Постанова № 21651801, 21.02.2012, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.02.2012 року Справа № 5013/1744/11

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Швець В.В. (доповідач),

суддів: Павловського П.П., Чус О.В.

при секретарі: Ревковій Г.О.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність б/н від 22.07.2011 р.,

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність б/н від 03.01.2012 р.,

від третьої особи-1,2: не з`явився, про час ті місце розгляду справи повідомлений належним чином,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Станція Придніпровська” на рішення господарського суду Кіровоградської області від 28 листопада 2011 року у справі №5013/1744/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Станція Придніпровська”, село Куцеволівка, Онуфріївський район, Кіровоградська область

до відповідача Головного державного управлянні охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства у Кіровоградській області, місто Кіровоград

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державне підприємство “Укрриба”, місто Київ

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Онуфріївська районна державна адміністрація, селище міського типу Онуфріївка, Кіровоградська область

про зобовязання повернути майно та заборону вчиняти дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ТОВ “Станція Придніпровська” звернувся до господарського суду з позовом, в якому просить суд з урахуванням уточнень до позовних вимог:

зобовязати відповідача, Головного державного управлянні охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства у Кіровоградській області, повернути позивачу кількість риби, яка була незаконно вилучена відповідачем 2 вересня 2011 року згідно акту від 2 вересня 2011 року, загальною вагою 869 кілограм;

зобовязати відповідача повернути незаконно вилучені риболовні снасті на загальну суму 94800 гривень;

заборонити відповідачу чинити позивачу перешкоди у здійсненні господарської діяльності на території н/б лиманного ТРГ в селі Успенка, Онуфріївського району, Кіровоградської області, що розташоване на земельній ділянці площею 903,4 га, в тому числі водне дзеркало 812,2 га, під дамбами та дерево - чагарниковими насадженнями 91,2 га.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач вилучаючи у позивача біоресурси (рибу) та засоби їх лову, не врахував, що біоресурси (риба) не знаходяться в стані природної волі, є штучно вирощеними шляхом рибництва є власністю позивача, а не здобуті шляхом браконьєрського лову.

А також про належність позивачу права власності на сітковий матеріал, оскільки жодного акту про вилучення позивачу не надавалось.

Рішенням господарського суду у справі №5013/1744/11 від 28 листопада 2011 року (суддя Колодій С.Б.) в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Приймаючи спірне рішення, господарський суд виходив з того, що право користування земельною ділянкою загальною площею 903,4 га, в тому числі водним дзеркалом 812,2 га у позивача, ТОВ “Станція Придніпровська” припинилося 20 травня 2008 року в звязку з закінченням строку дії договору оренди.

На час здійснення відповідачем перевірки, вилучення риби та засобів її лову позивач не був наймачем земельної ділянки водного фонду, а саме Успенського лиману, тому ведення рибного господарства на зазначеної земельної ділянки позивач здійснював без належних правових підстав.

Позивач не погодившись з рішенням господарського суду подав апеляційну скаргу.

Вважає, що воно винесено з порушенням закону.

Господарський суд при винесенні рішення не звернув уваги на доводи позивача та виніс рішення, що не відповідає фактичним обставинам справи та доказам які були подані позивачем та маються в матеріалах справи.

Позивач просить спірне рішення скасувати та задовольнити позовні вимоги.

На апеляційну скаргу відповідачі надали відзиви у яких посилаються на те, що висновки, викладені в апеляційній скарзі безпідставні і не обґрунтовані, тому просять рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши представників сторін, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, вважає необхідним апеляційну скаргу задовольнити частково, рішення місцевого господарського суду Дніпропетровської області скасувати частково, позовні вимоги задовольнити частково.

Задовольняючи апеляційну скаргу судова колегія виходила з наступного:

Господарським судом у судовому засіданні було встановлено, що 16 травня 2003 року між Онуфріївською райдержадміністрацією та ВАТ “Станція Придніпровська” укладено договір оренди земельної ділянки водного фонду, яка знаходиться на території Успенської сільської ради Онуфріївського району Кіровоградської області та виділена в натурі, на місцевості у встановленому законом порядку, план якої додається до договору та є його невідємною частиною, загальною площею 903,4 га, в тому числі водне дзеркало 812,2 га, під дамбами та дерево-чагарниковими насадженнями - 91,2 га.

Метою оренди земельної ділянки є сільськогосподарське використання для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, а саме: промислове вирощування риби.

Договір зареєстровано в державному реєстрі за №11, 20 травня 2003 року.

Згідно з пунктом 3.1 цього договору термін його дії, пять років з моменту його реєстрації.

Таким чином, сторонами погоджено строк дії договору оренди земельної ділянки водного фонду від 20 травня 2003 року - до 20 травня 2008 року.

11 лютого 2005 року сторонами укладено додаток до вищевказаного договору оренди земельної ділянки водного фонду.

Згідно пункту 1 додатку сторони погодились внести зміни до пункту 3.1 договору оренди земельної ділянки водного фонду і виклали його в такій редакції: “Цей договір сторони уклали на 49 (сорок девять) років з 11 лютого 2005 року”.

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 10 лютого 2011 року у справі №18/136(9/2), яке залишено без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.04.2011 року, задоволено позов заступника прокурора Кіровоградської області, предявленого в інтересах держави, уповноваженим органом якої виступає Онуфріївська районна державна адміністрація до позивача, ТОВ “Станція Придніпровська” та визнано недійсним додаток від 11 лютого 2005 року до договору оренди земельної ділянки водного фонду укладений між сторонами.

Постановою Вищого господарського суду України від 20 липня 2011 року постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду залишено без змін.

Не дивлячись на визнання не дійсним додатку до договору оренди земельної ділянки водного фонду в судовому порядку, а строк дії договору оренди закінчився 20 травня 2008 pоку, земельну ділянку водного фонду, відповідач продовжував використовувати з метою здійснення останнім господарської діяльності по вилову і подальшому продажу в торгівельну мережу товарної риби.

2 вересня 2011 року в ході проведення позапланової перевірки, на виконання доручення першого заступника голови Державного агентства рибного господарства України №35, від 10 серпня 2011 року, щодо проведення паспортизації внутрішніх водних обєктів в межах адміністративних територій які використовуються або можуть використовуватись у рибогосподарських цілях, знаходяться в оренді або приватній, комунальній чи державній власності, співробітниками Головного державного управління охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства у Кіровоградській області та співробітниками Управління Служби безпеки України в Кіровоградській області було встановлено, що працівниками ТОВ “Станція Придніпровська” здійснювався вилов риби на території водного дзеркала “Успенський лиман” відмежованого від Дніпродзержинського водосховища гідротехнічною спорудою - дамбою.

Державними інспекторами Головного державного управління охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства у Кіровоградській області складено протоколи про адміністративне правопорушення №001198, №001199, №001132, №001133, №001039, №001040 від 2 вересня 2011 року, якими зафіксовано вилов риби працівниками позивача, ТОВ “Станція Придніпровська” з використанням сіток мисинових та капронових.

Позивач посилаючись на акти зариблення Успенського лиману від 22 жовтня 2010 року, 3 грудня 2009 року, 20 грудня 2008 року, 20 жовтня 2007 року, стверджує про належність йому права власності на рибні біоресурси, які знаходяться в Успенському лимані, відповідно до статті 775 ЦК України.

А також про належність йому права власності на сітковий матеріал, оскільки жодного акту про вилучення позивачу не надавалось.

Судова колегія не погоджується з висновком господарського суду про відмову в задоволені позовних вимог повністю.

Оскільки відповідно до частини 1 статті 85 Водного кодексу України порядок надання земель водного фонду в користування та припинення права користування ними встановлюється земельним законодавством.

Відповідно до статті 31 Закону України “Про оренду землі” договір оренди землі припиняється, зокрема, в разі закінчення строку.

Частиною 1 статті 34 цього Закону передбачено, що у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором.

З матеріалів справи вбачається, що строк дії договору оренди земельної ділянки водного фонду №11, від 20 травня 2003 року закінчився 20 травня 2008 pоку.

Додаток до договору оренди земельної ділянки водного фонду №11 від 20 травня 2003 року, укладений сторонами 11 лютого 2005 року, про продовження строку дії оренди, визнано недійсним.

Відповідно до частини 1 статті 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Отже, право оренди земельної ділянки водного фонду загальною площею 903,4 га, в тому числі водне дзеркало 812,2 га у ТОВ “Станція Придніпровська” припинилося 20 травня 2008 року.

Судом встановлено, що право користування земельною ділянкою загальною площею 903,4 га, в тому числі водним дзеркалом 812,2 га у позивача, ТОВ “Станція Придніпровська”, припинилося 20 травня 2008 року в звязку з закінченням строку дії договору оренди, тому судова колегія також вважає, що ведення рибного господарства на зазначеної земельної ділянки позивач здійснював без належних правових підстав.

Господарським судом було встановлено, що з представлених позивачем документів вбачається, що зариблення Успенського лиману позивачем, ТОВ “Станція Придніпровська”, здійснювалось після закінчення строку користування водним обєктом, в порушення порядку проведення робіт з відтворення водних живих ресурсів у рибогосподарських водних обєктах, передбачених Інструкцією, тому акти зариблення Успенського лиману від 22 жовтня 2010 pоку, 3 грудня 2009 pоку, 20 грудня 2008 pоку, 20 жовтня 2007 року не є належними та допустимими доказами в розумінні статті 34 Господарського процесуального кодексу України, що підтверджують здійснення позивачем, як користувачем водного обєкту, заходів із зариблення Успенського лиману.

За викладених обставин, господарський суд приходить до висновку, що позивач не довів та не підтвердив належними доказами факту наявності у нього права користування земельною ділянкою водного фонду, як на час зариблення обєкту так і на час вилучення у нього риби та належності йому права власності на рибні біоресурси, які знаходяться в Успенському лимані.

Зазначена правова позиція підтверджується судовою практикою, зокрема постановою ВГСУ від 25 лютого 2009 року у справі №53/114-08.

Стосовно права власності позивачем на сітковий матеріал, судова колегія вважає позовні вимоги необхідно задовольнити.

Оскільки відповідно до складених актів №1493, №1494 виявлення та вилучення безхазяйного майна, а саме незаконно застосованого безхазяйного знаряддя лову ятір в кількості 1 штука, сітки мисинові рибальські в кількості 15 штук довжиною 5 100 метрів, зазначено, що власника майна встановити не вдалося.

З матеріалів справи вбачається, що сітковий матеріал: невід вартістю 26000 гривень, ятір вартістю 8000 гривень, сітки тканеві 2100 погонних метри вартістю 23100 гривень, сітки мисини 5800 погонних метри вартістю 37700 гривень, придбані позивачем у торгівельній мережі для підприємницької діяльності на законних підставах і належить позивачеві на праві власності.

Зазначені засоби лову перебувають на балансі підприємства позивача та придбані ним в установленому порядку, що підтверджується копією видаткової накладної від 4 квітня 2011 року№РН-00000001, що не відповідає актам вилучення безхазяйного майна.(аркуш справи 100, том 1).

Відповідно до чинного законодавства питання про конфіскацію вказаного майна повинно вирішуватися у суді.

З матеріалів справи вбачається, що стосовно працівників позивача ВАТ “Станція Придніпровська” були складені протоколи про адміністративні порушення, аркуші справи 123,125,127,129,131,133, але постанов про притягнення до адміністративної відповідальності, чи вироку суду за скоєний злочин відповідач суду не надав.

Крім того процесуальних документів залучення спірного майна до кримінальної справи як речових доказів в матеріалах справи також немає.

Тому судова колегія вважає в частині повернення вилучених риболовних снастей позовні вимоги необхідно задовольнити.

Таким чином, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, потягла за собою неправильне застосування норм матеріального права, що згідно пункту 4 статті 104 Господарського процесуального кодексу України є підставою для зміни чи скасування рішення.

З врахуванням вищевикладеного судова колегія вважає апеляційну скаргу задовольнити частково, рішення скасувати частково, позовні вимоги задовольнити частково.

На підставі наведеного та керуючись статтями 99, 101-105 ГПК України суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Станція Придніпровська” задовольнити частково.

Рішення господарського суду Кіровоградської області від 28 листопада 2011 року у справі №5013/1744/11 скасувати частково.

Позовні вимоги задовольнити частково.

Зобовязати відповідача повернути незаконно вилучені риболовні снасті один невід вартістю 26000 гривень, один в ятір вартістю 8000 гривень, сітки тканеві 2100 погоних метри вартістю 23100 гривень, сітки мисини 5800 погоних метри вартістю 37700 гривень.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з відповідача Головного державного управлянні охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства у Кіровоградській області, місто Кіровоград на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю “Станція Придніпровська”, село Куцеволівка, Онуфріївський район, Кіровоградська область державне мито в сумі 948,00 (дев'ятсот сорок вісім) грн. за розгляд справи господарським судом Кіровоградської області, витрати по сплаті послуг на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 183 грн. (сто вісімдесят три) грн. 44 коп., судовий збір за розгляд апеляційної скарги в сумі 948,00 (дев'ятсот сорок вісім) грн.

Доручити господарському суду Кіровоградської області видати відповідні накази.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий В.В. Швець

СуддіП.П. Павловський

О.В. Чус