Постанова № 21663121, 22.02.2012, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

22.02.2012 р. справа №36/115

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Скакуна О.А.,

суддівКолядко Т.М., Ломовцевої Н.В.

за участю представників сторін: від позивача:ОСОБА_1 за дов., від відповідача:не зявився, розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю „Залізпром” м.Суми

на рішення господарського судуДонецької області

від05.12.2011 року

у справі№36/115 (суддя Мальцев М.Ю.)

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю „Залізпром” м.Суми

до відкритого акціонерного товариства „Азовзагальмаш” м.Маріуполь Донецької області

простягнення 258691,16 грн. (згідно остаточних вимог) Товариство з обмеженою відповідальністю „Залізпром” м.Суми (далі по тексту - ТОВ „Залізпром” ) звернулося до господарського суду Донецької області з позовною заявою до відкритого акціонерного товариства „Азовзагальмаш” м.Маріуполь Донецької області (далі по тексту - ВАТ „Азовзагальмаш”) про стягнення 258691,16 грн., з яких 176449,01 грн. основного боргу, 10441,91 грн. пені, 58051,72 грн. інфляційних витрат, 13748,52 грн. 3% річних (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог №139 від 03.06.2011р.: т.1, а.с.90-91), у задоволенні якої рішенням від 05.12.2011 року по справі №36/115 відмовлено. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не довів факту невиконання відповідачем зобовязань щодо оплати за поставлений товар за видатковими накладними №ОтЗпс-02291 від 09.10.2008р., №ОтЗпс-02356 від 21.10.2008р., на які позивач посилається як на підставу заявлених позовних вимог.

Позивач з прийнятим рішенням суду першої інстанції не погодився і подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати як таке, що винесено при неповному зясуванні всіх обставин справи та з порушенням норм матеріального права, та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Скаржник вказує на те, що заявлений до стягнення борг є реальним і не заперечується відповідачем; недоведеним є факт сплати відповідачем попередньої оплати, однак суд першої інстанції визнав цей факт встановленим і рішення у справі прийняв, не оцінивши всі обставини по справі.

Представники сторін в судовому засіданні висловилися на підтримку своїх доводів та заперечень.

У звязку з необхідністю проведення сторонами звірки розрахунків та надання додаткових документів, ухвалою від 31.01.12р. апеляційний суд відклав розгляд справи на 22.02.12р.

Відповідач явку свого представника до судового засідання 22.02.12р. не забезпечив та вимоги ухвали від 31.01.12р. не виконав, однак телеграмою від 22.02.12р. просив розглядати справи за відсутності його представника.

Представником позивача під час судових засідань заявлено клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових документів, зокрема податкових накладних та актів звірки, які судовою колегією задовольняється як законне та обґрунтоване.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм як матеріального, так і процесуального права, що мають значення для справи.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм попередньою судовою інстанцією належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм як матеріального, так і процесуального права, згідно з вимогами ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ „Залізпром” (постачальник) та ВАТ „Азовзагальмаш” (покупець) 11.07.2006 року укладено договір поставки товару №31-ю (далі договір), відповідно до умов якого Постачальник (позивач) продає, а Покупець (відповідач) купує гальмове обладнання виробництва ВАТ „Лебединський машинобудівний дослідно-експериментальний завод „Темп”, асортимент, найменування, кількість та ціна якого визначаються у відповідних специфікаціях на кожну конкретну поставку, які додані до цього договору та є невідємною його частиною (п.1.1. договору).

Пунктом 2.1 договору передбачено, що сума договору становить 540000,00 грн. з урахуванням ПДВ. Загальна сума на кожну конкретну поставку вказана у відповідних специфікаціях , які є невідємною частиною договору, а також визначається фактичною кількістю поставленого товару, зафіксованою у відповідних накладних.

Додатковими угодами до вищевказаного договору (т.1, а.с.12 зворотній бік; а.с.13, а.с.14 зворотній бік) сума договору неодноразово змінювалася.

Відповідно до п.3.1 договору, оплата за поставлений товар здійснюється протягом 10 (десяти) робочих днів з моменту поставки товару на склад Покупця.

Згідно п.8.5 договору, останній вступає в силу з моменту його підписання та діє до 11.07.07р.

Додатковою угодою №3 до договору (т.1, а.с.14) строк дії договору продовжено до 31.12.08р.

Позивач звернувся до місцевого господарського суду з вимогою до відповідача про стягнення 176449,01 грн. основного боргу за поставлений на підставі видаткових накладних №ОтЗпс-02291 від 09.10.2008р., №ОтЗпс-02356 від 21.10.2008р. (т.1, а.с.16,17) товар за договором поставки товару №31-ю від 11.07.2006р.

Обґрунтовуючи підстави позову, позивач посилається на те, що відповідачем належним чином не виконувались умови договору поставки товару №31-ю від 11.07.2006р. щодо оплати поставленого за вищевказаними накладними товару, внаслідок чого у останнього утворилася заборгованість перед позивачем в сумі 176449,01 грн.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо стягнення заборгованості, виходив з того, що відповідач виконав свої зобовязання щодо оплати за товар шляхом здійснення передплати та оплати за поставлений товар у розмірі 190000,00 грн. згідно платіжних доручень №280017 від 09.10.2008р., №281109 від 20.10.2008р., №285832 від 11.12.2008р. за поставку товару за видатковими накладними №ОтЗпс-02291 від 09.10.2008р., №ОтЗпс-02356 від 21.10.2008р., а тому позовні вимоги ТОВ „Залізпром” є безпідставними та необґрунтованими.

Проте, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду вважає такі висновки передчасними, виходячи з наступного.

Враховуючи, що предметом позову є стягнення заборгованості за отриманий згідно з умовами договору №31-ю від 11.07.2006р. товар за період з 09.10.08 року по 21.10.2008 року, господарському суду необхідно було встановити розмір заборгованості відповідача за договором №31-ю від 11.07.2006р. в цілому, визначити суму, на яку позивачем було поставлено товар за даним договором, та суму, яку було сплачено відповідачем за цим договором, дослідити, чи мав право позивач зараховувати сплачені відповідачем кошти у рахунок погашення заборгованості за попередній період, та відповідно встановити розмір фактичної заборгованості відповідача за цим договором поставки.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

За приписами ст. 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Статтею 530 ЦК України також передбачено, що якщо у зобовязанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з положеннями ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 Господарського кодексу України зобовязаннямаєвиконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правовихактів, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як встановлено апеляційним судом та підтверджується матеріалами справи, на виконання договору №31-ю від 11.07.2006р. позивач в період з 07.08.06р. по 21.10.08р. за видатковими накладними (т.2, а.с.2-35; т.1,а.с.а.с.16,17) поставив, а відповідач отримав товар на загальну суму 2894616,00 грн., що підтверджується підписами уповноважених представників відповідача на цих накладних та довіреностями (т.1, а.с.18; т.2, 3,5,6,7,910,14,17-18,20,22-31, 32-34 зворотній бік, 36).

За твердженням позивача, відповідач свої зобовязання з оплати поставленого за вищевказаними накладними товару виконав частково, внаслідок чого за ним утворилася перед позивачем заборгованість в сумі 176 449,01 грн. При цьому позивач вказує на те, що він зараховував сплачені відповідачем кошти у рахунок погашення заборгованості за попередній період за договором №31-ю від 11.07.2006р.

В свою чергу, відповідач наполягає на тому, що він оплатив в повному обсязі товар, поставлений за видатковими накладними №ОтЗпс-02291 від 09.10.2008р., №ОтЗпс-02356 від 21.10.2008р., які зазначено в позові в якості підстави.

Цей довід відповідача прийнято до уваги судом першої інстанції та, на думку останнього, спростовано твердження позивача про наявність заборгованості по спірним накладним.

Однак колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що висновок суду попередньої інстанції ґрунтується на припущеннях з приводу оплати відповідачем поставленого за видатковими накладними №ОтЗпс-02291 від 09.10.2008р., №ОтЗпс-02356 від 21.10.2008р. товару, так як даний висновок не підтверджується належними доказами.

Так, платіжні доручення №280017 від 09.10.2008р., №281109 від 20.10.2008р. (т.1, а.с.35,36) в якості призначення платежу містять посилання на передплату за рукава за договором №31-ю від 11.07.2006р., тоді як умовами цього договору не передбачено зобовязань покупця зі здійснення попередньої оплати. Крім того, вищевказані доручення, а також платіжне доручення №285832 від 11.12.2008р. (т.1, а.с.37) не містять посилань відносно того, за який товар (з вказівкою на конкретну видаткову накладну або рахунок) здійснювалася ця оплата.

Враховуючи, що підставою позову визначено невиконання відповідачем своїх зобовязань з оплати поставленого товару за договором №31-ю від 11.07.2006р., з метою зясування фактичної заборгованості відповідача перед позивачем за цим договором, Донецький апеляційний господарський суд ухвалою від 31.01.12р. зобовязав:

ѕпозивача - провести за ініціативою позивача між сторонами звірку розрахунків на предмет того, за якими видатковими накладними, з вказівкою на номер та дату останньої, був поставлений відповідачеві товар (з зазначенням його найменування, кількості, ціни), якщо була оплата за поставлений товар, то вказати за яким платіжним дорученням остання була проведена з вказівкою на конкретну накладну, за якою товар поставлявся, про що скласти відповідний акт та надати останній суду до дня слухання справи.

ѕ відповідача - надати суду належним чином завірені докази оплати поставленого за договором поставки №31-ю від 11.07.2006 року товару за весь період дії цього договору.

Представником позивача на виконання вищевказаної ухвали апеляційного суду направлено відповідачу супровідним листом №23 від 10.02.12р. (т.2, а.с.134) акт звірки взаєморозрахунків та зарахування грошових коштів між ТОВ «Залізпром»та ВАТ «Азовзагальмаш». Факт направлення цього листа з додатком відповідачу підтверджується фіскальним чеком №7690 від 10.02.12р. (т.2, а.с.140) та описом вкладення до цінного листа (т.2, а.с.141).

Відповідач вимоги ухвали від 31.01.12р. не виконав: складений позивачем акт звірки взаєморозрахунків не підписав та доказів оплати поставленого за договором поставки №31-ю від 11.07.2006 року товару за весь період його дії не надав. При цьому, відповідач телеграмою просив апеляційний суд слухати справу за відсутності його представника через зайнятість останнього в іншому судовому процесі.

Згідно складеного позивачем акту звірки, загальна заборгованість відповідача перед позивачем становить 176449,01 грн. При цьому, в дану суму позивач зарахував переплату в розмірі 33,01 грн., яку він здійснив відповідачу за поставлений по видатковій накладній №80042878 від 10.01.07р. циліндр гальмівний.

Враховуючи те, що жодною з укладених специфікацій до договору №31-ю від 11.07.2006р. не передбачено поставки циліндру гальмівного, колегія суддів апеляційної інстанції вважає безпідставним зарахування позивачем суми в розмірі 33,01 грн. до основного боргу за договором поставки №31-ю від 11.07.2006р.

Згідно з ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач не спростував доводів позивача та доказів існування інших господарських договорів між сторонами суду не надав.

На підставі вищевикладеного, судова колегія вважає позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в розмірі 176416,00 грн. законними, обґрунтованими та такими, що підлягають стягненню з відповідача. В решті позовних вимог в цій частині апеляційний суд відмовляє за безпідставністю.

Позивачем також заявлено позовну вимогу про стягнення пені, нарахованої за період з 01.11.08р. по 28.04.09р. в розмірі 10441,91 грн., у задоволенні якої суд першої інстанції відмовив з підстав недоведеності факту прострочення відповідачем грошового зобовязання.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позову в частині стягнення пені, однак з інших підстав.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання. Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Таким чином, для застосування до боржника відповідальності у вигляді стягнення пені вона має бути передбачена законом або договором.

Договором не передбачене стягнення пені за несвоєчасну оплату отриманого товару, а відтак, ним не встановлюється її розмір. Законодавство України не визначає розміру пені, який підлягає стягненню із суб'єкта господарських правовідносин за порушення ним господарського зобов'язання, у випадку, якщо це питання договором не регулюється. Оскільки розмір пені за порушення відповідачем зобов'язання не встановлюється ні договором, ні актом цивільного законодавства, то і стягнути її неможливо, незважаючи на доведеність факту порушення відповідачем зобов'язання за договором.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч.2 ст.625 ЦК України).

Позивачем заявлено до стягнення інфляційні витрати за період з 01.11.08р. по 31.04.11р. в розмірі 58051,72 грн. та 3% річних за період з 01.11.08р. по 06.06.11р. в сумі 13748,52 грн. (згідно остаточних вимог: т.1, а.с.91).

Враховуючи приписи ст.625 ЦК України та доведеність позивачем основного боргу за договором №31-ю від 11.07.2006р. в розмірі 176416,00 грн., колегія суддів апеляційної інстанції, здійснивши власний розрахунок цих вимог, дійшла висновку про стягнення з відповідача інфляції за період з 01.11.08р. по 30.04.11р. (оскільки в квітні 2011р. 30 календарних днів) в розмірі 58040,86 грн. та 3% річних в сумі 13745, 95 грн., а в решті цих вимог відмовляє за необґрунтованістю.

На підставі вищевикладеного, Донецький апеляційний господарський суд частково скасовує рішення господарського суду Донецької області від 05.12.2011 року по справі №36/115 в частині відмови у стягненні 176416,00 грн. основного боргу, 58040,86 грн. інфляційних витрат, 13745, 95 грн. 3% річних, оскільки воно винесене з порушенням норм матеріального права при неповному з'ясуванні істотних обставин справи, а в решті оскаржуване рішення залишає без змін як законне та обґрунтоване.

Судові витрати за подання позовної заяви та апеляційної скарги покладаються на сторін відповідно до приписів ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю „Залізпром” м.Суми частково задовольнити.

Рішення господарського суду Донецької області від 05.12.2011 року по справі №36/115 - частково скасувати.

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю „Залізпром” м.Суми до відкритого акціонерного товариства „Азовзагальмаш” м.Маріуполь Донецької області про стягнення заборгованості в розмірі 258691,16 грн. задовольнити частково.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства „Азовзагальмаш” (87535, Донецька область, м.Маріуполь, пл.Машинобудівельників, 1, ЄДРПОУ 13504334) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Залізпром” (40022, м.Суми, вул.Тополянська, 28, р/р 260097609777731 в ХОФ АКБ «УкрСоцбанк», МФО 351016, код ЄДРПОУ 34013391) 176416,00 грн. основного боргу, 58040,86 грн. інфляційних витрат, 13745, 95 грн. 3% річних, 2482,03 грн. державного мита подання позовної заяви, 113,22 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 2482,03 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

В решті рішення господарського суду Донецької області від 05.12.2011 року по справі №36/115 залишити без змін.

Господарському суду Донецької області видати відповідний наказ.

ГоловуючийО.А. Скакун

Судді:Т.М.Колядко

Н.В.Ломовцева

Надруковано: 5 прим.:

1. позивачу;

2. відповідачу;

3. у справу;

4 ДАГС

5.ГСДО.