Постанова № 21653199, 16.02.2012, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 лютого 2012 року Справа № 5002-33/5069-2011 Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого суддіВоронцової Н.В.,

суддівЗаплава Л.М.,

Котлярової О.Л.,

за участю представників сторін:

позивач: ОСОБА_2, посвідка на постійне проживання НОМЕР_2 від 03.07.09р. - ФОП ОСОБА_2;

представник відповідача: ОСОБА_3, довіреність № 6776 від 09.12.11р. - ФОП ОСОБА_4;

третя особа: не з'явилася - ОСОБА_5;

розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Радвановська Ю.А.) від 20 грудня 2012 року у справі №5002-33/5069-2011

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4

третя особа ОСОБА_5

про розірвання договору, стягнення 27008,00 грн. (3376 дол. США) та моральної шкоди 27000,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 та просив суд визнати розірваним договір № ПА1/01 від 13 квітня 2011 року, стягнути з відповідача суму передплати у розмірі 27 008.00 грн. (3376 дол. США) та моральну шкоду у розмірі 27 000.00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на втрату інтересу до укладеного між сторонами у справі договору поставки, у зв'язку з чим вимагає його розірвання та повернення коштів, внесених у якості авансу.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 06 грудня 2011 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, залучено ОСОБА_5.

Рішенням господарського суду АР Крим (суддя Ю. А. Радвановська) від 20 грудня 2011 року у справі №5002-33/5069-2011 в позові відмовлено.

Так, приймаючи оспорюване рішення суд першої інстанції виходив із того, що відповідачем умови спірного договору купівлі-продажу не порушувалися, тоді як позивач відмовився відвиконання своїх обовязків за цим договором, а саме - не сплатив повну вартість товару та відмовився його приймати від відповідача, у звязку з втратою комерційного інтересу до нього. Відтак, місцевий господарський суд відмовив в задоволенні позовних вимог, мотивуючи це відсутністю доказів наявності підстав, передбачених умовами спірного договору купівлі-продажу, для одностороннього його розірвання, як і доказів наявності інших правових підстав.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Фізична особа-підприємець ОСОБА_2, звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду із апеляційної скаргою, в якій просить скасувати оспорюване рішення та прийняте нове рішення у справі.

Апеляційна скарга зокрема мотивована тим, що місцевий господарський суд при розгляді даної справи в повному обсязі не дослідив обставини, які мають значення для правильного вирішення спору. Так, заявник стверджує, що незважаючи на не оформлення належним чином між сторонами додаткової угоди про розірвання договору, як це передбачає ст. 654 ЦК України, 12.07.2011р. ним було отримано суму в розмірі 1688 доларів США в рахунок повернення грошових коштів за спірним договором, про що була написана відповідна розписка і передана ФОП ОСОБА_4 Такими діями, як вважає позивача, відповідач погодився з усною пропозицією про розірвання спірного договору купівлі продажу і повернення внесених грошових коштів ФОП ОСОБА_7

Суттєву зміну обставин, із - за яких позивач втратив інтерес у виконанні спірного договору, останній обґрунтовує тим, що у листі - відповіді Адміністрації морського торгового порту вх. №1484 від 18.05.2011р. і листі відповіді Ленінської районної державної адміністрації м. Севастополя вх. №2778/36-11 від 09.06.2011р. містяться відомості про неможливість встановлення придбаного обладнання, а відтак і отримання прибутку від його використання, в тому числі і в літній період.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 26 січня 2012 року апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 прийнято до провадження Севастопольського апеляційного господарського суду та призначено справу до розгляду колегією суддів у складі: головуючого судді Воронцової Н. В., суддів Заплави Л. М., Котлярової О. Л.

08 лютого 2012 року на адресу суду від позивача надійшли письмові пояснення до апеляційної скарги, в яких останній додаткового вказав зокрема на те, що ним були отримані відмови у наданні дозволу на розміщення і установку автоматів на території Національного технічного університету, на території зупинки "Юмашева" - "Торговий комплекс", на територіях ТЦ "Сільпо", "Мусон", а також на Приморському бульварі.

В судовому засіданні, 16 лютого 2012 року, позивач наполягав на задоволенні апеляційної скарги та скасуванні оспорюваного рішення, а також представив суду оригінали поштових квитанцій з описом вкладення про направлення копій скарг на адреси сторін у справі.

Відповідач проти задоволення апеляційної скарги заперечував, посилаючись на відсутність правових підстав для скасування оспорюваного рішення, проте письмового відзиву на скаргу суду не представив.

Третя особа в судове засідання не зявилася, хоча про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, ухвалою суду від 26 січня 2012 року, яка направлялася на її адресу рекомендованою кореспонденцією.

Судова колегія, враховуючи, що явка до судового засідання відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України це право, а не обовязок сторін, справа може розглядатися без їх участі, якщо незявлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Також, враховуючи, що відповідно до частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі, судова колегія визнала можливим розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника третьої особи, враховуючи що його відсутність ніяким чином не перешкоджає її розгляду.

Повторно розглянувши матеріали справи, в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія дійшла наступного висновку.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 13 квітня 2011 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (продавець), фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (покупець 1) та ОСОБА_5 (покупець 2) був укладений договір № ПА 1/01, відповідно до пункту 1.1 якого продавець зобовязався передати, належний йому на праві власності торговий автомат МИКС-3К (товар) у кількості двох штук на загальну суму, еквіваленту 10334,00 доларів США за курсом НБУ на момент оплати, а покупці, в свою чергу, оплатити цю суму продавцю та прийняти зазначені торгові автомати в порядку та в строки, встановлені цим договором (а.с. 12-14).

Пунктом 2.1.1 договору встановлений обовязок продавця відвантажити товар в справному функціональному стані, в момент підписання акту приймання-передачі та перерахування грошових коштів від покупця 1 продавцю.

Відповідно до пункту 2.1.2 договору покупці зобовязалися дотримуватися строків та порядку розрахунків, зазначених в цьому договорі; прийняти торгові автомати зі складу продавця (пункт 2.2.2 договору).

Пунктом 2.3 договору встановлено, що покупець 1 має переважне право викупу частки торгового автомату покупця 2, що призведе до неподільного (безмежного) права власності на весь товар.

Згідно з пунктом 3.1 договору покупці приймають товар вартістю в спільну часткову власність та здійснюють розрахунки в наступному порядку:

Покупець 1 здійснює розрахунок в розмірі 70% вартості товару, що є 7233.80 доларів США, а саме 5063.66 доларів США, що складає 70% від суми повного розрахунку покупця 1 та здійснюється на умовах передоплати; 30%, що є 2170.14 доларів США, покупець 1 здійснює в момент відвантаження товару постачальником та підписання відповідного акту приймання-передачі.

Покупець 2 здійснює розрахунок всієї вартості товару в розмірі 3100.20 доларів США на умовах передплати (пункт 3.1.2 договору).

Покупець самостійно здійснює доставку торгових автоматів шляхом прийняття їх зі складу продавця (пункт 3.2 договору).

Пунктом 3.3 договору встановлено, що при передачі товару складається окремий двосторонній акт приймання-передачі.

Договір набирає чинності з моменту його підписання всіма сторонами. Договір вважається виконаним після надходження на рахунок продавця всієї суми, зазначеної в пункті 1.1 договору та передачі покупцю торгових автоматів.

Дострокове одностороннє припинення договору здійснюється у разі, якщо будь-яка із сторін не виконала зобовязань, передбачених розділами 2-3 цього договору (розділ 5 договору).

Так, 13 квітня 2011 року на виконання умов договору, в якості передоплати, позивачем була передана відповідачу грошова сума в розмірі 5063.66 доларів США, про що свідчить відповідна розписка фізичної особи-підприємця ОСОБА_4. (а.с. 16).

Позивач стверджує, що у зв'язку зі зміною обставин та втратою його власного інтересу до виконання спірного договору, він звернувся до відповідача з вимогою про його розірвання та повернення йому грошових коштів в розмірі 3376 доларів США. Одночасно, ним було надіслано проект додаткової угоди про розірвання договору № ПА 1/01 від 13 квітня 2011 року (а.с. 18).

Відмова відповідача повернути грошові кошти, що були передані позивачем в якості передоплати за договором купівлі-продажу № ПА 1/01 від 13 квітня 2011 року, та укласти угоду про розірвання договору, стали підставою для звернення фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 із даною позовною заявою до господарського суду Автономної Республіки Крим.

Перевіривши повноту встановлення місцевим господарським судом обставин справи та правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а провадження у справі припиненню, виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Зі змісту спірного договору у справі вбачається, що він за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу, а відтак правовідносини, які виникли у звязку з його виконанням, повинні регулюватися положеннями глави 54 Цивільного кодексу України.

Відповідно до пункту 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно пункту 4 вищенаведеної норми до договорів, що укладаються більш як двома сторонами (багатосторонні договори), застосовуються загальні положення про договір, якщо це не суперечить багатосторонньому характеру цих договорів.

Предметом спору є розірвання договору купівлі - продажу № ПА 1/01 від 13 квітня 2011 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (продавець), фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (покупець 1) та ОСОБА_5 (покупець 2).

Пунктом 1 статті 179 Господарського кодексу України передбачено, що майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Згідно пункту 7 зазначеної статті, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Порядок зміни та розірвання господарських договорів закріплений у статті 188 Господарського кодексу України.

Згідно статті 6 Господарського кодексу України загальними принципами господарювання в Україні є забезпечення економічної багатоманітності та рівний захист державою усіх суб'єктів господарювання.

Пунктом 1 статті 2 Господарського кодексу України передбачено, що учасниками відносин у сфері господарювання є суб'єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.

Як вбачається із спірного договору, про розірвання якого просить позивач, він є трьохстороннім та однією із сторін якого є фізична особа, яка не набула статусу субєкта підприємницької діяльності, а саме другий покупець ОСОБА_5.

Наведені обставини слід оцінювати з огляду на статтю 1 ГПК України, якою встановлено, що установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Частина3 статті22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачає, що місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності.

При цьому колегія суддів зазначає, що інститут підвідомчості у загальному плані визначає можливість громадян і юридичних осіб звертатися за захистом своїх прав до того чи іншого органу юрисдикційної системи держави. Елементами підвідомчості є: по-перше, коло юридичних справ, що віднесені до відання того чи іншого юрисдикційного органу, а по-друге, - той правовий зв'язок, який існує між юридичною справою та юрисдикційним органом, який зумовлює віднесення конкретної категорії справ до предмета відання цього органу.

Статтею 21 Господарського процесуального кодексу України визначено, що сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу.

З аналізу положень статей 1, 41, 12 ГПК України вбачається, господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає приписам статті 1 ГПК України, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Спір не підлягає вирішенню в господарських судах (пункт 1 частини 1 статті 80 ГПК), зокрема, у таких випадках: предмет спору не охоплюється статтею 12 Господарського процесуального кодексу України, спір за предметною ознакою підвідомчий господарському суду, але одна зі сторін не може бути учасником господарського процесу або право чи інтерес не підлягають судовому захисту.

Оскільки спірний договір є правовою формою узгодження волі трьох сторін та спрямований на досягнення певного результату кожної зі сторін за договором, розірвання такого договору є безумовним порушенням прав фізичної особи ОСОБА_5, як рівноправного учасника правочину і, як наслідок, призведе до припинення договірних відносин між сторонами договору всупереч волі останнього.

Проте, враховуючи, що останній є фізичною особою, яка не набула статусу субєкта підприємницької діяльності, господарський суд позбавлений можливості розглядати дані вимоги позивача щодо розірвання спірного договору, де однією із сторін є саме фізична особа, з огляду на норми 1, 41, 12 ГПК України. Адже, тоді безпосередньо зачіпаються права останнього щодо виконання ним своїх зобовязань за спірним договором та фактично він позбавляється можливості судового захисту своїх цивільних прав.

До того ж, судова колегія виходить із того, що у випадку якщо б спір виник тільки між позивачем і відповідачем та жодним чином не зачіпав прав і обовязків за спірним договором третьої особи ОСОБА_5, вказаний спір міг би бути розглянутий господарським судом.

При цьому слід враховувати, що норми статті 24 ГПК України не зобовязує господарський суд залучати до участі у справі іншого відповідача.

Враховуючи, що у разі залучення в якості іншого відповідача - фізичної особи ОСОБА_5, суд би власноруч, незалежно від волі сторін, автоматично визначив би підвідомчість даного спору, тобто фактично самостійно створив юридичний факт.

До того ж, судова колегія вказує на неможливість розгляду даного позову поданого до відповідача ФОП ОСОБА_4., оскільки відповідачами у спорі про розірвання договору повинні бути саме усі його сторони, так як такий спір безпосередньо стосується прав і обовязків кожного за цим договором.

Пунктом 3 статті 103 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги зокрема має право: скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково.

Тому, колегія суддів встановивши у справі обставини з якими закон повязує неможливість судового розгляду справи в господарському суді, а саме те, що ОСОБА_5, згідно із процесуальним законодавством не може бути стороною у справі в господарському суді, дійшла висновку про припинення провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 80 ГПК України.

Разом з тим, судова колегія наголошує на тому, що позивач має право звернутися із новим позовом до суду про розірвання спірного договору до відповідачів, одним із яких повинен бути саме ОСОБА_5, як сторона договору та правовий статус якого і визначає підвідомчість такого спору відповідному місцевому суду.

Проте, вищевказані обставини не були встановлені місцевим господарським судом при розгляді позову про розірвання договору купівлі продажу де однією із сторін є фізична особа, яка не набула статусу субєкта підприємницької діяльності, в звязку чим допущено порушення норм процесуального права, яке тягне безумовне скасування оспорюваного рішення у справі.

Адже, спір по спірному договору купівлі продажу де однією із сторін є фізична особа без статусу субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_5, господарському суду непідвідомчий.

Також, колегія суддів виходячи із змісту пункту 5 статті 7 Закону України "Про судовий збір" припинення провадження у справі тягне за собою повернення сплачених сум судового збору, дійшла висновку про повернення позивачу сплаченого судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги.

Водночас, відповідно до розділу 4 п. 16 Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, державне мито повертається фінансовим органом того району чи міста, до бюджету якого воно надійшло.

Аналогічна правова позиція викладена в п.4.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

Керуючись статтями 99, 101, пунктом 3 статті 103, пунктом 1, 4 (частиною 2) статті 104, статтею 105 та пунктом 1 частини 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 20 грудня 2011 року у справі №5002-33/5069-2011 скасувати.

3. Провадження у справі №5002-33/5069-2011 припинити.

4. Повернути Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 (АДРЕСА_1 // АДРЕСА_2, Ідентифікаційний номер НОМЕР_1, свідоцтво про державну реєстрацію серії НОМЕР_3) з Державного бюджету (п/р 31216206700002; одержувач Державний бюджет м. Сімферополя; код платежу 03499968; ЄДРПОУ 34740405; банк ГУ ДКУ в АРК м. Сімферополь; МФО 824026) судовий збір у сумі 941,00 грн. сплачений за квитанцією №07ВF2Y0003 від 15 листопада 2011 року та у сумі 1411, 50 грн. сплачений за квитанцією №07ВF2Y0004 від 15 листопада 2011 року.

5. Повернути Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 (АДРЕСА_1 // АДРЕСА_2, Ідентифікаційний номер НОМЕР_1, свідоцтво про державну реєстрацію серії НОМЕР_3) з Державного бюджету (п/р 31210206700001; одержувач Державний бюджет м. Севастополя; код платежу 22030001; ЄДРПОУ 33010200; банк ГУ ДКСУ у м. Севастополі; МФО 824509) судовий збір у сумі 1176,25 грн. сплачений за квитанцією №1381 від 03.01.2012 року.

Головуючий суддяН.В. Воронцова

СуддіЛ.М. Заплава

О.Л. Котлярова