Рішення № 21662275, 13.02.2012, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"13" лютого 2012 р. Справа № 4/002-12

Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Електрон - Т", м. Львів

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нові технології України", м. Ірпінь третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Стандарт-Стиль", м.Київ

про стягнення 27 761,43 грн.

за участю представників сторін:

позивач не зявився.

відповідач - не зявився.

третя особа - не зявилась.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Електрон - Т" (позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нові технології України" (відповідач), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Стандарт-Стиль" про стягнення заборгованості у розмірі 27761,43 грн., яка складається з 20756, 80 грн. заборгованості за договором про уступку права вимоги, 1856, 94 грн. 3% річних та 5147, 69 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою господарського суду Київської області від 06.01.2012 р. розгляд справи №4/002-12 було призначено на 30.01.2012р.

27.01.2012р. на адресу суду від позивача надійшло клопотання (вх. номер 1136) про розгляд справи за відсутності представника позивача. Разом з поданим клопотанням направлено на адресу суду витребувані судом документи, які залучені до матеріалів справи.

30.01.2012р. в судове засідання представники сторін не зявились, хоча про час та місце наступного судового засідання були повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили, у звязку з чим розгляд справи було відкладено на 13.02.2012р., зобовязано відповідача та третю особу виконати вимоги суду, викладені в ухвалі від 30.01.2012р. Вказаною ухвалою було попереджено відповідача про розгляд справи за наявними в ній матеріалами, в разі невиконання вимог суду.

Представник відповідача в судове засідання вдруге не зявився, хоча про дату, час і місце наступного судового засідання був повідомлений належним чином, вимоги суду викладені в ухвалах від 06.01.2012р. та 30.01.2012 р. не виконав, зокрема, письмового відзиву на позов не подав.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2010 р. № 01-08/140 “Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві” особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач про наступний розгляд справи повідомлявся завчасно, зокрема, про судове засідання призначене на 30.01.2012р. був повідомлений 18.01.2012р., про судове засідання, яке було відкладено на 13.02.2012р. 07.02.2012р., про що свідчать повідомлення про вручення.

13.02.2011р. об 12-30 год. через канцелярію господарського суду Київської області (вх. номер 2089) представником відповідача ОСОБА_1, яка представляє інтереси відповідача на підставі довіреності, виданої 28.01.2012р., було подано клопотання про відкладення розгляду справи, яке обґрунтоване тим, що вона, як представник відповідача, ознайомилась з матеріалами справи тільки 10.02.2012р., у звязку з чим просить відкласти розгляд справи для оформлення зустрічного позову.

Розглянувши подане клопотання, суд зазначає, що відповідно до вимог ст. 28 ГПК України, справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами. Справу від імені підприємства можуть вести керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами.

Частина 3 статті 28 ГПК України, встановлює, що представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.

Відповідно до ст. 244 ЦК України, довіреність - це письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність від імені юридичної особи повинна бути підписана її керівником чи іншою уповноваженою на це її установчими документами особою і скріплена печаткою відповідної юридичної особи.

Суд звертає увагу відповідача, що з положень статті 28 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що право на представництво юридичної особи пов'язане не з конкретною фізичною особою, а з наявністю акта органу управління юридичної особи, котрим ця юридична особа наділяє посадову особу повноваженнями вчиняти певні юридичні дії.

Вказаної позиції дотримується також Верховний Суд України, про що викладено в постанові від 17.01.2006 р. №34/224.

З поданого представником відповідача ОСОБА_1 клопотання про відкладення розгляду справи та доданої до нього довіреності, вбачається, що вона, як представник відповідача, приступила до виконання своїх обовязків на підставі довіреності від 28.01.2012р., а тому, з огляду на те, що ухвали про призначення та розгляду справи відкладення відповідач отримував вчасно, остання, як представник відповідача, не скористалась своїм процесуальним правом щодо ознайомлення з матеріалами господарської справи в розумний строк та з метою подання відзиву чи зустрічного позову, у звязку з чим клопотання про відкладення розгляду справи є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Крім того, клопотання про відкладення було подано особисто представником до канцелярії господарського суду 13.02.2012р. об 12 год. 30 хв., а судове засідання було призначене на 13.02.2012р. об 12 год. 40 хв., що дає суду підстави вважати про ухилення відповідача від виконання вимог суду.

До того ж, ухвалою суду від 30.01.2012р. відповідач попереджався про розгляд справи за наявними в ній матеріалами, у разі незявлення в судове засідання та неподання витребуваних судом документів.

Враховуючи те, що провадження у справі № 4/002-12 було порушено ще 31.01.2012р., а сторони належним чином повідомлялись про наступне судове засідання у відповідності до вимог чинного законодавства, про що свідчать матеріали справи та повідомлення про вручення поштових відправлень, суд вважає за можливе зазначити, що відповідач своїми процесуальними правами, передбаченими чинним законодавством, не скористався, та на вимогу суду викладену в ухвалах від 06.01.2012р. та 30.01.2012р. не надав суду письмового відзиву на позов та інших витребуваних судом документів, у звязку з чим навмисно затягує розгляд судового спору.

Третя особа в судове засідання 13.02.2012 р. також вдруге не зявилась, письмових пояснень стосовно заявлених позовних вимог не подала.

Відповідно до частини 1 статті 93 Цивільного кодексу України місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій (п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України 02.06.2006 № 01-8/1228 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році”).

Враховуючи те, що ухвала суду була направлена за адресою, яка вказана у позовній заяві та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, суд дійшов висновку, що третя особа про розгляд справи повідомлений належним чином.

Відповідно до п. Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2010 р. № 01-08/140 “Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві” особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що третя особа була належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи.

Відповідно до положень статті 85 Господарського процесуального кодексу України, прийняте рішення оголошується суддею у судовому засіданні після закінчення розгляду справи.

Враховуючи клопотання позивача про розгляд справи за його відсутності, а також те, що відповідач та третя особа в судове засідання двічі не зявились, керуючись нормами чинного законодавства, суд перейшов до розгляду справи по суті за наявними в ній матеріалами і доказами, встановив, що їх достатньо для повного, всебічного та обєктивного розгляду справи та прийняття обґрунтованого рішення, у звязку з чим в судовому засіданні 13.02.2012р. оголосив вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, суд,

встановив:

01 лютого 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Електрон - Т" (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Стандарт-Стиль" (замовник) було укладено договір № 29/2008, предметом якого є виготовлення виконавцем замовнику електроконфорок чавунних до промислових електроплит та ТЕНів, згідно із специфікаціями-заявками, які подає замовник.

Пунктом 2.1 договору встановлено, що рахунки за продукцію здійснюються замовником шляхом 100% попередньої оплати, згідно рахунку-фактури, який виставляє виконавець.

На виконання умов договору та у відповідності до видаткових накладних, позивачем було виготовлено і поставлено третій особі продукцію на загальну суму 91966, 80 грн., яка, в порушення умов договору, в повному обсязі оплачена не була, про що свідчать банківські виписки (копії в матеріалах справи), у звязку з чим за третьою особою утворилась заборгованість в розмірі 34756,80 грн.

09 грудня 2008 року у відповідності до ст.. 520 Цивільного кодексу України, був укладений тристоронній договір між Товариством з обмеженою відповідальністю "Електрон - Т" (кредитор), Товариством з обмеженою відповідальністю "Нові технології України" (новий боржник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Стандарт-Стиль" (первинний боржник) про переведення боргу, відповідно до умов якого первинний боржник переводить свій борг по договору №29/2008 від 01.02.2008р., а новий боржник приймає на себе обовязок сплатити суму боргу в розмірі 34756, 80 грн. в строк до 25 грудня 2008 року.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки.

За статтею 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Водночас разом з правом вимагати від боржника виконання його обовязку відповідно до змісту зобов'язання (за наведеною статтею) правовому статусу кредитора у зобов'язанні притаманні і інші права (які випливають з договору чи з актів законодавства), що у сукупності і відповідає обсягу прав кредитора у зобов'язанні (право на стягнення моральної шкоди, відшкодування збитків, зміна зобов'язання чи відмова від зобов'язання, право на забезпечення у зобов'язанні тощо).

Відповідно до приписів статті 512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

З аналізу вищезазначених норм законодавства вбачається, що до позивача (кредитора) на підставі договору від 09.12.2008р. перейшло право вимоги до нового боржника щодо стягнення заборгованості в загальному розмірі 34756,80 грн.

На виконання договору про переведення боргу, новим боржником було перераховано на розрахунковий рахунок кредитора суму в загальному розмірі 14000,00 грн., про що свідчить платіжне доручення від 26.12.2008р. на суму 5000,00 грн. та платіжне доручення від 13.01.2010р. на суму 9000,00 грн.

Проте, в порушення умов договору, відповідачем заборгованість станом на день розгляду справи, в повному обсязі не оплачена, доказів оплати суду відповідач не надав, у звязку з чим суд приходить до висновку, що заборгованість відповідача перед позивачем складає 20756,80 грн.

Крім суми основного боргу, позивач також просить стягнути з відповідача 1856,94 грн. 3% річних за період з 26.12.2008р. по 21.12.2011р. та 5147,69 грн. інфляційних втрат за період: січень 2008 року по листопад 2011 року.

Згідно частини 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Право кредитора вимагати в разі прострочення боржником грошового зобов'язання виконання ним обов'язку сплатити суму боргу з урахуванням трьох процентів річних та інфляційних втрат від простроченої суми є складовою частиною переданого новому кредитору права вимоги за зобов'язанням згідно з договором уступки права вимоги, що відповідає приписам статті 514 Цивільного кодексу України.

Вказана позиція також викладена в постанові Вищого господарського суду України від 17.11.2011р. у справі № 7/36(32/188).

Враховуючи те, що судом було встановлено факт прострочення виконання грошового зобовязання з 26.12.2008р., вимога позивача про стягнення 3% річних та інфляційних втрат є правомірною.

З урахуванням пункту 2.3 договору про переведення боргу, часткових проплат, а також розрахунку позивача, яким встановлено кінцевий період даних нарахувань, суд зазначає, що позивач має право на стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат за наступні періоди та в наступному розмірі:

- на суму боргу в розмірі 29756, 80 грн. за період з 26.12.2008р. по 13.10.2010р. 3 % річні в сумі 939, 17 грн. та інфляційні втрати в розмірі 3660, 99 грн.;

- на суму боргу в розмірі 20756, 80 грн. за період з 14.01.2010р. по 21.12.2011р. 3% річні в сумі 1206, 17 грн. та інфляційні втрати в розмірі 2926, 71 грн.;

Всього: 3% річних 2145, 34 грн. та 6587, 70 грн.

Враховуючи те, що суд не вправі виходити за межі позовних вимог, 3% річних в сумі 1856, 94 грн. та 5147,69 грн. інфляційних втрат підлягають задоволенню в повному обсязі, виходячи з розрахунку, поданого позивачем.

За таких обставин суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 20756,80 грн. боргу, 1856,94 грн. 3% річних, 5147,69 грн. інфляційних втрат.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Враховуючи вищезазначене, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

вирішив:

1.Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Нові технології України»(08298, Київська обл., смт Коцюбинське, вул.. Пономарьова, 3, код ЄДРПОУ 35897412) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Електрон-Т»(79019, м. Львів, вул. Квіткова, 12, код ЄДРПОУ 00244676) 20756 (двадцять тисяч сімсот пятдесят шість) грн. 80 коп. боргу, 1856 (одну тисячу вісімсот пятдесят шість) грн. 94 коп. 3% річних, 5147 (пять тисяч сто сорок сім) грн. 69 коп. інфляційних втрат, 1411 (одну тисячу чотириста одинадцять) грн. 50 коп. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

СуддяО.В. Щоткін

Дата підписання повного тексту рішення: 17.02.2012р.