Постанова № 21663208, 21.02.2012, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.02.2012 № 36/259

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Жук Г.А.

суддів: Яковлева М.Л.

Тарасенко К.В.

при секретарі судового засідання Марченко Ю.І.,

розглянувши апеляційну скаргу Заступника Київського транспортного прокурора

на рішення господарського суду міста Києва від 24.10.2011р.

у справі № 36/259 (суддя Трофіменко Т.Ю.)

за позовом Заступника Київського транспортного прокурора в інтересах держави в особі Київської міської ради

до 1) Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву

2) Приватного підприємства «Каліпсо-ХХІ», м. Київ

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні:

позивача: 1) Відкритого акціонерного товариства «Спеціалізоване управління протизсувних підземних робіт»

2) Головне управління комунальної власності міста Києва

відповідача 1: 1) Публічного акціонерного товариства «Київський річковий порт»

2) Міністерства інфраструктури України

про визнання недійсним договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 3830-А від 30.07.2007 року

за участю представників сторін:

від прокуратури: Бондарчук І.П. пос. № 179,

від позивача: не зявилися,

від відповідача 1: ОСОБА_1 дов. № 28 від 29.06.2011 року,

від відповідача 2: ОСОБА_2 дов. б/н від 03.01.2012 року,

від третьої особи - ВАТ «Спеціалізоване управління протизсувних підземних робіт»: не зявилися,

від третьої особи - Головне управління комунальної власності міста Києва: не зявилися,

від третьої особи - Публічне акціонерне товариство «Київський річковий порт»: ОСОБА_3 дов. № 01-29-689 від 05.07.2011 року,

від третьої особи - Міністерство інфраструктури України: ОСОБА_4 дов. № 5659/4/14-11 від 02.12.2011 року

ВСТАНОВИВ:

29.07.2011 року заступник Київського транспортного прокурора звернувся до господарського суду міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради з позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву (далі відповідач 1) та Приватного підприємства «Каліпсо-ХХІ», м. Київ (надалі відповідач 2) про визнання недійсним договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 3830-А від 30.07.2007 року, укладеного між Регіональним відділенням Фонду Державного майна України по м. Києву та приватним підприємством «Каліпсо-ХХІ» та зобовязання ПП «Каліпсо-ХХІ» звільнити комунальне майно: гранітну набережну по Набережному шосе вздовж Наводницького парку в м. Києві (інвентарний № 7549), передати обєкт оренди відкритому акціонерному товариству «Спеціалізоване управління протизсувних підземних робіт» у первинному стані.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що обєкт оренди передано в користування не уповноваженим на те органом, оскільки гранітна набережна по Набережному шосе є комунальним майном міста, знаходиться на балансі ВАТ «Спеціалізоване управління протизсувних підземних робіт» і є гідротехнічною спорудою, яка не може бути предметом оренди.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.09.2011 року (а.с.100, т. 1) до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача залучено Відкрите акціонерне товариство «Спеціалізоване управління протизсувних підземних робіт» (ВАТ «СУППР») (далі третя особа 1), на стороні відповідачів Відкрите акціонерне товариство «Київський річковий порт» (далі третя особа 2), Міністерство інфраструктури України (далі третя особа 3) із зобовязанням зазначених осіб надати суду: наказ ФДМ України про перетворення ДП «Київський річковий порт» у Відкрите акціонерне товариство «Київський річковий порт», письмові пояснення щодо предмету спору.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.09.2011 року (а.с.135, т.1) до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача залучено Головне управління комунальної власності міста Києва. Замінено третю особу ВАТ «Київський річковий порт» на Публічне акціонерне товариство «Київський річковий порт» у звязку із зміною назви юридичної особи.

Рішенням господарського суду міста Києва від 24.11.2011р. у справі № 36/259 у позові відмовлено повністю.

Приймаючи рішення у справі, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що укріплення берегу (90 п. метрів), яке передано за спірним договором є складовою частиною причалу «Парк Примакова», є обєктом державної власності і в комунальну власність не передавалося.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Заступник Київського транспортного прокурора подав апеляційну скаргу від 02.12.2011 року за № 24/112 з клопотанням про відновлення строку на апеляційне провадження, у якій просить рішення господарського суду м. Києва від 24.11.2011року у справі № 36/259 скасувати, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги прокурор посилається на те, що оскаржуване рішення є незаконним і необґрунтованим, прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, прокурор зазначає, що суд не врахував тієї обставини, що обєктом оренди за спірним договором є берегоукріплювальна споруда, яка є комунальною власністю територіальної громади м. Києва та перебуває на балансі ВАТ «Спеціалізоване управління протизсувних підземних робіт» і, відповідно, відповідач 1 не був уповноважений на розпорядження майном, яке не є його власністю.

УхвалоюКиївського апеляційного господарського суду від 29.12.2011року апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 31.01.2012року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 31.01.2012 року розгляд справи відкладено на 21.02.2012 року у звязку з необхідністю витребування додаткових документів та неявкою у судове засідання представників третьої особи - Головного управління комунальної власності міста Києва.

Прокурор (апелянт) у судових засіданнях підтримав апеляційну скаргу.

В судовому засіданні 21.02.2012 року представники відповідачів та представники третіх осіб на стороні відповідача 1 заперечили проти доводів апеляційної скарги, просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Представник позивача та представники третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача в судове засідання апеляційної інстанції не зявилися, причини не повідомили.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права встановила наступне.

Відповідно до статті 18 ГПК України, прокурор є самостійним учасником судового процесу. Згідно із статтею 361 Закону України «Про прокуратуру», представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчинюються у відносинах між ними або з державою.

Відповідно до частини першої статті 29 ГПК України, прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступати за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. прокурор самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

30.07.2007 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву (орендодавець за договором) та Приватним підприємством «Каліпсо-ХХІ» (орендар за договором) укладено договір оренди № 3830-А нерухомого майна, що належить до державної власності (а.с.16, т.1).

Відповідно до п.1.1 Договору орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування державне нерухоме майно частину берегоукріплення стінки річки Дніпро, довжиною 90 п.м., розміщене за адресою: Набережне шосе, парк «Наводницький», в Печерському районі м. Києва, що знаходиться на балансі ВАТ «Київський річковий порт» (змінене найменування - Публічне акціонерне товариство «Київський річковий порт») і не увійшло до його статутного фонду, вартість якого становить за експертною оцінкою станом на 30.06.2007 року становить 376 376,18 грн. Майно передано в оренду з метою розміщення стоянки плавзасобів.

Договір укладено строком на 10 років, що набуває чинності з моменту підписання його сторонами (п.10.1 Договору).

30.07.2007року вказане нерухоме майно передано орендодавцем орендарю на підставі акту приймання передачі (а.с.22, т.1).

Заявляючи позов у даній справі, прокурор посилається на те, що відповідач 1 безпідставно передав в оренду Приватному підприємству «Каліпсо-ХХІ» комунальне майно, що перебуває на балансі ВАТ «СУППР» (третя особа 1 у справі).

В обґрунтування апеляційних вимог прокурор зазначив, що ФДМ України по м. Києву (відповідач 1 у справі) не мав повноважень розпоряджатись майном, яке належить до комунальної власності територіальної громади м. Києва, оскільки на балансі ПАТ «Київський річковий порт» перебуває причал «Парк Примакова», а предметом оренди за спірним договором є частина берегоукріплення набережної річки Дніпро (90 п.м.), яка належить до власності м. Києва і як частина гранітної набережної, перебуває на балансі ВАТ «СУППР». В судових засіданнях прокурор наголосив, також, на те, що берегоукріплення набережної є гідротехнічною спорудою, передача в оренду яких суперечить вимогам Закону України «Про оренду державного і комунального майна». За вказаних підстав, посилаючись на ст. ст. 203, 215 ЦК України, прокурор просить суд визнати спірний договір оренди недійсним.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про оренду державного і комунального майна», цей Закон регулює особливості організаційних відносин, пов'язаних з передачею в оренду майна державних підприємств та організацій, підприємств, заснованих на майні, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності (далі - підприємства), їх структурних підрозділів; майнових відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності.

Статтею 2 цього Закону встановлено, що державну політику у сфері оренди здійснюють: Кабінет Міністрів України, а також Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо державного майна; органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим, - щодо майна, яке належить Автономній Республіці Крим; органи місцевого самоврядування - щодо майна, яке перебуває в комунальній власності.

Частиною 1 ст. 761 Цивільного кодексу України визначено, що право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права.

Згідно ст. 5 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендодавцями є: Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до статутного (складеного) капіталу господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), що є державною власністю, крім майна, що належить до майнового комплексу Національної академії наук України та галузевих академій наук, а також майна, що належить вищим навчальним закладам та/або науковим установам, що надається в оренду науковим паркам та їхнім партнерам; органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування управляти майном, - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, яке відповідно належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності.

Приймаючи рішення у даній справі суд першої інстанції суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог з огляду на те, що з документів, які наявні у матеріалах справи, вбачається, що складовою частиною причалу є частина укріплення берегу в межах причалу, належного ПАТ «Київський річковий порт» і предметом спору у даній справі є саме частина берегоукріплення причалу Парк Примакова (90 пог. метрів). В рішенні зазначено, що майно, яке передано в оренду за спірним договором, є державною власністю і в комунальну власність не передавалося, а на момент укладення Договору від 23.07.2004 р. заборони на передачу такого майна в оренду не існувало.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає такі висновки місцевого господарського суду необґрунтованими, такими що не відповідають обставинам справи з огляду на наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України № 311 від 05.11.1991 року підприємство спеціалізоване управління підземних протизсувних робіт (СУППР) передано з підпорядкування Державного комітету України по житлово-комунальному господарству у комунальну власність Київського міськвиконкому згідно з Актом прийому-передачі (т.1, а.с.34).

13.01.1992 р. виконавчим комітетом Київради прийнято рішення № 26 «Про формування комунального майна міста та регіонів» (а.с.29, т.1), згідно з яким затверджено Перелік комунального майна, яке перебуває у власності міста Києва, до якого, зокрема, входить Спеціалізоване управління підземних протизсувних робіт (а.с.32, т.1).

Дослідивши представлені в матеріалах справи Техніко робочий проект причалу пасажирської переправи в парку ім. Примакова у м. Києві, 1974 року, Технічний Паспорт № 1 гранітної набережної р. Дніпр, підпорної стінки от ПК14+60 до ПК18+88,1989 року (а.с.45-70, т.1), Паспорт Набережної, складений станом на 16.12.2008 року, договір оренди від 30.07.2007 року, колегією встановлено, що відповідно до рішення виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих від 07.08.1972р. № 1193 «Про відведення земельної ділянки Київському річковому порту під будівництво пасажирського річкового причалу в Печерському районі» Київському річковому порту було відведено земельну ділянку площею біля 0,2 га по Набережному шосе під будівництво пасажирського річкового причалу в Печерському районі. Земельну ділянку відведено за рахунок прибережної смуги парку ім. Примакова (нині парк «Наводницький», додаток № 2 до Техніко робочого проекту,1974 року) (а.с.95, т.2).

Будівництво гранітної набережної р. Дніпр, підпорної стінки от моста «Метро» до моста «ім. Патона», здійснено у 1982-1984 роках. При цьому, за технічними характеристиками укріплення берегової лінії має: довжину 428 п.м., висоту 2,2 п.м., товщину 0,9п.м., площу стінки 941,6 м. кв., площу верхнего променада 1968м.кв., ніжного 856 м.кв., сходів 72 м.кв.

Відповідно до рішення виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів № 1006 від 05.07.1982 року «Про введення в експлуатацію благоустрою дільниці набережної в парку ім. Примакова в Печерському районі м. Києва» затверджено Акт державної приймальної комісії від 21.05.1982 року про прийняття в експлуатацію від забудовника - Спеціалізованого управління підземних протизсувних робіт (СУППР) виконкому міської ради благоустрій частини набережної площею 1,65 га в парку ім.. Примакова в Печерському районі у м. Києві (а.с.50, т.1) та відповідно Додатку до даного Рішення майно передано на баланс Спеціалізованого управління підземних протизсувних робіт (а.с.51, т.1).

Згідно технічного паспорта гранітної набережної р. Дніпро та довідки про балансову належність ВАТ «СУППР» вказане майно довжиною 428 м. обліковується за інвентарним номером 7549 (а.с.46, т.1).

Рішенням Київської міської ради № 21/1076 від 22.01.2009р. (а.с.137, т.1) ВАТ «СУППР» безоплатно передано у володіння майно комунальної власності міста Києва в т.ч. гранітну набережну на Набережному шосе (інвентар. №№ 7543-7550). На виконання рішення КМР № 21/1076 від 22.01.2009р. між виконавчим органом Київської міської ради (КМДА) та ВАТ «СУППР» укладено угоду від 01.12.2099 року на володіння та користування майном територіальної громади м. Києва (а.с.37, т.1), до переліку якого включено гранітну набережну на Набережному шосе (інвентар. №№ 7543-7549).

ПАТ «Київський річковий порт» стверджує, що на балансі підприємства перебуває причал «Парк Примакова» (інвентарний № 1599), який знаходиться між мостами «Метро» та «ім. Патона» у парку ім. В. Примакова (на даний час парк «Наводницький») по Набережному шосе, в тому числі і берегоукріплення, що є предметом оренди та передано в тимчасове користування ПП «Каліпсо-ХХІ» (відповідач у справі) на підставі спірного договору.

Відповідно до матеріалів проекту будівництва (копія проекту представлена в матеріалах справи) причал складається з таких основних елементів, як: накопичувальна площадка, причальне пристосування, місток, бетонне оголення, доріжка з бетонних плит та металеве огородження. Інших обєктів, що знаходяться на балансі ПАТ «Київський річковий порт» в районі парку Примакова немає. Зазначене підтверджується представленим в матеріалах справи Актом інвентаризації майна від 19.06.2006 року, яке не увійшло до статутного фонду ВАТ «Київський річковий порт», затвердженого начальником РВ ФДМ України по м. Києву 03.07.1996 року (а.с.166-169, т.1).

Посилання відповідачів, на те, що на балансі ПАТ «Київський річковий порт» перебуває укріплення берегу р. Дніпро (предмет спірного договору оренди) в парку «Наводницький» (раніше парк ім. Примакова), як інвентарний обєкт під № 1591 не підтверджено наявними в матеріалах доказами, оскільки зазначений в Акті інвентаризації майна від 19.06.2006 року обєкт укріплення берега р. Дніпро у м. Києві за інвентарним № 1591 (а.с.168, т.1) включає причали №1, 2, 4, 5, 6 (260 м.п.) за іншою адресою і не стосуються парку «Наводницький».

Відповідно до представленого в матеріалах справи Рішення ВК Київської міської ради депутатів трудящих від 07.08.1972 року № 1193 «Про відведення земельної ділянки Київському річковому порту під будівництво пасажирського причалу в Печерському районі» (а.с.192, т.1) Київському річковому порту під будівництво причалу виділено 0,2 га по Набережному шосе.

З пояснень, наданих ПАТ «Київський річковий порт» та матеріалів Техно-робочого проекту «Причал пасажирської переправи в парку ім. Примакова в м. Києві» 1973р. (т.2, а.с.57-112) (пп.2.1 і 2.2 проекту) та згідно з експлікацією (а.с. 48-50 даного проекту) вбачається, що причал розташовано на території парку ім. В.Примакова приблизно за 400-450 м. вище моста «ім. Патона» (п.1.1 проекту) і складається з 8 елементів: причального пристрою (1) та накопичувальної площадки (3), які між собою зєднані перехідним мостиком (2), лавка для сидіння (4), бетонної огорожі (5), металевої огорожі (6), доріжки (7) та мощеного відкосу (8).

Відомостей про наявність у складі причалу укріплення берегу р. Дніпро (або його частини (90 м.п.), що є предметом спірного договору оренди, проект не містить.

В матеріалах робочого проекту благоустрою набережної р. Дніпро від ПК 14+60 до ПК 18+80 впродовж парка ім. Примакова (а.с.58, т.1) міститься акт обстеження берегової смуги р. Дніпро, яку згідно Рішення ВК Київської міської ради № 167 від 13.02.1981 року СУППР надано дозвіл на проведення благоустрою набережної з умовою збереження причалу для пасажирських суден в парку ім. Примакова при проектуванні благоустрою набережної у м. Києві від мосту «Метро» до мосту ім. Патона.

Гідротехнічною частиною Проекту благоустрою (а.с.64, т.1) передбачено укріплення берегової смуги на відрізку від скульптурної композиції «Ладья» до існуючого кріплення устоїв моста «ім. Патона». Набережна запроектована у вигляді підпірної стінки з променадом вздовж р. Дніпро, при цьому підпірна стінка облицьована гранітними блоками, а променад (нижня тераса) з гранітними сходами, що ведуть до води. Гідротехнічна частина проекту передбачає захист ґрунтового ряду від розмивання паводковими водами р. Дніпро з встановленням дренажу та водовідводів (а.с.69, т. 1).

З матеріалів справи вбачається, що в результаті проведеного забудовником СУППР благоустрою набережної в парку ім. Примакова у 1982-84 рр. існуючий за Техно-робочим проектом причалу мощений відкіс 8 (т.2, а.с.110-112) був замінений підпірною стінкою набережної (т.2, а.с.114-120) вздовж парка ім. Примакова від ПК 14+60 до ПК 18+88, всього 428 метрів погонних, в тому числі й вздовж накопичувальної площадки причалу (т.2, а.с.110).

Відтак, збудована гранітна набережна за проектом благоустрою набережної р. Дніпро вздовж парку ім. Примакова від ПК 14-60 до ПК 18-80 є гідротехнічною захисною спорудою (укріплення берегової смуги та захист від розмивання (а.с.47, т. 1).

З урахуванням меж земельної ділянки виділеної для будівництва причалу та представленої в матеріалах справи Експлікациї причалу в парке «ім..Примакова» (а.с.111, т.2) розмір причалу вздовж р. Дніпро (довжина причалу) становить близько 35 пог.м. (відстань від кута 4 до кута 5 26,03 м). Проте, підпірна стінка причалу, як частина берегоукріплення р. Дніпро (30 пог.м) не може бути обєктом оренди за спірним Договором (90 п.м. берегоукріплення), оскільки напроти неї в акваторії р. Дніпро розміщено причальний пристрій, який не є обєктом оренди за спірним Договором.

Спірний договір оренди не містить чіткого визначення обєкту оренди. В договорі не значиться в якому саме місці Набережного шосе (набережної Наводницького парку) розміщується обєкт оренди 90 погонних метрів частини берегоукріплення. Отже, зі змісту спірного договору оренди не вбачається, що обєкт оренди (частина укріплення берега р. Дніпро в м. Києві по Набережному шосе) взагалі має відношення до причалу «Наводницький парк» з інвентарним номером 1599 або є його частиною, оскільки набережна (укріплення берегу р. Дніпро) Наводницького парку тягнеться від мосту «Метро» до мосту «ім. Патона» та має, згідно Проекту благоустрою набережної в парку ім. Примакова довжину - 428 м. п. .

Відповідачі, посилаючись на розпорядження КМ України від 23.05.2007 р. № 306-р «Про передачу майна до сфери управління Мінтрансзв'язку» і спільний Наказ ФДМ України та Мінтрансзв'язку від 19.07.2007 року № 1211/614 «Про передачу державного майна» (зі змінами, внесеними спільним наказом ФДМ України та Мінтрансзв'язку від 19.09.2007 р. № 1514/827) стверджують, що Актом приймання-передачі державного майна, яке не увійшло до статутного фонду ВАТ «Київський річковий порт» від 19.09.2007 року Київському річковому порту передано «Причал «Парк Примакова» в тому числі берегоукріплення причалу «Парк Примакова» і даний обєкт значиться в Переліку майна (додаток № 1 до акту від 19.09.2007р) за під інвентарним номером 1599 (п.4 Переліку).

Судом апеляційної інстанції відхиляються таки твердження, як необґрунтовані, оскільки облікові (інвентаризаційні) документи, наявні в матеріалах справи, свідчать про те, що під інвентарним номером 1599 значиться лише «причал» парку Примакова (нині Парк Народницький), а не «укріплення берегу причалу» і тем більш не 90 п.м. берегоукріплення (обєкт спірного договору), оскільки з наведеного вище вбачається, що причал та набережна (укріплення берегу р. Дніпро) є різними спорудами.

Перелік (додаток № 1 до акту приймання-передачі державного майна від 19.09.2007 р.) не може бути належним чи допустимим доказом передачі до сфери управління Мінтрансзв'язку і як наслідок ВАТ «Київський річковий порт», частини укріплення берегу р. Дніпро (в тому числі 90 п.м. обєкту оренди за спірним договором), як окремої інвентарної одиниці.

Колегія звертає увагу на те, що причальний пристрій, до якого можуть швартуватися судна, розташовано (винесено) в акваторії р. Дніпро на відстані 20 метрів (т.2, а.с.85) від підпірної стінки набережної (накопичувальної площадки). Даний причал не є портовим причалом, де причальна стінка співпадає або може співпадати з берегоукріпленням річки.

Гранітна набережна, яка передана ВАТ «СУППР» (т.1, а.с. 60), згідно з Технічним паспортом має інвентарний № 7549 і за своїм призначенням (т.1, а.с.62-64) є укріпленням берегової лінії р. Дніпро.

За таких обставин, колегія визнає помилковим висновок місцевого господарського суду про те, що частина берегоукріплення річки є складовою частиною причалу.

За приписами ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Зміст правочину відповідно до положень статті 203 ЦК України не повинен порушувати положення законів, інших нормативно правових актів, прийнятих на основі Конституції України.

Так, відповідно до ч.2 ст. 4 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», що діяв на момент вчинення спірного договору не можуть бути обєктами оренди обєкти державної власності, що мають загальнодержавне значення і не підлягають приватизації відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного майна».

Згідно приписів України ч. 2 ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного майна» обєкти державної власності, що мають загальнодержавне значення приватизації не підлягають. Загальнодержавне значення мають обєкти, які забезпечують життєдіяльність держави в цілому, зокрема: акваторії причалів, причали всіх категорій і призначень, причальні та гідротехнічні споруди, набережні причалів, захисні споруди та системи сигналізації, портові системи інженерної інфраструктури, гідротехнічні захисні споруди, тощо.

Правила технічної експлуатації річкових портових гідротехнічних споруд, затверджені Наказом Мінтранспорту України від 29.03.2004 року за № 251 та зареєстровані Мінюстом України 27.07.2004 року за № 932/9531, які регламентують порядок експлуатації, підтримання в робочому стані та ремонту берегоукріплювальних споруд, а також акваторій рейдів і підхідних каналів у річкових портах України, визначають берегоукріплювальну споруду як гідротехнічну споруду для захисту берега від розмивання та обвалів, гідротехнічну споруду (ГТС) як споруду для використання водних ресурсів, а також для боротьби зі шкідливою дією вод, причальну споруду як гідротехнічну споруду для швартування суден. Пункт 2.1 Правил визначає основні структурні елементи системи річкових портових гідротехнічних споруд (ПГТС): причальні споруди та пристрої; загороджувальні споруди; берегоукріплювальні споруди; портові акваторії, рейди та підхідні канали.

Відповідно до ГОСТ 19185-73 «Гідротехніка. Основні поняття», ОСТ 31.0006-77 «Гідротехніка. Морські гідротехнічні споруди. Поняття та визначення» до гідротехнічних споруд відноситься: набережна (огороджувальна або захисна споруда уздовж берегової смуги); причал (гідротехнічна споруда, яка має швартовні та вбійні пристрої та призначена для стоянки, обробки та обслуговування суден).

У відзиві на позов (а.с.164, т.1) Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву погоджується з тим, що берегоукріплювальна стінка р. Дніпро не може бути обєктом оренди, оскільки, дана споруда є гідротехнічною і збудована для захисту берега від розмивання та обвалів, крім того, відповідно до Закону України «Про приватизацію державного майна» даний обєкт не підлягає приватизації і заборона на передачу таких обєктів в оренду визначена Законом України «Про оренду державного та комунального майна».

Заборона на передачу в оренду, зокрема гідротехнічних захисних споруд, до яких належать берегоукріплювальні споруди введена ще Декретом Кабінету Міністрів України «Про перелік майнових комплексів державних підприємств, організацій, їх структурних підрозділів основного виробництва, приватизація або передача в оренду яких не допускається» від 31.12.1992 р. № 26-92. Така заборона міститься у ст. 4 Закону України «Про оренду державного та комунального майна». Отже, частина укріплення берегу р. Дніпро у м. Києві (предмет спірного договору оренди) є не що інше, як гідротехнічна захисна споруда, передача якої в оренду суперечить законодавству України, чинному на час укладення спірного договору оренди. Таку ж позицію викладено у постанові Вищого господарського суду України від 31.08.2011 р. у справі № 30/376 зі спору про передачу в оренду аналогічної частини берегоукріплення р. Дніпро.

Проаналізувавши представлені в матеріалах справи докази в їх сукупності, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що майно - частина берегоукріплення стінки річки Дніпро, довжиною 90 п.м., розміщене за адресою: Набережне шосе (парк «Наводницький») в Печерському районі м. Києва належить до комунальної власності м. Києва, знаходиться на балансі ВАТ «СУППР», є гідротехнічною спорудою, яка не підлягає передачі в оренду в силу закону.

Частина споруди набережної річки Дніпро є штучною спорудою, призначеною для захисту берега від розмивання та обвалів і цей факт є загальновідомим, про що зазначає у своєму відзиві на позов відповідач та погоджується з тим, що обєкт оренди є гідротехнічною спорудою, яка входить до переліку обєктів які заборонено передавати в оренду (а.с.164, т.1).

Згідно зі ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, у тому числі шляхом звільнення (передачі, повернення) цього майна.

Оскільки відповідачем 1 передано відповідачу 2 частину укріплення берега р. Дніпро у м. Києві довжиною 90 пог.метрів (майно), розміщене за адресою: м. Київ, Набережне шосе, парк «Наводницький», яке фактично, як зазначено вище, є частиною гранітної набережної, що перебуває на балансі ВАТ «СУППР» та є комунальною власністю м. Києва, а не державною власністю, тому з урахуванням викладеного вимоги прокурора про звільнення набережної та передачі ВАТ «СУППР» також підлягають задоволенню.

Виходячи з наведеного колегія визнає обґрунтованими та правомірними позовні вимоги Київського транспортного прокурора про визнання недійсним Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 3830-А від 30.07.2007 року, як такого що суперечить вимогам Закону та укладеного Регіональним відділенням Фонду Державного майна України по м. Києву з перевищенням повноважень, оскільки РВ ФДМ не є органом уповноваженим управляти майном, що належить до комунальної власності територіальної громади міста.

Таким чином, оскаржуване судове рішення прийнято судом першої інстанції за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, висновки, викладені у рішенні місцевого господарського суду не відповідають обставинам справи, що відповідно до ст.104 ГПК України є підставою для скасування рішення господарського суду міста Києва від 24.10.2011 р. у справі № 36/259 та прийняття нового рішення про задоволення позовних вимог.

Судові витрати розподіляються згідно зі ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Заступника Київського транспортного прокурора на рішення господарського суду міста Києва від 24.10.2011р. у справі № 36/259 задовольнити.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 24.10.2011р. у справі № 36/259 скасувати .

3. Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги Заступника Київського транспортного прокурора в інтересах держави в особі Київської міської ради до Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву, Приватного підприємства «Каліпсо-ХХІ» задовольнити.

4. Визнати недійсним договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 3830-А від 30.07.2007 року, укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву та Приватним підприємством «Каліпсо-ХХІ», припинивши його дію на майбутнє.

5. Зобовязати Приватне підприємство «Каліпсо-ХХІ» (04071, м. Київ, вул.. Оболонська,7, код 33787458) звільнити комунальне майно: гранітну набережну по Набережному шосе вздовж Наводницького парку в м. Києві (інвентарний номер 7549), передати його Відкритому акціонерному товариству «Спеціалізоване управління протизсувних та підземних робіт» у первинному стані.

6. Стягнути з Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву (01032, МСП, 01601, м. Київ, б-р Шевченка, 50-Г, код 19030825) в дохід Державного бюджету України 160, 50 грн. в повернення судового збору за розгляд справи в першій інстанції, 21, 25 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

7. Стягнути з Приватного підприємства «Каліпсо-ХХІ» ((04071, м. Київ, вул. Оболонська, 7, код 33787458) в дохід Державного бюджету України 160, 50 грн. в повернення судового збору за розгляд справи в першій інстанції, 21, 25 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

8. Доручити господарському суду м. Києва видати накази.

9. Матеріали справи № 36/259 повернути до господарського суду м. Києва.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст. ст. 107-111 ГПК України.

Головуючий суддяЖук Г.А.

СуддіЯковлев М.Л.

Тарасенко К.В.