Рішення № 21657411, 28.02.2012, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

28.02.12р.

Справа № 17/5005/17757/2011

За позовом Спільного українсько-естонського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Оптіма - Фарм, ЛТД", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Віско", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

про стягнення 35 883,31 грн.

Суддя Суховароров А.В.

Представники:

від позивача: не з’явився;

від відповідача: не з’явився.

Суть спору:

Спільне українсько-естонське підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Оптіма-Фарм, ЛТД" (далі - позивач) звернулось до господарського суду з позовом, у якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Віско" (далі - відповідач) суму 29 902,76 грн. основного боргу, 5 980,55 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, а всього 35 883,31 грн. заборгованості за порушення виконання грошових зобов’язань по договору поставки № 3601 від 31.12.10р.

Представники сторін не забезпечили присутність у призначеному судовому засіданні. Про місце, час та дату розгляду спору повідомлені належним чином, свідченням чого є документи долучені до матеріалів справи.

В той же час, до матеріалів справи долучена заява позивача, за змістом якої останній вказує на відсутність основної заборгованості у відповідача внаслідок часткового повернення та оплати вартості спірного товару, у зв’язку із чим просить суд в цій частині позову провадження у справі припинити, а врешті вимог прийняте вмотивоване рішення за відсутності представника у судовому засіданні.

Відповідач відзив на позов не надав. Разом з тим, надіслав на адресу суду лист вих. № 14 від 20.02.12р., згідно якого вказує про відсутність на теперішній час основної заборгованості (двохсторонній акт звірки від 01.02.12р. з підписами та відбитками печатки підприємств обох сторін у справі).

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами, згідно ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні прийнято рішення, згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи та дослідивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -

встановив:

31.12.2010 року між позивачем (постачальником) та відповідачем (покупцем) був укладений договір поставки № 3601 (далі - Договір), згідно з умовами якого постачальником у період з 01.11.11р. по 26.11.11р. передано у власність покупця продукцію медичного призначення (далі - товар) на загальну суму 29 902,76 грн., що підтверджується наявними у справі двохсторонніми видатковими накладними, за який останній повинен здійснити оплату в строк зазначений у накладній з відстрочкою платежу у 30-ть календарних днів з дати поставки.

Відносини, що виникли між сторонами по справі на підставі договору поставки, є господарськими зобов’язаннями, тому, згідно положень ст.ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

У відповідності до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона –постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно до приписів ст. 525 Цивільного кодексу України, цивільні (господарські) зобов’язання мають бути виконані належним чином і у встановлений договором строк, а одностороння відмова від виконання зобов’язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов’язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов’язання, а ст. 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Вивчивши долучені до матеріалів справи документи господарський суд зазначає, що позивачем взяті на себе зобов’язання виконувались належним чином, в строк та на замовлення відповідача, однак такого виконання умов Договору з боку відповідача не вбачається, так як на час звернення з позовом до суду відповідач спірну вартість товару не сплатив, у зв’язку із чим у покупця утворився основний борг в розмірі 29 902,76 грн.

Разом з тим, в ході розгляду спору позивачем надані докази часткового повернення та сплати покупцем в ході розгляду спору суми 29 902,76 грн. вартості спірного товару, отже ці його грошові зобов’язання, в силу положень ст. 202 Господарського кодексу України, на час розгляду справи є припиненими, а тому між сторонами відсутній предмет спору щодо стягнення цих грошових коштів і провадження у справі в цій частині підлягає припиненню, згідно приписів ст. 80 ч. 1 п. 1-1 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до приписів ст.ст. 525, 526, ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, цивільні та господарські зобов’язання мають бути виконані належним чином і у встановлений договором строк; одностороння відмова від виконання зобов’язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов’язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У відповідності з приписами п. 10.8 Договору за умови прострочення покупцем строків оплати за товар більш ніж на 10-ть календарних днів, постачальник має право вимагати оплати всього поставленого покупцю, але не оплаченого товару.

Відповідно до положень ст.ст. 216-217, 230-231 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 3 ст. 692 ЦК України у разі прострочення оплати товару продавець (позивач у справі) має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства (ч. 2 ст. 536 ЦК України).

За умовами п. 10.4 Договору в разі прострочення відповідачем строків оплати за товар, останній повинен сплатити позивачу, зокрема, проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 20% від простроченої суми оплати, розмір яких згідно обґрунтованого розрахунку постачальника становить суму 5 980,55 грн. та визнається господарським судом повністю.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ч. 1 ст. 625 ЦК України).

Позивачем на підставі ст. 33 ГПК України документально доведено ті обставини, на які останній посилався в позовній заяві як на підставу своїх позовних вимог.

В силу положень ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб’єктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудженням стягнення заборгованості в натурі та застосуванням штрафних санкцій.

Викладене є підставою для часткового задоволення позовну.

Судовий збір у справі покладається на відповідача, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 4, 32, 33, 36, 43, 45, 49, 82-85, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Віско" (50036, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, вул. Мануйлова, 2; ЄДРПОУ 21931872) на користь Спільного українсько-естонського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Оптіма - Фарм, ЛТД" (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 18-а; ЄДРПОУ 21642228) суму 5 980,55 грн. (п’ять тисяч дев’ятсот вісімдесят грн. 55 коп.) процентів за користування чужими грошовими коштами, 1 411,50 грн. (одна тисяча чотириста одинадцять грн. 50 коп.) судового збору.

В решті позовних вимог провадження у справі припинити.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя А.В. Суховаров