Рішення № 21662449, 23.02.2012, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"23" лютого 2012 р. Справа № 7/171-11

Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., розглянувши справу

за позовомДержавного підприємства «Служба міжнародних автомобільних перевезень», м. Київ,

доТовариства з обмеженою відповідальністю «Васт-Транс», Київська область, с. Петрушки,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача

Міністерство інфраструктури України, м. Київ,

простягнення 21346,54грн.

та за зустрічним позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Васт-Транс», Київська область, с. Петрушки,

доДержавного підприємства «Служба міжнародних автомобільних перевезень»,м. Київ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача

Міністерство інфраструктури України, м. Київ,

простягнення надмірно сплачених коштів та визнання договору недійсним

за участю представників учасників судового процесу:

від позивача (відповідача за зустрічним позовом): ОСОБА_1 представник за довіреністю №2/05-04-400 від 06.02.2012року;

від відповідача (позивача за зустрічним позовом): не зявились;

від третьої особи: ОСОБА_2 представник за довіреністю №523/15/14-12 від 07.02.2012року.

секретар судового засідання: Мельничук Л.В.

Обставини справи:

26.12.2011року Державне підприємство «Служба міжнародних автомобільних перевезень»(далі позивач за первісним позовом) звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою вих. №05-424 від 17.11.2011року до Товариства з обмеженою відповідальністю «Васт-Транс»(далі відповідач за первісним позовом) про стягнення 21346,54грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобовязань за договором надання послуг з оформлення та обслуговування дозволів багаторазового використання ЄКМТ №328Є від 11.01.2011року, зокрема, щодо проведення в повному обсязі оплати вартості послуг (відшкодування витрат), повязаних з оформленням, видачею та обслуговуванням дозволів ЄКМТ (бортових журналів) за І-ІІІ квартали 2011року. В звязку з чим Державне підприємство «Служба міжнародних автомобільних перевезень» просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Васт-Транс»18555,00грн. основного боргу, 1298,85грн. штрафу, 1377,86грн. пені та 114,83грн. інфляційних втрат, а разом 21346,54грн.

Ухвалою господарського суду Київської області від 26.12.2011року було порушено провадження у справі №7/171-11 та призначено її розгляд на 26.01.2012року.

26.01.2012року до початку судового засідання через канцелярію господарського суду Київської області від Товариства з обмеженою відповідальністю «Васт-Транс»надійшла зустрічна позовна заява №99 від 20.01.2012 року (вх. № 1048 від 26.01.2012 року) до Державного підприємства «Служба міжнародних автомобільних перевезень»про стягнення надмірно сплачених коштів та визнання договору недійсним.

Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Васт-Транс»платіжним дорученням №3506 від 12.01.2011року помилково перерахувало на рахунок Державного підприємства «Служба міжнародних автомобільних перевезень»грошові кошти у сумі 1677,00грн., які згідно ст. 1212 ЦК України підлягають поверненню відповідачу (позивачу за зустрічним позовом) як безпідставне набуте майно.

Окрім того, Товариство з обмеженою відповідальністю «Васт-Транс»посилається на те, що зміст укладеного сторонами договору надання послуг з оформлення та обслуговування дозволів багаторазового використання ЄКМТ №328Є від 11.01.2011року не відповідає вимогам цивільного законодавства, а саме положенням Закону України «Про автомобільний транспорт», яким функції видачі та оформлення дозвільних документів, в тому числі дозволів ЄКМТ (далі - Європейської Конференції Міністрів Транспорту), покладено на центральний орган виконавчої влади з питань автомобільного транспорту Службу міжнародних автомобільних перевезень, а не на субєкта господарювання. Враховуючи, що передбачена договором діяльність відповідача (позивача за первісним позовом) як державного комерційного підприємства становить собою функцію державного контролю, то, зміст укладеного договору суперечить також і ст. 75 ГК України. У звязку з наведеним Товариство з обмеженою відповідальністю «Васт-Транс» просить суд на підставі ст. ст. 203, 215 ЦК України визнати укладений сторонами договір недійсним.

Ухвалою господарського суду Київської області від 27.01.2011року зустрічну позовну заяву було прийнято до спільного розгляду з первісним позовом та залучено до участі у справі Міністерство інфраструктури України в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Державного підприємства «Служба міжнародних автомобільних перевезень».

Також, 26.01.2012року, до початку судового засідання, через канцелярію господарського суду від відповідача за первісним позовом надійшов відзив вих. №99 від 20.01.2012року (вх. №1047 від 26.01.2012року) на позовну заяву Державного підприємства «Служба міжнародних автомобільних перевезень», в якому відповідач, посилаючись на приписи Законів України «Про автомобільний транспорт», «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності»стверджує про встановлену законом безоплатність видачі дозволів ЄКМТ. Окрім того, Товариство з обмеженою відповідальністю «Васт-Транс», вважає, що Державне підприємство «Служба міжнародних автомобільних перевезень»неправомірно проводить видачу та оформлення дозвільних документів, оскільки ст. 58 Закону України «Про автомобільний транспорт»такі функції покладено на центральний орган виконавчої влади з питань автомобільного транспорту, а не на субєкта господарювання. Враховуючи зазначене, відповідач стверджує про відсутність у позивача підстав для отримання коштів за оформлення та видачу дозволів ЄКМТ, а тому просить суд відмовити у задоволенні первісного позову повністю. Поданий відзив разом з додатками залучені судом до матеріалів справи.

У судовому засіданні 26.01.2011року представник позивача за первісним позовом надав суду додаткові письмові пояснення по суті спору вих. №05-031 від 26.01.2012 року, в яких зазначає, що до господарської компетенції Державного підприємства «Служба міжнародних автомобільних перевезень»відповідно до положень Закону України «Про автомобільний транспорт»та Порядку оформлення і видачі дозволів на поїздку по територіях іноземних держав при виконанні перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні, їх обміну та обліку, затвердженому наказом Міністерства транспорту України від 20.08.2004року №757, належить діяльність з надання послуг щодо оформлення і видачі дозволів ЄКМТ українським автоперевізникам. А відтак, враховуючи умови договору та положення Статуту позивача, Товариство з обмеженою відповідальністю «Васт-Транс»зобовязане відшкодовувати витрати, повязані з проведенням комплексу робіт щодо оформлення бланків дозволів, ведення бортових журналів по дозволах ЄКМТ, здійснення їх обслуговування.

Подані представником позивача пояснення та документи, надані на виконання вимог ухвали суду від 26.12.2011року, залучені судом до матеріалів справи.

У судовому засіданні 26.01.2012року господарським судом відповідно до ч. 3 ст. 77ГПК України було оголошено перерву до 09.02.2012року.

09.02.2012року позивачем (відповідачем за зустрічним позовом) були подані письмові заперечення на зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Васт-Транс», в яких Державне підприємство «Служба міжнародних автомобільних перевезень»стверджує, що на момент укладення спірного договору позивач (відповідач за зустрічним позовом) діяв в межах повноважень, закріплених у Статуті підприємства, який затверджений наказом Міністерства транспорту та звязку України №65 від 08.02.2010року, а також в межах Порядку оформлення і видачі дозволів на поїздку по територіях іноземних держав при виконанні перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні, їх обміну та обліку, затвердженому наказом Міністерства транспорту України від 20.08.2004року №757. Жодного органу державної влади, який би здійснював делеговані державою функції по оформленню, видачі дозволів ЄКМТ на момент виникнення відносин сторін чинним законодавством визначено не було, а тому відсутні підстави для визнання договору №328Є від 11.01.2011року недійсним.

Подані 09.02.2012року Державним підприємством «Служба міжнародних автомобільних перевезень»документи, а також наданий розрахунок суми заборгованості залучені судом до матеріалів справи.

У звязку з неявкою у судове засідання 09.02.2012року представників третьої особи, яка була належним чином повідомлена про дату, час та місце судового засідання, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, розгляд справи було відкладено на 23.02.2012 року.

23.02.2012року від Державного підприємства «Служба міжнародних автомобільних перевезень»надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог вих. №05-417 від 23.02.2012року (вх. №2900 від 23.02.2012року), в якій позивач (відповідач за зустрічним позовом) з урахуванням суми боргу за послуги, надані у ІV кварталі 2011року та нараховані на цю суму штрафні санкції, просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Васт-Транс»29678,29грн., тобто збільшує розмір заявлених раніше позовних вимог на 8331,75грн. Подана заява прийнята судом до розгляду. Відтак, на розгляд суду Державним підприємством «Служба міжнародних автомобільних перевезень»передані позовні вимоги, остаточно сформовані в заяві від 23.02.2012року про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Васт-Транс»25299,00грн. основного боргу, 242,10грн. інфляційних втрат, 2366,26грн. пені та 1770,93грн. штрафу, а разом 29678,29грн.

23.02.2012року до початку розгляду спору по суті від третьої особи надійшли письмові пояснення по суті спору вих. №05-417 від 23.02.2012року (вх. №2901 від 23.02.2012року), які залучені судом до матеріалів справи.

В поданих поясненнях Міністерство інфраструктури України повністю підтримує позовні вимоги Державного підприємства «Служба міжнародних автомобільних перевезень», і зазначає, що позивач у справі при укладенні оспорюваного договору діяв у відповідності до Порядку оформлення і видачі дозволів на поїздку по територіях іноземних держав при виконанні перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні, їх обміну та обліку, затвердженому наказом Міністерства транспорту України від 20.08.2004року №757, та Закону України «Про автомобільний транспорт». І згідно діючого законодавства України має право на відшкодування витрат за здійснені операції, повязані з оформленням дозволів ЄКМТ.

У судовому засіданні 23.02.2012року представник позивача (відповідача за зустрічним позовом) підтримав позовні вимоги вважає їх правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі з врахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог.

Представник третьої особи у справі підтримав вимоги первісного позову з мотивів, викладених у наданих суду письмових поясненнях.

У судове засідання 23.02.2012року відповідач за первісним позовом не зявився. Товариство з обмеженою відповідальністю «Васт-Транс»про дату, час і місце розгляду справи повідомлено належним, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення, про причини неявки відповідач не повідомив.

Враховуючи подані сторонами документи, а також відсутність клопотань про продовження строку розгляду спору в порядку ст. 69 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, без участі представників відповідача (позивача за зустрічним позовом), так як його незявлення не перешкоджає вирішенню спору.

У судовому засіданні 23.02.2012року господарським судом на підставі ст. 85 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення і доводи представників позивача та третьої особи, дослідивши та оцінивши подані докази в їх сукупності, суд встановив:

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про вступ Уряду України до Європейської Конференції Міністрів Транспорту»від 19.03.1996року №344 було прийнято пропозицію Міністерства транспорту, погоджену з Міністерством закордонних справ, про вступ Уряду України до Європейської Конференції Міністрів Транспорту (ЄКМТ). Одночасно, п. 3 постанови зобовязано Міністерство транспорту забезпечити виконання фінансових зобовязань, повязаних з участю Уряду України в Європейській Конференції Міністрів транспорту, за рахунок позабюджетних коштів.

При цьому, перевезення вантажів автомобільним транспортом по територіях іноземних держав або транзитом через їхні території виконується українськими перевізниками (у тому числі ТОВ «Васт-Транс») відповідно до положень міжурядових Угод на основі дозволів ЄКМТ багаторазового використання.

Оформлення дозволів ЄКМТ та видача їх українським перевізникам здійснюється у відповідності до Порядку оформлення, видачі, використання, обліку та звітності щодо дозволів ЄКМТ на перевезення вантажів автомобільним транспортом між країнами - членами ЄКМТ, затвердженого Наказом Міністерства транспорту та звязку України від 20.08.2004р. № 757 (далі Порядок).

На підставі наведених вище актів, 11.01.2011року між Державним підприємством «Служба міжнародних автомобільних перевезень»(ДП «СМАП»за договором, позивач за первісним позовом) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Васт-Транс»(перевізник за договором, відповідач за первісним позовом) був укладений договір надання послуг з оформлення та обслуговування дозволів багаторазового використання ЄКМТ (далі договір).

Згідно п. 1 договору, ДП «СМАП»зобовязується надавати послуги по оформленню, видачі, обслуговуванню дозволів ЄКМТ багаторазового використання та бортових журналів при виконанні перевізником міжнародних перевезень вантажів, а перевізник сплатити вартість послуг (відшкодування витрат), згідно умов цього договору.

Як передбачено п. 2.1.1. договору, ДП «СМАП»зобовязується проводити видачу, оформлення та обслуговування дозволів ЄКМТ та бортових журналів до них, у відповідності з «Розділом дозволів ЄКМТ серед українських міжнародних автоперевізників на 2011р.»та «Порядком оформлення, видачі, використання, обліку та звітності дозволів Європейської Конференції Міністрів Транспорту на перевезення вантажів автомобільним транспортом між країнами-членами ЄКМТ».

Кількість виданих дозволів та бланків зобовязань відображаються у видатковій накладній, що є невідємною частиною цього договору (додаток 2) (п. 2.1.4. договору).

ДП «СМАП», відповідно до п. 2.1.7. договору, зобовязується проводити оформлення дозволів ЄКМТ (бортових журналів), у відділах та відділках ДП «СМАП», що знаходяться у пунктах пропуску на кордоні за умови дотримання перевізником діючих резолюцій міжнародного Транспортного Форуму та чинного законодавства України.

На перевізника п. 2.3.3. договору покладений обовязок відшкодовувати витрати, повязані з оформленням, видачею та обслуговуванням дозволів ЄКМТ (бортових журналів) відповідно до розділу 3 цього договору.

Сторонами, п. 3.1. договору, погоджено, що загальна сума договору на час укладання складає 26988,00грн. в тому числі ПДВ 4498,00грн., яку перевізник сплачує шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ДП «СМАП» або внесенням готівки через касу підприємства на підставі виставленого рахунку-фактури.

Пунктом 3.2. договору визначено, що відшкодування витрат, повязаних з оформленням, видачею та обслуговуванням дозволу/дозволів ЄКМТ (бортових журналів) здійснюється перевізником в розмірі і строк відповідно до графіка розрахунку, який є невідємною частиною даного договору (додаток 3).

Договір, згідно п. 6.1., вступає в дію з моменту його підписання і діє протягом всього строку використання дозволу/дозволів ЄКМТ, повного розрахунку перевізника з ДП «СМАП»за отримані дозволи ЄКМТ та повернення використаних дозволів до ДП «СМАП».

Господарський суд зазначає, що оскільки предметом первісного позову ДП «Служба міжнародних автомобільних перевезень»є стягнення заборгованості з оплати вартості послуг (відшкодування витрат), наданих у І-ІV кварталах 2011року на підставі договору надання послуг з оформлення та обслуговування дозволів багаторазового використання ЄКМТ №328Є від 11.01.2011року, відповідність законодавству якого є предметом зустрічного позову ТОВ «Васт-Транс», то у випадку задоволення зустрічного позову, відпаде підстава для задоволення первісного позову про стягнення заборгованості за умовами спірного договору. Отже, для вирішення спору по суті першим суд розглядає зустрічний позов.

Так, предметом зустрічного позову є серед іншого, і вимога про визнання договору надання послуг з оформлення та обслуговування дозволів багаторазового використання ЄКМТ №328Є від 11.01.2011року недійсним на підставі ст. 215, ч. 1, 3 ст. 203 ЦК України, оскільки, як вважає позивач за зустрічним позовом, оскаржуваний договір суперечить положенням Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України «Про автомобільний транспорт», що є дефектом змісту правочину, окрім того, як стверджує ТОВ «Васт-Транс», під час укладання договору №328Є від 11.01.2011року внутрішня воля позивача за зустрічним позовом не відповідала його волевиявленню.

Відповідно до п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Як визначено п.3 ч. 1 ст. 174 ГК України господарські зобовязання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Як визначено п. 1 ч. 4 ст. 179 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору, зокрема, на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Частиною 1 ст. 180 ГК України встановлено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобовязань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обовязкові умови договору відповідно до законодавства.

Зі змісту спірного договору вбачається, що договір надання послуг з оформлення та обслуговування дозволів багаторазового використання ЄКМТ №328Є від 11.01.2011року був укладений сторонами відповідно до приписів Порядку оформлення, видачі, використання, обліку та звітності щодо дозволів ЄКМТ на перевезення вантажів автомобільним транспортом між країнами - членами ЄКМТ, затвердженого Наказом Міністерства транспорту та звязку України від 20.08.2004р. № 757.

Згідно абз. 1-2 п. 2.1. Порядку (в редакції, яка була чинна на момент укладання спірного договору) після затвердження Міністерством транспорту та звязку України розподілу дозволів ЄКМТ українським міжнародним автоперевізникам надається інформація щодо виділення їм дозволів ЄКМТ. Оформлення і видачу дозволів ЄКМТ українським автоперевізникам здійснює Державне підприємство «Служба міжнародних автомобільних перевезень». При цьому перевізник в установленому порядку здійснює відшкодування Державному підприємству «Служба міжнародних автомобільних перевезень»витрат, повязаних з проведенням комплексу робіт щодо оформлення дозволів.

Після прибуття автотранспортного засобу українського перевізника, який використовує дозвіл ЄКМТ, у відділення ДП «Служба міжнародних автомобільних перевезень»або його відділок у пункті пропуску через державний кордон України, інспектор підрозділу ДП «Служба міжнародних автомобільних перевезень»проводить відповідне оформлення дозволу ЄКМТ.

При цьому, судом досліджено, що у преамбулі Статуту Державного підприємства «Служба міжнародних автомобільних перевезень», затвердженого наказом Міністерства транспорту та звязку України від 08.02.2010року №65 (редакція якого була чинною на момент підписання оспорюваного договору) визначено, що ДП «Служба міжнародних автомобільних перевезень»є державним унітарним підприємством, діє як державне комерційне підприємство, засноване на державній власності та входить до сфери управління Міністерства транспорту та звязку України.

Пунктом 2.1. Статуту позивача за первісним позовом закріплено, що підприємство створено з метою здійснення діяльності у сфері міжнародних автомобільних перевезень відповідно до чинного законодавства України, в тому числі, шляхом надання вітчизняним та іноземним юридичним особам і громадянам всіх видів послуг по оформленню дозвільних документів на міжнародні автомобільні перевезення пасажирів та вантажів згідно міжнародних угод та чинного законодавства України, а також з метою отримання прибутку шляхом здійснення інших видів діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГК України державне комерційне підприємство є субєктом підприємницької діяльності, діє на основі статуту або модельного статуту і несе відповідальність за наслідки своєї діяльності усім належним йому на праві господарського відання майном згідно з цим Кодексом та іншими законами, прийнятими відповідно до цього Кодексу.

Як вбачається з наведених вищеп. 2.1. Порядку, пунктів 2.1., 2.2., 2.3. Статуту Державного підприємства «Служба міжнародних автомобільних перевезень», затвердженого наказом Міністерства транспорту та звязку України від 08.02.2010року №65, та відповідно до положень договору, зокрема, п.п. 1, 2.1.2, 2.1.3, 2.1.7, 2.2.2., 3.2., на Державне підприємство «Служба міжнародних автомобільних перевезень»були покладені повноваження щодо видачі та оформлення українським автоперевізникам дозволів ЄКМТ та отримання від автоперевізників за надані послуги оплати (відшкодування витрат).

Тобто, позивачу (відповідачу за зустрічним позовом) як субєкту господарювання були делеговані повноваження органу державної влади щодо видачі дозвільних документів, а також повноваження з державного нагляду та контролю, що суперечить статусу державного унітарного комерційного підприємства. При цьому, господарський суд виходить з наступного.

Згідно абз. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності»документом дозвільного характеру є дозвіл, висновок, рішення, погодження, свідоцтво, інший документ, який дозвільний орган зобовязаний видати субєкту господарювання у разі надання йому права на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності та/або без наявності якого субєкт господарювання не може проваджувати певні дії щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності.

Як передбачено п. 78 Додатку №2 до Закону України «Про перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності»до дозвільних документів належить і дозволи Європейської Конференції Міністрів Транспорту (ЄКМТ) на перевезення вантажів автомобільним транспортом між державами - членами ЄКМТ відповідно до Закону України «Про автомобільний транспорт».

При цьому, дозвільним органом, який уповноважений законом видавати документи дозвільного характеру субєктам господарювання, є органи виконавчої влади, державні колегіальні органи, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи (абз. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності»).

Окрім того, ч. 4 ст. 19 ГК України визначено, що органи державної влади і посадові особи, уповноважені здійснювати державний контроль і державний нагляд за господарською діяльністю, їх статус та загальні умови і порядок здійснення контролю і нагляду визначаються законами.

Під державним наглядом (контролем), відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», слід розуміти діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, органів місцевого самоврядування в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства субєктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, прийнятного рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища

Згідно ч. 3 ст. 6 Закону України «Про автомобільний транспорт»(в редакції, яка діяла на момент укладання договору) центральний орган виконавчої влади з питань автомобільного транспорту забезпечує проведення державної політики на автомобільному транспорті через урядові органи державного управління на автомобільному транспорті, службу міжнародних автомобільних перевезень та місцеві органи виконавчої влади і органи місцевого самоврядування.

Частиною 9 ст. 6 Закону України «Про автомобільний транспорт»визначено, що Служба міжнародних автомобільних перевезень здійснює у пунктах пропуску через державний кордон України та у пунктах видачі дозволів автомобільним перевізникам України контроль за дотриманням ними законодавства України, що стосується виконання міжнародних автомобільних перевезень.

При цьому, ст. 58 даного Закону визначено, що контроль за здійсненням міжнародних перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом проводить служба міжнародних автомобільних перевезень центрального органу виконавчої влади з питань автомобільного транспорту в пунктах пропуску через державний кордон України та в пунктах видачі дозволів автомобільним перевізникам України.

Служба міжнародних автомобільних перевезень діє відповідно до законодавства та свого положення, затвердженого центральним органом виконавчої влади в галузі транспорту.

Функціями контролю за здійсненням міжнародних перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом є: контроль за виконанням перевізниками вимог міжнародних договорів України з питань міжнародних автомобільних перевезень; контроль технічного, санітарного та екологічного стану транспортних засобів, що впливає на безпеку руху, екологію та санітарні норми; перевірка вагових і габаритних параметрів транспортних засобів; контроль та оформлення дозвільних документів на міжнародні перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом; облік автомобільних транспортних засобів, які здійснюють міжнародні перевезення пасажирів і вантажів; перевірка транспортно-експедиторської документації та ліцензій на здійснення міжнародних перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.

Отже, враховуючи приписи цивільного законодавства, на Державне підприємство «Служба міжнародних автомобільних перевезень»як субєкта господарювання, не може бути покладено повноважень щодо видачі іншим субєктам господарювання дозволів ЄКМТ дозвільних документів, оскільки такі повноваження надані виключно органам виконавчої влади, державним колегіальним органам, органам місцевого самоврядування; а також Державне підприємство «Служба міжнародних автомобільних перевезень»як субєкт господарювання не може здійснювати оформлення дозволів ЄКМТ, тобто виконувати передбачені законом функції державного контролю, уповноваженим субєктом на здійснення якого згідно ст. 58 Закону України «Про автомобільний транспорт»є Служба міжнародних автомобільних перевезень центрального органу виконавчої влади з питань автомобільного транспорту.

При цьому, господарський суд враховує, що аналогічні висновки були викладені в мотивувальній частині постанови окружного адміністративного суду м. Києва від 17.02.2010року, яка залишена без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 25.01.2011року, у справі №2а-12430/09/2670 за позовом заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до Міністерства транспорту та звязку України, Державного підприємства «Служба міжнародних автомобільних перевезень», треті особи: Голосіївська районна у місті Києві державна адміністрація, державний реєстратор Голосіївської районної у місті Києві державної адміністрації про визнання протиправними та скасування наказів, (копії яких наявні в матеріалах справи).

Відтак, закріплення у договорі надання послуг з оформлення та обслуговування дозволів багаторазового використання ЄКМТ №328Є від 11.01.2011року обовязків Державного підприємства «Служба міжнародних автомобільних перевезень»щодо видачі та оформлення українським автоперевізникам дозволів ЄКМТ, а також наділення його правом на отримання від автоперевізників за надані послуги оплати (відшкодування витрат) є таким що суперечить приписам чинного цивільного законодавства, а саме положенням Господарського кодексу України, Законів України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», «Про автомобільний транспорт», «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»тощо.

При цьому, господарський суд зазначає, що згідно п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 року №9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя»судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств і відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій тощо) підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону. Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобовязаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.

Відтак, господарський суд вважає безпідставними твердження позивача (відповідача за зустрічним позовом) на правомірність укладання оспорюваного договору з посиланням на встановлення повноважень Державного підприємства «Служба міжнародних автомобільних перевезень»у Порядку оформлення, видачі, використання, обліку та звітності щодо дозволів ЄКМТ на перевезення вантажів автомобільним транспортом між країнами - членами ЄКМТ, затвердженого Наказом Міністерства транспорту та звязку України від 20.08.2004р. № 757, оскільки останній не відповідає діючим Законам України.

Відповідно до ч.1 ст. 207 ГК України господарське зобовязання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосубєктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Частиною 1 ст. 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 1 статті 203 ЦК України (загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину) визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Оскільки матеріали справи свідчать, що укладення спірного договору (його зміст) вчинено сторонами з порушенням вимог чинного законодавства, господарський суд дійшов висновку, що позовна вимога про визнання недійсним договору надання послуг з оформлення та обслуговування дозволів багаторазового використання ЄКМТ №328Є від 11.01.2011року є правомірною, обґрунтованою, а тому такою що підлягає задоволенню.

Також, Товариством з обмеженою відповідальністю «Васт-Транс»заявлено вимогу про стягнення з Державного підприємства «Служба міжнародних автомобільних перевезень»надмірно сплачених 1677,00грн. Щодо даної позовної вимоги господарський суд зазначає наступне.

На підставі рахунку-фактуру № СФ-с000116 від 11.01.2011року на суму 6756,00грн., 12.01.2011року Товариство з обмеженою відповідальністю «Васт-Транс»перерахувало Державному підприємству «Служба міжнародних автомобільних перевезень»грошові кошти в сумі 1689,00грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням №3505.

При цьому, в платіжному дорученні в графі «призначення платежу» вказано: «За дозволи ЄКМТ згідно рахунку-фактури №СФ-с000116 від 11.01.2011року».

Судом встановлено та не спростовується сторонами те, що в подальшому за накладною №266 від 14.01.2011року Державне підприємство «Служба міжнародних автомобільних перевезень»передало, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Васт-Транс»в особі уповноваженої ОСОБА_3 за довіреністю №00321 від 13.01.2011року отримало дозволи ЄКТМ:

1. з одним обмеженням в кількості 0 шт.;

2. з двома обмеження в кількості 0 шт.;

3. з трьома обмеженнями в кількості 0 шт.;

4. з чотирма обмеженнями в кількості 8 шт.;

5. з пятьма обмеженнями в кількості 0 шт.

5. бланк-зобовязання в кількості 1 шт.

З вказаної накладної також вбачається, що за нею позивачем було передано відповідачу девять найменувань цінностей на суму дванадцять гривень.

Вказана накладна відповідає вимогам п. п. 2.1, 2.4 Положення «Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 та приймається судом як належний доказ здійснення між позивачем та відповідачем, уповноваженими останніми особами, господарської операції по передачі матеріальних цінностей.

Враховуючи, вище встановлені обставини справи, господарський суд зазначає, що правовідносини між позивачем (відповідачем за зустрічним позовом) та відповідачем (позивачем за зустрічним позовом) виникли саме на підставі накладної №266 від 14.01.2011року.

Згідно ч. 1 ст. 181 ГК України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відтак, між сторонами було укладено угоду у спрощений спосіб, згідно якої у ТОВ «Васт-Транс»на підставі ст. ст. 11, 509, 626 ЦК України виникло зобовязання щодо оплати ДП «Служба міжнародних автомобільних перевезень»12грн., визначених у накладній №266 від 14.01.2011року.

Проте, як вбачається з платіжного доручення №3505 від 12.01.2011року позивач за зустрічним позовом сплатив замість 12 грн., суму в розмірі 1689,00грн., що на 1677,00грн. більше, ніж зазначено в накладній №266 від 14.01.2011року.

При цьому, господарський суд зазначає, що жодних доказів (як то підписаних сторонами актів виконаних робіт, наданих послуг) на підтвердження надання Державним підприємством «Служба міжнародних автомобільних перевезень»за зустрічним позовом послуг на суму 1677,00грн., сторонами суду не надано.

Таким чином, господарський суд дійшов висновку, що вказані кошти були сплачені позивачем помилково, не на підставі існуючих між сторонами договірних відносин, а тому відповідач за зустрічним позовом набув такі кошти без відповідних правових підстав.

Главою 83 Цивільного кодексу України унормовано наслідки набуття, збереження майна без достатньої правової підстави.

Відповідно до приписів статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави - безпідставно набуте майно, зобовязана повернути потерпілому це майно. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Статтею 177 ЦК України унормовано, що обєктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші. Майном, як особливим обєктом згідно зі статтею 190 цього Кодексу вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обовязки. Зі змісту наведених норм вбачається, що положення про зобовязання у звязку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави поширюються і на безпідставно набуті грошові суми.

З аналізу ст. 1212 ЦК України вбачається, що повернення безпідставно одержаного майна, у тому числі і грошових коштів, має зобовязальний характер, тому у відповідача за зустрічним позовом виникає обовязок повернути помилково сплачені позивачем кошти в розмірі 1677,00грн. При цьому, зобовязання щодо повернення безпідставно набутого майна виникає з моменту безпідставного збагачення набувача незалежно від того, знав він чи міг знати про безпідставність набуття майна. Такої ж правової позиції дотримується Вищий господарський суд у постановах від 16.06.2010року у справі №37/258 та від 01.02.2006року у справі №08/3990.

Оскільки відповідач у відповідності до ст. ст. 33,34 ГПК України не надав суду доказів повернення позивачу грошових сум у розмірі 1677,00грн., господарський суд дійшов до висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача 1677,00грн. безпідставно набутих грошових коштів є правомірною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Обґрунтовуючи первісний позов, Державне підприємство «Служба міжнародних автомобільних перевезень»посилалось на те, що на підставі договору надання послуг з оформлення та обслуговування дозволів багаторазового використання ЄКМТ №328Є від 11.01.2011року, позивач (відповідач за зустрічним позовом) надав відповідачеві послуги, повязані з оформленням, видачею та обслуговуванням дозволів ЄКМТ (бортових журналів) за І-ІV квартали 2011року на загальну суму 26988,00грн., які частково були оплачені ТОВ «Васт-Транс».

Факт виконання позивачем умов укладеного договору, а саме факт надання зазначених послуг, на думку позивача, підтверджується наданими актами виконаних робіт по видачі, оформленню і обслуговуванню дозволів ЄКМТ від 31.03.2011року за І квартал 2011року, від 30.06.2011року за ІІ квартал 2011року, від 30.09.2011року за ІІІ квартал 2011року та виставленими на адресу відповідача ТОВ «Васт-Транс»рахунками-фактурами.

Проте, беручи до уваги, що Державним підприємством «Служба міжнародних автомобільних перевезень»надано суду лише акти виконаних робіт по видачі, оформленню і обслуговуванню дозволів ЄКМТ за три квартали 2011року, при цьому, наявні акти не підписані уповноваженими представниками ТОВ «Васт-Транс», тобто не оформлені згідно вимог Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», то вони не можуть вважатись належними доказами (а саме первинними бухгалтерськими документами), що підтверджували б надання позивачем таких послуг на визначену суму, та прийняття цих послуг відповідачем.

Враховуючи визнання судом недійсним договору надання послуг з оформлення та обслуговування дозволів багаторазового використання ЄКМТ №328Є від 11.01.2011року, а також відсутність доказів укладання сторонами інших договорів надання послуг на заявлену позивачем суму, господарський суд дійшов висновку про недоведеність вчинення ТОВ «Васт-Транс»порушення грошового зобовязання щодо оплати послуг з видачі та оформлення дозволів ЄКМТ.

Наведене свідчить про недоведеність існування боргу ТОВ «Васт-Транс»перед ДП «Служба міжнародних автомобільних перевезень»у сумі 25299,00грн., а відтак і про безпідставність нарахування штрафних санкцій на цю суму.

Таким чином, у господарського суду відсутні підстави для стягнення з ТОВ «Васт-Транс»на користь ДП «Служба міжнародних автомобільних перевезень»29678,29грн., з яких 25299,00грн. основний борг, 242,10грн. інфляційні втрати, 2366,26грн. пеня та 1770,93грн. штраф.

Враховуючи відмову в задоволенні первісного позову Державного підприємства «Служба міжнародних автомобільних перевезень»в повному обсязі та задоволення зустрічного позову, судовий збір відповідно до ст. 44, 49 ГПК України, за первісним та зустрічним позовами покладається на Державне підприємство «Служба міжнародних автомобільних перевезень».

Одночасно, згідно п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір»сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Пунктом 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 21.11.2011року №01-06/1625/2011 «Про деякі питання практики застосування Закону України «Про судовий збір»надано розяснення, що згідно з частиною першою статті 7 Закону сплачена сума судового збору повертається у передбачених в цій частині випадках за ухвалою суду. Зазначене питання має вирішуватися господарським судом за результатами розгляду відповідних матеріалів, у тому числі й за відсутності заяви (клопотання) сторони чи іншого учасника судового процесу про повернення сплаченої суми судового збору. Зміст повязаної з цим ухвали може бути наведено в резолютивній частині судового рішення, прийнятого по суті справи.

Беручи до уваги, подану Державним підприємством «Служба міжнародних автомобільних перевезень»заяву від 23.02.2012року про збільшення розміру позовних вимог, та остаточну ціну позову у розмірі 29678,29грн., то розмір судового збору за розгляд позовної заяви Державного підприємства «Служба міжнародних автомобільних перевезень»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Васт-Транс»становить 1411,50грн. (встановлений Законом України «Про судовий збір»мінімальний розмір судового збору, визначений з розрахунку мінімального розміру заробітної плати станом на 01.01.2011року). Як вбачається з наявного в матеріалах справи платіжних доручень №42 від 21.02.2012року на суму 1609,50грн. та №541 від 11.11.2011року на суму 1477,50, при подачі позову до суду та заяви про збільшення розміру позовних вимог позивачем загалом сплачено 3087,00грн. судового збору.

Відтак, господарський суд дійшов висновку про необхідність повернення Державному підприємству «Служба міжнародних автомобільних перевезень»на підставі п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір»з Державного бюджету України переплаченої суми судового збору у розмірі 1675,50грн. (3087,00грн. 1411,50грн.) у звязку із внесенням судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Керуючись ст. ст. 44, 49, ст. ст. 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1.В задоволені позову Державного підприємства «Служба міжнародних автомобільних перевезень»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Васт-Транс»про стягнення 29678,29грн. відмовити повністю.

2.Повернути Державному підприємству «Служба міжнародних автомобільних перевезень»(03083, м.Київ, пр-т Науки, буд. 57, код ЄДРПОУ 33880040) з Державного бюджету України переплачену платіжним дорученням №541 від 11.11.2011року та платіжним дорученням №42 від 21.02.2012року суму судового збору у розмірі 1 675 (одну тисячу шістсот сімдесят пять) грн. 50коп.

3.Зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Васт-Транс»до Державного підприємства «Служба міжнародних автомобільних перевезень»про стягнення надмірно сплачених коштів та визнання договору недійсним задовольнити повністю.

4.Визнати недійсним договір надання послуг з оформлення та обслуговування дозволів багаторазового використання ЄКМТ №328Є від 11.01.2011року, укладений між Державним підприємством «Служба міжнародних автомобільних перевезень»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Васт-Транс».

5.Стягнути з Державного підприємства «Служба міжнародних автомобільних перевезень (03083, м.Київ, пр-т Науки, буд. 57, код ЄДРПОУ 33880040) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Васт-Транс»(08113, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Петрушки, вул. Лісна, 1, код ЄДРПОУ 30367782) 1 677 (одну тисячу шістсот сімдесят сім) грн. 00 коп. боргу та 2 682 (дві тисячі шістсот вісімдесят дві) грн. 50 коп. судового збору.

6.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя В.М. Антонова

Повне рішення складено 27.02.2012року