Рішення № 21661631, 27.02.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ РІШЕННЯ

Справа № 13/52327.02.12 За позовом Ашбург Венчерс Корп.(ASHBURG VENTURES CORP), Панама, Панама до 1.Акціонерного товариство з обмеженою відповідальністю "Банк Снорас", Вільнюс, Литва 2.Публічного акціонерного товариства "Конверсбанк", Київ, Україна про стягнення 8377 150,00 євро Суддя Курдельчук І.Д. Представники сторін: від позивача ОСОБА_1-Дов.від 15.12.2011 р.(№ 2181) відповідача-1 - ОСОБА_2дов.№ NR12-018 від 3.01.2012 ОСОБА_3- Дов.№ NR12-018 від 3.01.2012 відповідача-2, ОСОБА_4-Дов.№ 138 від 17.01.2011 в судовому засіданні 27.02.12, відповідно до ст.85 ГПК України, оголошено вступну і резолютивну частини рішення ОБСТАВИНИ СПРАВИ: ASHBURG VENTURES CORP. (позивач) звернулось до господарського суду міста Києва із позовом до відповідача-1: Акціонерного товариства “Банк Снорас”, відповідача-2: Публічного акціонерного товариства “Конверсбанк” про стягнення з відповідача-1 боргу в сумі 8377150,00 EUR та зобовязання відповідача-2 перерахувати позивачу кошти в сумі 8377150,00 EUR, які знаходяться на кореспондентському рахунку відповідача-1 №16009040680, відкритому у відповідача-2. В подальшому позивач подав заяву і уточнив про стягнення з відповідача-1 боргу в сумі 8377150,00 EUR та зобовязання відповідача-2 перерахувати позивачу кошти в сумі 8377150,00 EUR, які знаходяться на кореспондентському рахунку відповідача-1 №160090406801, відкритому у відповідача-2. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що всупереч умовам договору про управління банківським рахунком №030AS031125 від 25.11.2008 року, укладеного між позивачем та відповідачем-1, відповідач-1 не виконує обовязкові для виконання доручення позивача та не перераховує кошти на рахунки, визначені позивачем, чим порушує умови зазначеного договору та внаслідок незаконних дій відповідача-1, позивач позбавлений права розпоряджатися коштами в сумі 8377150,00 EUR. Як зазначає позивач, кошти відповідача-1, належні позивачу, знаходяться на кореспондентському рахунку №1600090406801, відкритому у відповідача-2, який знаходиться та зареєстрований в Україні.

Процесуальна правоздатність та дієздатність позивача підтверджена документально. Позивач - іноземна юридична особа представив оформлені, з урахуванням статті 13 Закону України “Про міжнародне приватне право”, документи, що є доказом правосуб'єктності юридичної особи: свідоцтво про реєстрацію, яке належним чином легалізовано шляхом проставляння апостилю та перекладені і з нотаріальним посвідченням підпису перекладача.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.12.2011 р. порушено провадження у справі №13/523, сторони зобовязано надати документи та вчинити дії, справу призначено до розгляду на 11.01.2012 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.12.2011 р. забезпечено позов накладено арешт на кошти в сумі 8377150,00 EUR на кореспондентському рахунку №160009040680.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.01.2012р. виправлено описку в ухвалі про забезпечення позову в частині зазначення номеру кореспондентського рахунку №1600090406801.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.01.2012 р. розгляд справи №13/523 відкладено на 26.01.2012 року відповідно до ст. 77 ГПК України, в звязку з неявкою відповідачів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.01.2012 р., відповідно до ст. 77 ГПК України, за клопотанням відповідача-1 розгляд справи №13/523 відкладено на 16.02.2012.

В судове засідання 23.02.2012 року прибули представники сторін.

В судовому засіданні 16.02.2012 р. оголошено перерву до 23, 02.12, 24.02.12 та 27.02.2012р., відповідно до ст. 77 ГПК України.

Заявлені протягом судового засідання відповідачами клопотання про залишення позову без розгляду не ґрунтуються на приписах ст. 81 ГПК України, - клопотання про припинення провадження у справі не ґрунтуються на приписах ст. 80 ГПК України, - клопотання про зупинення провадження у справі не ґрунтуються на приписах ст. 79 ГПК України, - клопотання про витребування документів не ґрунтуються на приписах ст. 38 ГПК України та з наведених обставин відхилені господарським судом.

Заявлене відповідачем-1 клопотання про розгляд справи колегіально у складі трьох суддів, відповідно до ст. 4-6 ГПК України, відхилений судом з огляду на відсутність обставин, що свідчать про складність справи, яка потребувала б визначення для її розгляду колегіального складу господарського суду.

Заявлене відповідачем-2 клопотання про розгляд справи колегіально у складі трьох суддів відкликане заявником.

Заявлене відповідачем-1 клопотання про встановлення змісту іноземного права, відповідно до ст. 4 ГПК України, залишене судом без задоволення з огляду на незастосування норм іноземного права при вирішенні даного спору.

Судом також зауважено, що оскільки між всіма учасниками судового процесу існують партнерські, цивільні правовідносини, то отримання (витребовування) через суд документів один у одного взаємно, при цьому використовуючи процесуальні права є неприпустимим, як з огляду на недотримання приписів ст. 38 ГПК України так і з урахуванням існування електронних систем банківського обслуговування, що надає їм можливість безперешкодно збирати докази та подавати їх суду.

До початку розгляду справи сторони подали документи, які вважали необхідними для підтвердження власних правових позицій та на підтвердження своїх доводів і заперечень.

Матеріали справи визнані судом достатніми, розгляд справи здійснено в порядку ст. 75 ГПК України.

Перед початком розгляду справи по суті представників сторін ознайомлено з їх правами та обовязками відповідно до ст.ст. 20, 22, 81-1 ГПК України.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив його задовольнити, представник відповідача-1 проти позову заперечив, посилаючись на його безпідставність, а представник відповідача-2 проти задоволення позову заперечував, зазначивши, що у відповідача-2 відсутній обовязок перераховувати кошти відповідача-1 позивачу.

Справа розглядається господарським судом міста Києва за місцезнаходженням одного з відповідачів виходячи з положень ст.ст. 1, 2, 4, 12, 13, 123, 124 ГПК України, ст.ст. 75, 76 Закону України “Про міжнародне приватне право”у спорі за позовом за місцезнаходженням майна.

У звязку з намаганням відповідачем-1 у порушення встановленого порядку ведення судового засідання заявити клопотання про витребування документів після вирішення спору по суті і до прийняття рішення у справі, господарським судом зауважено представнику відповідача-1 про неприпустимість зловживання процесуальними правами, відповідно до ст.22 ГПК України, які свідчать про намагання затягування судового процесу.

Судовий процес фіксувався технічними засобами за заявою відповідача-1, відповідно до ст.ст. 4-4, 81-1 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

25.11.2008 року між позивачем та відповідачем-1 укладено договір про управління банківським рахунком №030AS031125 від 25.11.2008 року (далі- Договір).

Згідно з п.1.1 даного Договору відповідач-1 відкриває позивачу рахунок №LT66007580097467506 і здійснює його обслуговування відповідно до чинних правових актів Литовської республіки, правилами відповідача-1 та даним Договором.

Відповідно до п.1.3. Договору відповідач-1 не вправі контролювати напрям використання коштів, які знаходяться на рахунку и встановлювати інші, не передбачені чинними правовими актами Литовської республіки, правилами відповідача-1 і даним договором обмеження прав позивача розпоряджатися грошовими коштами на рахунках.

Згідно з п.2.2.1 Договору №030AS031125 відповідач-1 зобовязався виконувати оформлені належним чином доручення позивача.

Відповідно до п.5.1 Договору №030AS031125 позивач має право розпоряджатися коштами на рахунках згідно з порядком, встановленим законодавством Литовської республіки, правилами відповідача-1 і даним договором.

Згідно з п.5.2. договору №030AS031125 позивач має право давати відповідачу-1 доручення на переказ, виплату визначених сум і виконання інших банківських операцій, а також робити запити, які стосуються порядку управління рахунками.

25.11.2008 року позивачем та відповідачем-1 було укладено додаткову угоду №BI 2008 1125-030-6057 від 25.11.2008 року про особливі умови договору управління банківським рахунком №030AS031125 від 25.11.2008 року (далі додаткова угода).

Згідно з п.2.1 додаткової угоди зазначена угода визначає особливі умови Договору і регламентує відносини відповідача-1 і позивача, які виникають при користуванні позивачем Системою. Крім цієї угоди, відносини між відповідачем-1 та позивачем регламентує договір і загальні умови (при наявності розбіжностей в текстах вищезазначених документів та угоди, необхідно керуватися даною угодою), а також законодавство Литовської республіки і інші нормативні документи.

В п.1.7 додаткової угоди позивач та відповідач-1 визначили, що Система це наявне на службовій станції банківського Інтернету програмне забезпечення (система управління рахунками в Інтернеті), яке дозволяє клієнту відправляти вказівки в електронному вигляді.

В п 2.2. додаткової угоди позивач та відповідач-1 визначили, що управління та розпорядження рахунками позивача у відповідача-1, а саме: коштами, розміщеними на рахунках позивача, а також отримання інформації про такі рахунки і вчинення інших дій здійснюється шляхом відправки Вказівок в Системі за адресою : https://ib.snoras.com, попередньо ідентифікувавши особу Користувача за допомогою ідентифікаційних інструментів.

В п.1.5. додаткової угоди позивач та відповідач-1 визначили, що Вказівка це подане позивачем в електронному вигляді (за допомогою Системи): (і) платіжне доручення (вказівка відповідачу-1 перерахувати чи конвертувати кошти); (іі) інша, обовязкова згідно з законодавством чи укладеним між відповідачем-1 та позивачем договором, вказівка (наприклад, відкрити банківський рахунок, заблокувати платіжну картку); (ііі) пропозиція укладення угоди з відповідачем-1 (наприклад, договір про строковий вклад); (iv) запит на отримання визначеної банківської послуги чи інформації; (v) повідомлення відповідачу-1 у вільній формі.

В п.1.11 додаткової угоди позивач та відповідач-1, що Користувач вказані в Заяві особа, яка має право надсилати Вказівки.

Згідно з п.2.5. додаткової угоди позивач може користуватись Системою цілодобово. Відповідач-1 має право тимчасово зупинити дію Системи (наприклад, для профілактичних робіт і т.д.), розмістивши при цьому оголошення про це на сайті Системи (https://ib.snoras.com). Вимоги до звязку, технічного та програмного забезпечення для користування Системою вказані в Правилах.

Відповідно до п.4.1. додаткової угоди відповідач-1 зобовязується дозволити позивачу здійснювати управління своїми рахунками в системі, за умови, якщо позивач провів розрахунок згідно з тарифами та подав належним чином оформлену заяву.

В п 1.6. додаткової угоди позивач та відповідач-1 визначили, що заява це заявка позивача на користування Системою в уставленій відповідачем-1 формі.

25.11.2008 року позивач подав відповідачу заяву до додаткової угоди №BI 2008 1125-030-6057 про користування системою управління рахунками в Інтернеті „Інтернет-банк” IB-V99/267970, в якій позивач визначив особу, яка має право надсилати вказівки, а саме: ОСОБА_5. В даній заяві позивач також визначив код користувача та пароль, а також ліміт однієї операції по рахунку, що не може перевищувати 2000000,00 EUR та 2000000,00 USD. Зазначена заява прийнята відповідачем-1, про що свідчить штамп та підпис представника відповідача-1 на заяві.

Згідно з випискою від 30.11.2011 року з рахунку №LT66007580097467506 станом на 30.11.2011 року на зазначеному рахунку наявні кошти в сумі 8377150,00 EUR.

30.11.2011 року позивач дав відповідачу-1 оформлену належним чином вказівку (заява на міжнародний переказ (номер повідомлення 002) в системі на перерахування належних Позивачу коштів в сумі 8377150,00 EUR на рахунок LV96RIBR00100220N0000 в Regional Investment Bank JSC RIGA, LATVIA, SWIFT; RIRLV22.

Довідкою від 09.12.2011 року №R/02/250 Regional Investment Bank JSC повідомив позивача про те, що на рахунок позивача LV96RIBR00100220N0000 в LV96RIBR00100220N0000 в період з 30.11.2011 року по 09.12.2011 року (до 16-00) від відповідача-1 з рахунку позивача №LT66007580097467506 грошові кошти не надходили.

Отже, вказівка (заява на міжнародний переказ (номер повідомлення 002) позивача залишена відповідачем-1 не виконана.

30.11.2011 року позивач направив на адресу відповідача-1 лист, в якому просив керівника відповідача-1 виконати дані позивачем в системі вказівки.

Лист Позивача від 30.11.2011 року залишений відповідачем-1 без реагування.

Як зазначив позивач, йому стало відомо, що його грошові кошти знаходяться на кореспондентському рахунку відповідача 1, відкритому у відповідача-2.

Відповідачі заперечували наявність ідентифікованих грошових коштів позивача на рахунку відповідача-1, відкритому у відповідача-2.

Як вбачається з інформації від 09.12.11 особи, реквізити якої є ідентичними реквізитам Публічного акціонерного товариства “Конверсбанк”, поданої Ашбург Венчес Корп., позивач отримав електронне повідомлення про рух коштів: 01.12.11 АТ “Банк Снорас”направив EUR 7245360,01 на LT66007580097467506 Ашбург Венчес Корп., потім на 260101758 АТ “Банк Снорас”, потім на 160090406801 ПАТ “Конверсбанк”

Разом з тим, позивач стверджує, що станом на день прийняття рішення кошти в сумі 8377150,00 EUR від відповідача-1 позивачу на виконання заяви не надходили.

Втім, подальше листування позивача залишене відповідачем-1 без належного реагування. В тому числі й його заява про визнання кредитором на відповідну суму також не розглянута.

Проаналізувавши обставини справи та дослідивши докази, подані сторонами, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Господарський суд вважає, що перерахування АТ “Банк Снорас”коштів Ашбург Венчес Корп. на рахунок АТ “Банк Снорас”№160090406801 в ПАТ “Конверсбанк”є позадоговірним, оскільки не ґрунтується на умовах Договору, при цьому суд допускає помилковість (некоректність)такої дії.

Відповідно до ч.1 ст.38 Закону України "Про міжнародне приватне право" право власності та інші речові права на нерухоме та рухоме майно визначаються правом держави, у якій це майно знаходиться, якщо інше не передбачено законом.

Згідно з ст.9 Договору про дружбу і співробітництво між Україною і Литовською Республікою правовий режим державного майна, майна юридичних і фізичних осіб однієї Високої Договірної Сторони, яке знаходиться на території іншої Високої Договірної Сторони, регулюється законами і правовими актами Сторони, на території якої це майно знаходиться, якщо інше не передбачене угодами між Сторонами.

За таких обставин господарський суд визнає за необхідне вирішувати позадоговірний майновий спір, щодо майна грошових коштів, належних позивачу, і які перебувають на рахунку відповідача-1 у банківській установі, у відповідача-2 за місцезнаходженням такого майна та на підставі норм національного матеріального права.

Відповідно до ч.1 ст.39 Закону України "Про міжнародне приватне право" виникнення та припинення права власності та інших речових прав визначається правом держави, у якій відповідне майно перебувало в момент, коли мала місце дія або інша обставина, яка стала підставою для виникнення або припинення права власності та інших речових прав, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.

Згідно з ч.1 ст. 51 Закону України "Про міжнародне приватне право" до зобов'язань, що виникли внаслідок набуття, збереження майна без достатніх правових підстав, застосовується право держави, у якій такі дії мали місце.

Частиною 2 ст.38 Закону України "Про міжнародне приватне право" встановлено, що належність майна до нерухомих або рухомих речей, а також інша класифікація майна визначаються правом держави, у якій це майно знаходиться.

Відповідно до ст.7 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" кореспондентський рахунок - рахунок, що відкривається одним банком іншому банку для здійснення міжбанківських переказів. Відкриття кореспондентських рахунків здійснюється шляхом встановлення між банками кореспондентських відносин у порядку, що визначається Національним банком України, та на підставі відповідного договору. Особливості режимів функціонування вкладних (депозитних), поточних та кореспондентських рахунків визначаються нормативно-правовими актами Національного банку України та договорами, що укладаються клієнтами та обслуговуючими їх банками. Зарахування коштів на рахунок клієнта здійснюється як шляхом внесення їх у готівковій формі, так і шляхом переказу коштів у безготівковій формі з інших рахунків.

Згідно із ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобовязується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Відповідно до ч.3 ст. 1068 ЦК України банк зобовязаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

За таких обставин слід вважати, що відповідач -2 здійснив зарахування коштів на кореспондентський рахунок відповідача-1 на підставі відповідного договору.

Стаття 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність" визначає, що відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком. Банк зобов'язаний докладати максимальних зусиль для уникнення конфлікту інтересів працівників банку і клієнтів, а також конфлікту інтересів клієнтів банку.

Згідно з ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.316 Цивільного кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Згідно ст. 192 даного Кодексу грошові кошти - є річчю (майном).

За умовами ст.317 Цивільного кодексу України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Положеннями ст. 319 Цивільного кодексу України передбачається, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Статтею 321 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

За таких умов, не перерахування відповідачем грошових коштів позивача на його рахунки в іншому банку, відповідно до поданих згідно з законодавством заяв про закриття рахунків є порушенням права власності позивача на грошові кошти, що йому належать.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України, способом захисту цивільних прав може бути, зокрема, примусове виконання обов'язку в натурі.

Відповідно до ст.1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Як встановлено судом ПАТ “Конверсбанк”відкрито кореспондентський рахунок АТ “Банк Снорас”№ 160090406801 на який зараховані кошти відповідача-1, що підтверджено відповідачами.

Крім того, 19.12.11 між позивачем та відповідачем-2 укладено договір №23-211/ЮО банківського рахунку.

Оскільки відповідних розпоряджень ні позивач відповідачеві -1, ні відповідач-1 відповідачеві -2 не надавали, доказів наявності підстав для перерахування коштів позивача на його рахунок, відкритий у відповідача-2 суду не надано.

Судом встановлено, що відповідач-1, не виконавши вказівок позивача щодо перерахування 8377150,00 EUR належних позивачу коштів по Договору №030AS031125 від 25.11.2008 року, а отже поза межами договору розпорядився їх частиною в сумі 7245360,01 EUR на власний розсуд перерахувавши їх на свій рахунок, тобто одержав їх без достатньої правової підстави та фактично припинив право власності позивача.

Таким чином, позивач позбавлений права на розпорядження грошовими коштами, що обліковувались на його рахунку у відповідача-1, що ним були передані за договором.

Оскільки грошові кошти, вимога про які є предметом спору, зберігаються без достатніх правових підстав у відповідача-2, який знаходиться в Україні суд приходить до висновку, що до зобовязань про стягнення та повернення цих коштів позивачу, застосовуються норми Цивільного кодексу України та Закону України "Про банки і банківську діяльність".

Отже частина коштів, належна позивачу є в грошовій масі відповідача-1 на його кореспондентському рахунку відкритому у відповідача-2.

Положення норми ст .1212 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Позовна вимога позивача про стягнення з відповідача-1 коштів в сумі 8377150,00 EUR підлягає задоволенню частково лише в сумі фактично перерахованих коштів, а саме 7245360,01 EUR.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що кошти позивача в сумі EUR 7245360,01, які підлягають стягненню з відповідача-1, знаходяться на кореспондентському рахунку відповідача-1, відкритому у відповідача-2.

Таким чином, суд приходить до висновку, що кошти позивача, без достатніх правових підстав для відповідача-1 перебувають у володінні відповідача-2, а тому позовна вимога про зобовязання відповідача-2 перерахувати позивачу частину коштів відповідача-1, які знаходяться на кореспондентському рахунку, відкритому у відповідача-2, підлягає задоволенню в сумі коштів, які фактично перебувають у відповідача-2 - 7245360,01 EUR.

Виникнення у відповідача зобов'язання щодо повернення безпідставно набутого майна ґрунтується на вимогах ст. 1212 Цивільного кодексу України, оскільки зазначені правовідносини виникають з моменту безпідставного збагачення набувача незалежно від того, знав він чи міг знати про безпідставність набуття майна.

Позовна вимога позивача про зобовязання відповідача-2 вчинити дії перерахувати кошти з рахунку відповідача-1 позивачеві в сумі 8377150,00 EUR також підлягає задоволенню частково лише в сумі фактично одержаних коштів.

Відповідачі ненадходження на кореспондентський рахунок вказаних грошових коштів не спростували.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що уточнені позовні вимоги обґрунтовані у відповідності до законодавства, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню в обсязі фактично перерахованої суми.

Відповідно з ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Отже, розподіл тягаря доказування визначається предметом спору. За загальним правилом обовязок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Належність доказів - спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини. При цьому питання про належність доказів остаточно вирішується судом.

Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Посилання відповідачів на необхідність передання позову для розгляду за встановленою договором юрисдикцією є безпідставним, оскільки дії з перерахування коштів в Україну вчинені не на виконання договору, а отже положення договору в т.ч. і пророгаційна угода, викладена у ньому не можуть бути застосовані.

З огляду на те, що питання повернення власнику грошових коштів лежить поза межами договірних відносин контрагентів і перебувають у відповідача-2 не може вирішуватись в межах справи про банкрутство відповідача-1.

Заперечення проти позову, що ґрунтується на поданій заяві позивача про визнання кредитором не спростовує права на розгляд справи та вирішення спору, який не пов'язаний із зобовязаннями банку перед вкладником.

Повернення безпідставно списаних коштів також не може впливати на права третіх осіб.

Обмеження, введене 16.11.11 на здійснення банківських операцій з виконання відповідачем-1 в даному випадку вказівки позивача, як вбачається не обмежило здійснення транзакції в межах самого банку на свій рахунок.

Посилання на неможливість визначення власника конкретних, індивідуалізованих грошових знаків, а так само коштів, що обліковуються на рахунку у банківській установі не спростовує права конкретної особи власника коштів на отримання своєї частини з загальної грошової маси чи суми грошових коштів наявної у володільця (зберігача).

При цьому суд вважає за необхідне вказати, що запис на рахунку у банку не є обєктом права власності, оскільки посвідчує лише право вимоги клієнта банку про вчинення передбачених договором і законом операцій щодо коштів клієнта.

Позадоговірне списання коштів в момент обмеження банківських операцій призвело до неможливості розпорядження банківським рахунком та вчинення передбачених операцій щодо коштів позивача в межах списаної суми.

Крім того, заперечення відповідача-1, що на рахунку позивача, відкритому у відповідача-1 перебуває значно більша сума коштів позивача в літах ніж спірна в EUR не спростовує факту позадоговірного списання.

Слід зауважити, що частина доказів представлена відповідачем-1 виконана без належного засвідчення та перекладу.

Всупереч названим нормам законодавства відповідачами не подано суду жодного належного або допустимого доказу на які б спростовували зазначені вище обставини.

Таким чином, позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 49 ГПК України покладаються на позивача та відповідача -1 пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.4, 22, 32-34, 43, 44, 49, 75, 82-85, 123, 124 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства “Банк Снорас”(03221, Литва, м. Вільнюс, вул. А.Вівульске, 7, реєстраційний номер № АВ92-20, код підприємства-1202597, код банку - 260101758, кореспондентський рахунок № 160090406801 в Публічному акціонерному товаристві"Конверсбанк" (03141, м. Київ, вул. Солом'янська, 33, код ЄДРПОУ 34353904, МФО 339339) грошові кошти в сумі 7245 360 (сім мільйонів двісті сорок пять тисяч триста шістдесят) євро, 01 євроцент на користь ASHBURGCORP. (Ашбург Венчес Корп.) (50th street, Global Plaza Tower, 19th Floor, Suite H, Panama city, Panama, (50-та вулиця, Глобал Плаза Тауер, 19-й поверх, Сют Н, місто Панама, Панама) Company number (реєстраційний номер) F624735/D1383765).

Зобов'язати Публічне акціонерне товариство “Конверсбанк”(03141, м. Київ, вул. Солом'янська, 33, код ЄДРПОУ 34353904, МФО 339339) перерахувати кошти, що перебувають на кореспондентському рахунку № 160090406801 Акціонерного товариства “Банк Снорас”(03221, Литва, м.Вільнюс, вул. А.Вівульске, 7, реєстраційний номер № АВ92-20, код підприємства-1202597, код банку - 260101758, кореспондентський рахунок № 160090406801 в Публічному акціонерному товаристві "Конверсбанк" (03141, м. Київ, вул. Солом'янська, 33, код ЄДРПОУ 34353904, МФО 339339) 7245 360 (сім мільйонів двісті сорок пять тисяч триста шістдесят) євро, 01 євроцент на рахунок ASHBURG VENTURES CORP. (Ашбург Венчес Корп.) (50th street, Global Plaza Tower, 19th Floor, Suite H,city, Panama, (50-та вулиця, Глобал Плаза Тауер, 19-й поверх, Сют Н, місто Панама, Панама).

Стягнути з Акціонерного товариства “Банк Снорас”(03221, Литва, м. Вільнюс, вул. А.Вівульске, 7, реєстраційний номер № АВ92-20, код підприємства-1202597, код банку - 260101758, кореспондентській рахунок № 160090406801 в Публічному акціонерному товаристві"Конверсбанк" (03141, м. Київ, вул. Солом'янська, 33, код ЄДРПОУ 34353904, МФО 339339) судовий збір в сумі 49773,00 грн.

В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційна скарга не була подана.У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя І.Д.Курдельчук

дата складення 28.02.12