Рішення № 21661639, 16.02.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 6/59916.02.12 За позовомДочірнього підприємства «Е-КОНСАЛТИНГ»

До відповідача-1Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1

До відповідача-2Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіті Клас ЮА»

Простягнення 2317,32 грн.

Суддя Ковтун С.А.

Представники сторін:

не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До господарського суду міста Києва звернулося з позовом дочірнє підприємство «Е-КОНСАЛТИНГ»до субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 та товариства з обмеженою відповідальністю «Сіті Клас ЮА»про стягнення з них солідарно 2317,32 грн. боргу, а саме: 1800,00 грн. основного боргу, 210,60 грн. інфляційних, 77,04 грн. трьох процентів річних, 229,68 грн. за користування чужими грошовими коштами.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачі не надали оплачену позивачем послугу та не в повному обсязі повернули сплачені кошти.

Ухвалою суду від 30.12.2011 р. було порушено провадження у справі № 6/599 та призначено розгляд останньої на 30.01.2012 р..

Сторони в судове засідання не зявились, розгляд справи було відкладено на 16.02.2012 р..

Відповідачі відзиву на позов не надали.

Сторони явку представників в судове засідання не забезпечили, про день та час проведення судового засідання були повідомлені належним чином.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України.

Розглянувши надані документи і матеріали, суд встановив:

11.05.2010 р. субєкт підприємницької діяльності фізична особа ОСОБА_1 виставив дочірньому підприємству «Е-КОНСАЛТИНГ» рахунок-фактуру № СФ-0000008 на суму 2400,00 грн. для оплати участі у семінарі ОСОБА_2.

13.05.2010 р. дочірнє підприємство «Е-КОНСАЛТИНГ»платіжним дорученням № 257 сплатило на користь субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 2400 грн. за участь у вищевказаному семінарі.

Таким чином, між позивачем та відповідачем-1 у спрощеній формі було укладено договір, за яким останній зобовязався забезпечити проведення семінару та участь у ньому позивача. За своєю правовою природою вказаний договір є договором про надання послуг.

Відповідно до наданих позивачу відповідачем-1 квитків семінар повинен був відбутися 29.05.2010 р..

31.05.2010 р., оскільки семінар не відбувся, дочірнє підприємство «Е-КОНСАЛТИНГ»звернулося до субєкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 з проханням повернути сплачені кошти. Лист отримано 01.06.2010 р.. Таким чином, виходячи з того, що позивач не погодився на зміну предмета послуги, договір між позивачем та відповідачем-1 є припиненим з 29.05.2010 р., що свідчить про відсутність правових підстав у відповідача-1 для утримання сплачених позивачем коштів.

14.06.2010 р. відповідач-1 частково в розмірі 600,00 грн. повернув позивачу кошти у звязку з відміною заходу.

28.10.2010 р. позивач направив відповідачам вимогу №52/02 сплатити заборгованість, яка залишена без задоволення.

Станом на день розгляду справи заборгованість в розмірі 1800,00 грн. позивачу не сплачена.

Згідно з приписами статей 526 Цивільного кодексу України та 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За приписами ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобовязана повернути потерпілому це майно. Особа зобовязана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Дані покладення застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобовязанні (п. 3 ч. 3 ст. 1212 ЦК України).

Таким чином, вимоги позивача до відповідача-1 про повернення 1800,00 грн. належним чином доведені, документально підтверджені та відповідачем-1 не спростовані.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Згідно з ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків, сплата неустойки.

Відповідно до ст. 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Оскільки, як зазначено вище, між позивачем та відповідачем-1 договір укладено у спрощеній формі, відсутні дані про досягнення згоди між сторонами про проценти та їх розміри. При цьому суд не погоджується з доводами позивача про можливість застосування аналогії закону (ст. 8 ЦК України) і врегулювання спірних правовідносин приписами ст. 1048 ЦК України. Зокрема, оплата за послугу не є подібною за змістом дії щодо передачі у власність грошових коштів як позики. Проценти, нарахування яких передбачено ст. 1048 ЦК України, є винагородою позикодавця за договором позики, в той час як проценти за користування чужими грошовими коштами є відповідальністю за повернення коштів. За таких обставин вимога про сплату процентів за користування чужими грошовими коштами задоволенню не підлягає.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник на вимогу кредитора у випадку прострочення грошового зобовязання повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та три проценти річних з простроченої суми.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки вимога про повернення коштів направлена 31.05.2010 р., зобовязання є простроченим з 08.06.2010 р.

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Середній індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргуСума боргу з врахуванням індексу інфляції

08.06.2010 - 14.06.201024001.0000.002400.00

15.06.2010 - 31.10.201118001.096172.801972.80 Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів

240008.06.2010 - 14.06.201073 %1.38

180015.06.2010 - 31.10.20115043 %74.56

Усього 75,94 За розрахунком суду три проценти річних складають 75,94 грн., інфляційна складова - 172,80 грн. (1972,80 грн. борг з урахуванням встановленого індексу інфляції). У задоволенні вимог про стягнення 1,10 грн. трьох процентів річних та 37,80 грн. інфляційних судом відмовлено. Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги чи заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приймаючи рішення, суд зобовязаний керуватись наданими сторонами доказами.

Позивачем належним чином доведене порушення його прав зі сторони відповідача-1.

Обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, належним чином доведені і відповідачем-1 не спростовані, а тому позовні вимоги позивача до останнього підлягають задоволенню в частині стягнення 1972,80 грн. боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та 75,94 грн. трьох процентів річних.

У задоволенні вимог про стягнення 229,68 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, 1,10 грн. трьох процентів річних та 37,80 грн. інфляційних судом відмовлено.

В свою чергу, позовні вимоги до та товариства з обмеженою відповідальністю «Сіті Клас ЮА»предявлені не обґрунтовано та задоволенню не підлягають.

Зокрема, між позивачем та відповідачем-2 відсутні правовідносини та зобовязання. В силу ст. 541 ЦК України солідарний обовязок виникає у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобовязання. Жодних доказів наявності вищевказаних обставин, з якими повязано виникнення солідарного обовязку, позивачем суду не наведено.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача та на відповідача-1 пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Зокрема, з відповідача-1 підлягає стягненню на користь позивача 1247,91 грн. судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов до субєкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 задовольнити частково.

В позові до товариства з обмеженою відповідальністю «Сіті Клас ЮА»відмовити.

Стягнути з субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь дочірнього підприємства «Е-КОНСАЛТИНГ» (04073, м. Київ, пр-т Московський, 8, код 31467680) 1972,80 грн. боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, 75,94 грн. трьох процентів річних, 1247,91 грн. судового збору.

В іншій частині позову відмовити.

Суддя С. А. Ковтун

Рішення підписано 27.02.2012 р.