Слобожанський продкомбінат" та ТОВ "Комарівський торговий дім" було укладено договір поставки № 27/1-11 від 27.11.2009р., за яким продавець зобовязаний передати у власність, а покупець - прийняти та оплатити молочну продукцію на умовах, передбачених договором зі строком дії до 31.12.2009р.

У пункті 10.2 договору зазначено, якщо сторони не заявляють про розірвання договору як мінімум за 20 днів до закінчення строку дії договору, то договір вважається пролонгованим на той же строк.

Як свідчать матеріали справи жодна із сторін не заявила про розірвання договору, отже строк дії договору вважається пролонгованим.

Статтею 265 Господарського кодексу України передбачено, що одна сторона - постачальник зобовязується передати у зумовлені строки другій стороні - покупцеві товар, а покупець зобовязується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.

Предметом даного господарського спору є матеріальна правова вимога про стягнення з відповідача заборгованості за договором № 27/1-11 від 27.11.2009р.

При цьому позивач посилається на те, що у відповідача обчислюється заборгованість станом на 31.12.2009 р. в розмірі 5793,19 грн., а також на те, що за період з 11.01.2010 р. по 24.12.2010 р. позивачу було поставлено товар на суму 133621,03 грн., а сплачено відповідачем всього 135301,67 грн.

Як свідчать матеріали справи, позивачем на підтвердження факту поставки товару в 2010 році надані видаткові накладні на суму 133621,03 грн. (а.с. 21-46, т. 1), які підписані з боку відповідача, а також довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, що свідчить про отримання відповідачем товару за вказаними накладними. Даний факт не заперечується самим відповідачем.

Позивач зазначає про те, що відповідачу також був поставлений товар на суму 7842,74 грн. за накладною № ВН- 0006434 від 01.12.2010р. та на суму 2829,97 грн. за накладною № ВН 0006456 від 02.12.2010р. При цьому, як вказує позивач, вказані накладні не були підписані з боку відповідача в звязку з відсутністю уповноваженої особи. Однак, на думку позивача, здійснення господарської операції по вказаним накладним підтверджується податковою накладною та актом звірки розрахунків станом на 01.01.2011р.

Колегія суддів вважає, що в даному випадку податкова накладна не є безперечним доказом на підтвердження факту поставки позивачем товару за накладними № ВН- 0006434 від 01.12.2010р. та на суму 2829,97 грн. та за накладною № ВН 0006456 від 02.12.2010р., оскільки наявність чи відсутність будь-яких зобовязань сторін підтверджується перш за все первинними документами бухгалтерського обліку договором, накладними, рахунками, тощо. В даному випадку у відповідності з умовами договору (п.п. 1.2, 4.2) кількість та асортимент товару, який передається, визначаються згідно накладним на фактичний відпуск товару, тобто фактичне постачання та підставою оплати покупцем товару є саме видаткова накладна. В свою чергу податкова накладна може оцінюватись в сукупності з іншими певними засобами доказування у відповідності з приписами статей 32-36, 43 Господарського процесуального кодексу України.

Отже, позивачем не надано ані до місцевого господарського суду, ані до суду апеляційної інстанції первинних документів бухгалтерського обліку на підтвердження отримання відповідачем товару в сумі 7842,74 грн. за накладною № ВН- 0006434 від 01.12.2010р. та в сумі 2829,97 грн. за накладною № ВН 0006456 від 02.12.2010р.

Також, позивачем не підтверджено документально дебетове сальдо станом на 31.12.2009 р. в сумі 5793,19 грн.

Посилання позивача на акт звірки взаємних розрахунків станом, в якому зазначено дебетове сальдо є 31.12.2009 р. в сумі 5793,19 грн., дебетове сальдо в сумі 7842,74 грн. за накладною № ВН- 0006434 від 01.12.2010р. та дебетове сальдо в сумі 2829,97 грн. за накладною № ВН 0006456 від 02.12.2010р., колегія суддів до уваги не приймає, оскільки вказаний акт звірки складений та підписаний одноособово з боку позивача, він не є підставою для сплати боргу у зазначеній ним сумі, тому що акт звірки за своїм призначенням носить інформаційний характер, він не відповідає ознакам первинного документа, оскільки ним не фіксується господарська операція, розпорядження або дозвіл на проведення господарської операції.

Отже, заборгованість відповідача в сумі 16465,40 грн. (7842,74 + 2829,97 + 5793,19) є документально необґрунтованою.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що позивач поставив товар за період з 11.01.2010 р. по 24.12.2010 р. за видатковими накладними на загальну суму 133861,67 грн., відповідач його отримав.

Згідно наданої відповідачем банківської виписки за період з 01.01.2010 р. по 31.12.2010 р., а також копії прибуткового касового ордеру відповідачем сплачено позивачу 135301,67 грн., що свідчить відсутність заборгованості відповідача перед позивачем.

Здійснив аналіз матеріалів справи, надав правову оцінку наявним в матеріалах справи документам, колегія суддів звертає увагу на необґрунтований розрахунок суми боргу, яка заявлена позивачем до стягнення, оскільки загальна вартість товару за накладними від 01.12.2010 № ВН-0006434 на суму 7 842,74 грн. та від 02.12.2010 № ВН-0006456 на суму 2829,97 грн., навіть з урахуванням згаданої переплати, є меншою, ніж 14785,26 грн. основного боргу, на стягненні якого наполягає позивач, а з урахуванням дебетового сальдо на 31.12.2009 р. в сумі 5793,19 грн., сума є більшою, ніж заборгованість, що є предметом позовних вимог.

З огляду на вищевикладене та враховуючи те, що з матеріалів справи не вбачається доказів порушення відповідачем своїх зобовязань за договором, а також позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту наявності заборгованості відповідача за отриманий ним товар, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ "Слобожанський продкомбінат" в частині стягнення з відповідача суми заборгованості в розмірі 14785,26 грн. є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Стосовно позовних вимог щодо стягнення з відповідача інфляційних та річних на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, колегія суддів вважає їх безпідставними в звязку з недоведеністю факту порушення відповідачем грошового зобовязання.

Таким чином, на думку колегії суддів, висновки господарського суду, викладені в оскаржуваному рішенні, є помилковими та передчасними, оскільки ґрунтуються на наданих позивачем необґрунтованих належним чином доводах, які не можуть бути належними доказами по справі, що спростовується вищевказаним. В свою чергу відповідачем надані належні докази на підтвердження виконання договірних зобовязань, в звязку з чим рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Колегія судді вважає вимогу відповідача про сплату вартості адвокатських послуг у сумі 5000, 00 грн. такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Стаття 44 Господарського процесуального кодексу України передбачає відшкодування в якості судових витрат сум, які були понесені стороною за сплату державного мита, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвоката.

В контексті цієї норми, судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають оплаті лише у тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги були надані, та їх сплата підтверджується договором та фінансовими документами.

Як свідчать матеріали справи, відповідач не довів понесення витрат по оплаті послуг адвоката, в матеріалах справи відсутні докази виконання робіт адвокатом та оплати його послуг, так як надана квитанція до прибуткового касового ордеру №21 ФОП ОСОБА_2 не підтверджує надання адвокатських послуг та витрати саме відповідача, відсутні передбачені бухгалтерським обліком первинні документи, підтверджуючи витрати відповідача, повязані з оплатою послуг адвоката. В звязку з чим вимоги апеляційної скарги в зазначеній частині задоволенню не підлягають.

З огляду на зазначене та керуючись статтями 32-34, 43, 99, 101, 102, пунктом 2 статті 103, пунктами 1, 4 частини 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Продовжити строк вирішення спору за межами строків, визначених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України, на 15 днів.

Апеляційну скаргу ТОВ "Комарівський торговий дім", м. Південне, Харківська область задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 29.06.11 р. у справі № 5023/5029/11скасувати та прийняти нове рішення.

В позові відмовити.

Стягнути з ТОВ " Слобожанський продкомбінат" ( 63544, Харківська область, Чугуївський район, смт. Чкалівське, вул. Леніна,1, код ЄДРПОУ 31293235) на користь ТОВ " Комарівський торговий дім" ( 62461, Харківська область, Харківський район, м. Південне, вул. Кірова, б. 72, код ЄДРПОУ 33092580) 79,02 грн. державного мита, сплаченого за подачу апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

В частині стягнення з позивача - ТОВ " Слобожанський продкомбінат", вартості адвокатських послуг у сумі 5000,00 гр. відмовити.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя Істоміна О.А.

суддя Барбашова С.В.

суддя Білецька А.М.

Повний текст постанови підписаний 21.02.2012 року.