Рішення № 21662896, 27.02.2012, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"27" лютого 2012 р.Справа № 18/5/5022-59/2012 Господарський суд Тернопільської області у складі судді Охотницької Н.В.

Розглянув матеріали справи:

за позовом Приватного малого підприємства "Біо-Захід", вул. Вербицького, 8/34, м. Тернопіль

до відповідача Приватного агропромислового підприємства "Квота", с. Славна Зборівського району Тернопільської області

про cтягнення 24 332,20 грн. заборгованості, з яких: 21 465 грн. основного боргу, 85,86 грн. інфляційних втрат, 276,99 грн. 3% річних, 1 431,10 грн. пені, 1 073,25 грн. 5% штрафу.

За участю представників сторін:

Позивача: ОСОБА_1, довіреність від 01.12.2010 р.

Відповідача: не прибув.

В судовому засіданні учаснику судового процесу розяснено процесуальні права та обовязки, передбачені статтями 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України. Технічна фіксація судового процесу не здійснюється.

Суть справи: Приватне мале підприємство "Біо-Захід" звернулось до господарського суду Тернопільської області з позовом до відповідача приватного агропромислового підприємства "Квота" про cтягнення 24 332,20 грн. заборгованості, з яких: 21 465 грн. основного боргу, 85,86 грн. інфляційних втрат, 276,99 грн. 3% річних, 1 431,10 грн. пені, 1073,25 грн. 5% штрафу.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що в порушення умов договору поставки товару № 11/9 від 20.05.2011 р. відповідач не здійснив оплату за поставлений йому товар, внаслідок чого у нього виникла заборгованість в заявленій до стягнення сумі.

В підтвердження викладеного позивачем представлено договір поставки товару № 11/9 від 20.05.2011 р., акт звірки взаємних розрахунків № 29/09-11, видаткові накладні № РН-0000077 від 20.05.2011 р. та № РН-0000092 від 25.06.2011 р., розрахунок суми основного боргу з урахуванням індексу інфляції і 3% річних, штрафних санкцій, а також інші документи, належним чином засвідчені копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Ухвалою господарського суду від 01.02.2012 р. порушено провадження у даній справі та її розгляд призначено на 13.02.2012 р., який відкладався до 27.02.2012 р.

Присутній у судовому засіданні 27.02.2012 р. представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просить суд позов задоволити.

Відповідач письмового відзиву на позов не подав, заперечень щодо заявлених позовних вимог суду не представив, його представник у судові засідання не прибув, хоча про час і місце слухання відповідач був повідомлений належним чином, в порядку ст.ст. 64, 87 Господарського процесуального кодексу України, про що свідчить повідомлення про вручення йому поштового відправлення із датою вручення 10.02.2012 р.

Зважаючи на те, що явка представників сторін не визнавалась судом обовязковою, а наявних матеріалів справи достатньо для прийняття законного та обґрунтованого рішення, справа розглядається без участі повноважного представника відповідача відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та оцінивши подані ним докази, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення, виходячи з наступного.

Згідно ст. 1 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів мають підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність і в установленому порядку набули статусу субєкта підприємницької діяльності. Майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями (ч. 1 ст. 179 Господарського кодексу України).

20.05.2011 р. між приватним малим підприємством "Біо-Захід", в подальшому продавець/постачальник, та приватним агропромисловим підприємством "Квота", в подальшому покупець, був укладений договір поставки товару № 11/9 (надалі договір), за умовами якого постачальник зобов'язується передавати у власність покупцю кормові добавки (у подальшому товар), в асортименті, кількості та за ціною, що зазначається сторонами у підписаних видаткових накладних, які є невід'ємною частиною чинного договору, а покупець зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного договору (п. 1.1. договору),

Умовами договору передбачено, що покупець зобов'язаний перерахувати на поточний рахунок продавця вартість поставленої йому партії товару протягом 60 календарних днів з моменту отримання партії товару, згідно накладних. Моментом отримання партії товару вважається момент підписання покупцем видаткової накладної (п. 2.2. договору), а моментом виконання покупцем зобов'язання щодо оплати товару вважається момент зарахування грошових коштів за товар на поточний рахунок продавця (п. 2.3. договору).

Згідно п. 9.1. договір набирає в сили з моменту підписання і діє до 31.12.2011 р.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами, і у відповідності із ст. 11 цього кодексу однією з підстав виникнення зобов'язань.

Так, між позивачем і відповідачем у справі виникли зобовязання з договору поставки, згідно якого, в силу ст. 712 Цивільного кодексу України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або у інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що на виконання своїх договірних зобов'язань позивач передав, а відповідач отримав товар на загальну суму 21 465 грн.:

-згідно видаткової накладної № РН-0000077 від 20.05.2011 р. на суму 15 885 грн., в т.ч. ПДВ 2 647,50 грн., з строком оплати до 19.07.2011 р.;

-згідно видаткової накладної № РН-0000092 від 25.06.2011 р. на суму 5 580 грн., в т.ч. ПДВ 930 грн., з строком оплати до 24.08.2011 р.

Проте, відповідач не провів оплати за поставлений товар, внаслідок чого допустив заборгованість в розмірі 21 465 грн.

Окрім вищезазначеного, розмір заборгованості підтверджується актом звірки взаємних розрахунків № 29/09-11 між сторонами, підписаного уповноваженими представниками обох сторін станом на 29.09.2011 р.

Таким чином, всупереч умов договору поставки № 11/9 від 20.05.2011 р. та вимог діючого законодавства, свої зобовязання по оплаті вартості поставленого товару відповідач не виконав, а відтак, суд визнає позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за договором в сумі 21 465 грн. правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобовязання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Відповідно до положень статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, у встановлений строк (термін) його виконання та вимог цього кодексу, інших активів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України).

24.11.2011 р. відповідачу було надіслано повідомлення вих.№78 про необхідність сплати боргу, що підтверджується повідомленням про вручення поштової кореспонденції від 25.11.2011 р., яке залишене відповідачем без відповіді та задоволення.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), у разі чого настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України).

Згідно ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Згідно з ч. 4 статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Згідно п. 6.3. Договору за прострочення оплати за п. 2.2. Договору, покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, від суми заборгованості, за кожен день прострочення. При цьому пеня нараховується на весь період прострочення виконання зобов'язання покупцем по оплаті товару до повного погашення заборгованості.

Пунктом 6.4. сторони визначили, що покупець, який прострочив оплату за п.2.2. договору більш, ніж на 7 календарних днів, зобов'язаний, крім пені, що передбачена для нього п.6.3. Договору сплатити продавцю штраф у розмірі 5 % від несвоєчасно оплаченої суми за товар. Сплата штрафу не звільняє покупця від сплати пені.

Згідно поданого позивачем розрахунку сума штрафу за прострочення відповідачем оплати товару становить 1073,25 грн., а сума пені 1 431,10 грн. за період з 24.08.2011 р. по 27.01.2012 р.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно поданого позивачем розрахунку відповідачу нараховані 276,99 грн. 3% річних за період з 24.08.2011 р. по 27.01.2012 р. та 85,86 грн. інфляційних втрат за вересень-грудень 2011 року.

Розглянувши представлені розрахунки штрафних санкцій, 3 % річних та інфляційних нарахувань, з огляду на наявність у відповідача заборгованості за договором, суд вважає вимоги позивача в цій частині обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно вимог ст. ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

У відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 1, 2, 4, 12, 32-34, 43, 44, 49, 75, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задоволити.

2.Стягнути з Приватного агропромислового підприємства "Квота" (с. Славна Зборівського району Тернопільської області, код ЄДРПОУ 30891856, р/р 260022208 в ТОД ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", м. Тернопіль, МФО 338501) на користь Приватного малого підприємства "Біо-Захід" (вул. Вербицького, 8/34, м. Тернопіль, код ЄДРПОУ 30497887, р/р 2600001662799 в ТФ ПАТ "Укрексімбанк", м. Тернопіль, МФО 338879):

-21 465 (двадцять одну тисячу чотириста шістдесят п'ять) грн. боргу;

-85 (вісімдесят п'ять) грн. 86 коп. інфляційних втрат;

-276 (двісті сімдесят шість) грн. 99 коп. 3% річних;

-1 431 (одну тисячу чотириста тридцять одну) грн. 10 коп. пені;

-1 073 (одну тисячу сімдесят три) грн. 25 коп. 5% штрафу;

-1 609 (одну тисячу шістсот дев'ять) грн. 50 коп. судового збору.

3.Наказ видати стягувачеві після набрання судовим рішенням законної сили.

Сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили протягом десяти днів з дня його підписання 28 лютого 2012 року через місцевий господарський суд.

СуддяН.В. Охотницька