Рішення № 21659187, 21.02.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-20/919-201221.02.12 За позовом Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Вернал Поінт»

Про стягнення штрафу 20000,00грн. та пені 9300,00грн.

Суддя Палій В.В.

Представники:

Від позивача ОСОБА_1- предст. (дов. від 27.12.2011р.)

Від відповідача не зявився

Обставини справи:

Київське міське територіальне відділення Антимонопольного комітету України звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вернал Поінт»про стягнення 20 000,00грн. штрафу та 9300грн. пені. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач протягом 2-х місяців з дня здійснення вручення рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу не сплатив суму штрафу за вчинення порушення, передбачене п. 13 ст. 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції».

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 30.01.2012р. суддею Палієм В.В. порушено провадження у справі №5011-20/919-2012, позовну заяву прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 07.02.2012р.

03.02.2012р. судом одержано від позивача витребувані ухвалою суду від 30.01.2012р. документи, які долучені судом до матеріалів справи.

03.02.2012р. судом одержано від позивача заяву про збільшення розміру позовних вимог, а саме, позивач просить суд стягнути з відповідача 20000,00грн. штрафу, 12900,00грн. пені.

У судовому засіданні 07.02.2012р. заява позивача про збільшення розміру позовних вимог прийнята судом до розгляду.

Представник відповідача у судове засідання не зявився, про причини неявки суд не повідомив.

У звязку з неявкою у судове засідання представника відповідача та з метою витребування неподаних суду документів, розгляд справи 07.02.2012р. відкладено.

17.02.2012р. судом одержано від позивача заяву про збільшення розміру позовних вимог, а саме, позивач просить суд стягнути з відповідача 20000,00грн. штрафу, 17 100,00грн. пені.

У судовому засіданні 21.02.2012р. заява позивача про збільшення розміру позовних вимог прийнята судом до розгляду.

В усних поясненнях представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Відповідно до витягу з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб підприємців станом на 21.02.2012р., місцезнаходженням відповідача є: м. Київ, вул. Панаса Мирного, 16/13, відповідно, ухвали суду були направлені за вказаною адресою та вручені уповноваженому представнику позивача.

Проте, представник відповідача у судові засідання не зявився, причини неявки суду не повідомлено, відзив на позовну заяву на вимогу суду не надано.

Відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, який підтримав свої позовні вимоги, оглянувши оригінали документів, суд, -

ВСТАНОВИВ:

06.09.2011р. розглянувши матеріали справи №18-02/03.11 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції з боку ТОВ «Вернал Поінт»та накладення штрафу, Адміністративна колегія Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України, прийняла рішення №74/02-П (надалі Рішення), яким визнала дії ТОВ «Вернал Поінт»порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого п. 13. ст. 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді неподання інформації територіальному відділенню Антимонопольному комітету України у встановлені головою територіального відділення строки.

Відповідно до пункту 2 резолютивної частини Рішення за вчинене порушення законодавства про захист економічної конкуренції на ТОВ «Вернал Поінт»накладено штраф у розмірі 20 000,00грн.

Також, у рішенні зазначено, що останнє підлягає виконанню у двомісячний строк з дня його одержання, про виконання рішення необхідно повідомити Відділення у пятиденний термін з дня його виконання.

Проте, відповідач у встановлений строк рішення не виконав, повідомлення про виконання не надіслав.

На підставі викладеного, позивач просить суд стягнути з відповідача 20 000,00грн. штрафу.

Згідно з п. 1 Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011р. №15 «Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства»правовідносини, пов'язані з обмеженням монополізму та захистом суб'єктів господарювання від недобросовісної конкуренції, є предметом регулювання господарського законодавства, у тому числі й Господарського кодексу України (далі - ГК України), і відтак - господарськими, а тому справи, що виникають з відповідних правовідносин, згідно з частиною третьою статті 21 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" розглядаються господарськими судами.

До того ж відповідно до частини першої статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду. З огляду на зміст наведеної норми, статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення, справи зі спорів про оскарження рішень (розпоряджень) органів Антимонопольного комітету України підвідомчі господарським судам і підлягають розглядові за правилами Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК).

Це стосується й розгляду справ за позовами органів Антимонопольного комітету України про стягнення з суб'єктів господарювання сум штрафів та пені у зв'язку з порушенням конкурентного законодавства, оскільки таке стягнення здійснюється згідно саме з рішеннями відповідних органів, прийнятими на підставі приписів названого Закону. Водночас і пунктом 3 частини першої статті 12 ГПК встановлено, що справи за заявами органів Антимонопольного комітету України з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції, підвідомчі господарським судам.

Відповідно до статті 251 Господарського кодексу України Антимонопольний комітет України накладає штрафи на суб'єктів господарювання - юридичних осіб за:

вчинення дій, передбачених статтями 29, 30 і 32 цього Кодексу, ухилення від виконання або несвоєчасне виконання рішень Антимонопольного комітету України чи його територіальних відділень про припинення порушень антимонопольно-конкурентного законодавства, відновлення первинного стану або зміну угод, що суперечать антимонопольно-конкурентному законодавству;

створення, реорганізацію (злиття, приєднання), ліквідацію суб'єктів господарювання, вступ одного або декількох суб'єктів господарювання в об'єднання, придбання чи набуття будь-яким іншим способом у власність, одержання в управління (користування) часток (акцій, паїв) та активів (майна) у вигляді цілісних майнових комплексів підприємств чи їх структурних підрозділів, а також в оренду цілісних майнових комплексів підприємств чи їх структурних підрозділів без згоди на це Антимонопольного комітету України чи його органів у випадках, якщо законом передбачено необхідність одержання такої згоди;

неподання чи несвоєчасне подання передбаченої законом інформації, або подання завідомо недостовірної інформації Антимонопольному комітету України, його територіальним відділенням.

Вчинення дій, визначених цим Кодексом як недобросовісна конкуренція, юридичними особами, що не є суб'єктами господарювання, тягне за собою накладення на них Антимонопольним комітетом України або його територіальними відділеннями штрафу в розмірі, передбаченому законом.

В силу ч. 1 ст. 3 Закону України “Про захист економічної конкуренції”, законодавство про захист економічної конкуренції ґрунтується на нормах, установлених Конституцією України, і складається із цього Закону, законів України “Про Антимонопольний комітет України”, “Про захист від недобросовісної конкуренції”, інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів.

Згідно ст. 1 Закону України “Про Антимонопольний комітет України” Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель. Особливості спеціального статусу Антимонопольного комітету України обумовлюються його завданнями та повноваженнями, в тому числі роллю у формуванні конкурентної політики, та визначаються цим Законом, іншими актами законодавства і полягають, зокрема, в особливому порядку призначення та звільнення Голови Антимонопольного комітету України, його заступників, державних уповноважених Антимонопольного комітету України, голів територіальних відділень Антимонопольного комітету України, у спеціальних процесуальних засадах діяльності Антимонопольного комітету України, наданні соціальних гарантій, охороні особистих і майнових прав працівників Антимонопольного комітету України на рівні з працівниками правоохоронних органів, в умовах оплати праці.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 цього Закону розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов'язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом.

Стаття 3 зазначеного Закону до основних завдань Антимонопольного комітету України відносить участь у формуванні та реалізації конкурентної політики, в частині, зокрема, здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.

Згідно ст. 5 Закону України “Про Антимонопольний комітет України” Антимонопольний комітет України здійснює свою діяльність відповідно до Конституції України, законів України “Про захист економічної конкуренції”, “Про захист від недобросовісної конкуренції”, цього Закону, інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів.

Відповідно до ст. 3 Закону України “Про Антимонопольний комітет України” одними з основних завдань Антимонопольного комітету України, в тому числі є: здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції та запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.

Відповідно до ст. 25 Закону України “Про Антимонопольний комітет України” з метою захисту інтересів держави, споживачів та субєктів господарювання Антимонопольний комітет України, територіальні відділення Антимонопольного комітету України у звязку з порушенням законодавства про захист економічної конкуренції органами влади, юридичними чи фізичними особами подають заяви, позови, скарги до суду, в тому числі про зобовязання виконати рішення органів Антимонопольного комітету України.

Згідно ст. 48 Закону України “Про захист економічної конкуренції” за результатами розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу.

Згідно з ч. ч. 1, 2, 3 ст. 56 Закону України “Про захист економічної конкуренції” рішення, розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень надаються для виконання шляхом надсилання або вручення під розписку чи доведення до відома в іншій спосіб. Рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обовязковими до виконання. Особа, на яку накладено штраф за рішеннями органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двохмісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.

Відповідно до вказаних норм, позивач має право приймати рішення про визнання вчинення відповідачем порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу, який повинен бути сплачений відповідачем у двохмісячний строк з дня отримання відповідного рішення, при цьому рішення Відділення є обовязковим для виконання.

Копія Рішення надіслана відповідачу супровідним листом Відділення №26-02/2657 від 06.09.2011р., проте, кореспонденція повернута на адресу відділення Антимонопольного комітету України, у звязку із закінченням терміну зберігання (відмітка поштового відділення на конверті із поштовим штемпелем -12.10.2011р.)

Згідно з ч. 1 ст. 56 Закону України “Про захист економічної конкуренції” рішення органів Антимонопольного комітету України вважається таким, що вручене відповідачу, через 10 днів з дня оприлюднення інформації про прийняте рішення в офіційному друкованому органі.

14.10.2011р. позивачем опубліковано інформацію про прийняте щодо ТОВ «Вернал Поінт»рішення у газеті «Урядовий курєр»№190 (4588).

Згідно ч. 3 ст. 56 Закону України “Про захист економічної конкуренції” особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.

Дане рішення Антимонопольного комітету України на даний час є чинним, не скасовано та не визнано судом недійсним.

Відповідно до п. 21 Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011р. №15 «Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства»вирішуючи спори, пов'язані із зобов'язанням виконати рішення Антимонопольного комітету України чи його територіального відділення або про стягнення коштів (штрафу, пені) на підставі такого рішення, господарським судам необхідно мати на увазі, що сам по собі факт неоскарження рішення особою, якої воно стосується, не є безумовним свідченням законності відповідного акта державного органу. Тобто для того, щоб дійти висновку про обов'язковість виконання рішення названого Комітету чи його територіального відділення, господарському суду потрібно досліджувати це рішення на предмет його відповідності вимогам законодавства, якщо така відповідність заперечується іншою стороною у справі. Однак господарським судом не можуть братися до уваги доводи особи, стосовно якої прийнято рішення (заявника, відповідача, третьої особи в розумінні статті 39 Закону України "Про захист економічної конкуренції"), з приводу незаконності та/або необґрунтованості цього рішення, якщо такі доводи заявлено після закінчення строків, встановлених частиною другою статті 47 та частиною першою статті 60 названого Закону, оскільки дана особа не скористалася своїм правом на оскарження відповідного акта державного органу, а перебіг зазначеного строку виключає можливість перевірки законності та обґрунтованості рішення органу Антимонопольного комітету України.

Відповідачем не заперечується відповідність прийнятого рішення вимогам законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач накладений на нього штраф, ані в двомісячний строк, ані станом на час вирішення спору, не сплатив, чим порушив вимоги ч. 2 ст. 56 Закону України “Про захист економічної конкуренції”.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 20 000,00грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача 17 100,00грн. пені за прострочення сплати штрафу.

Відповідно до ч. 5 ст. 56 Закону України “Про захист економічної конкуренції” за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України. Нарахування пені припиняється з дня прийняття господарським судом рішення про стягнення відповідного штрафу.

Відповідно до ч. 7 ст. 56 Закону України “Про захист економічної конкуренції” у разі несплати штрафу у строки, передбачені рішенням, та пені органи Антимонопольного комітету України стягують штраф та пеню в судовому порядку.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача 17 100,00грн. пені за період прострочення з 27.12.2011р. по 21.02.2012р., з урахуванням вимог ч. 5 ст. 56 Закону України “Про захист економічної конкуренції” вважається обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню у розмірі 17 100,00грн., що не перевищує розміру штрафу.

Відповідно до ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом

Згідно із ст. 49 ГПК України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Згідно ст. 4 Закону України “Про судовий збір”, судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до п. 1 ст. 13 Закону України “Про Державний бюджет України на 2012 рік”, мінімальна заробітна плата у місячному розмірі з 1 січня 2012 року становить 1073 гривні.

Згідно п.п. 2 п. 2 ст. 4 Закону України “Про судовий збір”, за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат, а із позовних заяв немайнового характеру - 1 розмір мінімальної заробітної плати.

Таким чином, розмір судового збору за розгляд позовних заяв в господарському суді майнового характеру становить не менше 1609,50 грн. та не більше 64 380,00 грн.

Сума судового збору у розмірі 1609,50грн. підлягає стягненню з відповідача в доход Державного бюджету України.

Враховуючи наведене, а також те, що відповідач не оспорив ціну позову, позовні вимоги визнаються обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вернал Поінт»(м. Київ, вул. Панаса Мирного, 16/13, код 35574447) 20000,00грн. штрафу, 17100,00грн. пені до Державного бюджету України, зарахувавши кошти до доходів загального фонду Державного бюджету України за кодом бюджетної класифікації доходів 21081100, на р/р 31110106700007, код банку 820019, код ЗКПО 26077922, отримувач: УДК у Печерському районі м. Києва.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вернал Поінт»(м. Київ, вул. Панаса Мирного, 16/13, код 35574447) в доход Державного бюджету України 1609,50грн. судового збору.

4. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня його оголошення.

Суддя В.В. Палій