Постанова № 21653223, 16.02.2012, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 лютого 2012 року Справа № 5002-21/1853-2011 Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого суддіВоронцової Н.В.,

суддівПроценко О.І.,

Сікорської Н.І.,

за участю представників сторін:

представник позивача: ОСОБА_1, довіреність № 3690 від 02.11.10р. - ФОП ОСОБА_2;

представник відповідача: не з'явився - Фонд комунального майна Сімферопольської міської ради;

представник третьої особи: не з'явився - Комунальне підприємство "Житлово-експлуатаційне об'єднання Київського району міста Сімферополя";

представник третьої особи: не з'явився - Сімферопольська міська рада;

розглянувши апеляційну скаргу Фонду комунального майна Сімферопольської міської ради на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Чонгова С.І.) від 26 жовтня 2011 року у справі №5002-21/1853-2011

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2;

до Фонду комунального майна Сімферопольської міської ради;

треті особи: Комунальне підприємство "Житлово-експлуатаційне об'єднання Київського району міста Сімферополя";

Сімферопольська міська рада;

про спонукання до виконання певних дій

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся до господарського суду АР Крим з позовом до відповідача - Фонду комунального майна Сімферопольської міської ради, третя особа Комунальне підприємство "Житлово експлуатаційне об'єднання Київського району міста Сімферополя", у якому просив зобов'язати відповідача здійснити дії, спрямовані на виконання рішення 65 сесії 5 скликання Сімферопольської міської ради АР Крим № 1070 від 21.10.2010 р. "Про затвердження переліку об'єктів комунальної власності Сімферопольської міської ради, що підлягають приватизації", згідно якого, нежитлове приміщення, загальною площею 16,6 кв. м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 та використовується позивачем на підставі Типового договору оренди нежитлових приміщень, які належать до комунальної власності м. Сімферополь № 28/7/ від 01.11.2009 p., включено до переліку об'єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу підпунктом 10; зобов'язати відповідача укласти з Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 16,6 кв. м., яке використовується позивачем на підставі Типового договору оренди нежитлових приміщень, які належать до комунальної власності м. Сімферополь № 28/7 від 01.11.2009 р.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що невиконання відповідачем рішення 65 сесії 5 скликання Сімферопольської міської ради АР Крим № 1070 від 21.10.2010 р. "Про затвердження переліку об'єктів комунальної власності Сімферопольської міської ради, що підлягають приватизації", є порушенням положень Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" та прав позивача на придбання нежилих приміщень по АДРЕСА_1, площею 16,6 кв. м., включених до переліку об'єктів, які підлягають приватизації шляхом викупу.

Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач стверджує про неможливість проведення заходів з приватизації спірного нерухомого майна, посилаючись на рішення Конституційного Суду України від 02.03.2004р. №4-рп/2004 яким визначено, що допоміжні приміщення передаються безоплатно у власність громадян багатоквартирних будинків одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат в квартирах) та окремо приватизації не підлягають (а. с. 139, том 1).

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 26.10.2011р. (суддя С. І. Чонгова) позов задоволено повністю.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив із того, що після включення орендованих позивачем приміщень до переліку об'єктів, що підлягають приватизації на підставі рішення 65 сесії 5 скликання Сімферопольської міської ради АР Крим № 1070 від 21.10.2010 р. "Про затвердження переліку об'єктів комунальної власності Сімферопольської міської ради, що підлягають приватизації", будь-які подальші дії Фондом комунального майна Сімферопольської міської ради здійснені не були. Так, Фонд комунального майна Сімферопольської міської ради своїм листом від 16.02.2011 р. № 570/40/03 фактично відмовив позивачу у проведенні приватизації, в порушення Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)».

Не погодившись з рішенням суду, Фонд комунального майна Сімферопольської міської ради 11 листопада 2011 року звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначене рішення суду та прийняте нове, яким в задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга зокрема мотивована тим, що прийняте судом рішення є умовним, а відтак таким, що не може бути виконане, так як в ньому не вказано, які саме дії повинен здійснити відповідач у виконання рішення 65 сесії 5 скликання Сімферопольської міської ради АР Крим № 1070 від 21.10.2010 р. "Про затвердження переліку об'єктів комунальної власності Сімферопольської міської ради, що підлягають приватизації". Таким чином, як стверджує заявник, задовольнивши такі вимоги позивача, місцевий господарський суд порушив норми ст. 84 ГПК України, оскільки таке рішення не приведе до відновлення порушеного права позивача, адже воно не змінює існуючі між сторонами правовідносини.

Також, відповідач посилається і на безпідставність задоволення місцевим господарським судом вимоги позивача щодо зобовязання укласти з Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, так як останнім не було дотримано вимог ст. 181 ГК України щодо направлення пропозиції укласти такий договір, оскільки Фонд не отримував ні відповідної заяви від відповідача, ні проекту договору.

Крім того, відповідачем було заявлено клопотання про відновлення процесуального строку на подання апеляційної скарги та клопотання про відстрочку сплати судового збору за подання скарги.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 01 грудня 2011 року у справі №5002-21/1853-2011 Фонду комунального майна Сімферопольської міської ради відновлено строк на подання апеляційної скарги на рішення господарського суду АР Крим від 26 жовтня 2011 року у справі №5002-21/1853-2011, апеляційну скаргу останнього прийнято до провадження та призначено до розгляду колегією суддів у складі головуючого судді - Воронцової Н. В., суддів Проценко О. І., Остапової К. А.

Розпорядженням Заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 19 січня 2012 року, в звязку з відпусткою, суддю Остапову К. А. у складі колегії замінено на суддю Сікорську Н. І.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 19 січня 2012 року до участі у розгляді справи залучено Сімферопольську міську раду в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

13 лютого 2012 року на адресу суду від позивача надійшли докази щодо спрямування копії позовної заяви та копії оспорюваного рішення у даній справі на адресу залученої третьої особи.

В судове засідання, 16 лютого 2012 року, зявився тільки повноважний представник позивача, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та скасування оспорюваного рішення.

Так, у своїх поясненнях на скаргу позивач зокрема посилається на те, що ним за рахунок власних коштів були здійснені поліпшення орендованого майна більш ніж на 25 відсотків його вартості та проведеною у даній справі експертизою було встановлено, що нежитлове приміщення загальною площею 16,6 кв. м., за адресою: АДРЕСА_1 не є допоміжним, відтак місцевий господарський суд підставно встановив, що відмова відповідача, яка знайшла своє відображення у листі від 16.02.2011р. вих. №570/40/03, є безпідставною. Також, позивач посилається на правильність висновку місцевого господарського суду, що рішення 65 сесії 5 скликання Сімферопольської міської ради АР Крим № 1070 від 21.10.2010 р. "Про затвердження переліку об'єктів комунальної власності Сімферопольської міської ради, що підлягають приватизації" підлягає безумовному виконанню шляхом укладення між сторонами договору купівлі продажу спірного нежитлового приміщення.

Відповідач та треті особи в засідання суду не зявилися, хоча про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, ухвалою суду від 09.02.2012р., яка спрямовувалася на їхню адресу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням.

Слід зазначити, що представник відповідача жодного разу в засідання суду апеляційної інстанції не з'являвся, а натомість направляв на адресу суду клопотання про розгляд справи без участі його представника (а. с. 117, том 2; а. с . 1, том 3).

Судова колегія, враховуючи, що явка до судового засідання відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України це право, а не обовязок сторін, справа може розглядатися без їх участі, якщо незявлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Також, враховуючи, що відповідно до частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі, судова колегія визнала можливим розглянути апеляційну скаргу за відсутності незявившихся представників сторін, враховуючи що його відсутність ніяким чином не перешкоджає її розгляду.

Повторно розглянувши матеріали справи, в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія дійшла наступного висновку.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом рішенням виконавчого комітету Київської районної ради м. Сімферополя № 162 від 29 вересня 2009 р. було передано в оренду нежитлове приміщення по АДРЕСА_1, загальною площею 16,0 кв. м., субєкту підприємницької діяльності фізичній особі підприємцю ОСОБА_2 для розміщення складу, строком на один рік.

01 листопада 2009 р. між Фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 та Комунальним підприємством «Житлово-експлуатаційне об'єднання Київського району м. Сімферополя» був укладений типовий договір оренди № 28/7 нежитлових приміщень, що належать комунальній власності м. Сімферополя, загальною площею 16,6 кв.м.

За умовами укладеного договору Орендодавець (ЖЕО), на підставі рішення Київської районної ради № 162 від 29.09.2009 р., передає, а Орендар (ФОП ОСОБА_2.) приймає в строкове платне користування (оренду) нежитлові приміщення, розташовані за адресою: АДРЕСА_1, площею 16,6 кв. м., що знаходяться на балансі КП ЖЕО Київського району м. Сімферополя, вартість яких визначена відповідно акту оцінки від 31.10.2009 р. та складає (за експертною оцінкою) 46320,00 грн. Вказані нежитлові приміщення передаються для розміщення складу.

Пунктом 10.1. договору сторони передбачили, що договір діє з 01 листопада 2009 р. по 31 жовтня 2010 р. включно.

Пункт 6.2. договору визначає право Орендаря з дозволу Орендодавця вносити зміни до складу орендованих приміщень, проводити його реконструкцію, технічне переобладнання, що обумовлює підвищення його вартості.

Крім того, пунктом 5.4. договору визначений обовязок Орендаря своєчасно здійснювати капітальний, поточний та інші види ремонту орендованих приміщень за згодою Орендодавця та балансоутримувача.

15 грудня 2009 р. позивач звернувся до Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційне обєднання Київського району м. Сімферополя» із заявою про надання дозволу виконання ремонтних робіт, перелік яких зазначається, в приміщенні загальною площею 16,6 кв. м.

17.03.2010 р. листом за вих. № 5ж 1-12/557 КП ЖЕО Київського району м. Сімферополя повідомило позивача, що не заперечує проти виконання ремонтних робіт: ремонт підлоги, заміна віконних та дверних блоків, електромонтажні роботи, штукатурка стін та стелі, малярні роботи в орендованому приміщені площею 16,6 кв. м. по вул. Лермонтова, 25, в м. Сімферополь.

На виконання ремонтних робіт в орендованих приміщеннях позивачем було укладено договір підряду з Приватним підприємством «Шимчук» № 41 від 19.03.2010 р.

В обґрунтування проведених ремонтних робіт позивачем до матеріалів справи надано локальний кошторис № 2-1-1, який було узгоджено з Комунальним підприємством «Житлово-експлуатаційне обєднання Київського району м. Сімферополя». Усього вартість поновлювальних робіт склала 11652,00 грн.

Після закінчення робіт було складено акт приймання виконаних підрядних робіт за червень 2010 року на суму 11652,00 грн. Оплата за виконані роботи в сумі 11652,00 грн. здійснена за рахунок власних коштів позивача, що підтверджується Аудиторським висновком від 06 липня 2010 р. (том 1 а. с. 115).

Водночас, відповідно до пункту 1.1. типового договору оренди нежитлового приміщення № 28/7 від 01.11.2010 р. вартість орендованого позивачем нежитлового приміщення загальною площею 16,6 кв. м., по АДРЕСА_1, згідно незалежній експертній оцінці складає 46320 грн.

Рішенням 65 сесії Сімферопольської міської ради 5 скликання від 21.10.2010 р. № 1070 «Про затвердження переліку обєктів комунальної власності Сімферопольської міської ради, що підлягають приватизації» було затверджено перелік обєктів комунальної власності Сімферопольської міської ради, що підлягають приватизації, серед якого зазначено приміщення по АДРЕСА_1, площею 16,6 кв. м., яке орендоване позивачем.

Листом від 16.02.2011 р. № 570/40/03 Фонд комунального майна Сімферопольської міської ради підтвердив факт включення об'єкту, орендованого позивачем до переліку об'єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу та вказав, що враховуючи законодавчу неврегульованість питання щодо правового режиму власності допоміжних приміщень житлового комплексу, Фонд комунального майна не має можливості провести заходи по приватизації вищевказаних приміщень (а. с. 119, том 1).

Вважаючи, що вищевказаним листом Фонду комунального майна Сімферопольської міської ради відмовив провести заходи з приватизації вказаного нежилого приміщення, позивач звернувся із даним позовом до суду.

Так, відповідно до ч.2 ст.10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду", власники квартир багатоквартирних будинків та жилої площі в гуртожитку є співвласниками допоміжних приміщень будинку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов'язані брати участь у загальних витратах, пов'язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку чи гуртожитках. Допоміжні приміщення (кладовки, сараї і т. ін.) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 02.03.2004р. №4-рп/2004, допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні і т.ін.) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема створення об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього. Питання щодо згоди співвласників допоміжних приміщень на надбудову поверхів, улаштування мансард у багатоквартирних будинках, на вчинення інших дій стосовно допоміжних приміщень (оренда тощо) вирішується відповідно до законів України, які визначають правовий режим власності.

Пунктом 40 Положення про порядок передачі квартир (будинків) у власність громадян (чинного до 16.12.2009р.), складеного відповідно до Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду", передбачено, що приватизація вбудованих в жилих будинках нежилих приміщень, які призначені для соціально-побутового обслуговування громадян за місцем проживання (магазини, аптеки, бібліотеки, поліклініки та інші), або орендуються юридичними чи фізичними особами, здійснюється колишнім власником будинку після завершення в них приватизації квартир за погодженням зі створеним товариством власників квартир.

Між тим, в рамках даної справи була призначена судова будівельно технічна експертиза та згідно її висновку від 11.10.2011р. №88/11 (а.с.8, том 2) встановлено, що нежитлове приміщення, загальною площею 16, 6 кв.м., яке знаходиться і житловій будівлі за адресою: АДРЕСА_1 і передано в оренду Фізичній особі підприємцю ОСОБА_2. не є допоміжними приміщеннями житлового будинку, а є вбудованим нежитловим приміщенням загального призначення (первинне складське приміщення ЖЕО).

Відповідно до розпорядження виконавчого комітету Сімферопольської міської ради народних депутатів № 167-р від 16.04.1991 р. «Про використання вбудованих приміщень»(а. с. 167, том 1) та розпорядження виконавчого комітету Київської районної ради м. Сімферополя № 021/8/219 «Про передачу приміщення по АДРЕСА_1, для розміщення ЖЕУ-7»(а. с. 168, том 1) зазначене приміщення первісно використовувалося для розміщення контори і у подальшому як складське приміщення ЖЕО.

Статтею 4 Житлового кодексу Української РСР передбачено, що до житлового фонду не входять нежилі приміщення в жилих будинках, призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру.

Таким чином, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що спірне приміщення не відносяться до допоміжних приміщень та з огляду на положення Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію) та Закону України "Про Державну програму приватизації" є окремим індивідуально визначеним майном і підлягає приватизації, а відтак посилання Фонду у своєму листі від 16.02.2011 р. № 570/40/03 на зворотне є безпідставним.

Проте, колегія суддів не може погодитися із висновком місцевого суду щодо задоволення позовних вимог щодо зобовязання відповідача здійснити дії спрямовані на виконання рішення 65 сесії 5 скликання Сімферопольської міської ради АР Крим № 1070 від 21.10.2010 р. "Про затвердження переліку об'єктів комунальної власності Сімферопольської міської ради, що підлягають приватизації", згідно якого, нежитлове приміщення, загальною площею 16,6 кв. м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 та використовується позивачем на підставі Типового договору оренди нежитлових приміщень, які належать до комунальної власності м. Сімферополь № 28/7/ від 01.11.2009 p., включено до переліку об'єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу підпунктом 10, з огляду на наступне.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про приватизацію державного майна" приватизація це відчуження державного чи комунального майна на користь фізичних та юридичних осіб, які можуть бути покупцями відповідно до цього закону.

Статтею 2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" встановлено, що об'єктами малої приватизації є: цілісні майнові комплекси невеликих державних підприємств, віднесених Державною програмою приватизації до групи А; окреме індивідуально визначене майно; об'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об'єкти.

Відповідно до ст. 3 названого Закону, приватизація об'єктів малої приватизації здійснюється, зокрема, шляхом викупу.

В силу ст.4 Закону, продавцями об'єктів малої приватизації, що перебувають у комунальній власності, є органи приватизації, створені місцевими Радами, яким є Фонд комунального майна Сімферопольської міської ради.

Враховуючи вимоги ст.ст.7, 23 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", процес приватизації комунального майна включає в себе затвердження місцевими радами переліків обєктів, що підлягають приватизації певним способом, та подальше укладення договору купівлі-продажу.

Згідно норм статті 11 вказаного Закону викуп застосовується щодо об'єктів малої приватизації: не проданих на аукціоні, за конкурсом; включених до переліку об'єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу; зданих в оренду, якщо право на викуп було передбачено договором оренди, укладеним до набрання чинності Законом України "Про оренду державного майна".

Згідно ч.7 ст.7 Закону України "Про приватизацію державного майна", продаж майна, що є у комунальній власності, здійснюють органи, створювані відповідними місцевими радами. Зазначені органи діють у межах повноважень, визначених відповідними місцевими радами, та є їм підпорядкованими, підзвітними і підконтрольним.

Так, статтею 8 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)»передбачено, що з моменту прийняття рішення про приватизацію підприємства здійснюється його підготовка до приватизації. Підготовка об'єкта малої приватизації до продажу здійснюється органами приватизації, які: визначають ціну продажу об'єкта, що підлягає приватизації шляхом викупу, або початкову вартість продажу об'єкта на аукціоні, за конкурсом; готують та публікують інформацію про об'єкти малої приватизації у відповідних інформаційних бюлетенях та місцевій пресі, інших друкованих виданнях, визначених органами приватизації; проводять у разі необхідності реорганізацію або ліквідацію державного підприємства; замовляють у разі потреби проведення екологічного аудиту.

Позивачем заявлено позовну вимогу про зобовязання відповідача здійснити дії спрямовані на виконання рішення 65 сесії 5 скликання Сімферопольської міської ради АР Крим № 1070 від 21.10.2010 р. "Про затвердження переліку об'єктів комунальної власності Сімферопольської міської ради, що підлягають приватизації", однак колегія суддів вважає, що такі вимоги задоволенню не підлягають, в звязку з наступним.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; кожна особа має право на захист свого порушеного інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

При цьому, предметом позову може бути матеріально-правова чи немайнова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен прийняти рішення.

Таким чином, основною метою подання позову до суду є захист своїх прав та законних інтересів направлених на відновлення порушеного права або припинення дій, які порушують права особи, яка звернулася до суду.

Разом з тим, захист майнового або немайнового права чи законного інтересу відбувається шляхом прийняття судом рішення про примусове виконання відповідачем певних дій або утримання від їх вчинення.

Отже, рішення суду повинне вирішити питання щодо захисту права і законного інтересу особи, яка звернулася до суду, тобто усунути перешкоди, які виникли на шляху здійснення особою своїх прав, визначити ціль і суть виконання дій, які будуть направлення на реалізацію захисту цього права.

Водночас, відповідно до норм статті 84 ГПК України, резолютивна частина має містити висновок про задоволення позову або про відмову в позові повністю чи частково по кожній з заявлених вимог. Висновок не може залежати від настання або ненастання якихось обставин (умовне рішення).

Проте, заявлена позивачем вимога про зобовязання відповідача здійснити дії спрямовані на виконання рішення 65 сесії 5 скликання Сімферопольської міської ради АР Крим № 1070 від 21.10.2010 р., не призводить до поновлення порушеного права позивача та, у разі задоволення, не може бути виконана у примусовому порядку, оскільки відсутній механізм виконання такого рішення, тобто конкретного визначення дій, які повинен здійснити відповідач.

Адже, покладаючи на Фонд комунального майна Сімферопольської міської ради обов'язок виконати вказане рішення 65 сесії 5 скликання Сімферопольської міської ради АР Крим № 1070 від 21.10.2010 р. "Про затвердження переліку об'єктів комунальної власності Сімферопольської міської ради, що підлягають приватизації", згідно якого, нежитлове приміщення, загальною площею 16,6 кв. м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 та використовується позивачем на підставі Типового договору оренди нежитлових приміщень, які належать до комунальної власності м. Сімферополь № 28/7/ від 01.11.2009 p., включено до переліку об'єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу підпунктом 10, місцевим господарським судом не зясовано, а позивачем не вказано, які саме заходи щодо приватизації позивачем нежилого приміщення має запровадити відповідач.

Крім того, вищевказаним рішення також не визначений конкретний перелік дій, які повинен здійснити відповідач щодо здійснення приватизації спірного приміщення.

Таким чином, обраний позивачем спосіб захисту порушеного права не призводить до його відновлення, а також не змінює існуючі між сторонами правовідносини, в звязку з чим колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення таких вимог позивача.

Більш того, колегія суддів вважає, що лист Фонду від від 16.02.2011 р. № 570/40/03 не містить відмову в здійсненні заходів щодо приватизації спірного прощення, а тільки констатує факт, який на думку відповідача ускладнює процес приватизації та в матеріалах справи відсутні будь - які інші документальні докази, які б свідчили про те, що відповідач здійснює дії якими оспорюється чи не визнається право позивача.

Відносно вимог позивача про зобов'язати відповідача укласти з Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 16,6 кв. м., яке використовується позивачем на підставі Типового договору оренди нежитлових приміщень, які належать до комунальної власності м. Сімферополь № 28/7 від 01.11.2009 р., колегія суддів також вважає їх такими, що не підлягають задоволенню, в звязку з наступним.

Відповідно до статті 179 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Особливості укладення господарських договорів, передбачені статтею 181 Господарського кодексу України, не інакше як шляхом викладення договору у вигляді єдиного документа, оформленого згідно з вимогами статті 179 цього Кодексу та відповідно до правил, встановлених нормативно-правовими актами щодо застосування примірного або типового договору.

Так відповідно до статті 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін.У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.

За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.

У разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо).

Якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов'язковим для сторін на підставі закону, або сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими. У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Зі змісту вказаної норми вбачається, щоу договорах з досягненням домовленості у належній формі щодо всіх істотних умов для їх укладення необхідно передати майно або вчинити певні дії, що є предметом виконання договірного зобов'язання, першим за все є направленняоферти (пропозиції) у вигляді проекту договору іншій стороні.

Щоб пропозиція до вступу у договірні відносини визнавалась офертою (пропозицією), вона повинна відповідати сукупності ознак, а саме:

- заява про бажання укласти договір має бути зроблена рішуче, щоб інша сторона мала можливість зробити однозначний висновок про спрямованість волі оферента на встановлення договірних зобов'язань;

- вона повинна містити всі істотні умови договору, тобто проект договору;

- бути адресованою конкретно визначеній особі.

Крім цього норма статті 181 Господарського кодексу України визначає порядок акцептування оферти, а саме акцепт оферти у формі єдиного документа робиться шляхом підписання договору та проставлення печатки на обох екземплярах договору, один з яких повертається контрагенту.

Однак, доказів надсилання пропозиції щодо укладення договору купівлі-продажу, до звернення до суду із відповідним позовом, матеріали справи не містять, а також факт не надсилання відповідної пропозиції відповідачу до виникнення спору в судовому порядку, підтвердив і сам позивач в ході розгляду справи у суді апеляційній інстанції, а тому судова колегія вважає дії позивача такими, що суперечать загальному порядку укладання договорів у відповідності зі статтею 181 Господарського кодексу України.

З урахуванням викладеного судова колегія дійшла висновку про те, що вказане звернення позивача, з вимогами зобовязати укласти договір, не може вважатися офертою (пропозиція) на укладання договору купівлі - продажу у передбаченому законом порядку, оскільки звернення до суду із вимогою укласти договір, який не був направлений відповідачу до виникнення спору, не може вважатися пропозицією, так як вказані дії не відповідають ознакам оферти (пропозиції) в розумінні статті 181 Господарського кодексу України.

Примусовий порядок укладення господарських договорів за рішенням суду регулюється статтею 187 Господарського кодексу України та статтею 649 Цивільного кодексу України, виходячи зі змісту яких, і в силу принципу свободи договору, переддоговірні спори, зокрема, про спонукання до укладення договору, тобто, коли одна з сторін ухиляється від його укладення, можуть вирішуватись судом лише якщо спір виник стосовно договору, обовязковість укладення якого обумовлена законом або правовим актом органу державної влади чи місцевого самоврядування.

Отже, позивач мав довести, а суд першої інстанції мав встановити, чи відповідає вимога про зобовязання укласти договір купівлі-продажу за рішенням суду, за відсутності належної пропозиції (оферти) з боку позивача на укладення відповідного договору, вимогам вищезазначених норм законодавства, та чи наявне за таких обставин у позивача права вимагати укладення договору купівлі-продажу.

Таким чином, колегія суддів не погоджується із висновком суду першої інстанції, що листом від 15 лютого 2011 р. № 570/40/03 відповідач фактично відмовив позивачу у оформленні викупу приміщення, тобто, відповідач отримав пропозицію на укладення договору, умови якого встановлюються після проведення відповідачем конкретних підготовчих дій.

Більш того, що а ні прохальна частина позову, а ні резолютивна частина оспорюваного рішення у справі не містить умов, на яких сторони зобов'язані укласти договір, з посиланням на поданий позивачем проект договору, в порушення норм ст. 84 ГПК України.

Також, задовольняючи такі вимоги, місцевий господарський суд не врахував, що статтею 8 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» передбачені дії по підготовці обєкту приватизації до продажу. Проте, матеріали справи не містять доказів виконання відповідачем вищевказаних дій, а тому звернення позивача із позовом про зобовязання відповідача укласти договір купівлі продажу спірного приміщення, є передчасними та такими, що не підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, місцевий господарський суд задовольняючи вищевказані вимоги, в порушення ст.ст. 6, 19 Конституції України, безпідставно взяв на себе виконання функцій, які віднесені до компетенції визначеного законом органу, зобовязавши укласти договір без проведення інвентаризації та належної оцінки об'єкта приватизації.

Беручи до уваги, встановлені судом апеляційної інстанції обставини, колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом при вирішенні даного спору було неповно зясовані обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального і процесуального права, що є підставою для скасуванняоскаржуваного судовогоакту із винесенням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Також, судове рішення підлягає скасуванню відповідно до приписів п.3 ч. 3 ст. 104 ГПК України, так як стосується прав і обовязків Сімферопольської міської ради, яка не була залучена місцевим господарським судом до участі у справі, оскільки як вбачається із висновків суду, рішення сесії саме цього органу, як власника майна, відповідач мав виконати, але не виконав.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 01.12.2011р. Фонду комунального майна Сімферопольської міської ради було відстрочено сплату судового збору за подання апеляційної скарги на рішення господарського суду АР Крим від 26 жовтня 2011 року у справі №5002-21/1853-2-2011 до 19 січня 2012 року.

Проте, доказів сплати судового збору за подання апеляційної скарги, в судове засідання суду представлено не було.

Таким чином, колегія суддів вважає за необхідне стягнути з Фонду комунального майна Сімферопольської міської ради в дохід Державного бюджету судовий збір, за подання апеляційної скарги на рішення суду у даній справі, в сумі 470,50 грн.

Також, в звязку з прийняття нового рішення у справі, судова колегія здійснює розподіл судових витрат в порядку передбаченому статтею 49 ГПК України.

Керуючись статтями 49, 99, 101, пунктом 2 статті 103, пунктами 1, 3 (частиною 3), 4 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Фонду комунального майна Сімферопольської міської ради задовольнити.

2.Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 26 жовтня 2011 року у справі №5002-21/1853-2011 скасувати.

3.Прийняти у справі нове рішення:

В позові відмовити.

4.Стягнути з Фонду комунального майна Сімферопольської міської ради (95000, м. Сімферополь, Залізничний район, вул. Толстого, буд. 15, код ЄДРПО України 20687358) в дохід Державного бюджету м. Севастополя (п/р 31216206782001, отримувач Державний бюджет міста Севастополя, код ЄДРПОУ 38022717, банк отримувача Головне управління Державної казначейської служби України у м. Сімферополі, код банку 824509; код класифікації доходів бюджету 22030001) судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 470,50 грн.

5.Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_2, Ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Фонду комунального майна Сімферопольської міської ради (95000, м. Сімферополь, Залізничний район, вул. Толстого, буд. 15, код ЄДРПО України 20687358) судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 470,50 грн.

6.Доручити господарському суду Автономної Республіки Крим видати накази.

Головуючий суддяН.В. Воронцова

СуддіО.І. Проценко

Н.І. Сікорська