Рішення № 21662481, 24.02.2012, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"24" лютого 2012 р. Справа № 17/002-12

За позовом Приватного підприємства „ПАРК-2”

до Комунального підприємства Київської обласної ради „Київоблпассервіс”

про стягнення 31460,51грн.

Суддя Горбасенко П.В.

За участю представників:

від позивача ОСОБА_1. (дов. № 925 від 10.11.2011р.);

від відповідача не зявилися.

Обставини справи:

Приватне підприємство „ПАРК-2” (далі - позивач) звернулося з позовом до Комунального підприємства Київської обласної ради „Київоблпассервіс” (далі - відповідач) про стягнення 31128,94грн. заборгованості, з яких: 22 000грн. основного боргу, 4146,46грн. пені, 3522,20грн. інфляційних втрат та 1460,10грн. 3 % річних. Також представником відповідача подано клопотання про фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу, яке задоволено судом на підставі ч. 6 ст. 811 Господарського процесуального кодексу України.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобовязань за договором про надання тимчасової поворотної допомоги № 150/П2-К від 16.09.2009р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 25.01.2012р. порушено провадження у справі № 17/002-12, розгляд справи призначено на 17.02.2012р.

17.02.2012р. до канцелярії господарського суду Київської області разом з супровідним листом від 17.02.2012р. (вх. № 2458 від 17.02.2012р.) від представника позивача надійшли уточнені розрахунки пені, інфляційних втрат та 3 % річних (а.с. 24-27), згідно яких останній в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України збільшив розмір позовних вимог та просив суд стягнути з відповідача 31460,51грн. заборгованості, з яких: 22000грн. основного боргу, 4291,41грн. пені, 3652грн. інфляційних втрат та 1517,10грн. 3 % річних, який прийнято судом.

Ухвалою господарського суду Київської області від 17.02.2012р. розгляд справи відкладено на 24.02.2012р.

24.02.2012р. до канцелярії господарського суду Київської області від представника позивача надійшла заява (вх. № 2962 від 24.02.2012р.), згідно якої останній відмовився від фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу та просив суд здійснювати фіксування судового процесу в протокольній формі, яка задоволена судом.

У судовому засіданні 24.02.2012р. представник позивача підтримав позов повністю з урахуванням збільшених позовних вимог.

Представник відповідача в судові засідання 17.02.2012р. та 24.02.2012р. не зявився, витребувані судом документи не надав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду даної справи був повідомлений належним чином.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України за відсутності представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

16.09.2009р. між Приватним підприємством „ПАРК-2” (Позикодавець) та Комунального підприємства Київської обласної ради „Київоблпассервіс” (Позичальник) укладено договір про надання тимчасової поворотної допомоги № 150/П2-К, згідно якого позикодавець зобовязався надати позичальнику тимчасову поворотну фінансову допомогу (безвідсоткову позику) в розмірі 22000грн., а позичальник повернути в строк та на умовах, передбачених договором, суму позики.

Позика надається 17.09.2009р. шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позичальника. Сторони домовились, що позичальник погасить свій борг до 31.10.2009р. Погашення проводиться по безготівковому розрахунку (п.п. 2., 3. договору).

Відповідно до п. 6 договору договір вважається укладеним з моменту отримання першої частини позики від позикодавця, і продовжується до повного розрахунку між сторонами. На момент укладення договору сторони обумовлюють строки з 17.09.2009р. по 31.10.2009р.

Суд встановив, що позивач свої зобовязання за договором про надання тимчасової поворотної допомоги № 150/П2-К від 16.09.2009р. виконав належним чином, на виконання п. 1 договору 17.09.2009р. перерахував на рахунок відповідача тимчасову поворотну допомогу у розмірі 22 000грн., що підтверджується банківською випискою (а.с. 29).

Відповідач, в свою чергу, обовязки за договором в частині повернення поворотної фінансової допомоги належним чином не виконав, чим істотно порушив умови договору, поворотну фінансову допомогу в порушення п. 3 договору про надання тимчасової поворотної допомоги № 150/П2-К від 16.09.2009р. в сумі 22 000грн. станом на момент судового розгляду справи позивачу не повернув, що підтверджується банківською випискою (а.с. 29), довідкою АТ „КБ „Експобанк” № 4/04/43 від 20.02.2012р. (а.с. 42) та довідкою ПП „ПАРК-2” від 17.02.2012р. (а.с. 23), підписаною директором підприємства та скріпленою печаткою Приватного підприємства „ПАРК-2”.

Предметом позову з урахуванням уточнених розрахунків пені, інфляційних втрат та 3 % річних (а.с. 24-27) є вимоги про стягнення 22000грн. основного боргу, 4291,41грн. пені, 3652грн. інфляційних втрат та 1517,10грн. 3 % річних.

Суд встановив, що між сторонами виникли правовідносини позики.

Частиною першою ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обовязку.

Майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (абз. 2 ч. 1 ст. 175 ГК України).

Згідно ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Суд встановив, що позивач на виконання п. 1 договору про надання тимчасової поворотної допомоги № 150/П2-К від 16.09.2009р. 17.09.2009р. перерахував на рахунок відповідача тимчасову поворотну допомогу у розмірі 22 000грн., що підтверджується банківською випискою (а.с. 29), відповідач в порушення п. 3 договору грошові кошти в сумі 22000грн. позивачу не повернув, внаслідок чого борг відповідача перед позивачем станом на момент судового розгляду справи склав 22000грн., що підтверджується банківською випискою (а.с. 29) та довідкою АТ „КБ „Експобанк” № 4/04/43 від 20.02.2012р. (а.с. 42).

Враховуючи те, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття судового рішення не погашено, розмір вказаного боргу відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення з відповідача 22 000грн. основного боргу підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, є обгрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

У звязку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобовязання за договором, позивачем, за період з 01.11.2009р. по 15.02.2012р. (з урахуванням уточнення періоду нарахування (а.с. 24-25)) нарахована пеня в сумі 4291,41грн.

Приписами ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобовязання, він зобовязаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

Відповідно до ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобовязань врегульовані Законом України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”, положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” (далі Закон)).

Розмір пені, передбачений ст. 1 вищезазначеного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, в силу наведених положень законодавства, пеня може бути стягнута саме в разі, якщо таке передбачено договором (встановлено за згодою сторін) (роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України „Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань” № 02-5/293 від 29.04.1994р.).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 25.03.2010р. у справі № 32/304.

Суд встановив, що договором про надання тимчасової поворотної допомоги № 150/П2-К від 16.09.2009р. не передбачено нарахування пені за прострочення виконання грошового зобовязання.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовної вимоги про стягнення 4291,41грн. пені.

Також, у звязку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобовязання за договором, позивачем за період з 01.11.2009р. по 17.02.2012р. нараховано 3 652грн. інфляційних втрат та 1517,10грн. 3 % річних.

Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу (ч. 1 ст. 1050 ЦК України).

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на викладене, а також приймаючи до уваги період нарахування інфляційних втрат та 3 % річних, що вказаний позивачем в поданому ним інфляційних втрат та 3 % річних (а.с. 26-27), арифметично вірний розрахунок інфляційних втрат та 3 % річних, нарахованих за період з 01.11.2009р. по 17.02.2012р. з урахуванням суми боргу складає 3 652грн. інфляційних втрат та 1517,10грн. відповідно. Відтак вимоги про стягнення 3 652грн. інфляційних втрат та 1517,10грн. підлягають задоволенню повністю.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги про стягнення 22 000грн. основного боргу, 3652грн. інфляційних втрат та 1517,10грн. 3 % річних є обґрунтованими, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами і відповідно підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статей 44, 49 ГПК України, покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства Київської обласної ради „Київоблпассервіс” (08200, Київська область, м. Ірпінь, вул. Шевченка, буд. 2-А; код ЄДРПОУ 34780060) на користь Приватного підприємства „ПАРК-2” (03062, м. Київ, Святошинський р-н., вул. Червонозаводська, буд. 7, кім. 23; код ЄДРПОУ 30637051) 22000 (двадцять дві тисячі гривень) 00 коп. основного боргу, 3 652 (три тисячі шістсот пятдесят дві гривні) 00 коп. інфляційних втрат, 1 517 (одну тисячу пятсот сімнадцять гривень) 10 коп. 3 % річних та 1 389 (одну тисячу триста вісімдесят гривень) 95 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позову - відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя П.В. Горбасенко

Повне рішення складено: 27.02.2012р.