Рішення № 21659588, 14.02.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 57/44214.02.12

За позовомПублічного акціонерного товариства "Урнафта"

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Енергомашкомплекс"

простягнення 9899,40 грн.

Суддя Гулевець О.В.

Представники сторін:

Від позивача:ОСОБА_1 (Дов.)

Від відповідача:Яновський В.В. (директор), ОСОБА_2 (Дов.)

У судовому засіданні 14.02.2012 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі відповідно до положень ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач - Публічне акціонерне товариство "Урнафта" звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогою про стягнення з Відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Енергомашкомплекс" 9899,40 грн., з яких: 7887,06 грн. штраф, 2012,34 грн. збитки.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на невиконання відповідачем умов Договору купівлі-продажу № 20/982-МТР від 18.05.2010р. щодо передачі товару належної якості, у звязку з чим, позивач просить стягнути з відповідача штраф у розмірі 7887,06 грн. та збитки у розмірі 2012,34 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.11.2011р. порушено провадження у справі № 57/442 та призначено справу до розгляду на 06.12.2011р.

06.12.2011р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Енергомашкомплекс" надійшов відзив на позовну заяву, згідно з яким відповідач вважає позовні вимоги безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню. В обґрунтування своїх заперечень відповідач зазначає, що Акти приймання-передачі 08.11.2010р. та 30.11.2010р. не свідчать про поставку товару, а підтверджують факт передання товару на відповідальне зберігання. Також, відповідач заперечує щодо позовної вимоги про стягнення збитків, посилаючись на відсутність причинного звязку між діями відповідача та понесених позивачем витрат.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва Ємельянова А.С. від 06.12.2011р., у звязку з перебуванням судді Гулевець О.В. на лікарняному, справу № 57/442 передано на розгляд судді Пригуновій А.Б.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.12.2011р. суддею Пригуновою А.Б. прийнято справу № 57/442 до свого провадження та призначено розгляд справи на 20.12.2011р. за участю представників сторін.

09.12.2011р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача Публічного акціонерного товариства "Урнафта" надійшла заява про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти в сумі 9899,40 грн., що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, які належать відповідачу Товариству з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Енергомашкомплекс" на праві власності.

Проте суд відмовляє в задоволенні заяви про вжиття заходів до забезпечення позову з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Статтею 67 Господарського процесуального кодексу України визначено, що заходи забезпечення позову, зокрема позов забезпечується, шляхом накладення арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві.

Відповідно до інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.12.2006р. № 01-8/2776 „Про деякі питання практики забезпечення позову” у випадку звернення до суду з клопотанням про забезпечення позову заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог передбачених ст. 33 ГПК України, обовязковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими повязується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Однак, позивачем не наведено обставин які б свідчили про наявність підстав для вжиття заходів до забезпечення позову, суду не надано жодних доказів того, що невжиття заходів до забезпечення позову якимось чином може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва Ємельянова А.С. від 19.12.2011р., у звязку з великою завантаженістю судді Пригунової А.Б. та в звязку виходом судді Гулевець О.В. з лікарняного, справу № 57/442 передано на розгляд судді Гулевець О.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.12.2011р. суддею Гулевець О.В. прийнято справу № 57/442 до свого провадження та призначено розгляд справи на 20.12.2011р. за участю представників сторін.

В судовому засіданні 20.12.2011р. на підставі ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 27.01.2012р.

26.01.2012р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли заперечення на відзив відповідача.

В судовому засіданні 27.01.2012р. на підставі ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 14.02.2012р.

10.02.2012р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли пояснення по справі.

Представник позивача в судовому засіданні 14.02.2012р. позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними і такими, що підлягають задоволенню, з підстав викладених в позовній заяві.

Представники відповідача в судовому засіданні 14.02.2012р. позовні вимоги заперечували з підстав викладених у відзиві та просять суд відмовити в задоволенні позову.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позову, всебічно і повно зясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, вислухавши представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

18.05.2010р. між відповідачем Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Енергомашкомплекс" (продавець) та позивачем Відкритим акціонерним товариством "Урнафта" (покупець) укладено Договір купівлі-продажу № 20/982-МТР відповідно до п. 1.1. якого відповідач передає, а позивач приймає і оплачує продукцію (далі товар), відповідно до додатку, який є його невідємною частиною.

22.03.2011р., рішенням Загальних зборів акціонерів ВАТ "Урнафта", оформлених протоколом №21 від 22.03.2011р. змінено найменування позивача з Відкритого акціонерного товариства "Урнафта" на Публічне акціонерне товариство "Урнафта".

Відповідно до п. 2.1. Договору номенклатура та кількість товару повинні відповідати додатку.

Згідно з п. 3.1. Договору умови постачання товару, перелік вантажовідправників і вантажоотримувачів вказуються в додатку, що є невідємною частиною.

Відповідно до п. 3.2 Договору датою поставки товару вважається дата підписання акту прийому-передачі товару, якщо виникла необхідність його складання (за вимогою однієї із сторін), в інших випадках відмітка про отримання на товаросупровідних документах.

Згідно з додатком від 18.05.2010 року до Договору відповідач зобов'язався поставити на адресу відокремлених структурних підрозділів позивача товар (трубопровідна арматура), загальною вартістю 430956,43 грн.

Відповідно до пункту 4 Додатку (з урахуванням положень Додаткової угоди № 1 від 07.12.2010 року, Додаткової угоди № 2 від 04.02.2011 року та Додаткової угоди № 3 від 08.02.2011 року до Договору) термін постачання товару становив: п. п. 2, 8, 10-14, 32-35 до 09.11.2010 року; п. 36 до 07.02.2011 року; п. п. 16, 17 до 29.11.2010 року; п. 15 до 30.11.2010 року; п. п. 4, 5, 6, 20, 23, 24, 25, 27 до 09.12.2010 року; п. п. 1, 3, 7, 9, 18, 19, 21, 26, 29, 30, 31 до 29.12.2010 року; п. п. 22, 28 до 30.12.2010 року.

Позивач зазначає, що, на виконання умов Договору, відповідач здійснив поставку товару: 08.11.2010р. на адресу Нафтогазовидобувного управління "Полтаванафтогаз" ВАТ "Укрнафта" партію товару, на загальну суму 35146,06 грн., що підтверджується актами приймання-передачі 44/10, 45/10, 46/10, 47/10 від 08.11.2010 року та 30.11.2010р. на адресу Нафтогазовидобувного управління "Охтирканафтогаз" ВАТ Укрнафта" на загальну суму 215604,36 грн., що підтверджується актом приймання-передачі № 497 від 30.11.2010р.

Як вбачається з матеріалів справи, 18.11.2010р. Нафтогазовидобувним управлінням "Полтаванафтогаз" ВАТ "Укрнафта" здійснено гідравлічні випробування поставленого товару, про що складено Акт № 61/10 від 18.11.2010р. Згідно з вказаним Актом, частина товару на суму 25130,32 грн. не пройшла тестувань.

Позивач, на підставі 7.2. Договору, надіслав на адресу відповідача лист за вих. № 20-03-02/1146 від 15.12.2010р. з вимогою термінової заміни неякісного товару, через його неналежну якість.

30.12.2010р. відповідачем здійснено заміну товару неналежної якості, що підтверджується актом приймання передачі № 44/10а від 30.12.2010р.

Згідно з Актом № 1-А/11 від 06.01.2011р., в результаті проведених повторних гідравлічних випробувань, замінений товар витримав випробування та є товаром належної якості.

21.01.2011р. Нафтогазовидобувним управлінням "Охтирканафтогаз" ВАТ Укрнафта" здійснено гідравлічні випробування поставленого товару, про що складено Акт № 56-1/621 від 21.01.2011р. Згідно з вказаним Актом, частина товару на суму 27450,06 грн. не пройшла тестувань.

Позивач, надіслав на адресу відповідача лист за вих. № 20-03-02/29 від 21.01.2011р. з вимогою термінової заміни неякісного товару, через його неналежну якість.

18.02.2011р. відповідачем здійснено заміну товару неналежної якості, що підтверджується актом приймання передачі № 68 від 18.02.2011р.

Згідно з Актом № 56-01/3029 від 15.03.2011р., в результаті проведених повторних гідравлічних випробувань, замінений товар витримав випробування та є товаром належної якості.

Як вбачається з матеріалів справи, загальна вартість обладнання неналежної якості, що поставлено відповідачем, згідно з актами приймання-передачі 44/10, 45/10, 46/10, 47/10 від 08.11.2010 року та № 497 30.11.2010р., складає 52580,38 грн.

Внаслідок здійснення відповідачем поставки товару неналежної якості, позивач, просить суд стягнути з відповідача 15% штрафу від вартості поставленого товару неналежної якості у розмірі 7887,06 грн.

Суд вважає, що вимога позивача про стягнення штрафу підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим до виконання сторонами.

Частиною 1 статті 673 Цивільного кодексу України визначено, що продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 675 Цивільного кодексу України товар, який продавець передає або зобов'язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу. Договором або законом може бути встановлений строк, протягом якого продавець гарантує якість товару (гарантійний строк).

Відповідно до п. 7.3 Договору за постачання товару неналежної якості або некомплектного товару, відповідач виплачує в покупцю штраф в розмірі 15 % від вартості товару неналежної якості або некомплектного товару.

Оскільки, як встановлено судом вище, відповідачем поставлено товар неналежної якості, загальною вартістю 52580,38 грн., то у позивача виникло право вимоги про сплату штрафу в розмірі 15% від вартості товару неналежної якості.

Обґрунтовуючи свої заперечення відповідач, стверджує, що 08.11.2010р. та 30.11.2010р. позивачу було передано товар на відповідальне зберігання відповідно до актів прийому-передачі на відповідальне зберігання, які, на думку відповідача, не є актами приймання-передачі товару в розумінні п. 3.2 Договору. Приймання ж товару, на думку відповідача, відбулося після того, як позивач власними внутрішніми зусиллями переконався в належній якості товару, у тому числі, заміненого відповідачем за результатами гідравлічних випробувань.

Відповідач також зазначає, що 31.03.2011 р. між позивачем та відповідачем підписано Акт прийому-передачі №13/8 та Акт прийому-передачі №13/10, якими позивач підтвердив факт поставки всієї продукції, що підлягала постачанню згідно умов Договору та відповідно до переліку поставленої продукції.

Однак, вказані заперечення відповідача, визнаються судом безпідставними, з огляду на наступне.

По-перше, з наявного в матеріалах справи Договору купівлі-продажу № 20/982-МТР від 18.05.2010р. вбачається, що умовами даного договору жодним чином не передбачено передачу товару на відповідальне зберігання.

При цьому, матеріали справи не містять доказів, що підтверджують наявність зобовязань між сторонами щодо передачі відповідачем товару на відповідальне зберігання позивачу.

Крім того, позивачем Публічним акціонерним товариством "Урнафта" надано суду Акти приймання-передачі, що не стосуються спірних поставок товару, з яких вбачається, що всі Акти приймання-передачі оформлені однаковим чином із зазначенням "Акт приймання-передачі (на відповідальне зберігання)" та є типовим зразком первинної документації, що підтверджує прийняття позивачем продукції від своїх постачальників, включаючи і відповідача.

З огляду на викладені обставини, суд дійшов висновку, що така форма Актів приймання-передачі (на відповідальне зберігання) є типовою формою актів, якими підтверджується поставка продукції.

Крім того, в листах від 15.02.2011 року за № 617/11, від 27.12.2010 року за № 580/10, та 571/10 від 03.12.2010р. адресованих позивачу, відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Енергомашкомплекс" підтверджує поставку неякісної продукції позивачу та можливість її заміни.

Також, Акти прийому-передачі від 31.03.2011 року № 13/8 та 13/10, на які посилається відповідач як на підтвердження поставки ним всього товару, що підлягає поставці за Договором купівлі-продажу № 20/982-МТР від 18.05.2010 року, не стосуються спірних поставок товару, а тому вони не є свідченням того, що поставка визначеного договором товару відбулась 31.03.2011 року, а не 08.11.2010 року та 30.11.2010 року.

З огляду на викладене, наявними в матеріалах справи доказами, спростовуються заперечення відповідача, що 08.11.2010р. та 30.11.2010р. позивачу було передано товар на відповідальне зберігання відповідно до Актів прийому-передачі (на відповідальне зберігання), а не передано у власність на виконання умов Договору купівлі-продажу №20/982-МТР від 18.05.2010 року.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 7887,06 грн., підлягає задоволенню.

Позивачем, також, заявлено вимогу про стягнення з відповідача збитків у розмірі 2012,34 грн.

В обґрунтування вказаної вимоги, позивач зазначає, що оскільки повторні випробування заміненого товару (трубопровідної арматури) проводились в результаті отримання позивачем неякісного товару, то вартість таких гідравлічних випробувань,в розумінні статті 22 ЦК України, являються збитками.

Таким чином, позивач вважає, що відповідач, зобовязаний відшкодувати позивачу збитки, у розмірі 2012,34 грн. (1464,00 грн. вартість проведення повторних гідравлічних випробувань в прокатно-ремонтному цеху експлуатаційного обладнання Нафтогазовидобувного управління "Полтаванафтогаз" ВАТ "Укрнафта" та 547,68 грн. вартість проведення повторних гідравлічних випробувань в прокатно-ремонтному цеху експлуатаційного обладнання Нафтогазовидобувного управління "Охтирканафтогаз" ВАТ Укрнафта").

Проте, суд вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача збитків у розмірі 2012,34 грн., не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Тобто збитки - це обєктивне зменшення будь-яких майнових благ особи, що обмежує його інтереси, як учасника певних відносин і проявляється у витратах, зроблених особою, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних особою доходів, які б вона одержала при умові правомірної поведінки особи.

За змістом ст. 623 Цивільного кодексу України вбачається, що відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише при наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільної відповідальності.

З вказаних норм чинного законодавства вбачається, що обовязковими умовами покладення відповідальності на винну сторону є: протиправна поведінка боржника, яка проявляється у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов'язання; наявність збитків; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданими збитками, що означає, що збитки мають бути наслідком саме даного порушення боржником зобов'язання, а не якихось інших обставин, зокрема дій самого кредитора або третіх осіб; вина боржника.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Як вбачається з Договору купівлі-продажу № 20/982-МТР від 18.05.2010 року, даним Договором не передбачено проведення жодних повторних гідравлічних випробувань.

Таким чином, повторні гідравлічні випробування, проведені 06.01.2011р. та 15.03.2011р. загальною вартістю 2012,34 грн., були проведені за власною ініціативою позивача, з метою зясування останнім, якості заміненого товару, котрий був переданий за актами приймання-передачі № 44/10а від 30.12.2010р. та № 68 від 18.02.2011р.

Вказаними повторними гідравлічними випробуваннями було встановлено, що замінений товар, переданий згідно з Актами приймання-передачі № 44/10а від 30.12.2010р. та № 68 від 18.02.2011р., є товаром належної якості.

Зазначені обставини вказують на відсутність вини відповідача в понесенні витрат на повторні гідравлічні випробування, які позивач вважає збитками.

Крім того, позивачем не доведено фактів, які могли б свідчити, що понесені ним збитки внаслідок проведення повторних гідравлічних випробувань, зумовлені виключно діями відповідача і були невідворотнім результатом порушення відповідачем зобов'язання, тобто наявність прямого причинного звязку.

Таким чином, витрати, понесені позивачем під час повторних гідравлічних випробувань, не є збитками, у розумінні ст. 22 Цивільного кодексу України та ст. 225 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

В процесі розгляду справи позивач не надав суду належних доказів щодо наявності складу цивільного правопорушення (наявності вини відповідача, причинного зв'язку між діями відповідача та понесеними збитками), як необхідної умови для покладення на відповідача цивільно-правової відповідальності у вигляді відшкодування збитків.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивача в частині стягнення з відповідача збитків у розмірі 2012,34 грн.

Витрати за розгляд справи відповідно до ст. 49 ГПК України та витрати за інформаційно технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 44 ГПК України покладаються на сторони на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Енергомашкомплекс" (юридична адреса: 01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 45, оф. 1, код ЄДРПОУ 36482310; з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" (юридична адреса: 04053, м. Київ, пров. Несторівський, 3-5, код ЄДРПОУ 00135390, п/р 26009050006252 в ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК", м. Дніпропетровськ, МФО 305299) 7887 (сім тисяч вісімсот вісімдесят сім) грн. 06 коп. штрафу, а також 81 (вісімдесят вісім) грн. 27 коп. державного мита, 188 (сто вісімдесят вісім) грн. 02 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяО.В. Гулевець

Дата підписання рішення 20.02.2012р.