Рішення № 21661735, 22.02.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 51/38722.02.12 За позовом Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Інго Україна»

доПриватного акціонерного товариства “Просто страхування”

про відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 7 248,00 грн.

Судді: Пригунова А.Б. (головуюча)

Чебикіна С.О.

Гулевець О.В.

Представники :

від позивача: Голоднюк О.Г.

від відповідача: не зявилися

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення суми збитків в порядку регресу у розмірі 7 248,00 грн. Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач на підставі договору № 570571563Т від 27.12.2008 р. страхування транспортних засобів наземного транспорту, цивільної відповідальності водія та пасажирів від нещасних випадків, внаслідок настання страхової події дорожньо-транспортної пригоди виплачено страхове відшкодування страхувальнику пошкодженого автомобіля «Мітсубісі», державний номер НОМЕР_1, а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України «Про страхування»та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Оскільки цивільна відповідальність ОСОБА_1., водій, який під час керуванням транспортним засобом автомобілем «Хюндай», державний номер НОМЕР_2, визнаний винним у скоєнні ДТП, була застрахована ПАТ «Народна фінансово-страхова компанія «ДОБРОБУТ», позивачем було направлено останньому претензію про відшкодування збитків в порядку регресу. Враховуючи, що відповідачемне відшкодовано заявлену суму збитку, позивач просить стягнути з відповідача суму в розмірі 7248,00 грн. в судовому порядку.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.09.2011 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 12.10.2011 р. за участю представників сторін, яких зобовязано надати суду певні документи.

Розгляд справи відкладався у звязку з неявкою представників сторін та невиконанням ними вимог суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.11.2011 р. продовжено строк вирішення спору на пятнадцять днів за клопотанням сторін.

У процесі провадження у справі ПрАТ “НФСК “Добробут” надало відзив на позовну заяву, в якому зазначило, що поліс обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ВС/0935325 від 07.09.2008р. був укладений зі ОСОБА_1. строком до 07.09.2008р., тож на момент ДТП, яке трапилось 17.04.2009р., транспортний засіб «Хюндай»д.н.з. НОМЕР_2 не був застрахований у ПрАТ “НФСК “Добробут”, тому у задоволенні позову просив відмовити.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.11.2011 р. замінено первісного відповідача ПрАТ “НФСК “Добробут” на належного відповідача у справі ПАТ “Просто страхування”, розгляд справи відкладено на 07.12.2011 р. за участю представників сторін, яких зобовязано надати суду певні документи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.12.2011 р. розгляд справи було відкладено на 23.01.2012 р. у звязку з неявкою представників відповідача та невиконанням сторонами вимог суду.

12.01.2012р. до канцелярії суду від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, у якій ПАТ «АСК «Інго Україна»зазначило, що 05.01.2012р. ПрАТ «Просто страхування»перерахувало позивачу 6750,62грн. як відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП від 17.04.2009р., у звязку з чим, просить стягнути з відповідача суму збитків в порядку регресу в розмірі 414,38грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.01.2012 р.призначено колегіальний розгляд справи № 51/387 у складі трьох суддів.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 23.01.2012 р. визначено склад суду для розгляду справи № 51/387 суддя Пригунова А.Б. (головуюча), судді Дідиченко М.А. та Гулевець О.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.01.2012 р.справа №51/387 прийнята до провадження зазначеною колегією суддів та призначена до розгляду на 13.02.2012р.

Розглянувши подану позивачем заяву про зменшення розміру позовних вимог, суд відзначає наступне.

Частиною 4 ст. 22 ГПК України передбачено, що позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Враховуючи наведене, суд визнає подану заяву такою, що відповідає вимогам ст. 22 ГПК України, у звязку з чим приймає її до розгляду.

Позивач у дане судове засідання не зявився.

Відповідач відзиву на позов не надав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином.

Згідно зі ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобовязані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами.

Згідно з частиною першою статті 77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Частиною першою ст. 69 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня отримання позовної заяви.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України»).

Згідно з п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що незявлення представників сторін не перешкоджає розгляду справи по суті, матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, а відповідач не скористався своїм процесуальним правом на надання відзиву та направлення представника для участі в судове засідання, суд вважає за можливе розглянути позов за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та витребуваних судом.

Дослідивши матеріали справи, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

За договором страхування №570571563 від 27.12.2008р. страхування засобів транспорту, цивільної відповідальності, водія та пасажирів від нещасних випадків у ЗАТ “АСК “Інго Україна” застраховано автомобіль марки «Мітсубісі», д.н. НОМЕР_1, страхувальником по договору є ДП «Інтранс Холдінг»ТОВ «Інтранс Холдінг».

Як те встановлено під час розгляду в судовому порядку справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1., остання 17.04.2009р. керуючи автомобілем марки «Хюндай», д.н.з. НОМЕР_2 в м. Києві по Дарницькому бульвару 23, відчинила водійські двері під час транспортного руху, внаслідок чого відбулось зіткнення та пошкодження автомобіля марки «Мітсубісі»д.н.з. НОМЕР_1.

ДТП сталася в результаті порушення ОСОБА_1. вимог пункту 15.13 Правил дорожнього руху України, якого притягнуто до адміністративної відповідальності постановою Дніпровського районного суду міста Києва від 18.05.2009р., справа №3-2526/1-09.

Загальний розмір матеріальної шкоди, завданого власнику транспортного засобу «Мітсубісі»д.н.з. НОМЕР_1 в результаті його пошкодження при ДТП, відповідно до звіту №238 про оцінку автомобіля, складеного 23.04.2009р. суб'єктом оціночної діяльності СПД ОСОБА_2. (свідоцтво НОМЕР_3), складає 8100,75грн.

За страховим випадком ДТП, що сталась 17.04.2009р. за участю застрахованого автомобіля, згідно складеного страхового акту №43740 від 01.06.2009р. по договору страхування №570571563 визначено суму страхового відшкодування в розмірі 7 248грн., виплата якого за договором страхування підтверджується квитанціями від 21.04.2009р.

Статтею 27 Закону України “Про страхування” та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Під час розгляду справи встановлено, що транспортний засіб - автомобіль марки «Хюндай», д.н.з. НОМЕР_2, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди застрахованому у позивача автомобілю «Мітсубісі»д.н.з. НОМЕР_1, взято на страхування ПрАТ «Просто страхування», про що укладено договір (поліс) обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ВВ/9298277 (строк дії з 19.11.2008р. до 18.11.2009р.).

Частинами другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Вина водія автомобіля ОСОБА_1. «Хюндай», д.н.з. НОМЕР_2, підтверджується постановою Дніпровського районного суду міста Києва від 18.05.2009р.

Пунктом 37.4 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів” (в редакції закону на час врегулювання страхового випадку) передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

В редакції закону, яка є чинною з 19.09.2011р., відповідно застосовується до врегулювання страхових випадків, які стались після вказаної дати, у п. 36.4 закону, також передбачено, що виплата страхового відшкодування здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування, лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Таким чином відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля «Мітсубісі»д.н.з. НОМЕР_1 відповідно до положень Закону України “Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів” в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності (поліс ВВ/9298277), а до ПАТ “АСК “Інго Україна” як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором (поліс) № 570571563 від 27.12.2008р., перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до ПрАТ «Просто страхування»як особи, відповідальної за завдані збитки.

Аналогічні висновки по застосуванню положень закону містяться у постанові Верховного Суду України судової палати у господарських справах від 25 листопада 2008 року (справа №11/406-07).

За чинним законодавством України окрім особи, винної у завданні шкоди, потерпілий у ДТП має право одержати майнове відшкодування або за рахунок страхової організації, якою застраховане його майно, за правилами і в порядку, встановленому Цивільним кодексом України та Законом України “Про страхування”, або за рахунок страховика, яким застраховано відповідальність особи, що володіє транспортним засобом, водія якого визнано винним у ДТП, за правилами та у порядку, встановленому ЦК України та Законом України “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”.

Право потерпілого обрати той чи інший спосіб захисту чинним законодавством не обмежене.

В даному випадку потерпілий звернувся за відшкодуванням майнової шкоди до позивача, який застрахував його майно автомобіль«Мітсубісі»д.н.з. НОМЕР_1.

Правовідносини сторін у такому випадку регулюються нормами ЦК України та ЗУ “Про страхування”.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Статтею 993 ЦК України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Тобто в розумінні положень Закону “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” позивач набув (в порядку регресу) право на виплату страхового відшкодування від страховика винної особи.

В даному випадку сума заявлена до стягнення з відповідача є сумою страхового відшкодування, виплаченого позивачем на умовах договору страхування, що укладений між позивачем та страхувальником у відношенні транспортного засобу, який було пошкоджено в ДТП, натомість право регресу до страховика винної особи переходить саме по розміру збитків завданих пошкодженому автомобілю в межах фактичних витрат страховика.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

За договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності (поліс ВВ/9298277) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну становить 25 500 грн., франшиза 0 грн.

Згідно зі ст. 29 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Згідно з положеннями закону (станом на час врегулювання страхового випадку 17.04.2009р.) виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 Закону документів або в строки та в обсягах, визначених рішенням суду (п. 37.1 зазначеного Закону).

Регресна вимога позивача (вих. №5648 від 10.11.2011р.) про відшкодування шкоди, заподіяної майну в наслідок дорожньої - транспортної пригоди (в поряду регресу) у розмірі 7 248 грн. виконана відповідачем частково в сумі 6750,62грн., при цьому сума збитків в порядку регресу в розмірі 414,38грн. не сплачена.

Наведені позивачем доводи відповідач не спростував, доказів здійснення оплати за регресною вимогою в сумі 414,38грн. не надав.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 49 ГПК України (в редакції, чинній на момент звернення позивача з позовом до суду) якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору.

Відповідно до ч. 2 п. 4.2 Розяснення президії Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998р. № 02-5/78 «Про деякі питання практики застосування розділу 6 Господарського процесуального кодексу України», що були чинні на момент звернення позивача з позовом до суду, якщо позивач у процесі розгляду спору зменшив позовні вимоги державне мито у цій частині не повертається.

Суд зазначає, що частиною 2 пункту 13 Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 р. № 1258, встановлено, що повернення витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу здійснюється у порядку, передбаченому для повернення державного мита (судового збору).

Тож, здійснені позивачем судові витрати у справі (по сплаті державного мита в сумі 95грн. та сплаті витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 219,81грн.) покладаються на позивача, а судові витрати по сплаті державного мита у розмірі 7грн. та 16,19грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відшкодовуються позивачу за рахунок відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Інго Україна»задовольнити.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства “Просто страхування” (04050, м.Київ, вул.Герцена, б.10, код 24745673) на користь Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Інго Україна» (01054, м. Київ, вул.Ворорвського, б.33, код 16285602) 414 (чотириста чотирнадцять) грн. 38 коп. збитків в порядку регресу, 7 (сім) грн.. державного мита, 16 (шістнадцять) грн. 19 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Судді Пригунова А.Б. (головуюча)

Чебикіна С.О.

Гулевець О.В.