Постанова № 21663293, 22.02.2012, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" лютого 2012 р.Справа № 10-26/17-3770-2011

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

головуючого судді Жекова В.І.,

суддів Лашин В.В., Сидоренко М.В.

секретар судового засідання Щербатюк О.В.

(склад колегії суддів змінено на підставі розпорядження в.о. голови суду №119 від 21.02.2012р.)

Представники сторін у судове засідання не з'явились

розглянувши апеляційну скаргу

Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія Соверен”

на рішення Господарського суду Одеської області

від 11.01.2012р.

у справі № 10-26/17-3770-2011

за позовом Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „Соверен”

до Приватного акціонерного товариства „Міська страхова компанія”

про стягнення 1845,77 грн.

Ухвалою Одеського апеляційного Господарського суду від 07.02.2012 р., яка надіслана учасникам процесу 08.02.2012р., розгляд апеляційної скарги призначено на 22.02.2012р.

Учасники судового процесу відповідно до статті 98 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлялись про час і місце розгляду апеляційної скарги.

19.09.2011р. Приватне акціонерне товариство „Страхова компанія „Соверен” звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Приватного акціонерного товариства „Міська страхова компанія”, в якому просило стягнути з Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „Соверен” відшкодування завданої матеріальної шкоди в розмірі 1845, 77 грн.

Позов мотивований тим, що 08.04.2009р. у м. Києві на вул. Артема, 76 сталося зіткнення автомобіля LEXUS, реєстраційний номер НОМЕР_1, яким керувала ОСОБА_1, та автомобіля DAEWOO LANOS, реєстраційний номер НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_2

Відповідно до постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 12.06.2009р. ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні даного ДТП і притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.124 КпАП України. За результатами цієї дорожньо-транспортної пригоди автомобіль LEXUS, реєстраційний номер НОМЕР_1, отримав механічні пошкодження.

Обґрунтовуючи позов, ПАТ „Страхова компанія „Соверен” зазначає, що відповідно до звіту № 156 автотоварознавчого дослідження від 07.05.2009р., вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля LEXUS, реєстраційний номер НОМЕР_1, пошкодженого внаслідок ДТП, складає 4043, 24 грн.

Крім того, в обґрунтування позову ПАТ „Страхова компанія „Соверен” зазначає, що автомобіль LEXUS, реєстраційний номер НОМЕР_1, був застрахований в страховій компанії „Соверен” за договором № 1-317-005/08 від 26.06.2008р. та додатковою до нього угодою від 28.08.2008р. то відповідно до Страхового акту № 06/09-09 Т від 01.06.2009р. страхова компанія „Соверен” виплатила страхове відшкодування на користь власника автомобіля LEXUS, реєстраційний номер НОМЕР_1 в розмірі 3300,00 грн. (на підставі Акту виконаних робіт № 00000221 від 03.05.2009р. та квитанції № 00000221, відповідно до яких вартість відновлювального ремонту автомобіля становила 3800 грн., з врахуванням фрашизи 500 гривень, яка передбачена п.2.6. договору страхування).

Отже, до страхової компанії „Соверен” перейшло право вимагати відшкодування завданої шкоди в сумі 3300, 00 грн., але ПАТ „Міська страхова компанія” було частково відшкодовано завдану шкоду в сумі 1454, 23 грн., що підтверджується витягом з банківської виписки. Залишок заборгованості становить 1845, 77 грн.

На думку ПАТ „Страхова компанія „Соверен” ці обставини і стали підставою для звернення до Господарського суду з відповідним позовом щодо відшкодування матеріальної шкоди.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 21.09.2011р. (суддя Никифорчук М.І.) порушено провадження у справі та прийнято позовну заяву до розгляду. (а.с.1).

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 22.11.2011р. (суддя Смелянець Г.Є.) справа № 26/17-3770-2011 прийнята до провадження з присвоєнням справі № 10-26/17-3770-2011.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 11.01.2012р. (суддя Смелянець Г.Є.) позов Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „Соверен” задоволено частково; стягнуто з Приватного акціонерного товариства „Міська страхова компанія” (65125, м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, 2Б/1, код ЄДРПОУ 30244124) на користь Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія Соверен” (01034, м. Київ, вул. Олеся Гончара, 24, оф. 5А, код ЄДРПОУ 25264645, п/р 26508002745001 в ПАТ „Креді Агріколь Банк” м. Київ, МФО 300614) страхове відшкодування в сумі 749 грн.77 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 41 грн.82 коп., витрати на ІТЗ судового процесу в сумі 96 грн.76 коп.; в решті позовних вимог відмовлено.

Рішення мотивоване тим, що позивачем ПАТ Страхова компанія „Соверен” безпідставно при здійсненні розрахунку не врахований „коефіцієнт пропорційності”.

Не погодившись з вищезазначеним судовим рішенням Приватне акціонерне товариство „Страхова компанія „Соверен” звернулось до Одеського апеляційного Господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області у справі № 10-26/17-3770-2011 від 11.01.2012р. в частині відмови в позові в сумі 1105 грн. та винести нове рішення, яким стягнути з відповідача Приватного акціонерного товариства „Міська страхова компанія” страхове відшкодування в сумі 1105 грн.; в іншій частині рішення залишити без змін; судові витрати позивача покласти на відповідача в повному обсязі.

Відповідно до ч.2 ст.101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм попередньою судовою інстанцією належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм матеріального та процесуального права, згідно з вимогами ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 06.04.2009р. відбулося ДТП за участю транспортних засобів: автомобілю LEXUS RX, державний номер НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_1. та автомобілю Daewoo Lanos, державний номер НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_2, що підтверджується наявної в матеріалах справи довідки про дорожньо-транспортну пригоду Відділу ДАЇ з обслуговування Шевченківського району м. Києва № 8374370 від 04.06.2009р., згідно з якою 06.04.2009р. о 19 год. у м. Києві по вул. Артема, 76, стався наїзд на транспортний засіб, що стоїть, внаслідок порушення водієм Daewoo Lanos правил маневрування, власником автомобілю LEXUS RX являється ОСОБА_1, що підтверджується відповідним свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу.

Крім того, ОСОБА_1 являється і страхувальником майнових інтересів щодо автомобілю LEXUS RX, що підтверджується договором страхування транспортного засобу № 1-317-005/08 від 26.06.2008р., який було укладено між Закритим Страховим Акціонерним Товариством „Соверен” (надалі за текстом договору Страховик), від імені якого діє на підставі статуту Голови Правління Грохольська С.О., і ОСОБА_1 (надалі за текстом договору Страхувальник), що мешкає за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.14-15).

За умовами вищезазначеного договору, відповідно до пункту 1.1. договору визначено, що страховик зобовязується у разі настання страхового випадку виплатити страхувальнику страхове відшкодування в межах передбаченого п.2.2. цього договору розміру страхової суми на умовах і в обсязі, визначених цим Договором, Правилами добровільного страхування наземного транспорту від 12.11.2007р. ЗСАТ „Соверен”, затверджених Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України (надалі за текстом-Правила), а Страхувальник зобовязується вчасно і в повному обсязі сплатити страховий платіж і виконувати інші умови договору.

Пунктом 2.1. договору визначено, що предметом договору страхування є майнові інтереси Страхувальника, які не суперечать закону, повязані з володінням, користуванням і розпорядженням наступним транспортним засобом (надалі за текстом договору-ТЗ): марка автомобіля TOYOTA; модель автомобіля RAV 4; ідентифікаційний номер (номер кузову) НОМЕР_3; державний номер НОМЕР_1; рік випуску 2005; власник автомобіля ОСОБА_1

Відповідно до пункту 2.2. договору визначено, що страхова сума становить 131000, 00 грн.

Згідно з пунктом 2.2. договору встановлено, що страховий тариф за цим договором становить 5,3% від страхової суми, передбачені п.2.2.

Положеннями пункту 2.4. договору визначено, що загальний страховий платіж за цим договором становить 6943, 00 грн.

Відповідно до умов пункту 9.1. договору визначено, щодо порядку та умов виплати страхового відшкодування, не передбачених даним розділом, сторони керуються відповідними положеннями Правил страхування засобів наземного транспорту страховика.

Крім того, до наявного в матеріалах справи додаткової угоди до Договору страхування транспортного засобу № 1-317-005/08 від 26.06.2008р. від 28.08.2008р. вбачається, що між Закритим Страховим Акціонерним Товариством „Соверен” (надалі за текстом договору-Страховик), від імені якого діє на підставі Статуту Голова правління Забарна С.О., і ОСОБА_1 (надалі за текстом договору Страхувальник), що мешкає за адресою: АДРЕСА_1 була укладена вищезазначена угода.

За умовами вищезазначеного договору відповідно до пункту 1 договору визначено відновити дію договору страхування транспортного засобу № 1-317-005/08 від 26.06.2008р.

Пунктом 3 договору визначено викласти п.2 договору страхування транспортного засобу № 1-317-005/08 від 26.06.2008р. у наступній редакції:

„2.1. Предметом договору страхування є майнові інтереси Страхувальника, які не суперечать закону, повязані з володінням, користуванням і розпорядженням наступним транспортним засобом (надалі за текстом договору ТЗ): марка автомобіля LEXUS; модель автомобіля RХ 350; ідентифікаційний номер (номер кузову) НОМЕР_4; державний номер НОМЕР_1, рік випуску 2007.; власник автомобіля ОСОБА_1

Пунктом 2.2. договору визначено, що страхова сума становить 280000, 00 грн.

Відповідно до умов п.14.16. Правил добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного), які затверджені ЗСАТ „Соверен” 12.11.2007р. встановлено, що у випадку, якщо страхова сума, яка встановлена у договорі страхування, виявиться менше дійсної вартості застрахованого предмету договору на дату страхового випадку, сума збиту відшкодовується пропорційно співвідношенню страхової суми і дійсної вартості.

Також з матеріалів справи вбачається, що страхувальником цивільно-правової відповідальності ТЗ - автомобіля Daewoo Lanos являється Марчук М.В., що підтверджується полісом обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ВВ/5747740, який укладений з ЗАТ „Міська страхова компанія” (страховик), найменування якого змінно на ПрАТ „Міська страхова компанія”, що підтверджується реєстраційними документами останнього. (а.с.79-80)

Відповідно до умов цього полісу 1-го типу, ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну становить 25500 грн., франшиза 0, строк дії з 02.04.2009р. по 01.04.2010р. включно.

З наявної в матеріалах справи постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 12.06.2009р. по справі №3-5149/09 вбачається, що ОСОБА_2 визнано винним у скоєні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП України. При цьому у постанові встановлено, що ОСОБА_2 порушив вимоги п.13.1. Правил дорожнього руху, згідно з якими водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен отримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу. (а.с. 20)

До наявного в матеріалах справи звіту від 07.05.2009р. № 156, який був складений ФОП ОСОБА_3 про визнання вартості матеріального збитку, завданого власнику ТЗ LEXUS RX, державний номер НОМЕР_1 вбачається, що вартість матеріального збитку, заподіяного власнику ТЗ LEXUS RX, державний номер НОМЕР_1 внаслідок ДТП станом на 07.09.2009р. складає 4043, 24 грн. з ПДВ. (а.с. 21-41)

01.06.2009р. ПАТ „Страхова компанія „Соверен” затверджений Страховий акт № 06/09-09Т, згідно з яким сума страхового відшкодування становить 3300 грн. При цьому розрахунок суми страхового відшкодування здійснений ПАТ „Страхова компанія „Соверен” на підставі акту виконаних робіт № 00000221 від 03.05.2009р., який підписаний ПП ОСОБА_4, та згідно з яким вартість виконання робіт по сервісному та технічному обслуговуванню автомобілів становить 3800 грн. (а.с.9-10)

Відповідно до наявного в матеріалах справи платіжного доручення № 1058 від 05.06.2009р. вбачається, що позивач перерахував позивачу суму страхового відшкодування у розмірі 3 300 грн.(а.с.12).

З наявного в матеріалах справи листа від 15.12.2010р. за вих. № 350 вбачається, що ПАТ „Страхова компанія „Соверен” звернулось до ЗАТ „Міська страхова компанія” щодо відшкодування вартості заподіяних збитків в сумі 3300 грн. (а.с.47-48)

До наявної в матеріалах справи страхової справи № 334 вбачається, що ЗАТ „Міська страхова компанія” здійснений розрахунок страхового відшкодування від 25.01.2011р., згідно з яким розмір страхового відшкодування становить 1454 грн. 23 коп. (а.с. 51-52) З наявного розрахунку вбачається, що розрахунок суми страхового відшкодування здійснений ЗАТ „Міська страхова компанія” на підставі калькуляції, яка є додатком до звіту ФОП ОСОБА_3, та згідно з якою вартість відновлювальних робіт пошкодженого внаслідок ДТП автомобілю LEXUS RX становить 3369, 37 грн., без врахування ПДВ 673, 87 грн. Коефіцієнт відповідності (пропорційності) становить 0, 58% (страхова сума 280000 грн./дійсну вартість ТЗ 484808, 94 грн.; 3369, 37 грн. х 0, 58% - франшиза 500 грн. = 1454, 23 грн.)

Судова колегія апеляційної інстанції погоджується із доводами наведеними в оскаржуваному судовому рішенні, а відтак не погоджується із доводами наведеними в апеляційній скарзі виходячи з наступного.

Так, відповідно до вимог статті 1166 ЦК України визначено, що вимоги щодо загальних підстав відповідальності за завдану майнову шкоду, шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Приписами пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України визначено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Положеннями статті 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяні збитки.

Крім того, відповідно до приписів статті 27 Закону України „Про страхування” визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Положеннями статті 9 Закону України „Про страхування” встановлено, що страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник. Непрямі збитки вважаються застрахованими, якщо це передбачено договором страхування. У разі коли страхова сума становить певну частку вартості застрахованого предмета договору страхування, страхове відшкодування виплачується у такій же частці від визначених по страховій події збитків, якщо інше не передбачено умовами страхування.

Умовами п. 14.6 Правил добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного), які затверджені ЗСАТ „Соверен” 12.11.2007р., також встановлено, що у випадку, якщо страхова сума, яка встановлена у договорі страхування, виявиться менше дійсної вартості застрахованого предмета договору на дату страхового випадку, сума збитку відшкодовується пропорційно співвідношенню страхової суми і дійсної вартості.

Відповідно до Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 01.04.94 р. N 02-5/215 "Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди" та Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України № 04-5/239 від 29.12.2007 року "Про внесення змін та доповнень до роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 01.04.94 N 02-5/215 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди" вина конкретних осіб вирішується господарським судом самостійно за результатами дослідження всіх обставин та матеріалів справ, у тому числі матеріалів слідчих органів.

Отже, твердження апелянта щодо того, що господарським судом першої інстанції безпідставно було відмовлено в стягненні всієї суми відшкодування матеріальної шкоди з неврахуванням вимог абз. 2 ч. 1 ст. 12, ст. 29, ч. 5 ст. 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", колегією суддів апеляційної інстанції до уваги не приймаються виходячи з наступного.

Так, відповідно до приписів статті 27 Закону України „Про страхування” та статті 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Приписами пункту 2 статті 1187 ЦК України визначено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим обєктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Статтею 37.4 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів", в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Таким чином, з огляду на наведені норми закону, особами, відповідальними за завдані ПАТ „Страхова компанія Соверен” збитки є ПАТ „Міська страхова компанія” відповідно до положень Закону України „Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів” в межах, передбачених полісом обовязкового страхування цивільної відповідальності № ВВ/5747740.

Підпунктом 12.1. ст. 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" встановлено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Відповідно до вимог ст. 9 Закону України "Про страхування" франшиза це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих (12.1 ст. 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів").

Колегія суддів апеляційної інстанції також зазначає, що з наявного в матеріалах справи полісу обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ВВ/5747740 встановлена нульова франшиза.

Крім того, колегією суддів апеляційної інстанції не приймаються до уваги також доводи апелянта щодо того, що відповідно до приписів частини 4 статті 9 Закону України „Про страхування”: „Розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування.”, оскільки відповідно до приписів статті 9 Закону України „Про страхування” страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

З огляду на викладене судова колегія апеляційної інстанції зазначає, що при розгляді справи в апеляційному порядку апелянт не спростував викладені у рішенні суду обставин, а отже, відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Крім того, відповідно до вимог ст.38 ГПК України, (в редакції Закону № 2453 V1), забезпечення судового процесу доказами покладено виключно на сторони у справі.

Отже, з огляду на викладене, судова колегія апеляційної інстанції вважає, що рішення прийняте при повному зясуванні всіх обставин справи та таке, що прийняте з додержанням норм матеріального та процесуального права, а відтак останнє підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 86, 99, 101-105 ГПК України,

колегія суддів,

Постановила:

Рішення Господарського суду Одеської області від 11.01.2012 р. зі справи №10-26/17-3770-2011залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Жеков В. І.

Судді: Лашин В.В.

Сидоренко М.В.

Повний текст постанови підписано 27.02.2012р.