Рішення № 21659024, 06.02.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 34/25406.02.12 За позовомПублічного акціонерного товариства "Київенерго" в особі структурного відокремленого підрозділу" Енергозбут Київенерго"

доАкціонерного товариства фірми "Укргазбуд" в особі Комбінату комунальних підприємств Акціонерного товариства - фірми "Укргазбуд"

про стягнення заборгованості в сумі 111 556,68 грн., СуддяСташків Р.Б. Представники: від позивача ОСОБА_1., представник за довіреністю; від відповідача ОСОБА_2., представник за довіреністю. ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У травні 2011 року Публічне акціонерне товариство "Київенерго" в особі структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" (далі позивач) звернулось до Господарського суду м. Києва із позовом до Акціонерного товариства фірми "Укргазбуд" в особі Комбінату комунальних підприємств Акціонерного товариства - фірми "Укргазбуд"(далі відповідач)про стягнення заборгованості в сумі 111 556,68 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що між позивачем та відповідачем було укладено договір №8242115 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.05.2011 (далі Договір) на виконання умов якого позивач поставив відповідачу теплову енергію, однак відповідач свої зобовязання не виконав у повному обсязі, у звязку з чим, за останнім за період з 01.01.2009 до 01.04.2011 рахується заборгованість за використану теплову енергію в сумі 87606,80 грн.

В звязку з порушенням відповідачем строків оплати за отриману теплову енергію, позивач на підставі ст.ст. 610, 625 ЦК України нарахував відповідачу 18578,60 грн. інфляційних втрат, 5371,28 грн. 3% річних.

Ухвалою суду від 10.05.2011 №05-5-12/5443 позовні матеріали повернуто позивачеві без розгляду.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.07.2011 подану Публічним акціонерним товариством "Київенерго" апеляційну скаргу на ухвалу господарського суду м. Києва від 10.05.2011 повернуто без розгляду.

Постановою Вищого господарського суду України від 29.09.2011 касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Київенерго" на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 18.07.2011 задоволено, справу направлено до розгляду до Київського апеляційного господарського суду.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.11.2011 ухвалу Господарського суду м. Києва від 10.05.2011 №05-5-12/5443 скасовано, справу передано до Господарського суду м. Києва до розгляду по суті.

Розпорядженням від 16.11.2011 №04-1/1480 призначено автоматичний розподіл справи №05-5-12/5443 за результатом чого справу №05-5-12/5443 передано на розгляд судді Сташківу Р.Б.

Ухвалою суду від 18.11.2011 було порушено провадження у справі №34/254, розгляд справи було призначено на 07.12.2011.

Розпорядженням заступника голови Господарського суду м. Києва з огляду на те, що суддя Сташків Р.Б. з 05.12.2011 перебував на лікарняному, та з метою дотримання вимог Господарського процесуального кодексу України, керуючись рішенням зборів суддів Господарського суду міста Києва від 03.02.2011 (протокол №1 від 03.02.2011) та ст. 4-6 Господарського процесуального кодексу України передано справу №34/254 на розгляд судді Мудрому С.М.

Ухвалою суду від 07.12.2011 розгляд справи відкладено на 21.12.2011.

Розпорядженням заступника голови Господарського суду м. Києва з огляду на те, що суддя Сташків Р.Б. з 15.12.2011 вийшов з лікарняного та з метою дотримання вимог Господарського процесуального кодексу України, керуючись рішенням зборів суддів Господарського суду міста Києва від 03.02.2011 (протокол №1 від 03.02.2011) та ст. 4-6 Господарського процесуального кодексу України передано справу №34/254 на розгляд судді Сташківу Р.Б.

У судовому засіданні 21.12.2011 було оголошено перерву до 11.01.2012.

У судовому засіданні 11.01.2012 відповідачем були надані заперечення на позовну заяву, в яких останній повністю заперечив проти позову.

У судовому засіданні 11.01.2012 було оголошено перерву до 25.01.2012.

Ухвалою суду від 25.01.2012 розгляд справи було відкладено на 06.02.2012.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

01.05.2001 між Акціонерною енергопостачальною компанією „Київенерго" (далі Постачальник) та ККП АТФ «Укргазбуд»(далі Абонент) було укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді №82421154 (далі Договір).

Відповідно до пункту 2.2.1 Договору Постачальник зобовязаний постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання протягом року в кількості та в обсягах згідно з Додатком № 1 до цього Договору.

Згідно з пунктами 2.3.1 та 2.3 Договору Абонент зобовязаний додержуватись кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у Додатку 1, не допускаючи їх перевищення; своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії.

Згідно з пунктом 5 Додатку 4 до Договору відповідач зобов'язаний щомісячно з 12 по 15 число самостійно отримувати у районному відділі теплозбуту табуляграму фактичного поживання теплової енергії за попередній період та акт звірки на початок розрахункового періоду один примірник оформленого акту звірки повертає у РВТ).

Відповідно до пункту 2 Додатку 4 до Договору відповідач до початку розрахункового періоду (місяця) сплачує позивачу вартість, заявленої у договору кількості теплової енергії на розрахунковий період, з урахуванням сальдо розрахунків на початок місяця, або оформлює договір про заставу майна, згідно Закону України «Про заставу», як засіб гарантії сплати споживаємої теплової енергії.

Договір на постачання теплової енергії у гарячій воді є договором енергопостачання, а тому права та обовязки сторін визначаються в тому числі положеннями параграфу 3 глави 30 ГК України.

Відповідно до частини 1 статті 275 ГК України за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі енергію) споживачеві (абоненту), який зобовязаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобовязання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частинами 6, 7 статті 276 ГК України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Відповідно до вимог статті 20 Закону України “Про теплопостачання” тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Як вбачається з матеріалів справи, протягом спірного періоду з 01.01.2009 року до 01.04.2011 року на підставі вищевказаного договору відповідач здійснював постачання теплової енергії позивачу. Плату за поставлену в цей період теплову енергію відповідач визначав на підставі тарифів, встановлених розпорядженнями Київської міської державної адміністрації №1662, від 27 листопада 2008 року, №1780/1 від 25 грудня 2008 року, №128 від 5 лютого 2009 року, №230 від 02 березня 2009 року.

Згідно з Указами Президента України №1199/2008 від 24 грудня 2008 року, №65/2009 від 3 лютого 2009 року, №76/2009 від 9 лютого 2009 року, зазначені розпорядження Київської міської державної адміністрації були скасовані як такі, що суперечать Конституції та Законам України.

Відповідно до вимог статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Виходячи з наведеного, у сторін відсутній обовязок виконувати рішення про встановлення тарифів на теплову енергію, які суперечать Конституції та Законам України, з часу прийняття цих рішень. Нарахування ж відповідачем оплати за теплову енергію на підставі тарифів, встановлених цими рішеннями, примушує позивача робити те, що не передбачено законодавством.

Зазначена позиція викладена зокрема і в постанові Вищого господарського суду України №42/380 від 03.02.2010.

До 1 грудня 2008 року тарифи на теплову енергію, що виробляються відповідачем, були затверджені розпорядженням Київської міської державної адміністрації №86 від 31 січня 2007 року в редакції розпорядження №715 від 18 червня 2007 року.

Розпорядження Київської міської державної адміністрації №1662 від 27 листопада 2008 року про втрату чинності розпорядження №86 від 31 січня 2007 року скасоване.

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації №230 від 2 березня 2009 року з 10 лютого 2009 року поновлено у дії розпорядження №86 від 31 січня 2007 року в редакції розпорядження №715 від 18 червня 2007 року.

За таких обставин, суд вважає, що з урахуванням перерахунку суми боргу на підставі чинних розпоряджень за спірний період за відповідачем рахується заборгованість в сумі 80623,66 грн., доказів погашення вказаної заборгованості матеріали справи не містять, а відтак суд доходить висновку, що позовна вимога позивача щодо стягнення основної заборгованості підлягає задоволенню у сумі 80623,66 грн.

Позивач також просить стягнути з відповідача 3% річних за період з січня 2009 року до лютого 2011 року у розмірі 5371,28 грн., інфляційні втрати у розмірі 18578,60 грн. за період з січня 2009 року до лютого 2011 року згідно доданого розрахунку.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 2 статті 193 ГК України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Аналогічне положення міститься й у статті 611 ЦК України, згідно з якою у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

При цьому, суд зазначає, що положення законодавства щодо звільнення від відповідальності банків за невиконання або несвоєчасне виконання своїх зобов'язань під час дії мораторію, не звільняють ці банки від обовязку виконувати зазначені зобовязання.

Положення про мораторій лише надають банкам можливість відстрочити виконання своїх прострочених зобовязань на час дії мораторію без застосування до банків відповідних санкцій, і забороняють на цей час лише застосування державного примусу щодо реалізації захисту прав та інтересів господарюючих субєктів (клієнтів чи інших контрагентів банку) шляхом звернення стягнення на підставі виконавчих документів (інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства України), а також вжиття заходів, спрямованих на забезпечення такого стягнення відповідно до законодавства України.

Відповідно до пункту 2 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2011 №01-06/249 дія мораторію на задоволення вимог кредиторів банку не поширюється на нарахування інфляційних втрат на суму боргу та процентів річних, оскільки останні входять до складу грошового зобовязання і не є санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошового зобовязання.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вимога позивача про стягнення з відповідача 3% річних за розрахунком суду підлягає задоволенню в сумі 4 922,92 грн., вимога про стягнення інфляційних втрат розмір яких за розрахунком суду з урахуванням показників відємного значення за період з січня 2009 року до лютого 2011 року, згідно нижченаведеного розрахунку, становить 16 904,41грн.

Період (місяць, рік)Сальдо на початок місяця, грн.НарахованоСплаченоСальдо на кінець місяця, грн.борг з урахуванням інфляційного збільшенняк-ть

днів простро ченняІндекс інфляіїІнфляціца

складова 3% річних

Січень 09-10 019.9528 968,160,0018 948,2118 948,2131102,9549,5048,28

Лютий 0918 948.2126 324,670.0045 272,8845 822,3828101,5687,34104,19

Березень 0945 272.8826 570,264 729,9367 113,2168 350,0431101,4956,90171,00

Квітень 0967 113,218 529,051 470.8574 171,4176 365,1430100,9687,29182.89

Травень 0974 171.412 826,281 661,5275 336,1778 217.1931100,5391.09191.95

Червень 0975 336,174 006,790,0079 342,9682 615.07зо101,1908,77195.64

Липень 0979 342,962 828,531 547.8380 623,6684 804,533199,9-84.80205,42

Серпень 0980 623.660.000,0080 623,6684 719,733199,8-169,44205,42

Вересень 0980 623.660,000.0080 623,6684 550,29зо100,8676,40198,80

Жовтень 0980 623.660,000,0080 623,6685 226,6931100,9767,04205,42

Листопад 0980 623,660,000,0080 623,6685 993,73зо101.1945,93198.80

Грудень 0980 623,660,000.0080 623,6686 939,6631100,9782.46205,42

Січень 1080 623,660,000,0080 623,6687 722,1231101,81 579,00205,42

Лютий 1080 623,660,000,0080 623,6689 301.1228101.91 696,72185,54

Березень 1080 623,660,000.0080 623,6690 997,8431100,9818.98205,42

Квітень 1080 623,660,000,0080 623,6691 816,823099,7-275,45198,80

Травень 1080 623,660,000,0080 623,6691 541,373199.4-549,25205,42

Червень 1080 623.660.000,0080 623,6690 992,123099,6-363,97198,80

Липень 1080 623,660,000,0080 623,6690 628,153199.8-181,26205.42

Серпень 1080 623,66. 0,000,0080 623,6690 446,9031101,21 085,36205.42

Вересень 1080 623,660,000,0080 623,6691 532.26зо102,92 654,44198,80

Жовтень 1080 623,660,000,0080 623,6694 186,6931100,5470,93205,42

Листопад 1080 623.660,000,0080 623,6694 657,63зо100,3283,97198.80

Грудень 1080 623,660,000,0080 623,6694 941,6031100,8759,53205,42

Січень 1180 623,660,000.0080 623,6695 701,1331101,0957,01205,42

Лютий 1180 623,660,000,0080 623,6696 658,1428100,9869.92185,54

Березень 1180 623.66 97 528,07 ВсьогоX100 053,749 410,1380 623,66XX16 904,414 922,92 Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з розглядом справи при частковому задоволенні позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд В И Р І Ш И В: Позов задовольнити частково. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Укргазбуд»(03110, м. Київ, вул. Пироговського, буд. 19, корп. 2, ідентифікаційний код 14277604) на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго»(01001, м. Київ, пл. І.Франка, буд. 5, ідентифікаційний код 00131305) 80 623 (вісімдесят тисяч шістсот двадцять три) грн. 66 коп. основного боргу, 16 904 (шістнадцять тисяч девятсот чотири) грн. 41 коп. інфляційних втрат, 4 922 (чотири тисячі девятсот двадцять дві) грн. 92 коп. 3% річних, а також 1 024 (одну тисячу двадцять чотири) грн. 50 коп. витрат по сплаті державного мита та 216 (двісті шістнадцять) грн. 73 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. У іншій частині в позові відмовити.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Р.Б. Сташків Рішення підписано 20.02.2012