Рішення № 21658076, 03.02.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 64/39803.02.12 за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант»

до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Добробут та Захист»

про стягнення заборгованості в сумі 14 926,47 грн.,

Суддя Зеленіна Н.І.

при секретарі судового засідання Наумкіній П.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, дов. № 01-230-446 від 31.12.2011 року,

від відповідача: ОСОБА_2, дов. № 02 від 03.01.2011 року,

Суть спору:

21.11.2011 року Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант»(далі позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Добробут та Захист»(далі відповідач) про стягнення заборгованості за договором перестрахування в сумі 14926,47 грн., з яких: 11773,58 грн. основної заборгованості, 2142,78 грн. пені, 694,64 грн. інфляційних втрат, 315,47 грн. трьох процентів річних.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору облігаторного пропорційного перестрахування наземних транспортних засобів № 91-017/08-02 від 28.12.2007 року, в частині сплати страхового відшкодування за Договорами добровільного страхування наземних транспортних засобів, укладеними між позивачем та страхувальниками, в сумі 11773,58 грн.

Ухвалою суду від 23.11.2011 року порушено провадження у справі № 64/398, розгляд справи призначено на 13.12.2011 року.

Ухвалою суду від 13.12.2011 року розгляд справи було відкладено на 13.01.2012 року у звязку із неявкою в судове засідання представника відповідача та продовжено строк розгляду спору у справі на п'ятнадцять днів.

У судовому засіданні 13.01.2012 року представник відповідача надав відзив на позовну заяву в якому просив суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі у звязку із тим, що позивачем, відповідно до умов договору № 91-017/08-02 від 28.12.2007 року було несвоєчасно повідомлено відповідача про настання страхового випадку за договором.

У судовому засіданні 13.01.2012 року судом було оголошено перерву у розгляді справи до 03.02.2012 року в порядку ст. 77 ГПК України.

У судовому засіданні 03.02.2012 року представник позивача позов підтримав та просив суд про його задоволення.

У судовому засіданні 03.02.2012 року представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог та просив суд відмовити у їх задоволенні з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву.

У судовому засіданні 03.02.2012 року судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд встановив наступне.

28 грудня 2007 року між Товариством з додатковою відповідальністю «Альфа-Гарант»(за договором Перестрахувальник) та Закритим акціонерним товариством «Страхова компанія «Добробут та Захист»(правонаступником якого, відповідно до даних ЄДРПОУ є відповідач ПрАТ «Страхова компанія «Добробут та Захист») (за договором Перестраховик) було укладено договір облігаторного пропорційного перестрахування наземних транспортних засобів на засаді ексцеденту сум № 91-017/08-02 (далі - Договір перестрахування).

Відповідно до розділу 1 Договору перестрахування предметом договору є облігаторне (обов'язкове) пропорційне перестрахування Перестраховиком на засаді ексцеденту сум частини відповідальності Перестрахувальника, прийнятої ним за Договорами добровільного страхування наземних транспортних засобів (КАСКО транспортних засобів).

Відповідно до п. 1.3. Договору перестрахування його дія розповсюджується на всі договори добровільного страхування засобів наземного транспорту (КАСКО транспортних засобів), які укладені Перестрахувальником зі Страхувальниками (юридичними та фізичними особами).

Відповідно до п. 2.12 Договору перестрахування відповідальність Перестраховика за кожним Договором добровільного страхування наземних транспортних засобів, який підпадає під дію цього Договору, починається та закінчується одночасно з відповідальністю Перестрахувальника.

Протягом 2008 року між Перестрахувальником і страхувальниками укладалися договори добровільного страхування наземного транспорту, відповідно до умов яких були застраховані визначені в них транспортні засоби.

У відповідності до п.п. 3.2.1, 3.4.1 Договору перестрахування Перестрахувальник зобов'язався передавати, а Перестраховик - приймати від нього в перестрахування частину відповідальності за договорами добровільного страхування наземних транспортних засобів, які підпадають під дію цього договору на умовах, викладених в розділі 2 Договору перестрахування.

Згідно з умовами п. 3.2.2 Договору перестрахування позивач один раз на місяць надає Відповідачу Рахунки-бордеро премій та Рахунки-бордеро збитків. Вказані Рахунки після їх підписання є невід'ємними частинами Договору.

У відповідності до п. 4.3 Договору перестрахування збитки, сума страхового відшкодування за якими, за попередніми прогнозними розрахунками, може перевищувати суму 200000,00 гривень, врегульовуються окремо (індивідуально) і не включаються до щомісячного Рахунку-бордеро збитків.

14.07.2008 року в результаті ДТП отримав пошкодження автомобіль «БМВ Х-5», державний номер НОМЕР_1, який був застрахований у позивача за договором 06-VZ\05-133-05165 від 20.06.2008 року та перестрахований у відповідача згідно Договору перестрахування.

11.11.2008 року листом за вих. № 4942 позивач повідомив відповідача про настання страхової події та зазначенням причин несвоєчасного повідомлення про страховий випадок.

У відповідності до п. 3.4.4 Договору перестрахування Перестраховик зобов'язаний протягом 5 робочих днів з дня отримання від Перестрахувальника документів на виплату страхових відшкодувань сплатити Перестрахувальнику свою частку у сумі страхового відшкодування.

18.11.2008 року позивачем було направлено відповідачу лист із вимогою сплатити частку у сумі страхового відшкодування в розмірі 9261,13 грн. з розрахунком частки Перестраховика у сумі страхового відшкодування та документами, що регламентують страховий випадок, по автомобілю, що перестрахований згідно з Рахунком-бордеро премій за червень 2008 року.

Відповідно до п. 3.3.6. Договору перестрахування Перестраховик має право відмовити у виплаті своє частки страхового відшкодування або зменшити розмір своєї частки страхування у випадку, коли Перестрахувальник порушив умови п.п. 3.2.6. та 3.2.8.

Судом встановлено, що позивачем було повідомлено відповідача про настання страхового випадку із порушенням строків, передбачених Договором перестрахування.

Відповідно до п. 5.2. Договору перестрахування Перестраховик не має права відмовити у виплаті перестрахового відшкодування лише з причини несвоєчасного повідомлення про настання страхового випадку за умови, що така несвоєчасність не вплинула на можливість отримати від компетентних органів документів, що містять відомості про обставини настання страхового випадку і відповідно до умов страхування є достатніми для виплати страхового відшкодування, та якщо це не позбавило Перестраховика його прав відповідно до умов цього Договору.

Відповідно до ст. 987 ЦК України за договором перестрахування страховик, який уклав договір страхування, страхує в іншого страховика (перестраховика) ризик виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником. Страховик, який уклав договір перестрахування, залишається відповідальним перед страхувальником у повному обсязі відповідно до договору страхування.

Згідно із ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Так, відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає, що позивачем було повідомлено про настання страхового випадку лише 11.11.2008 року в порушення п. 3.2.8. Договору перестрахування.

Проте, представник відповідача не надає доказів на підтвердження того, чи вплинула така несвоєчасність повідомлення на можливість отримати від компетентних органів документів, що містять відомості про обставини настання страхового випадку і відповідно до умов страхування є достатніми для виплати страхового відшкодування, та що це позбавило Перестраховика його прав відповідно до умов цього Договору.

А тому, заперечення відповідача на позовну заяву судом відхиляються як такі, що не ґрунтуються на нормах законодавства та не відповідають дійсним обставинам справи.

Відповідно до розрахунків частки Перестрахування у сумі страхового відшкодування від 12.11.2008 року становить 9261,13 грн., від 20.09.2010 року становить 356,87 грн. та від 06.12.2010 року 2155,58 грн., а всього: 11773,58 грн.

Вказані розрахунки були надіслані відповідачу одночасно із супровідними листами від 11.11.2008 року № 4942, від 20.09.2010 року № 09/2629 та від 06.12.2010 року № 09/3252, що підтверджується копіями поштових повідомлень, які містяться в матеріалах справи.

Датою отримання останнього пакету документів за страховим випадком, що стався за участю автомобіля «БМВ Х-5», державний номер НОМЕР_1, є 17.12.2010 року.

За таких обставин, суд приходить до висновку про те, що відповідач станом на 17.12.2010 року зобовязаний сплатити на користь позивача 11773,58 грн. відшкодування за Договором перестрахування, а тому позовні вимоги в частині стягнення суми основної заборгованості підлягають задоволенню в повному обсязі.

Також позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 2142,78 грн. пені, 694,64 грн. інфляційних втрат, 315,47 грн. трьох процентів річних.

Відповідно до п. 11.3 Договору перестрахування сторони несуть відповідальність одна перед одною за несвоєчасне виконання передбачених цим Договором розрахунків у вигляді сплати пені в розмірі 0,1% від суми платежу, що прострочений, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, за кожен день затримки. Пеня сплачується за письмовою вимогою сторони, яка повинна була своєчасно одержати платіж.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

06.12.2010 року позивачем було надіслано відповідачу останній із трьох пакетів документів на виплату частки страхового відшкодування за страховим випадком, що стався 14.07.2008 року за участю застрахованого позивачем автомобіля «БМВ Х-5», державний номер НОМЕР_1.

Так, зобовязання щодо сплати відповідачем на користь позивача суми страхового відшкодування в розмірі 11773,58 грн. мало бути виконане відповідачем не пізніше 17.12.2010 року, а тому нарахування пені по даному випадку повинно було припинитись 18.06.2011 року.

З огляду на зазначене, судом було проведено власний розрахунок пені за період з 17.12.2010 року по 18.06.2011 року, який склав: 919,95 грн. за показниками: сума боргу: 11773,58 грн.;період прострочення: з 17.12.2010 року по 18.06.2011 року; кількість днів прострочення: 184; розмір облікової ставки НБУ: 7.7500 %; сума пені за період прострочення: 919,95 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, врахувавши періоди, коли індекс інфляції становив менше 100 відсотків, здійснив власний розрахунок сум інфляційної складової боргу на підставі Рекомендацій щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, затверджених листом Верховного суду від 03.04.1997 № 62-97р та трьох процентів річних та дійшов висновку, що з відповідача підлягає стягненню 694,64 грн. інфляційної складової боргу, 178,06 грн. трьох процентів річних, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.

За таких обставин з відповідача на користь позивача відповідно до вимог ст.ст. 526, 625 ЦК України та умов Договору перестрахування підлягає стягненню 11773,58 грн. основної заборгованості, 919,95 грн. пені, 694,64 грн. інфляційних втрат та 178,06 грн. трьох процентів річних, а тому позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 1222,83 грн. пені та 137,41 грн. трьох процентів річних у звязку із проведеним перерахунком судом.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Добробут та Захист»(01001, м. Київ, вул. Михайлівська, 24/11-13В, код ЄДРПОУ 31571133) на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант»(01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, код ЄДРПОУ 32382598) 11773,58 грн. основної заборгованості за договором перестрахування, 919,95 грн. пені з несвоєчасне виконання зобовязання, 694,64 грн. інфляційних втрат та 178,06 грн. трьох процентів річних

3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Добробут та Захист»(01001, м. Київ, вул. Михайлівська, 24/11-13В, код ЄДРПОУ 31571133) на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант»(01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, код ЄДРПОУ 32382598) судовий збір в сумі 1282,87 грн.

4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Київського апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя Н.І. Зеленіна