Рішення № 21659591, 20.02.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 53/14420.02.12

За позовом Державного підприємства «Вугілля України»

До Відкритого акціонерного товариства «Державна енергогенеруюча компанія «Центренерго»

про стягнення 53764075,12 грн.

Суддя Грєхова О. А.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 представник за довіреністю № 29-12/56-Д

від відповідача: ОСОБА_2 представник за довіреністю № 216/22 від 15.04.11

СУТЬ СПОРУ :

Заявлено позов про стягнення з Відкритого акціонерного товариства "Державна енергогенеруюча компанія "Центренерго"53764075,12 грн. заборгованості за поставлену вугільну продукцію з урахуванням штрафних санкцій, зокрема: за договором № 15-02/1-П від 15.02.2007 1012847,41 грн. основного боргу, 187758,95 грн. збитків від інфляції, 59419,52 грн. 3% річних; за договором № 111/31 від 27.05.2008 2672244,64 грн. основного боргу, 157662,46 грн. пені, 1101226,46 грн. збитків від інфляції, 204168,92 грн. 3% річних; за договором № 01-09/1-ЕН від 17.02.2009 31420541,90 грн. основного боргу, 4587596,75 грн. пені, 8729224,06 грн. збитків від інфляції, 2949314,93 грн. 3% річних; за договором № 01-10/1-ЕН від 01.02.2010 450385,10 грн. пені, 63946,67 грн. збитків від інфляції, 167737,38 грн. 3% річних.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що на виконання укладених між сторонами договорів позивач поставив відповідачу вугільну продукцію, що підтверджується актами приймання-передачі, за яку відповідач належним чином не розрахувався.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.03.2011 порушено провадження по справі № 53/144, розгляд справи призначено на 18.04.2011.

Представником відповідача в судовому засіданні 18.04.2011 подано відзив на позовну заяву відповідно до якого відповідач просить застосувати строк позовної давності щодо стягнення заборгованості у розмірі 1012847,41 за договором № 15-02/1-П від 15.02.2007 та 2672244,64 грн. від 27.05.2008 та № 01-08/1-ЕН від 17.02.2009; відмовити ДП «Вугілля України»у задоволенні позовних вимог. Разом з тим представник відповідача вказав, що згідно з рішенням Загальних зборів акціонерів від 29.03.2011 ВАТ «ДЕК «Центренерго»відповідно до вимог Закону України «Про акціонерні товариства»перейменовано на Публічне акціонерне товариство «Центренерго». Згідно з п. 1.1 Статуту, зареєстрованого Соломянською в м. Києві РДА 12.04.2011, Публічне акціонерне товариство «Центренерго»є правонаступником всіх прав та зобовязань Відкритого акціонерного товариства «Державна енергогенеруюча компанія «Центренерго».

Згідно з п. 1.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 за приписом статті 25 ГПК у разі, зокрема, реорганізації субєкта господарювання у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі його правонаступника. Господарським судам необхідно враховувати, що сама лише зміна найменування юридичної особи не означає її реорганізації, якщо при цьому не змінюється організаційно-правова форма даної особи. Зміна типу акціонерного товариства з приватного на публічне не є його реорганізацією (стаття 5 Закону України "Про акціонерні товариства"). Водночас зміна найменування юридичної особи тягне за собою необхідність у державній реєстрації змін до установчих документів, порядок проведення якої викладено у статті 29 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців". У разі коли така зміна сталася у процесі вирішення спору господарським судом, про неї обовязково зазначається в описовій частині рішення (при цьому у мотивувальній частині, за необхідності, також зазначається нове найменування учасника судового процесу наприклад, у разі задоволення позову до нього) або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи.

В судовому засіданні 18.04.2011, у відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 13.05.2011.

При дослідженні матеріалів справи, судом встановлено що відносно відповідача - Відкритого акціонерного товариства "Державна енергогенеруюча компанія "Центренерго" порушено справу про банкрутство за № 15/76-б-43/624-б.

Ухвалою суду від 13.05.2011 зупинено провадження у справі до вирішення питання про визнання кредиторських вимог Державного підприємства "Вугілля України" у справі № 15/76-б-43/624-б про банкрутство Відкритого акціонерного товариства "Державна енергогенеруюча компанія "Центренерго".

27.01.2012 від позивача по справі надійшло клопотання про поновлення провадження у справі. Своє клопотання позивач обґрунтував тим, що позивач є поточним кредитором з вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство, на вимоги якого не розповсюджується дія мараторію на задоволення вимог кредиторів.

Ухвалою суду від 30.01.2012 поновлено провадження у справі, розгляд справи призначено на 13.02.2012.

Представником відповідача в судовому засіданні подано доповнення до відзиву на позовну заяву в якому відповідач зазначив, що з заявлених позовних вимог у сумі 1012847,41 грн. за договором № 15-02/1-П від 15.02.2007 позовні вимоги у сумі 512672,93 грн. не підтверджені належними документами. Акти приймання-передачі вугілля на спірну суму в розмірі 512672,93 грн. сторонами не підписувалися, тому вимоги в цій частині є безпідставними. Стосовно решти суми боргу, яка виникла за вказаним договором відповідач заявив про застосування строків позовної давності. Щодо стягнення заборгованості за договором № 01-09/1-ЕН від 17.02.2009 в сумі 31420541,90 грн. рішенням Господарського суду міста Києва від 09.11.2011 по справі № 42/283, яке набрало законної сили, було встановлено, що між ДП «Вугілля України»та ВАТ «Центренерго»було укладено графік, яким сторони домовились про погашення заборгованості за вказаним договором в розмірі 32108952,00 грн. рівними частинами протягом жовтня-грудня 2010 року. Таким чином, відповідач вважає, що відповідно до ч. 2 ст. 604 ЦК України, зобовязання відповідача за договором № 01-09/1-ЕН від 17.02.2009 в частині оплати вугілля в сумі 32108952,00 грн. були припинені новим. Щодо стягнення пені в сумі 5195644,28 грн. відповідач вказав, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.02.2004 порушено провадження у справі № 15/76-б про банкрутство ВАТ «Центренерго». Відповідно до ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобовязань і зобовязань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів). Також відповідач просив суд застосувати строк позовної давності та відмовити у задоволенні вимог щодо стягнення пені за договорами № 11/31 від 27.05.2008, № 01-09/1-ЕН від 17.02.2009 та № 01-10/1-ЕН від 01.02.2010. Щодо стягнення збитків від інфляції та 3% річних відповідач також заперечив з підстав відсутності заборгованості за договорами № 01-09/1-Ен від 17.02.2009 та № 01-10/1-ЕН від 01.02.2010.

В судовому засіданні 13.02.2012 за клопотанням сторін, з метою проведення звірки взаємних розрахунків, судом оголошено перерву до 20.02.2012.

Представником позивача в судовому засіданні 20.02.2012 подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Державна енергогенеруюча компанія "Центренерго"заборгованість за Договорами: № 15-02/1-П від 15.02.2007, № 111/31 від 27.05.2008, № 01-09/1ЕН від 17.02.2009, № 01-10/1-ЕН від 01.02.2010 в розмірі 62871912,40 грн., в тому числі 42826608,50 грн. основного боргу, 5195 644,28 грн. пені, 10 082 156,14 грн. збитків від інфляції, 4767503,48 грн. 3% річних.

Розглянувши подану заяву, суд відмовляє позивачу в прийнятті її до розгляду, оскільки передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається. У разі подання позивачем заяви, направленої на одночасну зміну предмета і підстав позову, господарський суд повинен відмовити в задоволенні такої заяви і, приєднавши її до матеріалів справи та зазначивши про цю відмову в описовій частині рішення (або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи), розглянути по суті раніше заявлені позовні вимоги, якщо позивач не відмовляється від позову. Позивач при цьому не позбавлений права звернутися з новим позовом у загальному порядку. (див. п 3.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Ретельно дослідивши зміст поданої заяви та оцінивши такий зміст з раніше заявленими позовними вимогами, суд встановив, що в поданій заяві про збільшення позовних вимог позивач додатково до заявлених позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за Договорами: № 15-02/1-П від 15.02.2007, № 111/31 від 27.05.2008, № 01-09/1ЕН від 17.02.2009 просить стягнути заборгованість за договором № 01-10/1-ЕН від 01.02.2010, яка не була предметом розгляду, оскільки в позовній заяві позивач самостійно вказав, що заборгованість за договором № 01-10/1-ЕН від 01.02.2010 станом на день подачі позовної заяви відсутня. Суд відзначає, що неправомірно під виглядом збільшення розміру позовних вимог висувати нові вимоги, про які не йшлося в позовній заяві, та зазначати при цьому нові підстави, які не заявлялись у позовній заяві, а тому подана заява позивача про збільшення позовних вимог судом не приймається до розгляду.

В судовому засіданні представник позивача надав усні пояснення по справі, в яких підтримав позовні вимоги.

Представник відповідача підтримав заперечення на позов викладені у відзиві на позовну заяву та на доказ часткової оплати заборгованості перед позивачем надав суду угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог.

Перед початком розгляду справи по суті представників сторін ознайомлено з їх правами та обовязками у відповідності із ст.ст. 20, 21, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України в судових засіданнях складені протоколи, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 20.02.2012 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

15.02.2007 між сторонами по справі укладено договір постачання вугільної продукції № 15-02/1-П, додаткові угоди та додатки до цього договору, за умовами яких позивач зобовязався поставити відповідачу вугільну продукцію в асортименті, по реквізитах і з якісними характеристиками відповідно до умов цього договору (п. 1.1 договору № 15-02/1-П), а відповідач прийняти вугілля, оплатити його вартість на умовах, встановлених цим договором (п. 1.2 договору № 15-02/1-П) (додаток № 1 а.с. 1-220).

Обсяг поставки вугілля складає 6500000 тонн, орієнтовно на суму 2000000 000 грн. (п. 1.3 договору).

Відповідно до умов п. 2.1 вказаного договору вугілля постачається партіями залізничним транспортом у відкритих на піввагонах вантажною швидкістю на умовах DDP залізнична станція згідно з міжнародними правилами тлумачення торгівельних термінів «Інкотермс»в редакції 2000 за реквізитами покупця, вказаними в додатках до договору. Мінімальна норма відвантаження 4 напіввагони.

Строк дії договору відповідно до умов розділу 8 договору встановлений з 01.03.2007 і діє до 31.12.2007, а в частині проведення розрахунків за договором до повного виконання зобовязань.

Згідно з п. 5.4 договору покупець оплачує постачальнику 90% вартості вугілля що поставляється рівномірними частинами протягом місяця постачання, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника на умовах попередньої оплати. 10% вартості вугілля оплачується протягом трьох банківських днів з моменту підписання актів приймання-передачі вугілля та надання постачальником документів, вказаних в п. 2.8 договору.

Поясненням сторін, наявними у матеріалах справи актами приймання передачі вугільної продукції за квітень 2007-лютий 2008 років (додаток № 4 а.с. 137-193, додаток № 5 а.с. 1-145, додаток № 6 а.с. 1-182, додаток № 7 а.с. 1-205, додаток № 8 а.с. 1-143, додаток № 9 а.с. 1-78), актами звірки взаєморозрахунків за період з 01.04.2007 до 01.02.2011 (додаток № 24 а.с. 56-105), банківськими виписками ( додаток № 25 а.с. 22-69) стверджується факт передачі позивачем відповідачу товару за договором загальною вартістю 1521332741,63 грн., а також оплати останнім одержаного товару у розмірі 1520319894,22 грн.

Розмір заборгованості у звязку з цим становив 1012847,41 грн.

27.05.2008 між сторонами по справі укладено договір постачання вугілля № 111/31, додаткові угоди та додатки до цього договору, за умовами яких позивач зобовязався поставити відповідачу вугільну продукцію в асортименті, по реквізитах і з якісними характеристиками відповідно до умов цього договору (п. 1.1 договору № 111/31), а відповідач прийняти вугілля, оплатити його вартість на умовах, встановлених цим договором (п. 1.2 договору № 111/31) (додаток № 2 а.с. 1-137).

Загальна сума даного договору становить 3500000 000 грн. з ПДВ (п. 1.3 договору).

Відповідно до умов п. 2.1 вказаного договору вугілля постачається партіями залізничним транспортом у відкритих на піввагонах вантажною швидкістю на умовах DDP (залізнична станція призначення) згідно з міжнародними правилами тлумачення торгівельних термінів «Інкотермс»в редакції 2000 за реквізитами покупця, вказаними в додатках до договору.

Строк дії договору відповідно до умов розділу 8 договору встановлений з 01.05.2008 і діє до 31.12.2008, а в частині проведення розрахунків за договором до повного виконання зобовязань.

Згідно з п. 5.3 договору покупець оплачує постачальнику 90% вартості вугілля що поставляється рівномірними частинами протягом місяця постачання, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника на умовах попередньої оплати. 10% вартості вугілля оплачується протягом трьох банківських днів з моменту підписання актів приймання-передачі вугілля та надання постачальником документів, вказаних в п. 2.7 договору.

Поясненням сторін, наявними у матеріалах справи актами приймання передачі вугільної продукції за травень 2007-лютий 2009 років (додаток № 9 а.с. 79-208, додаток № 10 а.с. 1-179, додаток № 11 а.с. 1-151, додаток № 12 а.с. 1-153, додаток № 13 а.с. 1-183), актами звірки взаєморозрахунків за період з 01.06.2008 до 01.02.2011 (додаток № 24 а.с. 106-139), банківськими виписками (додаток № 25 а.с. 22-69) стверджується факт передачі позивачем відповідачу товару за договором загальною вартістю 2691706110,68 грн., а також оплати останнім одержаного товару у розмірі 2670896715,18 грн.

Розмір заборгованості у звязку з цим становив 2672244,64 грн.

17.02.2009 між сторонами по справі укладено договір поставки вугілля № 01-09/1-ЕН, додаткові угоди та додатки до цього договору, за умовами яких позивач зобовязався поставити відповідачу вугільну продукцію в асортименті, по реквізитах і з якісними характеристиками відповідно до умов цього договору (п. 1.1 договору № 01-09/1-ЕН), а відповідач прийняти вугілля, оплатити його вартість на умовах, встановлених цим договором (п. 1.2 договору № 01-09/1-ЕН) (додаток № 3 а.с. 1-228).

Відповідно до умов п. 1.3 загальна сума договору орієнтовно становить 4 569 176 000 грн.

Згідно з п. 7.3 договору покупець оплачує постачальнику 90% вартості вугілля що поставляється рівномірними частинами протягом місяця постачання, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника на умовах попередньої оплати. 10% вартості вугілля оплачується протягом трьох банківських днів з моменту підписання актів приймання-передачі вугілля. Грошовими коштами, отриманими від покупця, у першу чергу погашається заборгованість покупця перед постачальником за поставлене без попередньої оплати вугілля.

Строк дії договору відповідно до умов розділу 10 договору встановлений з 17 лютого і діє до 31 грудня 2009 року, а в частині проведення розрахунків за договором до повного їх виконання.

Поясненням сторін, наявними у матеріалах справи актами приймання передачі вугільної продукції за березень 2009-січень 2010 років (додаток № 14 а.с. 1-178, додаток № 15 а.с. 1-187, додаток № 16 а.с. 1-160, додаток № 17 а.с. 1-157, додаток № 18 а.с. 1-65), актами звірки взаєморозрахунків за період 01.03.2009 до 01.01.2011 років (додаток № 24 а.с. 140-163), банківськими виписками (додаток № 25 а.с. 22-69) стверджується факт передачі позивачем відповідачу товару за договором загальною вартістю 3635700455,73 грн., а також оплати останнім одержаного товару у розмірі 3622060538,61 грн.

Розмір заборгованості у звязку з цим становив 31420541,90 грн.

01.02.2010 між сторонами по справі укладено договір поставки вугілля № 01-10/1-ЕН, додаткові угоди та додатки до цього договору, за умовами яких позивач зобовязався поставити відповідачу вугільну продукцію в асортименті, по реквізитах і з якісними характеристиками відповідно до умов цього договору (п. 1.1 договору № 01-10/1-ЕН), а відповідач прийняти вугілля, оплатити його вартість на умовах, встановлених цим договором (п. 1.2 договору № 01-10/1-ЕН) (додаток № 4 а.с. 1-136).

Відповідно до умов п. 1.3 загальна сума договору орієнтовно становить 5540000 000 грн.

Згідно з п. 7.3 договору покупець оплачує постачальнику 90% вартості вугілля що поставляється рівномірними частинами протягом місяця постачання, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника на умовах попередньої оплати. 10% вартості вугілля оплачується протягом трьох банківських днів з моменту підписання актів приймання-передачі вугілля. Грошовими коштами, отриманими від покупця, у першу чергу погашається заборгованість покупця перед постачальником за поставлене без попередньої оплати вугілля.

Строк дії договору відповідно до умов розділу 10 договору встановлений з дати його підписання т.б. з 01.02.2010 і до повного його виконання сторонами.

Поясненням сторін, наявними у матеріалах справи актами приймання передачі вугільної продукції за лютий 2010-грудень 2010 років (додаток № 18 а.с. 66-241, додаток № 19 а.с. 1-193, додаток № 20 а.с. 1-257, додаток № 21 а.с. 1-152, додаток № 22 а.с. 1-250, додаток № 23 а.с. 1-251), актами звірки взаєморозрахунків за період 01.03.2010 до 01.02.2011 років (додаток № 25 а.с. 1-21), банківськими виписками (додаток № 25 а.с. 22-69) стверджується факт передачі позивачем відповідачу товару за договором.

Розмір заборгованості у звязку з цим становив 13284660,50 грн. На час звернення з указаним позовом заборгованість за вказаним договором була відсутня.

Також судом встановлено, що в червні 2010 року між сторонами по справі укладено графік погашення заборгованості на суму у розмірі 47572452,22 грн. за поставлене вугілля за спірними договорами, згідно з яким сторони домовилися про розстрочення погашення заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 47572452,22 грн. рівними частинами протягом жовтня-грудня 2010 року з щомісячним платежем у розмірі 15857484,07 грн. (додаток № 25 а.с. 95).

Відповідач умови графіку погашення заборгованості порушив, отримане у власність вугілля у повному обсязі не оплатив, у звязку з чим позивач звернувся до суду з указаним позовом.

Укладені договори є підставою для виникнення у сторін господарських зобов'язань відповідно до ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковими для виконання сторонами.

Дослідивши зміст спірних договорів суд дійшов до висновку, що дані правочини за своєю правовою природою є договорами поставки.

Відповідно до п. 1. ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона постачальник зобовязується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобовязується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із п. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частинами 1-3 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Положеннями ч. 1 ст. 656 ЦК України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 ЦК України відповідно до яких зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що у погоджений сторонами строк, відповідач розрахунки за поставлену позивачем вугільну продукцію в повному обсязі не здійснив.

Проте матеріали справи свідчать, що в червні 2010 року між ДП «Вугілля України»та ВАТ «Центренерго»було погоджено графік погашення заборгованості за поставлене вугілля, яка утворилась у ВАТ «Центренерго»перед ДП «Вугілля України»станом на 01.05.2010. Згідно вказаного графіка, заборгованість в сумі 47572452,22 грн. підлягає сплаті рівними частинами протягом жовтня-грудня 2010 року. Зазначена сума складається із заборгованості за спірними договорами.

Заперечення відповідача стосовно того, що з вказаного вище графіку неможливо дійти достовірного висновку з яких договорів виникла заборгованість у спірній сумі не заслуговують на увагу, оскільки в матеріалах справи міститься лист № 8-08/5723 від 08.11.2010 ВАТ «Центренерго» (додаток № 25 а.с. 92) в якому відповідач зазначив, що в червні 2010 року між ДП «Вугілля України»та ВАТ «Центренерго»було погоджено графік погашення заборгованості за поставлене вугілля, яка утворилась у ВАТ «Центренерго»перед ДП «Вугілля України»станом на 01.05.2010. Згідно вказаного графіка, заборгованість в сумі 47572452,22 грн. підлягає сплаті рівними частинами протягом з жовтня по грудень 2010 року. Зазначена сума складається із заборгованості за договорами: № 15-02/1-П від 15.02.2007 (акт звірки взаємних розрахунків за договором № 15-02/1-П від 15.02.2007 з сальдо на 01.05.2010 500174,48 грн.), № 111/31 від 27.05.2008 (акт звірки розрахунків за договором № 111/31 від 27.05.2008 з сальдо на 01.05.2010 2354136,08 грн.), № 01-09/1-ЕН від 17.02.2009 (акт звірки розрахунків за договором № 01-09/1-ЕН від 17.02.2009 з сальдо на 01.05.2010 31433481,16 грн.), № 01-10/1-ЕН від 01.02.2010 (акт звірки розрахунків за договором № 01-10/1-ЕН від 01.02.2010 з сальдо на 01.05.2010 13284660,50 грн.).

Відповідно до ч. 2 ст. 604 ЦК України зобовязання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобовязання новим зобовязанням між тими ж сторонами (новація).

Отже, внаслідок новації між сторонами виникає нове зобов'язання, яке повинно містити умови про інший предмет або інший спосіб виконання.

Таким чином, сторони по справі відповідно до вимог ст. 604 ЦК України замінили зобовязання про оплату придбаного відповідачем вугілля вартістю 42572452,22 грн. на умовах догорів поставки вугілля № 15-02/1-П від 15.02.2007, № 111/31 від 27.05.2008, № 01-09/1-ЕН від 17.02.2009, № 01-10/1-ЕН від 01.02.2010 новим про сплату цієї суми рівними частинами протягом жовтня-грудня 2010 років, припинивши первісне зобовязання.

На підтвердження часткової оплати заборгованості перед позивачем відповідач долучив до матеріалів справи заяви про припинення зобовязань зарахуванням зустрічних вимог та угоди про припинення зобовязань зарахуванням зустрічних однорідних вимог від 02.12.2010, від 28.02.2011, від 21.03.2011.

Статтею 601 Цивільного кодексу України передбачено, що зобовязання припиняються зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом предявлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Враховуючи проведене зарахування на день розгляду справи заборгованість ВАТ «ДЕК «Центренерго»перед ДП «Вугілля України» становить 34962191,28 грн.

В порушення умов договорів та вимог чинного законодавства, відповідач не виконав свої грошові зобовязання належним чином, у встановлений строк не здійснив розрахунок в повному обсязі, що призвело до виникнення заборгованості в сумі 34962191,28 грн., наявність якої підтверджується матеріалами справи.

Заперечуючи проти позову відповідач вказав на пропуск позивачем строків звернення до суду за захистом свого порушеного права, та як наслідок просив суд відмовити в позові.

Згідно із ст.ст. 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Порядок визначення початку перебігу позовної давності врегульовано ст.261Цивільного кодексу України.

Як встановлено судом раніше, уклавши між собою графік погашення заборгованості сторони припинили первісне зобовязання новим про сплату суми боргу рівними частинами протягом жовтня-грудня 2010 років.

Таким чином з укладенням згаданого вище графіка строк позовної давності почав свій перебіг заново.

Враховуючи, що з указаним позовом позивач звернувся в межах строків, встановлених для звернення до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, суд не вбачає підстав для відмови в позові з підстав вказаних відповідачем у відзиві на позовну заяву.

Таким чином, факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 34962191,28 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, а тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

В частині стягнення погашеного основного боргу після порушення провадження у справі провадження підлягає припиненню у звязку з відсутністю в цій частині предмету спору.

Заперечення відповідача відносно безпідставності заявлених позовних вимог у сумі 512672,93 грн. за договором № 15-02/1-П від 15.02.2007, оскільки акти приймання-передачі вугілля на спірну суму в розмірі 512672,93 грн. сторонами не підписувалися, не заслуговують на увагу, оскільки матеріали справи містять підписані відповідачем акти звіряння кількості та якості, які передують актам приймання-передачі по договору № 15-02/1-П від 15.02.2007.

Заявлена до стягнення пеня в розмірі 5195644,28 грн. задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Суд встановив, що згідно ухвали від 09.02.2004 господарським судом м. Києва порушено провадження у справі № 15/76-б про банкрутство ВАТ «Центренерго».

Відповідно до пункту 6 резолютивної частини зазначеної ухвали судом введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

На час розгляду господарської справи №53/144 провадження у справі № 15/76-б-43/624-б триває.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно, ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Крім того, статтею 1 вищевказаного Закону визначено грошове зобов'язання: зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України. До складу грошових зобов'язань боржника не зараховуються недоїмка, пеня та штраф.

Згідно ч. 4 ст.12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду.

Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, зокрема, не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Крім того, відповідно до п. 5.7 Рекомендації Президії Вищого господарського суду України від 04.06.2004 р. № 04-5/1193 в силу мораторію припиняється дія будь-яких заходів, спрямованих на забезпечення виконання грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Дана позиція також підтверджується листом Комітету Верховної Ради з питань фінансів і банківської діяльності від 11.04.2003 р. № 06-10/272 "Щодо правомірності застосування процедур нарахування пені та штрафних санкцій боржнику за період з дати початку дії мораторію на задоволення вимог кредиторів до дня його закінчення": "...відповідно до ст. 12 Закону України від 14.05.92 р. N 2343-XII протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Тобто вказується на конкретний проміжок часу, протягом якого не нараховуються штрафи та пеня, і цей проміжок часу лише відповідає терміну дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, але ніяким чином не пов'язаний із поняттям мораторію. Оскільки мораторій на задоволення вимог кредиторів діє протягом провадження у справі про банкрутство, то штрафи та пеня за цей період дії мораторію не застосовуються.".

Крім того, постановою Пленуму Верховного Суду України № 15 "Про судову практику в справах про банкрутство" від 18.12.2009 року встановлено, Згідно з абзацом четвертим частини четвертої статті 12 Закону протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів). За змістом ст. 12 Закону мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли після введення мораторію, їх виконання для боржника є обов'язковим, але пеня, штраф та інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), що застосовуються до платника податків за порушення податкового законодавства, не нараховуються, оскільки ця норма визначає конкретний проміжок часу, який відповідає строку дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, але ніяк не пов'язаний із його суттю.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Також, у звязку з простроченням відповідачем виконання грошових зобовязань за договорами, позивач просить стягнути з останнього 3% річних у розмірі 3380640,75 грн. та 10082156,14 грн. збитків від інфляції.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.

З наданого позивачем розрахунку вбачається, що річні та інфляційні нараховані за період фактичного прострочення на суму боргу, що не відповідає встановленому судом вище новому строку щодо виконання зобовязань з оплати вугільної продукції.

Здійснивши власний розрахунок 3% річних та збитків від інфляції суд дійшов висновку про підставність стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних в сумі 166390,48 грн. та збитків від інфляції в сумі 343121,33 грн.

Державне мито і судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 49, 80, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Центренерго»(03151, м. Київ, вул. Народного ополчення, 1, код ЄДРПОУ 22927045, з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Державного підприємства «Вугілля України»(01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 4, код ЄДРПОУ 32709929) суму основного боргу у розмірі 34962191,28 грн. (тридцять чотири мільйони девятсот шістдесят дві тисячі сто девяносто одна гривня 28 копійок), збитки від інфляції у розмірі 343121,33 грн. (триста сорок три тисячі сто двадцять одна гривня 33 копійки), 3% річних у розмірі 166390,48 грн. (сто шістдесят шість тисяч триста девяносто гривень 48 копійок), 16892,06 грн. (шістнадцять тисяч вісімсот девяносто дві гривні 06 копійок), витрат по сплаті державного мита та 156,33 грн. (сто пятдесят шість гривень 33 копійок) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Видати наказ відповідно до ст. 116 ГПК України.

4.В решті позовних вимог відмовити.

5. В решті основного боргу провадження у справі припинити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Грєхова О.А.

Дата підписання: 22.02.2012