Рішення № 21659673, 14.02.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 10/42014.02.12 За позовом Приватного акціонерного товариства

«Науково-виробниче об'єднання «Агрокомплекс»

до Публічного акціонерного товариства «Оболонь»

про стягнення коштів

Головуючий суддя Котков О.В.

Суддя Івченко А.М.

Суддя Морозов С.М.

Секретар судового засідання Вільгельм А.Д.

У засіданні брали участь:

від позивача: ОСОБА_1 (представник за довіреністю);

ОСОБА_2 (представник за довіреністю);

ОСОБА_3 (представник за довіреністю);

ОСОБА_4. (представник за довіреністю);

від відповідача: ОСОБА_5. (представник за довіреністю);

ОСОБА_6. (представник за довіреністю);

ОСОБА_7. (представник за довіреністю).

В судовому засіданні 14 лютого 2012 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Приватне акціонерне товариство «Науково-виробниче об'єднання «Агрокомплекс»(позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Оболонь» (відповідач) заборгованості в сумі 63334496,35 грн. з них основного боргу 30109087,06 грн., пені 15070920,44 грн., втрат від інфляції 4445488,01 грн., 3% річних 732632,91 грн., штрафу 1505454,35 грн., збитків 11119574,20 грн. та збитків у вигляді витрат повязаних з одержанням виконання зобовязання 351339,38 грн.

Під час перебування справи на розгляді в суді позивач, користуючись передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України правами, спочатку подав до суду заяву про зменшення позовних вимог в якій просить суд стягнути з відповідача заборгованості в сумі 60193104,27 грн. з них основного боргу 29 331 424,54 грн., пені 13 643 190,49 грн., втрат від інфляції 3 569 651,75 грн., 3% річних 711 352,68 грн., штрафу 1 466 571,23 грн., збитків 11 119 574,20 грн. та збитків у вигляді витрат повязаних з одержанням виконання зобовязання 351 339,38 грн., а потім, по відношенню до зменшених вимог подав заяву про збільшення позовних вимог та просить суд стягнути 65114075,85 грн. з них основного боргу 29331424,54 грн., пені 18306886,99 грн., втрат від інфляції 3626789,58 грн., 3% річних 911449,25 грн., штрафу 1466571,23 грн., збитків 11119574,20 грн. та збитків повязаних з одержанням виконання зобовязання 351380,06 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобовязання за договором № 67/13669236/08 від 01 лютого 2008 року, зокрема, у визначені договором строки не здійснив оплату вартості поставленого йому позивачем товару, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем.

Відповідач неодноразово подавав до суду відзиви на позовну заяву в яких проти позову заперечує та в кінцевій редакції поданих останнім уточнених письмових поясненнях б/н від 07.02.2012р. просить суд позовні вимоги в частині стягнення пені задовольнити частково, в решті позову відмовити.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.10.2011 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 20.10.2011 року.

По справі № 10/420 судом, за клопотанням позивача, у відповідності до вимог до частини 7 статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України, ухвалено здійснювати по справі фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу.

В судових засіданнях 20.10.2011р., 31.10.2011р., 03.11.2011р., 17.11.2011р., 21.11.2011р., 28.11.2011р., 01.12.2011р. та 08.12.2011р. оголошувались перерви, про що сторін було повідомлено під розписку.

В судовому засіданні 03.11.2011р. від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі № 10/420 до вирішення Господарським судом міста Києва справи № 9/334 за позовом ПАТ «Оболонь»до ПАТ «Науково-виробниче об'єднання «Агрокомплекс» про визнання договору № 67/13669236/08 від 01.02.2008р. недійсним в частині Додатків №№ 1, 2. В обґрунтування заявленого клопотання відповідач вказав, що оскільки вимоги позивача у справі № 10/420 виникають з оспорюваного відповідачем договору, задоволення позовних вимог ПАТ «Оболонь»про часткову недійсність договору № 67/13669236/08 від 01.02.2008р. може вплинути на вирішення по суті справи № 10/420.

Дослідивши подане представником відповідача клопотання суд зазначає наступне.

Згідно ст. 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

Так, з правової конструкції ч. 1 ст. 79 слідує виключний перелік підстав за наявності яких господарський суд зупиняє провадження у справі, в тому числі,

- в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Складова частина диспозиції вказаної ст. 79 визначає необхідність одночасно двох ознак, за наявності яких господарський суд зупиняє провадження у справі, а саме:

- неможливість розгляду даної справи;

- пов'язаність з нею іншої справи.

Відповідачем в клопотанні про зупинення провадження не зазначено обґрунтованих підстав неможливості розгляду господарським судом справи № 10/420 до вирішення справи № 9/334 за позовом ПАТ «Оболонь»до ПАТ «Науково-виробниче об'єднання «Агрокомплекс» про визнання договору № 67/13669236/08 від 01.02.2008р. недійсним в частині Додатків №№ 1, 2, що розглядається господарським судом м. Києва, а відтак, клопотання відповідача задоволенню не підлягає.

30 листопада 2011 року через канцелярію до суду від відповідача надійшло клопотання про призначення судово-економічної експертизи № 4396/0/2-11 від 30.11.2011р. В обґрунтування підстав для призначення у справі судової експертизи відповідач зазначає, що якщо наявні у справі докази є суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи.

Дослідивши подане представником відповідача клопотання суд зазначає, що згідно з частиною 2 статті 79 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою у випадках:

1) призначення господарським судом судової експертизи;

2) надсилання господарським судом матеріалів до слідчих органів;

3) заміни однієї з сторін її правонаступником.

Питання призначення у справі судової експертизи кореспондує до ст. 41 Господарського процесуального кодексу України згідно якої для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Таким чином, з метою розяснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і, одночасно, потребують спеціальних знань, господарський суд має право зупинити провадження у справі.

Викладені відповідачем в клопотанні підстави для призначення експертизи стосуються обставин дослідження та оцінки судом доказів у справі, що є не припустимим. Окрім цього, відповідачем в клопотанні не вказано обґрунтованих та достатніх підстав необхідності розяснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору у справі № 10/420, які потребують саме спеціальних знань.

З огляду на викладене, в силу вимог ст.ст. 41, 43 Господарського процесуального кодексу України, клопотання відповідача про призначення судової експертизи у справі № 10/420 є необґрунтованим.

У судовому засіданні 01.12.2011р. судом, за клопотанням позивача, у відповідності до положень ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, продовжено строк вирішення спору на 15 днів.

12 грудня 2011 року господарським судом ухвалено призначити розгляд даної справи у колегіальному складі суддів, у звязку з чим було відкладено розгляд справи для призначення колегіального складу розгляду справи на дату, яка буде визначена ухвалою про прийняття справи до провадження колегією суддів, призначеною у відповідності до ст. 2-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розпорядженням від 12.12.2011р. Голови Господарського суду міста Києва передано справу № 10/420 за позовом Приватного акціонерного товариства «Науково-виробниче об'єднання «Агрокомплекс»до Публічного акціонерного товариства «Оболонь»про стягнення коштів розглядати колегіально у складі: Головуючий суддя: Котков О.В.; суддя Бондаренко Г.П.; суддя Морозов С.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.12.2011 року справа № 10/420 прийнята до провадження колегією суддів, розгляд справи призначено на 27.12.2011 року.

В судовому засіданні 27.12.2011р. оголошено перерву до 19.01.2012р., про що сторін було повідомлено під розписку.

Судове засідання 19.01.2012р. не відбулося у звязку з перебуванням судді Бондаренко Г.П. у відпустці.

Розпорядженням від 19.01.2012р. Голови Господарського суду міста Києва передано справу № 10/420 за позовом Приватного акціонерного товариства «Науково-виробниче об'єднання «Агрокомплекс»до Публічного акціонерного товариства «Оболонь»про стягнення коштів розглядати колегії суддів у складі: Головуючий суддя: Котков О.В.; суддя Морозов С.М.; суддя Івченко А.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.01.2012 року справа № 10/420 прийнята до провадження колегією суддів, розгляд справи призначено на 07.02.2012 року.

В судовому засіданні 07.02.2012р. оголошено перерву до 14.02.2012р., про що сторін було повідомлено під розписку.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

01 лютого 2008 року між Закритим акціонерним товариством «Науково-виробниче об'єднання «Агрокомплекс», правонаступником якого є позивач, що підтверджується положеннями Статуту та Свідоцтвом про держану реєстрацію юридичної особи Серія А01 № 482188 (надалі Постачальник або Продавець) та Закритим акціонерним товариством «Оболонь», правонаступником якого є відповідач (далі по тексту Покупець або Замовник) (разом - сторони), було укладено договір № 67/13669236/08 (належним чином засвідчена копія договору міститься в матеріалах справи, надалі Договір або Договір поставки), відповідно до п.п. 2.1., 2.2. якого Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність Замовника за фактичними цінами, які розраховані: згідно розділу 5.4., та базових цін, які узгоджені у Додатку 1 та 2 , що є невід'ємними Договору, а Замовник зобов'язується прийняти продукцію та оплатити її вартість на умовах Договору.

Позивач зазначає, що на виконання умов Договору Продавець передав, а Покупець прийняв товар на загальну суму 115499484,24 грн., при цьому, позивач вказує, що Покупець лише частково розрахувався за товар на суму 114460815,83 грн. з яких Продавцем, на підставі ст. 534 Цивільного кодексу України, було зараховано: сума пені нарахована згідно п. 8.2. Договору у розмірі 20757538,65 грн.; сума 3% річних із простроченої суми нарахована згідно ст. 625 Цивільного кодексу України у розмірі 585 255,44 грн.; сума основного боргу, з урахуванням коригування несплаченої суми за продукцію згідно п. 5.7. Договору, у розмірі 93 118 021,74 грн., а відтак, за твердженнями позивача, відповідач має сплатити позивачу основний борг за поставлену продукцію по Договору, з урахуванням коригування несплаченої суми за продукцію згідно п. 5.7 Договору, в загальному розмірі 29331424,54 грн., а також пеню, 3% річних, втрати від інфляції, як санкції за неналежне виконання взятих на себе зобовязань по Договору щодо оплати продукції, а також понесені Продавцем збитки.

З матеріалів справи слідує, що в порядку досудового врегулювання спору позивач в період 2010-2011р.р. неодноразово звертався до відповідача з вимогами оплатити заборгованість (копії листів містяться в справі). Позивач зазначає, що заборгованість Покупця перед Продавцем по Договору повністю не погашена.

З викладеними позивачем в позові твердженнями відповідач не погоджувався та у свої запереченнях на позовну заяву вказав, що враховуючи обставини загальної вартості поставленого Продавцем товару, а також коштів, які були сплачені Покупцем за товар, основна сума заборгованості відповідача, на дату позовної заяви, по Договору становила 679510,09 грн. Окрім цього, відповідач звернув увагу суду на той факт, що розмір пені за прострочення сплати заборгованості, штрафу, 3% річних та втрат від інфляції є значно меншим, аніж вказує позивач в заяві про збільшення позовних вимог, а заявлені позивачем вимоги щодо стягнення збитків 11119574,20 грн. та збитків повязаних з одержанням виконання зобовязання 351380,06 грн. взагалі є необґрунтованими, а тому, відповідач просить суд позовні вимоги в частині стягнення пені задовольнити частково, в решті позову відмовити.

Оцінивши наявні в матеріалах справи документи та дослідивши в судовому засіданні докази, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 665 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.

Як вже було встановлено судом, 01 лютого 2008 року між сторонами укладено договір № 67/13669236/08 згідно п.п. 2.1., 2.2. якого Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність Замовника за фактичними цінами, які розраховані: згідно розділу 5.4., та базових цін, які узгоджені у Додатку 1 та 2 , що є невід'ємними Договору, а Замовник зобов'язується прийняти продукцію та оплатити її вартість на умовах Договору.

Пунктом 5.1. Договору передбачено, що загальну суму Договору буде складати загальна вартість поставленої продукції (підсумкова сума по всім поставкам, згідно накладних).

З матеріалів справи вбачається, що в період з березня 2008 року по січень 2011 року позивач передав товар на загальну суму 115142822,32 грн., що підтверджується накладними на поставку товару та актами виконаних робіт у загальній кількості 740 шт. та замовленнями на поставку товару (належним чином засвідчені копії накладних та замовлень містяться в матеріалах справи), а відповідач отримав товар, що підтверджується підписами та відбитками печатки Замовника на відповідних накладних.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Статтею 691 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Частиною 2 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Пунктом 5.2. Договору передбачено, що оплата партії продукції по Договору здійснюється Замовником по фактичним цінам в національній валюті України (гривня), не пізніше тридцяти календарних днів з дати поставки продукції на підставі рахунку-фактури Постачальника.

Судом встановлено, що відповідач частково розрахувався з позивачем за товар на суму 114674236,47 грн., що підтверджується банківськими виписками (належним чином засвідчені копії виписок містяться в матеріалах справи).

З огляду на викладене, заборгованість відповідача перед позивачем становить: 468585,85 грн. з розрахунку 115142822,32 грн. 114674236,47 грн.

При цьому, суд зазначає, що застосування позивачем ст. 534 Цивільного кодексу України, як підставу для зарахування грошових коштів, які надходили від відповідача, в рахунок погашення 3% річних та пені є необґрунтованим, оскільки з банківських виписок та платіжного доручення № 11598 від 31.12.2009р. вбачається факт спрямування відповідачем коштів чітко в оплату поставленого за Договором товару та за виставленими позивачем рахунками, а відтак, суд приходить до висновку, про відсутність у позивача правових підстав для здійснення перерозподілу сплачених відповідачем коштів в рахунок інших платежів. Окрім цього, умовами Договору не передбачено черговість погашення вимог за грошовими зобовязаннями як то спочатку на сплату суми пені та 3% річних, а потім вже зарахування по сумі основного боргу.

Враховуючи викладене, обґрунтованими є позовні вимоги Продавця про стягнення з Покупця заборгованості за Договором поставки в розмірі 468 585,85 грн.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Згідно із частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Пунктом 8.2. Договору встановлено, що у випадку прострочення розрахунку проти строків, передбачених п. 5.2 Договору, Замовник сплачує Постачальнику пеню у розмірі 0,3% від несплаченої вартості поставленої партії продукції за кожний день прострочення оплати до повного виконання зобовязань.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»передбечено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Таким чином розмір пені, що обчислюється від суми простроченого платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З урахуванням викладеного, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня за прострочення встановлених Договором строків оплати отриманого по накладним товару в сумі 369081,18 грн.

Пунктом 11.3. Договору передбачено, що в усьому іншому, що не передбачено умовами Договору, сторони керуються «Положенням про продукції виробничо-технічного призначення затвердженого Постановою Ради Міністрів СРСР № 888 від 25.07.1988р. та чинним законодавством України.

За ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно ст. 66 Постанови Ради Міністрів СРСР від 25.07.1988р. за № 888 «Про затвердження Положення про поставки продукції виробничо-технічного призначення, Положення про поставки товарів народного споживання і Основних умов регулювання договірних відносин при здійсненні експортно-імпортних операцій»за необґрунтовану відмову від акцепту платіжної вимоги (повністю або частково), а також за ухилення від оплати продукції при інших формах розрахунку покупець (платник) сплачує постачальнику штраф в розмірі 5% суми, від оплати якої він відмовився або ухилився.

Зважаючи на викладене, за ухилення відповідачем від оплати поставленої позивачем продукції, стягненню з Покупця на користь Продавця підлягає штраф у розмірі 5% суми, від оплати якої відповідач ухилився, що складає: 23429,30 грн., з розрахунку: 468585,85 грн. Х 5%.

Положеннями статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на викладене, враховуючи обставини порушення відповідачем умов Договору щодо оплати поставленої позивачем продукції, стягненню з відповідача підлягають 795858,50 грн. втрат від інфляції та 251246,39 грн. 3% річних.

Щодо заявлених вимог про стягнення збитків у сумі 11119574,20 грн. та збитків повязаних з одержанням виконання зобовязання в розмірі 351380,06 грн.

1. Згідно зі ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, зокрема додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною (стаття 225 Господарського кодексу України).

У відповідності з положеннями ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки, розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Обовязок відшкодувати збитки є загальною формою цивільно-правової відповідальності, яка настає для боржника внаслідок порушення ним зобовязань.

Відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише при наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільно-правової відповідальності відповідно до статті 623 Цивільного кодексу України та 224 Господарського кодексу України.

Обовязковими умовами покладання відповідальності на винну сторону є наявність збитків, протиправність дій цієї особи, причинного звязку між діями особи та збитками, які складають обєктивну сторону правопорушення, та її вини особи, внаслідок дій якої спричинено збитки.

Згідно ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Однак, в обґрунтування позовних вимог позивач не довів причинно-наслідкового звязку між діями відповідача та настанням негативних наслідків у вигляді заподіяння збитків ПАТ «Укрпластик»в розмірі 11119574,20 грн. з них нарахованої останнім позивачу: пені в розмірі 2 166 655,31 грн., 3% річних в розмірі 181 343,49 грн., понесені збитки від інфляції у розмірі 1 351 035,14 грн., збитки у вигляді додатково сплачених відсотків по банківським кредитам (одержаних понад запланованих обсягів) у розмірі 1 666 546,63 грн., збитки у вигляді додаткових витрат на оплату різниці в цінах на полімери у розмірі 5 753 993,63 грн., за неналежне виконання позивачем умов укладеного між позивачем та ПАТ «Укрпластик»договору.

Крім того, відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється субєктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Зважаючи на викладене, позовні вимоги про стягнення 11119574,20 грн. задоволенню не підлягають.

2. З тверджень позивача зясовано, що кошти сумі 351380,06 грн. понесені Продавцем внаслідок оплати юридичних послуг ТОВ Юридична фірма «Салком», а також внаслідок оплати поштових відправлень та телеграм щодо сплати заборгованості.

Частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

У відповідності з пунктом 12 розяснення президії Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України»(з наступними доповненнями і змінами) зазначено: «Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім державного мита, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи». У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна надавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Враховуючи здатність кожної особи бути позивачем та відповідачем у суді, самостійним вибором позивача конкретної юридичної фірми, яка надавала будь-які юридичні послуги, зважаючи на факт самостійного вибору позивачем способу звернення до відповідача з вимогами оплатити борг, зокрема, шляхом поштового обігу, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача збитків в сумі 351380,06 грн., як по суті судових витрат за юридичні послуги ТОВ Юридична фірма «Салком»та як відшкодування вартості оплачених поштових відправлень та телеграм пов'язаних з розглядом справи № 10/420 є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на все вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню про стягнення 1908201,22 грн. з них основного боргу - 468585,85 грн., пені - 369081,18 грн., штрафу - 23429,30 грн., втрат від інфляції 795858,50 грн. та 3% річних 251246,39 грн.

Судові витрати позивача пропорційно розміру задоволених вимог в сумі 514,72 грн. (510,00 грн. - державного мита та 4,72 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу) відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Оболонь»(ідентифікаційний код: 05391057, адреса: 04655, м. Київ, вул. Богатирська, 3, р/р 26001000050001 в Оболонській філії АТ «Укрінбанк»м. Києва, МФО 322993), або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Приватного акціонерного товариства «Науково-виробниче об'єднання «Агрокомплекс»(ідентифікаційний код: 13669236, адреса: 04205, м. Київ, проспект Оболонський, буд. 22-Б, кв. 60, р/р 2600401283181 в Укрексімбанку м. Києва, МФО 322313), або на будь-який інший рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, грошові кошти: основного боргу 468585,85 грн. (чотириста шістдесят вісім тисяч пятсот вісімдесят пять гривень 85 копійок), пені - 369081,18 грн. (триста шістдесят девять тисяч вісімдесят одну гривню 18 копійок), 5% штрафу - 23429,30 грн. (двадцять три тисячі чотириста двадцять девять гривень 30 копійок), втрат від інфляції 795858,50 грн. (сімсот девяносто пять тисяч вісімсот пятдесят вісім гривень 50 копійок), 3% річних 251246,39 грн. (двісті пятдесят одну тисячу двісті сорок шість гривень 39 копійок) та судові витрати 514,72 грн. (пятсот чотирнадцять гривень 72 копійки). Видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя О.В. Котков

Суддя А.М. Івченко

Суддя С.М. Морозов

Дата підписання повного тексту рішення 20.02.2012р.