Рішення № 21662164, 13.02.2012, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"13" лютого 2012 р. Справа № 17/085-11/4

Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Граніт”, м. Умань

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Спеціалізована пересувна механізована колона № 1”, м. Вишневе

про стягнення 5413713,18грн. та розірвання договору

за участю представників сторін:

позивач ОСОБА_1. предст., дов. Від 13.06.2011р.

ОСОБА_2. предст., дов. від 04.07.2011р.

відповідач не зявився;

Обставини справи:

В провадженні господарського суду Київської області знаходиться справа № 17/085-11за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Граніт” до Товариства з обмеженою відповідальністю „Спеціалізована пересувна механізована колона № 1” про стягнення 5413713,18 грн. заборгованості за договорами № 2 від 23.01.2007р. та № 27П від 27.04.2010р., а також розірвання договору про реструктуризацію заборгованості за договорами підряду № 2/8 від 03.01.2008р., №27П від 27.04.2010р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 12.08.2011р. провадження у справі було припинено на підставі п. 5 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.09.2011р. ухвалу господарського суду Київської області в частині припинення провадження у справі про стягнення заборгованості в розмірі 2 419 761,20 грн., 385 764,97 грн. пені, 205778,99 грн. 3% річних, 771667,51 грн. інфляційних нарахувань скасовано та передано на розгляд до господарського суду Київської області, в іншій частині залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 06.12.2011р. постанову апеляційної інстанції в частині залишення ухвали господарського суду від 12.08.2011р. без змін (розірвання договору), скасовано, справу передано на розгляд до господарського суду Київської області.

Ухвалою господарського суду Київської області від 23.12.2012р. було прийнято справу до свого провадження та призначено до розгляду на 23.01.2012р.

На підставі поданого відповідачем клопотання, а також керуючись ст. 811 Господарського процесуального кодексу України, фіксування судового процесу здійснюється з допомогою звукозаписувального технічного засобу.

23.01.2012р. до початку судового засідання відповідачем через канцелярію господарського суду (вх. номер 818) було подано клопотання про зупинення провадження у даній справі, у звязку з тим, що відповідачем подано касаційну скаргу до Верховного суду України про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 06.12.2011р.

Відповідно до положень статті 79 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

Суд звертає увагу, що повязана справа, яка розглядається іншим судом, має бути в провадженні даного суду. А тому, враховуючи те, що відповідачем не подано доказів, які підтверджують прийняття до розгляду Верховним судом України касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю „Спеціалізована пересувна механізована колона № 1”, господарський суд відмовляє в задоволенні вказаного клопотання.

В судовому засіданні 23.01.2012р. було оголошено перерву до 13.02.2012р., про що сторони повідомлені під розписку в бланку оголошення перерви.

30.01.2012р. позивачем через канцелярію господарського суду Київської області подано заяву в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України про збільшення позовних вимог, відповідно до якої останній просить стягнути з відповідача 5510324, 29 грн. заборгованості, яка складається з: 2419761, 20 грн. заборгованості за договором підряду № 2 від 23.01.2007р., 248936, 92 грн. 3% річних, 791025, 59 грн. інфляційних втрат, 385764,97 грн. пені; 1320855, 63 грн. заборгованості за договором підряду № 27П від 27.04.2010р., 57477,36 грн. 3% річних, 141833,03 грн. інфляційних втрат, 144669, 59 грн. пені, а також розірвати договір від 20.05.2011р. про реструктуризацію заборгованості за договорами підряду № 2/8 від 03.01.2008р., № 27П від 27.04.2010р. Вказані уточнення прийняті судом до розгляду.

Ухвалою суду від 09.02.2012р. було відмовлено ТОВ «Граніт»в задоволенні заяви про вжиття заходів до забезпечення позову.

13.02.2012р. відповідач в судове засідання не зявився, однак через канцелярію суду подав клопотання про відкладення розгляду справи, у звязку з хворобою представника відповідача ОСОБА_3.

Розглянувши подане клопотання, суд зазначає, що відповідно до вимог ст. 28 ГПК України, справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами. Справу від імені підприємства можуть вести керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами.

Частина 3 статті 28 ГПК України, встановлює, що представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.

Відповідно до ст. 244 ЦК України, довіреність - це письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність від імені юридичної особи повинна бути підписана її керівником чи іншою уповноваженою на це її установчими документами особою і скріплена печаткою відповідної юридичної особи.

Суд звертає увагу відповідача, що з положень статті 28 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що право на представництво юридичної особи пов'язане не з конкретною фізичною особою, а з наявністю акта органу управління юридичної особи, котрим ця юридична особа наділяє посадову особу повноваженнями вчиняти певні юридичні дії.

Вказаної позиції дотримується також Верховний Суд України, про що викладено в постанові від 17.01.2006 р. №34/224.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, а також наявністю в матеріалах справи доказів, яких достатньо для повного, всебічного та обєктивного розгляду справи та прийняття обґрунтованого рішення, в судовому засіданні 13.02.2012р. суд оголосив вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення присутніх в судовому засіданні представників позивача суд,

встановив:

23 січня 2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „Граніт” (субпідрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Спеціалізована пересувна механізована колона № 1” (генпідрядник) було укладено договір підряду № 2 від 23.01.2007р. (Договір 1), відповідно до умов якого субпідрядник зобовязується виконати роботи по будівництву 300 кв.ж/б по вул. Юності в смт Чабани Києво-Святошинського р-ну по завданню генпідрядника, а генпідрядник зобовязується прийняти і оплатити виконані роботи.

У відповідності до умов договору, субпідрядник взяв на себе обовязок щодо виконання робіт у відповідності з нормативними актами.

Згідно п. 2.1.7 договору 1, субпідрядник зобовязаний предявляти генпідряднику для підписання акти виконаних робіт до 25 числа поточного місяця.

В свою чергу, генпідрядник зобовязаний прийняти виконані згідно договору роботи на підставі акту приймання виконаних робіт по їх завершенню. В разі відхилення від проектно-кошторисної документації або інших недоліків, письмово, не пізніше 5 днів сповістити про це субпідрядника.

На виконання умов договору, протягом серпня 2008 року по березень 2010 року, позивачем було виконано та передано відповідачу будівельні роботи на загальну суму 3686261, 20 грн., що підтверджується підписаними та скріпленими печатками актами виконаних підрядних робіт (форма КБ-2в) та довідками про вартість виконаних підрядних робіт, які наявні в матеріалах справи.

Згідно п. 5.2 договору, остаточний розрахунок за виконані роботи з субпідрядником здійснюється через 5 днів після підписання акту прийому-здачі виконаних робіт. Генпідрядник має право затримати остаточні розрахунку до усунення недоробок і дефектів, виявлених при прийомці обєкта.

Враховуючи, що останній акт прийому-передачі виконаних робіт був підписаний сторонами 31.03.2010р., генпідрядник повинен був оплатити виконані позивачем роботи 06.04.2010р.

Однак, в порушення умов договору, відповідач в повному обсязі та у встановлений договором строк не розрахувався з позивачем за виконані підрядні роботи, здійснивши лише часткову оплату таких робіт в сумі 1266500,00 грн., у звязку з чим заборгованість за договором підряду № 2 склала 2419761, 20 грн.

З метою досудового врегулювання спору, 10.11.2010р. позивачем було направлено на адресу відповідача претензію з вимогою погасити існуючу заборгованість. Проте, вказана претензія залишена відповідачем без відповіді та належного реагування.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписами частини першої статті 837 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Із поданих до позову доказів вбачається, що зобовязання оплати виконані підрядні роботи ґрунтуються на положеннях п.п. 5.2 Договору №2 від 23.01.2007р.

Зважаючи на те, що відповідач претензій щодо якості виконаних підрядних робіт не висував, доказів, які б свідчили про повну оплату виконаних підрядних робіт не надав, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення 2419761, 20 грн. заборгованості є обґрунтованими, документально підтвердженими та правомірними, у звязку з чим останні підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім суми основного боргу, позивач, просить також стягнути з відповідача 385764,97 грн. пені.

Згідно п. 6.3 Договору встановлено, що якщо по вині генпідрядника виникає затримка оплати виконаних підрядних робіт, то генпідрядник виплачує субпідряднику штраф в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості робіт за кожний день прострочки.

З аналізу даного пункту договору вбачається, що сторони передбачили відповідальність в розмірі подвійної облікової ставки НБУ у вигляді пені.

У сфері господарювання згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобовязання.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязань припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Суд, здійснивши власний розрахунок пені, з врахуванням норм чинного законодавства, встановив, що заявлена до стягнення пеня в розмірі 385764, 97 грн., з урахуванням часткових проплат, нарахована позивачем в порушення норм п. 6 статті 232 Господарського кодексу України, у звязку з чим підлягає частковому задоволенню в розмірі 251198,80 грн.

Також позивач просить стягнути з відповідача 248936, 92 грн. 3% річних та 791025, 59 грн. інфляційних втрат (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог).

Частиною другою ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з розрахунком позивача, що знаходиться в матеріалах справи, 3% річних складає 248936,92 грн. Розрахунок відповідає вимогам законодавства (відповідно до перерахунку суду) та обставинам справи, а тому вимога про стягнення 3% річних складає 248936,92 грн. підлягає задоволенню.

Що стосується заявлених позивачем до стягнення 791 025, 59 грн. інфляційних втрат, нарахованих за період з вересня 2008 року по грудень 2011 року (згідно заяви про збільшення розміру позовних вимог), слід зазначити наступне.

Як слідує з розрахунку позивача, ним при розрахунку збитків від інфляції не було враховано, що інфляційні нарахування за липень 2009р., серпень 2009 року, квітень липень 2010 року, липень-серпень 2011 року, мали відємне значення, що є помилковим, оскільки не відповідає вимогам законодавства.

Поняття дефляції наведене в «Методологічних положеннях щодо організації статистичного спостереження за змінами цін (тарифів) на споживчі товари (послуги) і розрахунку індексу споживчих цін», затверджених наказом Державного комітету статистики України від 14.11.2006 №519, та у «Методиці розрахунку базового індексу споживчих цін», затвердженій наказом Державного комітету статистики України від 27.07.2007 №265, згідно яких розраховується індекс споживчих цін, тобто індекс інфляції.

Дефляція - це зниження загального рівня цін на товари і послуги протягом певного періоду часу (на відміну від інфляція зростання).

Вказані методики базуються на загальних вимогах Конвенції 160 Міжнародної організації праці 1985 року (статті 12), "Резолюції щодо індексів споживчих цін", прийнятій на 17-ій Міжнародній конференції статистиків праці (2003) та спільному документі МОП, МВФ, ОЕСР, Євростату, ООН та Світового банку "Керівництво щодо індексу споживчих цін. Теорія та практика" (2004).

У відповідності до зазначених нормативно-правових актів розрахунок індексу споживчих цін за квартал, за період з початку року і т. п. проводяться "ланцюговим" методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т. д.) індексів.

Саме такий спосіб розрахунку інфляційних запропонований судам у Листі ВС України від 03.04.97р. № 62-97р «Рекомендации относительно порядка применения индексов инфляции при рассмотрении судебных дел».

При цьому, виключення з цього ланцюга одного чи декількох індексів з тих підстав, що вони свідчать про дефляцію (тобто зменшення вартості грошей, що мале місце протягом одного чи декількох періодів) протягом певного періоду (періодів), не передбачається, оскільки штучне втручання в процес формування рівня інфляції призведе до того, що на певний момент часу цей рівень не буде відповідати дійсному.

Отже, процес зміни вартості грошей, який характеризується рівнем інфляції, є безперервним процесом, і інфляційні процеси не залежать від волевиявлення будь-якої особи, - будь-то позивач, відповідач чи суд, тому інфляційні мають розраховуватись з урахуванням як індексів інфляції, так і індексів дефляції.

Як слідує з матеріалів справи, розрахунок збитків від інфляції слід проводити: за липень 2009р. (-2228,15 грн.), серпень 2009 року (-4456,31 грн.), квітень 2010р. (-9959,28 грн.), травень 2010р. (18118,57 грн.), червень 2010р.(11679,04 грн.), липень 2010 року (-5239,52 грн.), липень 2011 р. (-31456,90 грн.), серпень 2011 р. (-9679, 04 грн.), всі інші нарахування здійснені позивачем арифметично вірно.

З огляду на вищевикладене, суд задовольняє частково заявлені до стягнення 791025, 59 грн. інфляційних втрат в розмірі 698208,78 грн., так як за спірний період спостерігався процес дефляції.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що за Договором підряду № 2 від 23.01.2007р. з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2419761,20 грн. боргу, 248936,92 грн. 3% річних, 698208,78 грн. інфляційних втрат, 251198, 80 грн. пені, загалом 3 618 105,70 грн.

27 квітня 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „Граніт” (субпідрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Спеціалізована пересувна механізована колона № 1” (генпідрядник) було укладено договір підряду № 27П (Договір №2), відповідно до умов якого субпідрядник зобовязується виконати роботи по будівництву 300 кв.ж/б по вул. Юності в смт Чабани Києво-Святошинського р-ну по завданню генпідрядника, а генпідрядник зобовязується прийняти і оплатити виконані роботи.

В свою чергу, генпідрядник зобовязаний прийняти виконані згідно договору роботи на підставі акту приймання виконаних робіт по їх завершенню. В разі відхилення від проектно-кошторисної документації або інших недоліків, письмово, не пізніше 5 днів сповістити про це субпідрядника.

Вказаний договір був укладений на тих самих умовах, що і договір підряду №2.

Так, на виконання умов договору № 27П, протягом травня 2010 року по грудень 2010 року, позивачем було виконано та передано відповідачеві будівельні роботи на загальну суму 3695855, 63 грн., що підтверджується актами виконаних підрядних робіт (форма КБ-2в) та довідками про вартість виконаних підрядних робіт (форма КБ-3в), які підписані та скріплені печатками сторін (копії наявні в матеріалах справи).

Враховуючи, що останній акт прийому-передачі виконаних робіт був підписаний сторонами 29.12.2010р., генпідрядник повинен був оплатити виконані позивачем роботи 04.01.2011р.

Однак, в порушення умов договору, відповідач в повному обсязі не розрахувався за виконані підрядні роботи, здійснивши лише часткову оплату робіт в розмірі 2375000,00 грн., у звязку з чим за ТОВ «СПМК№1»рахується заборгованість в розмірі 1320855,63 грн., яка на даний час не погашена.

Вказана заборгованість підтверджується укладеним між сторонами договором про реструктуризацію заборгованості від 20.05.2011р. за договорами підряду №2/8 від 03.01.2008р. та № 27П від 27.04.2010р., яким відповідач фактично визнав існуючу заборгованість за договором № 27П від 27.04.2010р.

10.11.2011р. позивачем на адресу відповідача була направлена претензія з вимогою погасити існуючу заборгованість, яка залишена відповідачем без відповіді та належного реагування.

Враховуючи те, що претензій щодо якості виконаних підрядних робіт позивачеві не висував, доказів, які б свідчили про повну оплату виконаних підрядних робіт не надав, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення 1 320 855,63 грн. заборгованості є обґрунтованими, документально підтвердженими та правомірними, у звязку з чим останні підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім суми основного боргу, позивачем нарахована відповідачеві згідно п. 6.3 договору, пеня в розмірі 144669, 59 грн.

Згідно п. 6.3 Договору встановлено, що якщо по вині генпідрядника виникає затримка оплати виконаних підрядних робіт, то генпідрядник виплачує субпідряднику штраф в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості робіт за кожний день прострочки.

Суд, здійснивши власний розрахунок пені, з врахуванням норм чинного законодавства, встановив, що заявлений до стягнення розрахунок пені в розмірі 144669,59 грн., з урахуванням часткових проплат, здійснений позивачем арифметично вірно, за період, що не перевищує шестимісячного строку нарахування неустойки, а тому підлягає задоволенню в повному обсязі в розмірі 144669, 59 грн.

У відповідності до норм статті 625 Цивільного кодексу України, позивачем також нараховані 57477,36 грн. 3% річних та 141833,09 грн. інфляційних втрат (розрахунок в матеріалах справи).

Відповідно до розрахунку, здійсненого судом, 3% річних підлягають задоволенню в повному обсязі в сумі 57477,36 грн.

Що стосується стягнення інфляційних втрат в розмірі 141833,03 грн., то позивачем не було враховано, що в липні 2010р., липні 2011р., серпні 2011р. збитки від інфляції мали відємне значення.

Як слідує з матеріалів справи, розрахунок збитків від інфляції слід проводити: за липень 2010р. (-630,02 грн.), липень 2011 р. (-17171,12 грн.), серпень 2011 р. (-5283,42 грн.), всі інші нарахування здійснені позивачем арифметично вірно.

З огляду на вищевикладене, суд задовольняє частково заявлені до стягнення 141833,03 грн. інфляційних втрат в розмірі 118748,47 грн., так як за спірний період спостерігався процес дефляції.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що за Договором підряду № 27П від 27.04.2010р. з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1320855,63 грн. боргу, 57477,36 грн. 3% річних, 118748,47 грн. інфляційних втрат, 144669,59 грн. пені, загалом 1641751,05 грн.

Крім стягнення суми боргу за договорами підряду № 2 від 23.01.2007р. та №27П від 27.04.2007р., позивачем заявлена вимога про розірвання договору про реструктуризацію заборгованості за договорами підряду № 2/8 від 03.01.2008р., №27П від 27.04.2010р.

Дослідивши договір про реструктуризацію заборгованості від 20.05.2011р., суд встановив, що вказаний договір поширюється на спірні правовідносини, що виникли між сторонами на підставі договору № 27П від 27.04.2010р. та не стосується відносин сторін, що виникли на підставі договору № 2 від 23.01.2007р.

У відповідності до умов договору від 20.05.2011р., відповідач зобовязується протягом травня 2011р. по вересень 2011р. видати векселі на квартири в будинку № 3 по вул. Юності у смт Чабани Києво-Святошинського р-ну.

Однак, за словами позивача, в порушення умов договору, відповідачем векселі на квартири не були видані та заборгованість за договорами підряду погашена не була.

У відповідності до статті 203 Цивільного кодексу України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно статті 610 ЦК України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязань (неналежне виконання).

Пунктом 1 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 188 ГК України передбачає, що сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Частина 3 даної статті передбачає, що сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

Частиною 4 статті 188 ГК України визначено, що в разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

З аналізу вказаних положень вбачається, що право на звернення з позовом виникає у сторони в разі, коли у відповідь на пропозицію змінити чи розірвати договір надійшла відповідь із відмовою або не надійшло відповіді у 20-денний строк.

У звязку з невиконанням договору про реструктуризацію, позивачем було направлено на адресу відповідача лист про розірвання умов договору, який залишено відповідачем без відповіді та належного реагування.

Відповідно до статі 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Істотність порушення договору є загальною підставою, яка може бути встановлена лише шляхом оцінки "істотності" у порушенні договору. У разі існування загальної підстави у вигляді "істотності порушення договору" суб'єктом оцінки, відповідно до положень ч. 2 коментованої статті, має бути лише суд.

Стаття 653 Цивільного Кодексу України встановлює, що у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частина 2 статті 4-3 Господарського процесуального кодексу України визначає, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Таким чином, враховуючи те, що станом на день розгляду справи відповідач не виконав свої зобовязання за договором про реструктуризацію заборгованості від 20.05.2011р., а саме не видав векселі (п.2.1) та не сплатив заборгованість (п.2.5), чим істотно порушив права позивача, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про розірвання Договору про реструктуризацію заборгованості від 20.05.2011р. за договорами підряду №2/8 від 03.01.2008р. та № 27П від 27.04.2010р. є обґрунтованими та правомірними.

Згідно із ст. 44, 49 ГПК України, судовий збір та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу при частковому задоволенні позову покладаються пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищезазначене, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 22, 44, 49, 82-84, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Спеціалізована пересувна механізована колона № 1” (08132, Київська обл., м. Вишневе, вул. Ломоносова, 40, код ЄДРПОУ 03584533) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Граніт»(20300, Черкаська обл., м. Умань, вул. Л.Іскри, 1/24, код ЄДРПОУ 30626432) за Договором підряду № 2 від 23.01.2007р.: 2419761 (два мільйони чотириста девятнадцять тисяч сімсот шістдесят одну) грн. 20 коп. боргу, 248936 (двісті сорок вісім тисяч девятсот тридцять шість) грн. 92 коп. 3% річних, 698208 (шістсот девяносто вісім тисяч двісті вісім) грн.78 коп. інфляційних втрат, 251198 (двісті пятдесят одну тисячу сто девяносто вісім) грн. 80 коп. пені; за Договором підряду № 27П від 27.04.2010р.: 1 320855 (один мільйон триста двадцять тисяч вісімсот пятдесят пять) грн. 63 коп. боргу, 57477 (пятдесят сім тисяч чотириста сімдесят сім) грн. 36 коп. 3% річних, 118748 (сто вісімнадцять тисяч сімсот сорок вісім) грн. 47 коп. інфляційних втрат, 144669 (сто сорок чотири тисячі шістсот шістдесят девять) грн. 59 коп. пені, 26 185 (двадцять шість тисяч сто вісімдесят пять) грн. 31 коп. судового збору, 225 (двісті двадцять пять) грн. 27 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Розірвати Договір про реструктуризацію заборгованості від 20.05.2011р. за договорами підряду №2/8 від 03.01.2008р. та № 27П від 27.04.2010р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю „Спеціалізована пересувна механізована колона № 1” (08132, Київська обл., м. Вишневе, вул. Ломоносова, 40, код ЄДРПОУ 03584533) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Граніт»(20300, Черкаська обл., м. Умань, вул.. Л.Іскри, 1/24, код ЄДРПОУ 30526432).

4. В іншій частині позову відмовити.

5. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

СуддяО.В. Щоткін

Дата підписання повного тексту рішення: 20.02.2012р.