Рішення № 21658063, 03.02.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 19/27703.02.12 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Експресс Карго Юкрейн ЛТД»

ДоТовариства з обмеженою відповідальністю «Розумні машини»

Простягнення заборгованості 3102,32 грн.

СуддяШаптала Є.Ю.

Представники:

від позивачаОСОБА_1 (довіреність № б\н від 01.11.2011р.)

від відповідача 1 не з»явився

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги ТОВ ««Експресс Карго Юкрейн ЛТД»до ТОВ «Розумні машини»про стягнення 3102,32 грн.

Спір у даній справі виник у звязку з простроченням відповідачем взятого на себе грошового зобовязання з оплати наданих перевізником послуг з перевезення вантажу за договором № 200711 від 20.07.2011 р..

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.12.11р. порушено провадження у справі № 19/277 та призначено розгляд справи на 11.01.2012 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.01.12 року відкладено розгляд справи на 03.02.2012 року.

В судовому засіданні 03.02.2012 р. представник позивача подав заяву про збільшення розміру позовних вимог, зазначив що станом на 03.02.2012 року сума основного боргу становить 2840,89 грн, пеня 217,15 грн., 3% річних 44,36 грн.

Представник відповідача 1 в судовому засіданні проти задоволення позову не заперечував,

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог.

Отже у суду відсутні підстави для неприйняття заяви про збільшення розміру позовних вимог.

Представник Відповідача у судове засідання не зявився, вимоги ухвал суду не виконав.

Ухвали про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи були відправлені за адресою Відповідача, вказаною у позовній заяві. Таким чином, Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду господарським судом та про час і місце проведення судового засідання.

Відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Крім того, відповідно до статті 65 Господарського процесуального кодексу України з метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського спору суддя зобов'язує сторони виконати певні дії, витребовує від них документи, відомості, висновки, необхідні для вирішення спору та вчиняє інші дії, спрямовані на забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи. Відповідачем вимоги ухвали суду не виконано, не надано письмового відзиву та письмових заперечень по суті заявлених вимог, а також не надано доказів, які б підтверджували поважність та винятковість причин пропуску судових засідань.

Приписами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України визначений перелік обставин, за яких суд відкладає розгляд справи. Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 названої статті, у разі нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу та, відповідно до п. 2 ч. 1 названої статті, у разі неподання витребуваних доказів.

Однак стаття 77 ГПК України встановлює не обов'язок суду відкласти розгляд справи, а визначає лише право суду при наявності зазначених випадків.

За таких обставин суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 03.02.2012 р. та за відсутністю представника відповідача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними у ній матеріалами.

В судовому засіданні 03.02.12 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно зясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд,

ВСТАНОВИВ:

20.07.2011 року між ТОВ «Експресс Карго Юкрейн ЛТД»(агент) та ТОВ «Розумні машини» (Замовник) було укладено договір № 200711 з організації вантажних перевезень.

Відповідно до п. 1.1 Договору, Замовник доручає та оплачує, а Агент забезпечує організацію, оформлення та виконання перевезень дозволеного до вивозу нешкідливого вантажу.

Згідно п. 3.1 Договору, загальна вартість транспортирування включає вартість авіаційного перевезення, автоперевезення під митним контролем та оформлення в аеропорті, заявленому Агентом, що обумовлюється угодами до договору.

На виконання умов договору, позивачем виконано перевезення, що підтверджується товарно-транспортною накладною № 02АБИ.

Відповідно до складеного та підписаного сторонам акту здачі-прийняття виконаних робіт 25.07.11 р. відповідач прийняв виконані роботи по перевезенню вантажу без зауважень, згідно з вимогами Договору.

Пунктом 5.1 Договору, оплата Замовником виконаного перевезення проводиться на умовах 100% попередньої оплати безготівковим банківським переказом на розрахунковий рахунок агента суми вартості перевезення у гривнах за курсом національного банку України на день оплати протягом 3 днів з дати отримання замовником рахунку - фактури Агента.

Рахунок -фактуру № 1644 виставлено відповідачам для оплати 25.07.11 р.

Однак відповідачем виставлений позивачем рахунок не оплачений.

13.10.2011 року та 04.11.2011 року позивачем було надіслано на адресу відповідача претензію з вимогою про оплату наданих послуг. Однак відповіді на претензії на надано.

Станом на день розгляду спору заборгованість відповідача становить 2840,89 грн.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представника позивача, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають до задоволення з огляду на таке.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 Цивільного Кодексу України, виникли цивільні права та обовязки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України один субєкт господарського зобовязання повинен вчинити певну дію на користь іншого субєкта, а інший субєкт має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Відповідно до ст.. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення перевізник зобовязується доставити ввірений йому відправником вантаж до пункту призначення, а замовник зобовязується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобовязаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором ( ст.. 903 ЦК України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до частини сьомої зазначеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобовязань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобовязання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобовязаний виконати всій обовязок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобовязання чи звичаїв ділового обороту.

Отже, факт порушення відповідачем договірних зобовязань судом встановлено.

Таким чином, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 2840,89 грн.

Щодо стягнення з відповідача 3% річних суд зазначає наступне.

Згідно ст. 599 ЦК України зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином

У відповідності ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязанням є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного Кодексу України божник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу у урахуванням встановлено індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Позивач вірно проводить нарахування 3% річних за період з 29.07.2011 року по 03.02.12 р. в сумі 44,36 грн..

Отже вимога позивача про стягнення 3% річних в розмірі 44,36 грн. є обґрунтованою, законною та такою, що підлягає до задоволення в повному обсязі.

Щодо вимог про стягнення пені суд зазначає наступне.

Порушення зобовязань за договором тягне за собою застосування встановлених законом мір відповідальності.

Відповідно до ст. ч.1,3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Позивач в розрахунку вірно нараховує пеню за період 29.07.2011 року по 24.01.2012 р. у розмірі 217,15 грн..

За наведених обставин позов визнається судом законним, обґрунтованим, доведеним та таким, що підлягає до задоволення в повному обсязі.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати: державне мито і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

За таких обставин, керуючись ст. ст. 33, 49, 58, 82-85 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Розумні машини»(03127, м. Київ, пр.-т. 40-річчя Жовтня, 120/1; код ЄДРПОУ 31986420, р\р 26007210023889 в ПАТ «ПроКредитБанк», м. Київ, МФО 320984) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Експрес Карги Юкрейн ЛТД»(08307, Київська область, м. Бориспіль, аеропорт-7, код ЄДРПОУ 25563856; р/р 26005410191 в ПАТ «МАРФІН БАНК»м. Іллічівськ, МФО 328168) суму основного боргу в розмірі 2 840 (дві тисячі вісімсот сорок) грн. 89 коп., 3 % річних у розмірі 44 (сорок чотири) грн. 36 коп., пеню в розмірі 217 (двісті сімнадцять) грн.. 15 коп., судовий збір 1 411 (одна тисяча одинадцять) грн.. 50 коп..

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяЄ.Ю. Шаптала

Дата складання повного рішення: 06.02.12 р.