Рішення № 21659035, 17.02.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 22/54017.02.12 За позовомТовариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Наста»

до Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто»

про стягнення шкоди в порядку регресу

Суддя Самсін Р.І.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність № 4 від 01.01.2012р.);

від відповідача: ОСОБА_2 (довіреність № 310-1-4/38 від 23.12.2011р.);

В судовому засіданні 17.02.2012р. у відповідності до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Наста»(надалі ТДВ «Страхова компанія «Наста», позивач) звернулось до суду з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто»(надалі ПАТ «УСК «Гарант-Авто», відповідач) суми страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 9169, 36 грн..

Позовні вимоги мотивовані тим, що ТДВ «СК «Наста»на підставі генерального договору № 401.0008545 від 23.09.2010р., внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди виплачено страхове відшкодування власнику пошкодженого автомобіля марки Пежо 206, державний номер НОМЕР_1, а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України «Про страхування»та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Оскільки цивільна відповідальність власника транспортного засобу автомобіля Ford Transit, державний номер НОМЕР_2, водій якого визнаний винним у скоєнні ДТП була застрахована ВАТ УСК «Дженералі-Гарант»позивачем було направлено останньому заяву на виплату страхового відшкодування в порядку регресу. Враховуючи, що відповідачем не відшкодовано заявлену суму збитку, позивач просить стягнути з відповідача суму в розмірі 9169, 36 грн. в судовому порядку.

Відповідач надав відзив на позов у якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог з тих підстав, що суму страхового відшкодування в розмірі 6145, 11 грн. по страховому випадку, що стався за участю застрахованого у позивача автомобіля, сплачено на користь позивача 13.01.2012р..

Вказана сума визначена відповідачем виходячи із загального розміру матеріального збитку завданого у ДТП 03.03.2011р. та підтвердженого звітом субєкта оціночної діяльності (ТОВ «Декра Експерт»№ 11/СЕ/05/11 від 25.05.2011р.) при врахуванні суми франшизи по ризикам які передбачені договором КАСКО згідно з генеральним договором № 401.0008545 від 23.09.2010р., що укладений позивачем із страхувальником потерпілим у ДТП.

Розглянувши подані документи, дослідивши наявні у справі докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

За договором генерального договору № 401.0008545 від 23.09.2010р. у ТДВ «СК «Наста», згідно страхового сертифікату № 734 від 03.02.2011р., застраховано автомобіль Пежо 206, державний номер НОМЕР_1, страхувальником по договору є ТОВ «Ілта».

Згідно довідки УДАІ ГУ МВС України складеної ВДАІ м. Джанкоя, № 8780353 про обставини дорожньо-транспортної пригоди, на дорозі М-18 Харків-Сімферополь-Алушта-Ялта (міжнародні дороги) 567 км 300 м, 03.03.2011р. мала місце дорожньо-транспортна пригода зіткнення за участю автомобіля Пежо 206, державний номер НОМЕР_1, яким керувала ОСОБА_3 з автомобілем Ford Transit, державний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_4.

ДТП сталася в результаті порушення водієм ОСОБА_4 вимог пункту 14.6 «а»Правил дорожнього руху України якого визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення постановою Джанкойського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 16.03.2011р., справа 3-673/11.

Загальний розмір матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу Пежо 206, державний номер НОМЕР_1 в результаті його пошкодження при ДТП, відповідно до звіту про оцінку вартості матеріального збитку завданого пошкодженням транспортного засобу № 11/СЕ/05/11, що складений 05.06.2011р. суб'єктом оціночної діяльності оцінювачем ТОВ «Дженерал Консалтинг»ОСОБА_5 складає 13286, 49 грн..

За страховим випадком ДТП що сталась 03.03.2011р. за участю застрахованого автомобіля, згідно складеного страхового акту № 2011-03-03/012 від 15.06.2011р. по договору страхування № 401.0008545 від 23.09.2010р. визначено суму страхового відшкодування в розмірі 9169, 36 грн..

Виплату страхового відшкодування по сумі 9169, 36 грн. проведено шляхом зарахування належної до сплати страхувальнику суми в рахунок належних до сплати страхових премій шляхом взаємозаліку згідно акту № 12/8 від 15.06.2011р..

Відповідно до ст. 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Виходячи із вказаних положень, зарахування зустрічних однорідних вимог являє собою односторонній правочин та має своїм наслідком припинення зобов'язань, про вчинення такого правочину інша сторона має бути повідомлена заявою.

Акт від 15.06.2011р. про проведення заліку взаємних однорідних вимог підписано як страховиком ТДВ «СК «Наста»так і страхувальником ТОВ «Ілта», і такий залучений до матеріалів справи.

Статтею 27 Закону України «Про страхування»та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Під час розгляду справи встановлено, що транспортний засіб - автомобіль Ford Transit, державний номер НОМЕР_2, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди застрахованому у позивача автомобілю Пежо 206, державний номер НОМЕР_1, взято на страхування ВАТ УСК «Дженералі Гарант»про що укладено договір (поліс) обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АА/1535481.

Частинами другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Вина водія який керував автомобілем Ford Transit, державний номер НОМЕР_2 підтверджується постановою Джанкойського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 16.03.2011р..

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_4 в частині заподіяння шкоди майну внаслідок експлуатації автомобіля Ford Transit, державний номер НОМЕР_2 була застрахована у ВАТ УСК «Дженералі Гарант»на підставі укладеного договору обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс АА/1535481).

Пунктом 37.4 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів»(в редакції закону на час врегулювання страхового випадку) передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

В редакції закону, яка є чинною з 19.09.2011р. та відповідно застосовується до врегулювання страхових випадків, які стались після вказаної дати, у п. 36.4 закону, також передбачено, що виплата страхового відшкодування здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування, лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Таким чином відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля Пежо 206, державний номер НОМЕР_1 відповідно до положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів»в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності (поліс АА/1535481), а до ТДВ «СК «Наста»як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором № 401.0008545 від 23.09.2010р., перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до ПАТ «УСК «Гарант Авто»(ВАТ УСК «Дженералі Гарант») як особи, відповідальної за завдані збитки.

Аналогічні висновки по застосуванню положень закону містяться у постанові Верховного Суду України судової палати у господарських справах від 25 листопада 2008 року (справа 11/406-07), а також і у постанові Верховного Суду України 11/104 від 07.11.2011р. (справа № 48/562), висновки якої про застосування правової норми у спірних правовідносинах при прийнятті рішення у справі, є обовязкові до врахування судом згідно положень ч. 2 ст. 82 ГПК України.

За чинним законодавством України окрім особи, винної у завданні шкоди, потерпілий у ДТП має також право одержати майнове відшкодування або за рахунок страхової організації, якою застраховане його майно, за правилами і в порядку, встановленому Цивільним кодексом України та Законом України «Про страхування», або за рахунок страховика, яким застраховано відповідальність особи, що володіє транспортним засобом, водія якого визнано винним у ДТП, за правилами та у порядку, встановленому ЦК України та Законом України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Право потерпілого обрати той чи інший спосіб захисту чинним законодавством не обмежене.

В даному випадку потерпілий звернувся за відшкодуванням майнової шкоди до позивача, який застрахував його майно - автомобіль Пежо 206, державний номер НОМЕР_1.

Правовідносини сторін у такому випадку регулюються нормами ЦК України та ЗУ «Про страхування».

Так, відповідно до ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Статтею 993 ЦК України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Сума заявлена до стягнення з відповідача є сумою страхового відшкодування виплаченого позивачем на умовах договору страхування, що укладений між позивачем та страхувальником у відношенні транспортного засобу, який було пошкоджено в ДТП, натомість право регресу до страховика винної особи переходить саме по розміру збитків завданих пошкодженому автомобілю в межах фактичних витрат страховика.

Фактичні витрати страхової компанії по виплаті страхового відшкодування не перевищують розміру збитку, завданого транспортному засобу автомобілю Пежо 206, державний номер НОМЕР_1 у ДТП 03.03.2011р., що визначений звітом про оцінку вартості матеріального збитку завданого пошкодженням транспортного засобу № 11/СЕ/05/11, що складений 05.06.2011р..

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

За договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності (поліс АА/1535481) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну становить 50 000 грн., франшиза 0 грн..

Таким чином, на користь позивача за вказаним договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності (поліс АА/1535481) при врахуванні понесених страховиком витрат, які підтверджені звітом субєкта оціночної діяльності, підлягає відшкодуванню сума в розмірі 9169, 36 грн. (9169, 36 грн. 0 грн. франшиза згідно полісу АА/1535481).

Враховуючи викладене, за встановлених обставин, виплата відповідачем на користь позивача суми в розмірі 6145, 11 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 55 від 13.01.2012р. свідчить про часткове виконання страховою компанією свого обовязку щодо сплати страхового відшкодування згідно договору страхування цивільної відповідальності (поліс АА/1535481), та відсутність між сторонами спору в цій частині.

У відповідності до п.1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Наведеним підтверджується, що у відношенні вимог про стягнення суми в розмірі 6145, 11 грн. провадження у справі підлягає припиненню, а в іншій частині вимоги позивача задовольняються, оскільки відповідальність страховика винної особи регламентована положеннями Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»та обмежується укладеним договором страхування (полісом обов'язкового страхування цивільної відповідальності).

Посилання відповідача на необхідність врахування розміру франшизи передбаченої договором страхування, що укладений позивачем із своїм страхувальником, суд відхиляє, оскільки зазначене не передбачено Законом України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Позивачем від потерпілого у ДТП 03.03.2011р. набуто право регресу до відповідача, як страховика-винної особи, при виплаті страхового відшкодування саме по сумі 9169, 36 грн., а вказаний розмір збитку підтверджений звітом субєкта оціночної діяльності.

Випадки, коли шкода не відшкодовується страховиком (або МТСБУ) визначені у ст. 32 (в редакції закону на час врегулювання страхового випадку) і доказів наявності таких суду не представлено.

Згідно з положеннями Закону «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів»(п. 37.1) виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів або в строки та в обсягах, визначених рішенням суду.

Таким чином, підстави вважати порушеними права позивача відповідачем при невиплаті суми страхового відшкодування на користь позивача є саме неотримання коштів від відповідача протягом місяця від дня отримання страховою компанією регресної вимоги. Невиконання вказаних вимог є підставою для звернення до суду та стягнення зазначеної суми коштів згідно судового рішення.

Про отримання відповідачем заяви позивача про виплату страхового відшкодування свідчать відповіді відповідача та листи позивача, що залучені до матеріалів справи.

Враховуючи відсутність здійснення виплати на користь позивача у повному розмірі страхового відшкодування, заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судові витрати позивача про сплату судового збору у розмірі 1411, 50 грн. відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача, оскільки часткову сплату страхового відшкодування проведено відповідачем після звернення позивача з позовом до суду.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 80, 82-85 ГПК України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Припинити провадження в частині розгляду вимог про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант Авто»суми страхового відшкодування в розмірі 6145, 11 грн..

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто»(01042, м. Київ, пров. Новопечерський 19/3, ідент. код 16467237) на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Наста»(01001, м. Київ, вул. Володимирська 5Б, ідент. код 35893575) 3024, 25 грн. (три тисячі двадцять чотири гривні 25 копійок) страхової виплати в порядку регресу, 1411, 50 грн. витрат по сплаті судового збору.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Р.І. Самсін

дата підписання рішення 21.02.2012