Постанова № 21663224, 23.02.2012, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.02.2012 № 6/345

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Вербицької О.В.

суддів: Андрієнка В.В.

Буравльова С.І.

за участю секретаря Горголь І.С.

за участю представників:

позивача: не зявився;

відповідача: ОСОБА_2, (дов. від 29.12.2011 року б/н);

ОСОБА_3, (дов. від 29.02.2011 року б/н);

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дюна»

на рішення господарського суду міста Києва

від 22.12.2011 року

у справі № 6/345 (суддя Бондаренко Г.П.)

за позовом ОСОБА_4

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дюна»

про стягнення 4879990,05 грн.

В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду міста Києва від 22.12.2011 року у справі № 6/345 за позовом ОСОБА_4 (далі позивач, ОСОБА_4.) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дюна» (далі відповідач, ТОВ «Дюна») про стягнення 4879990,05 грн. позов задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Дюна” (01001, м. Київ, вул. Михайлівська, 17-А, код ЄДРПОУ 22926583, п/р № 26000001324549 в ЗАТ “ОТП Банк”, МФО 300528) на користь ОСОБА_4 (02152, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 2949456, 00 грн. (два мільйони девятсот сорок девять тисяч чотириста пятдесят шість гривень) основного боргу; 283147,78 (двісті вісімдесят три тисячі сто сорок сім) грн. 78 коп. - інфляційних втрат та 140361,78 грн. (сто сорок тисяч триста шістдесят одну) грн. 78 - трьох відсотків річних, 24225,00 (двадцять чотири тисячі двісті двадцять пять) грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита та 224,20 (двісті двадцять чотири) грн. 20 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позову - відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ТОВ «Дюна» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_4 до ТОВ «Дюна» частково.

В обґрунтування апеляційних вимог відповідач зазначає, що при прийнятті спірного рішення, судом першої інстанції порушено норми процесуального права та невірно застосовано норми матеріального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.01.2012 року апеляційну скаргу ТОВ «Дюна» було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 10 год. 15 хв. 14.02.2012 року.

14.02.2012 року в судове засідання в апеляційній інстанції зявилися представники сторін.

В судовому засіданні представником позивача надано відзив на апеляційну скаргу, де ОСОБА_4 просить рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.02.2012 року розгляд справи відкладено на 23.02.2012 року на підставі п. 3 ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу.

21.02.2012 року через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від представника ТОВ «Дюна» надійшли письмові пояснення по справі.

23.02.2012 року в судове засідання в апеляційній інстанції зявились представники відповідача.

Представники позивача у судове засідання не зявились, про причини неявки суд не повідомили. Враховуючи те, що в матеріалах справи мають місце докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, колегія вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників позивача.

Крім того, відповідно до ст. 6 Конвенції Про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Оскільки, визначений ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, двохмісячний строк вирішення спору закінчився, а представники в судове засідання не являються, судова колегія вважає за можливе також застосувати положення Конвенції та здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників позивача.

Заслухавши пояснення представників відповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, дослідивши матеріали справи, судова колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга ТОВ «Дюна» щодо стягнення з відповідача 237960, 00 грн. підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України (далі по тексту ГПК України) апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_4 (далі - учасник) був учасником ТОВ “Дюна” (далі - Товариство) з належною йому на праві власності часткою в статутному фонді Товариства в розмірі 6%.

01.12.2008 р. ОСОБА_4 було подано ТОВ “Дюна” нотаріально посвідчену заяву про вихід зі складу засновників (учасників) Товариства з пропозицією Товариству, або іншим учасникам придбати його частку за 750000 доларів США.

18.03.2009 р. відбулися Загальні збори учасників Товариства (далі Загальні збори) на яких було прийнято рішення про відмову Товариства та учасників придбати у ОСОБА_4 його частки за ціною 750000 доларів США (питання 3 протоколу № 01/03/09 від 18.03.2009р.).

В свою чергу, питання про вихід учасника Загальними зборами не розглядалося.

Пунктом 28 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 р. № 13 “Про практику розгляду судами корпоративних спорів” передбачено, що при вирішенні спорів, пов'язаних із виходом учасника з товариства, господарські суди повинні керуватися тим, що відповідно до ЦК та Закону про господарські товариства учасник ТОВ чи ТДВ вправі у будь-який час вийти з товариства незалежно від згоди інших учасників та самого товариства. Вихід зі складу учасників товариства не пов'язується ні з рішенням зборів учасників, ні з внесенням змін до установчих документів товариства. У зв'язку з цим моментом виходу учасника з товариства є дата подачі ним заяви про вихід відповідній посадовій особі товариства або вручення заяви цим особам органами зв'язку. Положення установчих документів, які обмежують чи забороняють право на вихід учасника з товариства, є незаконними.

Статтею 125 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) передбачено, що зміни у складі учасників повного товариства можуть бути у зв'язку з:

1) виходом учасника повного товариства з його складу з власної ініціативи;

2) виключенням із складу учасників;

3) вибуттям із складу учасників з причин, що не залежать від учасника.

Порядок і особливості виходу, виключення та вибуття учасників зі складу повного товариства визначаються цим Кодексом, іншим законом та засновницьким договором.

Згідно ст. 126 ЦК України учасник повного товариства, яке було створене на невизначений строк, може у будь-який момент вийти з товариства, заявивши про це не пізніше ніж за три місяці до фактичного виходу із товариства.

Достроковий вихід учасника з повного товариства, що засноване на певний строк, допускається лише з поважних причин. Відмова від права вийти з повного товариства є нікчемною.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 130 ЦК України учасникові, що вийшов, якого виключено або який вибув з повного товариства з підстав, встановлених у статтях 126, 128 і 129 цього Кодексу, виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна частці цього учасника у складеному капіталі товариства, якщо інше не встановлено засновницьким договором.

Частиною 1 ст. 148 ЦК України передбачено, що учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право вийти з товариства, повідомивши товариство про свій вихід не пізніше ніж за три місяці до виходу, якщо інший строк не встановлений статутом.

В свою чергу, ч. 2 ст. 148 ЦК України, передбачено, що учасник, який виходить із товариства з обмеженою відповідальністю, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства.

За домовленістю між учасником та товариством виплата вартості частини майна товариства може бути замінена переданням майна в натурі.

Якщо вклад до статутного капіталу був здійснений шляхом передання права користування майном, відповідне майно повертається учасникові без виплати винагороди.

Порядок і спосіб визначення вартості частини майна, що пропорційна частці учасника у статутному капіталі, а також порядок і строки її виплати встановлюються статутом і законом.

Пунктом 2.6. Постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» встановлено, що не потребують доказування преюдиціальні факти, тобто встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони, в тому числі і в тих випадках, коли в іншому спорі сторони мали інший процесуальний статус (наприклад, позивач у даній справі був відповідачем в іншій, а відповідач у даній справі - позивачем в іншій).

Статтею 54 Закону України «Про господарські товариства» (далі - Закон) передбачено, що при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному капіталі. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі.

Учаснику, який вибув, виплачується належна йому частка прибутку, одержаного товариством в даному році до моменту його виходу. Майно, передане учасником товариству тільки в користування, повертається в натуральній формі без винагороди.

Згідно ст. 71 Закону учасник повного товариства, що було створено на невизначений строк, може в будь-який час вийти з товариства, попередивши про це не пізніш як за 3 місяці.

Вихід із товариства, що було створено на визначений строк, допускається лише при наявності поважних причин та за умови, що попередження про це надійшло не пізніш як за 6 місяців.

Якщо при виході учасника з повного товариства це товариство зберігається, то учаснику виплачується вартість його внеску відповідно до балансу, складеного на день виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі.

Учаснику, який вибув, виплачується належна йому частина прибутку, одержаного товариством у даному році. Майно, передане учасникам товариства тільки для користування, повертається в натуральній формі без винагороди.

В свою чергу, у листі Верховного Суду України від 01.08.2007 "Практика розгляду судами корпоративних спорів" зазначено, зокрема, що порядок виходу учасника з господарського товариства регламентовано статтями 126, 148 ЦК, статтями 54, 71 Закону.

Вихід учасника з товариства зумовлює припинення корпоративних відносин між учасником і товариством. Правовим наслідком виходу учасника є виникнення у товариства обов'язків щодо здійснення з ним розрахунків на його вимогу.

Пунктом 30 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 року № 13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» передбачено, зокрема, що у випадку неврегульованості в установчих документах вартість частини майна товариства, що підлягає виплаті, повинна відповідати вартості чистих активів товариства, що визначається в порядку, встановленому законодавством, пропорційно його частці в статутному капіталі товариства на підставі балансу, складеного на дату виходу (виключення). Розрахунок належної учаснику частини прибутку здійснюється на дату виходу (виключення) з товариства.

Частиною 1 ст. 66 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що майно підприємства становлять виробничі і невиробничі фонди, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства.

В свою чергу, п. 3.7 Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України від 28.12.2007 № 04-5/14, вартість частки майна товариства, належної до сплати учаснику, що виходить (виключається) з товариства, повинна визначатися з розрахунку вартості усього майна, що належить товариству, з урахуванням майнових зобов'язань товариства.

Майно підприємства обліковується на його балансі, де відображається вартість активів підприємства та джерел їх формування. Тому в основу розрахунку вартості частини майна товариства, належної до сплати учаснику, що виходить з товариства, за загальним правилом, повинна братись балансова вартість майна товариства, якщо інше не передбачене статутом товариства.

Відповідно до п. 5 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 «Баланс» (далі - Положення), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.03.99 № 87 (Зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 21 червня 1999 р. за № 396/3689) метою складання балансу є надання користувачам повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан підприємства на звітну дату. Пунктом 6 Положення передбачено, що у балансі відображаються активи, зобов'язання та власний капітал підприємства у тисячах гривень без десяткових знаків.

Таким чином, враховуючи, що статутом відповідача не встановлений інший порядок та строк виходу учасника з ТОВ «Дюна», датою виходу позивача з ТОВ «Дюна» є 01.03.2009 р.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, дата виходу ОСОБА_4 з Товариства (01 березня 2009р.) була встановлена у рішенні господарського суду міста Києва від 14.07.2011р. у справі № 32/351 за позовом ОСОБА_4 до ТОВ “Дюна”. Рішення господарського суду міста Києва від 14.07.2011р. у справі № 32/351 не оскаржувалось та набрало законної сили.

Також вищезазначеним рішенням було встановлено, що вартість частки майна, що підлягає виплаті позивачу, складає 237960, 00 грн., відповідно до даних балансу, складеного на 01.03.2009 року.

Частиною 2 ст. 35 ГПК України передбачено, що факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Таким чином, проаналізувавши вищевказані обставини справи та вимоги чинного законодавства, колегія суду приходить до висновку що позовні вимоги ОСОБА_4 до ТОВ «Дюна» про стягнення 4879990,05 грн. - підлягають частковому задоволенню, а саме щодо стягнення 237960, 00 грн. вартості частки майна відповідно до балансу, складеного на день виходу позивача з ТОВ «Дюна».

В той же час, колегія суду вважає за необхідне зазначити, що експертний висновок № 6440/10-19 від 29.04.2011р. у справі № 32/351 не може бути прийнятим до уваги, як належний та допустимий доказ у даній справі, оскільки не відповідає вимогам статей 32-34 ГПК України.

Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

З урахуванням викладеного, на думку апеляційної інстанції, ТОВ «Дюна» доведено належними та допустимими доказами, в розумінні вимог ст. 32, 33 ГПК України, свої апеляційні вимоги, а, отже, апеляційна скарга підлягає задоволенню.

В свою чергу, слід зазначити, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат та трьох відсотків річних підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В свою чергу, ч. 1 ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Отже, грошовим зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана сплатити гроші на користь другої сторони.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства (ч. 3 ст. 11 ЦК України).

Статтею 54 Закону України «Про господарські товариства» встановлено, що при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному фонді. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі.

Отже, при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю у товариства виникає обовязок сплатити йому вартість частини майна товариства, пропорційну його частці у статутному фонді товариства, або здійснити такий розрахунок на вимогу учасника та за згодою товариства у натуральній формі.

Аналогічну правову позицію про те, що з моменту повідомлення учасником товариства про вихід із складу учасників товариства з виплатою належної йому частки вартості майна у товариства настає обовязок сплатити цю суму у строки, визначені ст. 54 Закону України «Про господарські товариства», невиконання якого тягне наслідки, передбачені за прострочення виконання грошового зобовязання, визначені ст. 625 ЦК України, викладено в постанові Вищого господарського суду України від 12 жовтня 2011 року у справі № К25/173-09.

Зазначена правова позиція міститься також і в постанові Верховного Суду України від 12.12.2011 року у справі № 14/214(10).

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_4 щодо стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних підлягають задоволенню частково і становлять: 22 844,16 грн. інфляційних втрат та 11324,29 грн. трьох відсотків річних.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати пропорційно задоволених позовних вимог.

Таким чином, враховуючи викладене, судова колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що місцевий господарський суд не повно зясував обставини справи та не дав їм належну правову оцінку, допустив порушення норм матеріального права, що призвело до скасування рішення у справі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 101 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд ,-

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дюна» задовольнити.

Рішення господарського суду міста Києва від 22.12.2011 року у справі № 6/345 за позовом ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дюна» про стягнення 4879990,05 грн. скасувати повністю.

Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дюна» про стягнення 4879990,05 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дюна» (01001, м. Київ, вул. Михайлівська, 17-А, код ЄДРПОУ 22926583, п/р № 26000001324549 в ЗАТ “ОТП Банк”, МФО 300528) на користь ОСОБА_4 (02152, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 237960 (двісті тридцять сім тисяч девятсот шістдесят) грн. 00 коп. - основного боргу, 22844(двадцять дві тисячі вісімсот сорок чотири) грн.16 коп. інфляційних втрат та 11324 (одинадцять тисяч триста двадцять чотири) грн. 29 коп. трьох відсотків річних, 2235 (дві тисячі двісті тридцять пять) грн. 97 коп. - державного мита за розгляд справи в суді першої інстанції, 20 (двадцять) грн. 69 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Стягнути з ОСОБА_4 (02152, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дюна» (01001, м. Київ, вул. Михайлівська, 17-А, код ЄДРПОУ 22926583, п/р № 26000001324549 в ЗАТ “ОТП Банк”, МФО 300528) 28230 (двадцять вісім тисяч двісті тридцять) грн. 00 коп. - судового збору за подання апеляційної скарги.

Зобовязати господарський суд м. Києва видати відповідні накази.

Справу № 6/345 повернути до господарського суду м. Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддяВербицька О.В.

СуддіАндрієнко В.В.

Буравльов С.І.