Постанова № 21663140, 22.02.2012, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

21.02.2012 р. справа №19/163/2011

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого:Діброви Г.І.

суддівБойченка К.І, Стойка О.В.

при секретарі Бліновій О.О.

від позивача:ОСОБА_1 за дов. № 11/01-12 від 11.01.12 р.

від відповідача:ОСОБА_2 за дов. № 1-3/3д-28 від 30.12.11 р.

Розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуДержавного підприємства "Ровенькиантрацит", м. Ровеньки

Луганської області на рішення господарського суду Луганської області від02.12.2011 року

у справі№ 19/163/2011 (суддя Косенко Т.В.)

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Інтерофіс Лімітед", м. Київ

до відповідачаДержавного підприємства "Ровенькиантрацит", м. Ровеньки

Луганської області

простягнення 450495 грн. 19 коп.

ВСТАНОВИВ:

У 2011 році Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерофіс Лімітед", м. Київ звернулося до господарського суду Луганської області з позовною заявою до Державного підприємства "Ровенькиантрацит", м. Ровеньки Луганської області про стягнення 450495 грн. 19 коп.

Рішенням господарського суду Луганської області від 02.12.11 р. позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерофіс Лімітед", м. Київ до Державного підприємства „Ровенькиантрацит”, м. Ровеньки Луганської області були задоволені частково. Стягнуто з Державного підприємства „Ровенькиантрацит” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Інтерофіс Лімітед” заборгованість у розмірі 310053 грн. 63 коп., інфляційні у розмірі 111619 грн. 31 коп. та 3% річних у розмірі 28796 грн. 76 коп. У задоволенні решти позовних вимог було відмовлено.

Відповідач, Державне підприємство "Ровенькиантрацит", м. Ровеньки Луганської області, з прийнятим рішенням не згоден, вважає його прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права України. Тому він звернувся з апеляційною скаргою, якою просить Донецький апеляційний господарський суд рішення господарського суду Луганської області від 02.12.11 р. скасувати та відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, яким просив суд апеляційної інстанції, рішення залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Судова колегія Донецького апеляційного господарського суду вважає за необхідне розглянути апеляційну скаргу, оскільки для зясування фактичних обставин справи достатньо матеріалів, що знаходяться в матеріалах справи № 19/163/2011 та наданих представниками сторін пояснень.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає справу та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду відповідає вимогам чинного законодавства України, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, Закрите акціонерне товариство „Луганська вугільна компанія” свої зобовязання за договором комісії №249/02 від 28.02.08 р., за яким комісіонер здійснював залізничні перевезення товару відповідача, а відповідач зобовязався відшкодувати витрати комісіонера та виплатити йому комісійну винагороду, виконала, що підтверджено актами здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) та звітами комісіонера про виконання робіт (надання послуг). Вказані документи підписані без будь-яких зауважень обома сторонами та скріплені печатками підприємств на загальну суму у розмірі 310053 грн. 63 коп.

ЗАТ „Луганська вугільна компанія” надіслало на адресу ДП „Ровенькиантрацит” вимогу б/н від 18.08.08 р. про погашення вказаної заборгованості, яку останній отримав 19.08.08 р., однак залишив без відповіді та задоволення.

04.06.09 року між Закритим акціонерним товариством „Луганська вугільна компанія” (кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Інтерофіс Лімітед” (правонабувач) було укладено договір уступки права вимоги №434/06, за яким кредитор уступив правонабувачу право вимоги боргу з Державного підприємства „Ровенькиантрацит” (боржник) перед кредитором за договором №249/02 від 28.02.08 р. на загальну суму у розмірі 310053 грн. 63 коп.

10.09.09 року позивач надіслав на адресу відповідача лист № 10-09/09-04 з повідомленням про заміну кредитора в зобов»язанні за договором № 249/02 від 28.02.08 р.

Оскільки відповідач заборгованість за договором № 249/02 від 28.02.08 р. не сплатив ані позивачу, ані первісному кредитору, позивач звернувся із позовом до господарського суду Луганської області із позовом про стягнення з Державного підприємства "Ровенькиантрацит", м. Ровеньки Луганської області заборгованості у розмірі 310053 грн. 63 коп., інфляційних у розмірі 111619 грн. 31 коп. та 3% річних у розмірі 28822 грн. 25 коп.

Дослідивши фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія дійшла висновку, що:

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визначається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених господарським кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботи, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматись від певних дій, а інший субєкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до приписів ст. 509 Цивільного кодексу України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку

Згідно норм ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов”язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов”язку не встановлений або визначений моментом пред”явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов”язок у семиденний строк від дня пред”явлення вимоги, якщо обов”язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У відповідності до приписів ст. 516 Цивільного кодексу України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Згідно приписів ст. 514 Цивільного кодексу України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 261 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до норми ст. 264 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

В даному випадку відповідач не довів суду належними засобами доказування факт того, що перебіг позовної давності для вимог позивача почався саме 26.08.08 року, оскільки відсутні докази наявності встановлення такого терміну виконання відповідачем його договірного зобов»язання перед первісним кредитором. До того ж, відповідач не довів судовій колегії факт відсутності у нього в бухгалтерському обліку підприємства спірної суми боргу за своїми зобов»язаннями з договору комісії та його списання в зв»язку з нібито пропуском строку позовної давності тощо. Одночасно з цим в матеріалах справи є наявними акти звірок розрахунків, підписані між ЗАТ „Луганська вугільна компанія” і ДП „Ровенькиантрацит” в 2009 році та скріплені печатками підприємств, в яких підприємством відповідача підтверджено борг за зобовязаннями, що виникли в тому числі і за договором комісії №249/02 від 28.02.08 р.

Таким чином, судом першої інстанції правомірно встановлено, що перебіг позовної давності для позивача не закінчився і у нього є право звертатися до суду з вимогами до відповідача про стягнення суми боргу.

Враховуючи те, що позивачем не пропущено строк позовної давності, та те, що на момент прийняття судом першої інстанції рішення по справі, відповідач, відповідно до вимог статей 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України, не надав письмових належних та допустимих доказів погашення боргу, Донецький апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції правомірно зроблений висновок про неналежне виконання відповідачем його договірних зобовязань всупереч вимогам статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України за мотивами, викладеними в постанові.

Таким чином, судова колегія вважає, що судом першої інстанції правомірно стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 310053 грн. 63 коп.

Статтею 611 Цивільного кодексу України зазначено, що у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитору зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судова колегія вважає, що оскільки позивач звернувся до суду 04.10.11 року, то до задоволення підлягають позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних у розмірі 107278 грн. 56 коп. за період з жовтня 2008 р. по вересень 2011 р., як збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов»язання з причини девальвації грошової одиниці України та 3% річних у розмірі 27930 грн. 31 коп. за період з 04.10.08 р. по 04.10.11 р., як плату за користування чужими грошовими коштами в період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов»язання в межах трирічного строку позовної давності і господарський суд правомірно визначив про часткове задоволення вимог позивача в цій частині, але визначив помилковий період нарахування інфляційних та 3% річних.

Таким чином, судова колегія вважає, що судом першої інстанції правомірно задоволено позовні вимоги позивача частково та правомірно стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 310053 грн. 63 коп. з частковою відмовою у задоволенні інших вимог, але в частині стягнення інфляційних та 3% річних судом першої інстанції невірно визначено період їх нарахування, тому до стягнення підлягають інфляційні у розмірі 107278 грн. 56 коп. та 3% річних у розмірі 27930 грн. 31 коп.

Доводи апеляційної скарги не прийняті судовою колегією до уваги, оскільки не підтверджені матеріалами справи та не впливають на правомірність прийнятого господарським судом рішення. Зокрема, не приймаються доводи заявника апеляційної скарги щодо ненадання позивачем до судового засідання суду першої інстанції оригіналу договору комісії № 249/02 від 28.02.08 р., оскільки відповідач не довів належними засобами доказування відсутність у нього з ЗАТ „Луганська вугільна компанія” правовідносин за договором комісії № 249/02 від 28.02.08 р., не спростував твердження позивача про наявність у відповідача боргу саме за договором комісії, що підтверджено наявними у справі первинними документами, зокрема, актами здачі робіт, звітами комісіонера, вимогою та актом звірки від 01.07.09 р., наявність будь-яких інших договорів комісії в цей період та т.і.

Отже, відповідно до статті 47 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення прийняте суддею за результатами дослідження усіх обставин справи.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Луганської області від 02.12.2011 р. у справі № 19/163/2011 ґрунтується на всебічному, повному та обєктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права України, але підлягає зміні в частині стягнення інфляційних та 3% річних, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по справі покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 103, 105, 117 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Ровенькиантрацит", м. Ровеньки Луганської області на рішення господарського суду Луганської області від 02.12.2011 р. у справі № 19/163/2011 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Луганської області від 02.12.2011 р. у справі № 19/163/2011 змінити в частині стягнення інфляційних та 3% річних.

Стягнути з Державного підприємства "Ровенькиантрацит", 94700, Луганська область, м. Ровеньки, вул. Комуністична, 6, ЗКПО 32320704 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерофіс Лімітед", 04053, м. Київ, пров. Киянівський, 3-7, ЗКПО 32962368 заборгованість у розмірі 310053 грн. 63 коп., інфляційні у розмірі 107278 грн. 56 коп., 3% річних у розмірі 27930 грн. 31 коп., витрати по сплаті державного мита у розмірі 4452 грн. 63 коп. та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 233 грн. 26 коп.

Доручити господарському суду Луганської області видати наказ.

В іншій частині рішення господарського суду Луганської області від 02.12.2011 р. у справі № 19/163/2011 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, направляється сторонам по справі в триденний строк та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд у двадцятиденний строк.

Головуючий Г.І. Діброва

Судді К.І. Бойченко

О.В. Стойка

Надр. 5 прим:

1 у справу;

2 позивачу;

3 відповідачу;

4 ДАГС;

5- ГС Луг. обл.

Ложка Н.Л.